Вирок від 13 жовтня 2026 р. у справі №761/46893/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/46893/25

Провадження №1-кп/761/916/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року місто Київ

Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження №12025100000000798 від 20.06.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Нові Червища Камінь-Каширського району Волинської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину 2016 року народження, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України

за участю сторін кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

У С Т А Н О В И В:

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05:30 години, який діє по теперішній час.

10.05.2022 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 був призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період до Збройних сил України.

Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.06.2024 №139 сержант ОСОБА_3 призначений на посаду начальника складу взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , де він проходить військову службу.

Відповідно до ст.41 Закону України «Про дорожній рух» порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюється Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1.1. «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - Правила), встановлюється єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до якого ОСОБА_3 , окрім іншого, зобов`язаний дотримуватись пунктів 1.5, 2.3 (б), 12.3 Правил дорожнього руху України:

пункт 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

підпункт «б» пункту 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

пункт 12.3: У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;

Однак, усупереч вищенаведених нормативно-правових актів, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення проти безпеки руху транспорту за наступних обставин.

Так, 19 червня 2025 року приблизно о 23:08, водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Fiat» моделі «Bravo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по проїзній частині вулиці Саксаганського, у м. Києві, зі сторони вулиці Павла Скоропадського в сторону вулиці Симона Петлюри, в межах четвертої смуги з шести наявних в його напрямку, з мінімальною швидкістю 26…29 км/год.

В цей час, проїзну частину вулиці Саксаганського у м. Києві, в недозволеному місці, поза межами пішохідного переходу, в порушення вимог пунктів 4.7, 4.14 («а», «г») Правил дорожнього руху України, перетинав в темпі спокійного кроку пішохід ОСОБА_10 , 1966 року народження, який рухався справа наліво, відносно напрямку руху вищезазначеного транспортного засобу.

Під час руху, ОСОБА_3 допустив порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 (б), 12.3 Правил дорожнього руху України.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_3 виявились у тому, що він, 19.06.2025 приблизно о 23:08, керуючи технічно справним автомобілем марки «Fiat Bravo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , будучи обізнаним, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, рухаючись по проїзній частині вулиці Саксаганського у м. Києві, маючи об`єктивну змогу спостерігати за дорожньою обстановкою та учасниками дорожнього руху, не маючи перешкод технічного характеру, на прямій ділянці дороги, що освітлена міським електроосвітленням, відволікся від керування транспортним засобом у дорозі, та при виникненні небезпеки для руху, у вигляді пішохода ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який поблизу будинку №135 вулиці Саксаганського, поза межами пішохідного переходу, перетинав проїзну частину справа наліво за напрямком руху автомобіля, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого в межах четвертої смуги, скоїв наїзд передньою правою частиною керованого ним автомобіля на пішохода ОСОБА_10 , спричинивши йому тілесні ушкодження.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма: рана м`яких тканин потиличної ділянки зліва; синець (розміром 4,0х4,0 см) у лівій тім?яній ділянці; садна м`яких тканин голови; переломи - виличної, скроневої, тім`яної кістки ліворуч; перелом кісток носу; субарахноїдальний крововилив з обох сторін; садна м`яких тканин кінцівок, які у своїй сукупності відносяться до тяжкого тілесного ушкодження.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні повністю визнав винуватість в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та пояснив, що вчинив його при обставинах викладених в обвинувальному акті та встановлених в судовому засіданні.

Так, з травня 2022 року він проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 Збройних Сил України, яка дислокується у АДРЕСА_1 . З 2013 року має категорії «В», «С» щодо дозволу на керування транспортними засобами, на підставі яких керує власним та службовим транспортом.

19 червня 2025 року приблизно о 23:08, у вільний від служби час, він керував технічно справним власним автомобілем марки «Fiat» моделі «Bravo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та рухався по проїзній частині вулиці Саксаганського у м. Києві, зі сторони вулиці Павла Скоропадського в сторону вулиці Симона Петлюри. Вказана проїжджа частина має один напрямок для руху та шість смуг. Він рухався в межах четвертої смуги зі швидкістю приблизно 30 км/год. Наближаючись до пішохідного переходу він побачив групу осіб, які знаходилися на тротуарі ліворуч та здійснювали рухи (жести) руками, у вигляді махів комусь на іншому боці вулиці. В цей час він відчув, що автомобіль здійснив зіткнення з перешкодою. Він зупинив автомобіль та підійшов за його правої частини, де побачив, що здійснив наїзд на невідомого чоловіка, який був без свідомості. Він одразу ж викликав «швидку допомогу» та поліцію, які зафіксували всі обставини, з якими він погоджується. На місці ДТП було зафіксовано запах алкоголю від травмованого чоловіка, яким виявився потерпілий ОСОБА_10 , 1966 року народження. Вважає, що крім його неуважності, причиною ДТП також була неправомірна поведінка потерпілого, який у нічний час, знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, перетинав проїжджу частину поза межами пішохідного переходу. Щиро розкаявся у вчиненні вказаного правопорушення. Приніс потерпілому та надав матеріальну допомогу. Просив не позбавляти права керувати транспортними засобами, оскільки це забезпечує виконання ним службових завдань під час проходження військової служби.

Потерпілий ОСОБА_10 суду пояснив, що не пам`ятає обставини його травмування під час дорожньо-транспортної пригоди, а також події, які цьому передували. Підтвердив, що перебував на стаціонарному лікуванні з приводу травмування голови. Крім іншого, вказав, що має незадовільний стан здоров`я, у тому числі поганий зір. Надав коментар, що повідомлене йому місце ДПТ знаходиться неподалік від його місця проживання. Не наполягає на суворому покаранні до винного. Не заперечує щодо отримання матеріальної допомоги на лікування.

