Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №761/31161/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/31161/26

Провадження № 2-о/761/480/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі судді Матвєєвої Ю.О., присяжних Процик С.О., Приймак Я.В., при секретарі Каніковському Б.А., за участю: прокурора Тостановської Г.Г., заявника ОСОБА_1 , заінтересованої особи ОСОБА_2 , представника заінтересованої особи Астапенко Л.М., розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ВЧ НОМЕР_1 ) в особі командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_3 , Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління юстиції України про усиновлення дітей, -

ВСТАНОВИВ :

В липні 2026 року заявник звернувся із заявою про усиновлення дітей, в обґрунтування якої зазначає, що 20.08.2021 року він уклав шлюб із ОСОБА_2 , від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дочка ОСОБА_4 . Від попереднього шлюбу він має дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а його дружина до реєстрації шлюбу мала трьох дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . З огляду на те, що у заявника із синами дружини ОСОБА_9 та ОСОБА_10 склалися гарні стосунки, діти дуже прив`язані до нього, називають його своїм батьком, він їх любить, піклується, створює належні умови для розвитку та виховання, утримує їх, ставиться до них, як до рідних дітей, він просить ухвалити рішення про усиновлення ним ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , змінити їх прізвища на « ОСОБА_11 », по- батькові на « ОСОБА_12 » та записати його у Книзі реєстрації народжень відділу реєстрації актів цивільного стану батьком усиновлених дітей.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2026 року справу передано на розгляд судді Матвєєвій Ю.О., визначено присяжних Приймак Я.В. та Процик С.О.

Ухвалою від 05.08.2026 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд у закритому судовому засіданні.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.08.2026 року до участі у справі залучено прокурора.

Ухвалою Шевченківського районного суду м Києва від 02.09.2026 року до участі у справі в якості заінтересованих осіб залучено ІНФОРМАЦІЯ_1 (ВЧ НОМЕР_1 ) в особі командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_3 та Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління юстиції України.

В судовому засіданні заявник підтримав своє бажання усиновити дітей, зазначив, що це буде відповідати інтересам сім`ї, просив задовольнити заяву.

Заінтересована особа ОСОБА_2 підтримала заяву про усиновлення дітей, зазначила, що між її синами та чоловіком склалися теплі відносини, в яких вони розуміють один одного, підтримують, діти діляться з чоловіком своїми думками, він дає їм поради, як батько.

Представник заінтересованої особи Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації Астапенко Л.М. в судовому засіданні підтримала заяву ОСОБА_1 , зазначила, що органом опіки було надано висновок про доцільність усиновлення, оскільки це буде відповідати найкращим інтересам дітей.

Заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 (ВЧ НОМЕР_1 ) в особі командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, направив суду заяву про розгляд справи в його відсутність. У вирішенні питання про доцільність усиновлення покладаються на розсуд суду.

Представник заінтересованої особи Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління юстиції України в судове засідання не з`явився. Його неявка не перешкоджає розгляду справи.

В судовому засіданні була заслухана думка дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які виявили бажання бути усиновленими ОСОБА_1 . Зазначили, що між ними склалися стосунки притаманні батьку та синам. ОСОБА_1 приділяє їм увагу, піклується, дає поради, як батько.

Прокурор в судовому засіданні заперечувала проти усиновлення, оскільки усиновлювачем має бути особа, яка старша дитини не менш, ніж на 15 років, а в даному випадку ОСОБА_1 старше дитини на 14 років. Крім того, бажання заявника усиновити двох із трьох дітей дружини призведе до юридичного та соціального виокремлення дитини, стосовно якої питання про усиновлення не порушується. Отже, на думку прокурора, дії заявника спрямовані на ухилення від військової служби, оскільки з 21.01.2026 року заявник мобілізований та призначений на посаду стрільця 2 відділення 2 стрілецького взводу стрілецької роти.

Суд, вислухавши заявника, заінтересованих осіб, дітей, прокурора, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 уклав шлюб із ОСОБА_2 20.08.2021 року. (а.с. 11)

Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_13 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 37)

Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_14 народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 . Батьками є ОСОБА_15 та ОСОБА_2 (а.с. 40)

Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 ОСОБА_16 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 . Батьками є ОСОБА_17 та ОСОБА_2 (а.с. 23). Відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. (а.с. 24 зворот)

Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 ОСОБА_18 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 . Батьками є ОСОБА_17 та ОСОБА_2 (а.с. 30). Відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. (а.с. 31 зворот)

ОСОБА_2 та діти ОСОБА_16 , ОСОБА_18 висловили свою згоду на усиновлення ОСОБА_19 дітей ОСОБА_16 та ОСОБА_18 (а.с., а.с. 22, 26, 32)

За медичним висновком щодо особи, яка виявила бажання усиновити дитину, від 27.06.2026 року ОСОБА_1 не має медичних протипоказань. (а.с. 16)

Згідно витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» станом на 15.07.2026 року відсутні відомості щодо притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, про наявність незнятої чи непогашеної судимості та про його розшук. (а.с. 17)

Згідно повідомлення Шевченківського управління поліції ГУ НП у м. Києві від 01.07.2026 року відсутні відомості щодо фактів вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства або насильства за ознаками статі. (а.с. 18)

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 17.07.2026 року в родині ОСОБА_20 створені всі необхідні умови для проживання, навчання та виховання дітей. Діти забезпечені всім необхідним. (а.с. 50)

Згідно висновку від 22.07.2026 року Орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації вважає доцільним та таким, що відповідає інтересам дітей усиновлення ОСОБА_1 неповнолітнього ОСОБА_16 та малолітнього ОСОБА_18 (а.с. 4-6)

Згідно витягу з наказу командира НОМЕР_7 бригади Національної гвардії України № 20 ск від 23.01.2026 року ОСОБА_1 призвано на військову службу та призначено на посаду стрільця 2 відділення 2 стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) - (ВОС 100915П). (а.с. 15)

В Україні дитинство охороняється державою (частина третя статті 51 Конституції України).

Обов`язок держави забезпечити дитині захист і піклування, необхідні для її благополуччя, узгоджується з позиціями, викладеними у визнаних в Україні міжнародно-правових актах, зокрема, у Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року (пункт 3 статті 10), Конвенції про права дитини 1989 року (стаття 3).

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 3 лютого 2009 року № 3-рп/2009 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення частини другої статті 211 Сімейного кодексу України (справа про різницю у віці між усиновлювачем та дитиною), згідно з положеннями Принципу 2 Декларації прав дитини 1959 року при прийнятті з цією метою законів пріоритетним має бути якнайкраще забезпечення інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини також надає особливого значення при вирішенні справ про усиновлення принципу пріоритету інтересів дитини (Рішення у справі «Піні і Бертані та Манера і Атрипальді проти Румунії» від 22 червня 2004 року).

Відповідно до статті 20 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року), дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних якнайкращих інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особливий захист і допомогу, що надаються державою. Держави-учасниці відповідно до своїх національних законів забезпечують зміну догляду за дитиною. Такий догляд може включати, зокрема, усиновлення.

15 лютого 2011 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про ратифікацію Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянутої)».

Вказана Конвенція підписана 27.11.2008 та запроваджує сучасні правові стандарти у сфері усиновлення з метою максимального врахуванням найвищих інтересів дитини.

Відповідно до статті 4 Європейської Конвенції про усиновлення дітей (переглянутої), компетентний орган не приймає рішення про усиновлення, якщо не є переконаним, що усиновлення відповідатиме найвищим інтересам дитини. У кожному випадку компетентний орган приділяє особливу увагу важливості того, що усиновлення забезпечує дитину стабільними та гармонійними домашніми умовами.

Частиною п`ятою статті 24 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що усиновлення допускається виключно в інтересах дитини відповідно до закону.

Відповідно до статті 207 Сімейного кодексу України, усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що основною і визначальною засадою усиновлення дитини є забезпечення її найвищих інтересів.

Під інтересами дитини суд розуміє необхідність створення для неї сприятливих умов (як матеріального, так і морального характеру) для виховання і всебічного розвитку (у фізичному, психічному, духовному та іншому відношенні), максимально наближених, якщо це можливо, до обстановки, звичної для дитини.

Згідно з частиною 1 статті 208 Сімейного кодексу України, усиновленою може бути дитина (стаття 6 цього Кодексу).

Усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини.

Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п`ятнадцять років (частини 1-2 статті 211 Сімейного кодексу України).

У статті 213 СК України наведений перелік осіб, які мають переважне перед іншими право на усиновлення дитини.