Потерпілий ОСОБА_7 пояснив суду, що його батько ОСОБА_10 був травмований в результаті ДТП, але обставини йому невідомі. Про травмування батька він довідався в лікарні. Пояснив, що за станом психічного здоров`я ОСОБА_10 дезорієнтований, тобто іноді не розуміє місце свого знаходження та не впізнає його. Зазначив, що він мав витрати на лікування батька після ДТП, але на даний час позовні вимоги не заявляє.

Таким чином, обвинувачений, не оспорюючи час, місце, форму вини за кримінальним правопорушенням, передбаченим ст.286 КК України, винним визнав себе повністю, заявив, що щиро розкаявся, а також просив суд суворо його не карати.

Прокурор, обвинувачений та захисники в судовому засіданні вважали за можливе розглянути зазначене кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.

За таких обставин, суд на підставі ч.3 ст.349 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, в зв`язку з чим обмежується допитом обвинуваченого, потерпілих та дослідженням матеріалів щодо особи ОСОБА_3 .

При цьому, суд з`ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст обставин, які ніким не оспорюються, сумнівів у добровільності їх позиції не має, а також роз`яснив, що в такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Судом встановлено, що наявні підстави для визнання винуватості обвинуваченим, оскільки з наданих документів, матеріалів та реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що при досудовому розслідуванні зібрано достатньо доказів для обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а тому визнання обвинуваченим винуватості є цілком виправданим.

Оцінивши в сукупності всі докази у справі, в межах обраного обсягу та порядку, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 винний у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Згідно із статтею 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог статті 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню нових злочинів.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України відноситься до тяжких злочинів.

Суд визнає обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.66 КК України: щире каяття, засноване на критичній оцінці своєї протиправної поведінки через готовність нести відповідальність, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування заподіяної шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.67 КК України, суд не вбачає.

Суд враховує, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем та з 2022 року бере участь захисті України від російської агресії, має виключно позитивні характеристики та нагороди, а його рідний брат ОСОБА_11 , 1997 року народження, будучи військовослужбовцем Сил Оборони України загинув 23.10.2024 під час виконання бойового завдання.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного ним злочину, ту обставину, що ОСОБА_3 раніше не судимий, вперше вчинив кримінальне правопорушення з необережності, особу обвинуваченого, а саме: його відношення до скоєного ним злочину, який усвідомив неправомірність вчиненого ним діяння і критично оцінює скоєне, добровільно відшкодував потерпілому ОСОБА_10 витрати на реабілітацію після травмування у сумі 10000 (десять тисяч) гривень, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_12 , 2016 року народження, в зв`язку з чим суд дійшов висновку, що необхідним та достатнім для виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.2 ст.286 КК України із застосуванням ст.75, ст.76 КК України та встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік, що є достатнім для того, щоб він в умовах здійснення контролю за поведінкою довів своє виправлення.

Вирішуючи питання про необхідність призначення альтернативного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України суд враховує наступне.

Норми закону України про кримінальну відповідальність наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Так, санкція ч.2 ст.286 КК України передбачає можливість застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк. У цьому випадку додаткове покарання є альтернативним, а доцільність його застосування вирішується судом у кожному конкретному випадку. Такого висновку дійшла колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 10.08.2021, справа №137/807/20.

Суд враховує конкретні дані про обставини порушення обвинуваченим правил безпеки дорожнього руху, у тому числі поведінку потерпілого, який, у нічний час, маючи незадовільний стан здоров`я, знаходячись у стані алкогольного сп`яніння (висновок судового-медичного експерта), перетинав проїжджу частину поза межами пішохідного переходу.

Вказані обставини є такими, що суттєво знижують ступінь суспільної небезпеки винного, в зв`язку з чим суд дійшов до переконання про можливість виправлення обвинуваченого без призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Суд переконаний, що відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у справі відсутній.

Питання щодо речових доказів у кримінальному проваджені, суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування) становить 15153,80 гривень, а саме:

- судова автотехнічна експертиза №СЕ-19/111-25/37875-ІТ від 16.07.2025, технічного стану автомобіля Fiat Bravo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартість 4457 (чотири тисячі чотириста п`ятдесят сім) гривень 00 (п`ятдесят) копійок;

- судова автотехнічна експертиза №СЕ-19-25/43127-ІТ від 26.08.2025, вартість 10696 (десять тисяч шістсот дев`яносто шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Процесуальні витрати суд вирішує відповідно до вимог ст.124 КПК України, а саме з ОСОБА_3 підлягають стягненню процесуальні витрати у зв`язку із залученням експерта на проведення вказаних судових експертиз у загальні сумі 15153,80 гривень (Київський НДКЕЦ).

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим за ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до ст.75, ст.76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки.

У відповідності до п.1, п.2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти повноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід до ОСОБА_3 не застосовано.

Речові докази: 1 (один) носій інформації (карта пам`яті) з відеозаписом ДТП від 19.06.2025, - зберігати у справі.

Речові докази: автомобілем марки «Fiat» моделі «Bravo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , переданий під зберігальну розписку ОСОБА_3 , залишити власнику.

Стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати у зв`язку із залученням експерта в сумі 15153 (п`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят три) гривні 80 копійок.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1