Зокрема, пунктом 2, 3 частини 1 вказаної статті передбачено, що за наявності кількох осіб, які виявили бажання усиновити одну і ту ж дитину, переважне право на її усиновлення має громадянин України, зокрема, який є чоловіком матері, дружиною батька дитини, яка усиновлюється.

Відповідно до приписів статті 217 СК України усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків.

Згода батьків на усиновлення дитини має бути безумовною. Згода батьків на усиновлення може бути дана ними лише після досягнення дитиною двомісячного віку. Письмова згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом. Мати, батько дитини мають право відкликати свою згоду на усиновлення до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

Отже, за змістом ст. 217 СК України у випадках, коли дитина, стосовно якої розглядається питання про усиновлення, має батьків, обов`язковою умовою його позитивного вирішення є їхня вільна та безумовна згода. При цьому необхідно враховувати, що до набрання рішенням суду про усиновлення законної сили кожен із батьків може відкликати свою згоду незалежно від мотивів.

Статтею 218 СК України визначено, що для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка відповідає її вікові та стану здоров`я. Дитина має бути проінформована про правові наслідки усиновлення. Усиновлення провадиться без згоди дитини, якщо вона у зв`язку з віком або станом здоров`я не усвідомлює факту усиновлення. Згода дитини на усиновлення не потрібна, якщо вона проживає в сім`ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками.

Усиновлення здійснюється на підставі рішення суду (частина перша статті 207 СК України) і вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення (стаття 225 СК України).

Відповідно до положень частин першої, другої, четвертої статті 224 СК України суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема: 1) стан здоров`я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; 2) мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; 3) мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; 4) взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; 5) особу дитини та стан її здоров`я; 6) ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.

Правові наслідки усиновлення визначені статтею 232 СК України.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 232 СК України усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

Відповідно до статті 233 СК України на підставі рішення суду про усиновлення в актовий запис про народження дитини або повнолітньої особи, складений органами державної реєстрації актів цивільного стану України, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни і видає нове Свідоцтво про народження з урахуванням цих змін.

Свідоцтво про народження, що було видане раніше, анулюється.

Отже, в контексті положень законодавства про усиновлення та батьківство, усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав батька стосовно дитини, яка не є його кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов`язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всіх можливих заходів та дій в інтересах дитини, займатися питаннями її виховання та розвитку таким чином і обсягом, яке в мінімальному значенні закріплено у законодавстві та диктується загальними уявленнями про батьківство. При цьому зовнішньо також має прослідковуватися те, що дитина відчуває, що вона перебуває в такому оточенні, яке забезпечить їй у необхідному випадку допомогу, зокрема і на її прохання, у звичайних побутових обставинах.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» роз`яснено, що вирішуючи заяву про усиновлення по суті, суд зобов`язаний перевірити наявність передбачених законом підстав для усиновлення, зокрема: чи дали батьки дитини згоду на це (якщо вона є необхідною); чи може заявник бути усиновлювачем; чи є дитина відповідно до законодавства суб`єктом усиновлення і чи виконано вимоги частин першої - третьої статті 218 СК України щодо наявності згоди дитини; чи відповідають висновок органу опіки та піклування і дозвіл на усиновлення уповноваженого органу виконавчої влади необхідним вимогам.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01.06.2022р. у справі № 759/9639/18 (провадження № 61-1599св22).

Відповідно до положень статті 224 СК України суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема: стан здоров`я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; особу дитини та стан її здоров`я; ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити. Статтею 207 СК України визначено, що усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Як зазначено у висновку Верховного суду, зробленому у постанові від 23.12.2020 року у справі № 712/11527/17, рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Похідний характер означає відсутність пріоритету інтересів батьків над інтересами дитини та переважність права захисту прав дитини, а тому в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин справи.

Згідно зі статтею 8 Європейської конвенції про усиновлення дітей (ETS N58), прийнятої 24 квітня 1967 року в Страсбурзі, і яка, відповідно до статті 9 Конституції України, є складовою частиною національного законодавства України, компетентний орган приймає рішення про усиновлення лише тоді, коли впевниться, що воно здійснюється в інтересах дитини. Кожного разу компетентний орган звертає особливу увагу на те, щоб це усиновлення забезпечило дитині стабільні та гармонійні домашні умови.

Згідно із статтею 20 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення, має право на особливий захист і допомогу, що надаються державою. Держави-учасниці відповідно до своїх національних законів забезпечують зміну догляду за дитиною. Такий догляд може включати, зокрема усиновлення.

Частиною першою статті 21 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що держави-учасниці, які визнають і/чи дозволяють існування системи усиновлення, забезпечують, щоб найкращі інтереси дитини враховувалися в першочерговому порядку.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Згідно зі статтею 4 Європейської конвенції про усиновлення дітей, ратифікованої Верховною Радою України 15 лютого 2011 року (далі - Конвенція про усиновлення дітей), компетентний орган не приймає рішення про усиновлення, якщо не є переконаним, що усиновлення відповідатиме найвищим інтересам дитини. У кожному випадку компетентний орган приділяє особливу увагу важливості того, що усиновлення забезпечує дитину стабільними та гармонійними домашніми умовами.

Виходячи із наведеного, розглядаючи заяву про всиновлення, суд повинен встановити чи відповідає усиновлення інтересам дитини і якими мотивами керуються усиновитель. При цьому суд зазначає, що права та інтереси дитини є завжди пріоритетними порівняно з правами та інтересами усиновлювача.

На думку суду, мотиви усиновлення не повинні бути корисливими, переслідувати будь-які інші цілі ніж ті, що пов`язані із бажанням прихистити дитину, дати їй сім`ю, сімейний затишок, можливість отримати добре виховання, навчання та утримання від усиновлювача, що при розгляді даної справи встановлено не було.

Як зазначалось вище, ОСОБА_1 уклав шлюб із ОСОБА_2 20.08.2021 року. Мають спільну дитину ОСОБА_13 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також від попереднього шлюбу заявник має дочку.

Згідно витягу з наказу командира НОМЕР_7 бригади Національної гвардії України № 20 ск від 23.01.2026 року ОСОБА_1 призвано на військову службу та призначено на посаду стрільця 2 відділення 2 стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) - (ВОС 100915П).

Отже, заявник ОСОБА_1 почав вчиняти активні дії щодо усиновлення дітей дружини вже після мобілізації, тоді як до мобілізації такого бажання у заявника не виникало.

До того ж бажання заявника усиновити двох із трьох дітей дружини також викликає у суду сумнів у щирості волевиявлення заявника. Так, діти є рівними, а усиновлення двох із трьох дітей поставить цих дітей в нерівне становище, оскільки неусиновлена дитина буде виокремлена морально, соціально та юридично.

Доводи заявника щодо наявності цивільної справи за позовом ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав батька дочки ОСОБА_14 , що є перешкодою у усиновленні і цієї дитини не є слушними, оскільки заявник, який дійсно має на меті об`єднання родини та виховання дітей в рівних умовах, має можливість звернутись до суду із заявою про усиновлення всіх трьох дітей після розгляду справи про позбавлення батьківських прав.

За положеннями ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці, які проходять базову військову службу, звільняються із служби на підставах, зокрема, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно із ч.12 цієї статті, під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставах, зокрема, перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Хоч заявник в судовому засіданні не висловив свого бажання залишати військову службу, суд зауважує, що усиновлення може створити для нього інші правові наслідки та умови, що пов`язані із несенням військової служби.

Суд вважає, що усиновлення повинно мати на меті створення умов для повноцінного розвитку і виховання дитини, забезпечення найкращих інтересів дитини, а не створення передумов для виникнення інших прав у заявника або звільнення від мобілізації заявника на період воєнного стану. Тобто, сам по собі інститут усиновлення не повинен бути формальним, не може бути підставою лише для реалізації інтересів заявника.

Суд вважає, що передбачене законом право на звільнення з військової служби у цьому конкретному випадку перебуває в прямому причинно-наслідковому зв`язку із обставинами всиновлення. Це певним чином характеризує усиновителя і ставить під сумнів безкорисливість мотивів всиновлення.

Суд дійшов висновку про те, що фактично бажання усиновлення дітей під час воєнного стану заявником, який є військовослужбовцем та який вже має неповнолітню дитину від попереднього шлюбу та неповнолітню дитину від шлюбу з ОСОБА_2 , може бути пов`язане із його бажанням отримати право на звільнення з військової служби, подальшу відстрочку від мобілізації на підставі п. 3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також з отриманням можливості виїхати за межі України.

Суду не наведено переконливих мотивів, що спонукає заявника на усиновлення дітей, лише узагальнено вказано про наявність між ним та дітьми теплих взаємин, бажання проживати разом як родина. Крім того, на питання суду, коли народились діти, заявник плутався та не надав точної відповіді.

Суду подані лише ті документи, які вимагає закон (стосовно стану здоров`я заявника та дітей, відсутність судимостей, нотаріально завірена згода матері та інш).

Письмова згода матері та дітей на усиновлення заявником не спростовує наведених вище висновків суду про недоведеність відповідності усиновлення дітей їх інтересам.

Згідно з частинами 1,2 статті 10 Європейської конвенції про усиновлення дітей від 27.11.2008 (ратифікованої Україною 15.02.2011), компетентний орган приймає рішення про усиновлення лише після належного попереднього встановлення обставин стосовно усиновлювача, дитини та її сім`ї. Під час такого встановлення обставин і після цього дані можуть збиратися, оброблятися й розповсюджуватися лише відповідно до правил, які стосуються професійної конфіденційності й захисту персональних даних.

Установлення обставин в належному обсязі в кожній справі стосується настільки, наскільки це є можливим, та inter alia, таких питань: a) особистості, стану здоров`я та соціального середовища усиновлювача, подробиць про його домівку та умови проживання, його здатності виховувати дитину; b) причин, з яких усиновлювач бажає усиновити дитину; c) причини, через які інший з подружжя або зареєстрованих партнерів не приєднується до заяви, коли лише один з подружжя або зареєстрованих партнерів звертається із заявою про усиновлення; d) взаємної сумісності дитини й усиновлювача, а також тривалості часу, протягом якого дитина перебувала під його опікою; e) особистості, стану здоров`я й соціального середовища дитини, а також з урахуванням встановлених законом обмежень її сімейного походження та її цивільного стану; f) етнічного, релігійного та культурного походження усиновлювача й дитини.

Положення цієї статті не впливають на повноваження чи обов`язок компетентного органу отримувати будь-яку інформацію або докази, незалежно від того, чи охоплюються вони обсягом такого встановлення обставин, і які він розглядає як такі, що можуть бути використані (ч.4 ст.10 Європейської конвенції про усиновлення дітей).

Компетентний орган не приймає рішення про усиновлення, якщо не є переконаним, що усиновлення відповідатиме найвищим інтересам дитини (ч.1 ст.4 Європейської конвенції про усиновлення дітей).

Не встановивши обставини, що між дітьми і заявником склалися настільки близькі відносини, які притаманні загальноприйнятим у суспільстві відносинам між батьками та дітьми; не виявивши переконливих мотивів, які спонукають заявника на усиновлення дітей, окрім вказівки на їх теплі стосунки, бажання проживати як родина, що наявне і зараз, суд дійшов висновку, що фактично бажання усиновлення під час воєнного стану заявником-військовослужбовцем не є щирим щодо його дій, які будуть відповідати якнайкращим інтересам дітей задля забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя, а отже суд відмовляє у задоволенні заяви.

Також не залишається поза увагою суду і надання органом опіки та піклування висновку про доцільність усиновлення дітей, один з яких молодше усиновлювача на 14 років, в той час як відповідно до ч. 2 ст. 211 СК України усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п`ятнадцять років. Дана обставина мала б бути врахована органом опіки та піклування під час складання висновку про доцільність усиновлення, але була проігнорована. Між тим, суд зазначає, що ця правова норма є імперативною та не допускає жодних винятків. Крім того даний висновок, на думку суду, є формальним та ґрунтується лише на переліку фактичних життєвих обставин, у висновку відсутній системний аналіз особистих взаємовідносин заявника і дітей, дослідження обставин психологічно-емоційного зв`язку, також відсутнє дослідження, яким чином усиновлення відповідатиме інтересам дітей, як саме інтереси дітей покращаться в разі усиновлення, а також відсутня оцінка добросовісності мотивів звернення із заявою про усиновлення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ВЧ НОМЕР_1 ) в особі командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_3 , Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління юстиції України про усиновлення дітей - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 19.10.2026 року.

Суддя Ю.О. Матвєєва

Присяжні С.О. Процик

Я.В. Приймак

14 жовтня 2026 року