Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №759/21544/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/21544/26

пр. № 2/759/13397/26

13 жовтня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Святошинського районного суду міста Києва із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на свою користь аліментів на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 13.07.2026 та до досягнення дитиною повноліття.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 19.08.2020, від якого мають спільну дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначає, що наразі у провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

При цьому спільна дитина сторін проживає разом з матір`ю та перебуває на її утриманні. Необхідної матеріальної допомоги на утримання дитини відповідного віку відповідач не надає.

Окрім того позивач вказує, що відповідач офіційно працює, отримує стабільний дохід. При цьому не має на утриманні інших осіб - непрацездатних батьків чи дружини, а також інших дітей.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н. О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 07 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

10.08.2026 від представника позивача - адвоката Будзини Н. О. надійшла заява про усуненя недоліків.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 14 вересня 2026 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

07 жовтня 2026 року від представника відповідача - адвоката Миронюка Д. . надійшов відзив на позовну заяву, у якому сторона відповідача просить частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , оскільки відповідач згоден сплачувати аліменти у розмірі 1/8 частки від свого заробітку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Під час ухвалення рішення відповідач просить суд врахувати добровільну сплату ним аліментів дружині на утримання сина у розмірі 25 000,00 грн. Просить роз`яснити позивачу, що у разі зменшення доходів відповідача, позивач має право звернутися до суду із відповідною заявою про збільшення/зміну розміру аліментів.

Також у відзиві зазначено, що відповідач увесь час добровільно та систематично сплачує позивачу аліменти на утримання їхнього спільного сина, у розмірі, що перекриває потреби дитини у її віці. Просить врахувати факт надання відповідачем додатковї матеріальної допомоги та його безпосередню участь у матеріальному забезпеченні і розвитку дитини при визначенні остаточного розміру аліментів.

Зокрема, представник відповідача вказує, що щомісячний дохід відповідача складає 253 000,00 грн, відтак 1/4 частка від його доходу складатиме 63 250,00 грн щомісячно, що неспівмірно та є завищеною сумою для забезпечення розумних і достатніх потреб дитини відповідного віку. Призначення аліментів у такому розмірі виходить за межі забезпечення належного рівня життя дитини. При цьому ураховуючи обов`язок обох батьків утримувати дитину, відповідач вважає, що аліменти у розмірі 1/8 частки від його доходу будуть повністю відповідати актуальному матеріальному стану сторін і поточним потребам дитини, гарантуючи при цьому позивачу процесуальну можливість коригування розміру аліментів.

Окрім того, відповідач зазначає про наявність у нього на утриманні батька, який є особою з інвалідністю, що є істотною обставиною при визначенні розміру аліментів.

Позивач у судове засідання не з`явилась без повідомлення причин своєї неявки, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового слухання.

Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи у відсутність відповідача та його представника, просять рішення у справі ухвалити з урахуванням доводів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на викладене, суд визнав за можливе провести судове засідання за відсутності учасників справи, що не з`явились у судове засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із неявкою учасників справи у судове засідання.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов наступних висновків.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 19.08.2017 між сторонами було укладено шлюб, який зареєстровано Виконавчим комітетом Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, про що зроблено актовий запис № 17, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23 вересня 2026 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 19 серпня 2017 року Виконавчим комітетом Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, актовий запис №17.

Від шлюбу у сторін народилася дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Харківським міським відділом державної реєстрації атків цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис про народження №2924.

Батьками ОСОБА_4 вказано батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 .

Судом встановлено та не заперечується відповідачем факт проживання дитини із матір`ю.

Позивач вказує, що дитина перебуває на її утриманні. При цьому відповідач зазначає про систематичне, добровільне та щомісячне утримання дитини.

Частиною 2 ст. 51 Конституції України закріплено обов`язок батьків по утримуванню дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст.180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При встановленні розміру аліментів, суд керується вимогами ст.182 СК України та роз`ясненнями, які містяться в Постанові пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Згідно з ст. 183 СК України частина заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.

Пленум Верховного Суду України в п. 17 своєї Постанови від 15.05.2006 №3 роз`яснив судам, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Частиною 2 ст.18 СК України передбачено, що суд застосовує ті способи захисту прав або інтересів учасників сімейних відносин, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.

Згідно з п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, схваленої резолюцією 44-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789 - ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 27 Конвенції ООН про права дитини, дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є працездатною особою, його дохід за перше півріччя 2026 року складає 1 459 189,26 грн, що вбачається із довідки Форми ОК-7. Заробітна плата за червень 2026 року склала 253 877,00 грн.

Дитина сторін ОСОБА_4 є малолітнім та потребує постійного матеріального забезпечення. При цьому, обов`язок щодо утримання дитини покладається на обох батьків у рівній мірі незалежно від факту їх спільного проживання чи матеріального становища одного з них.

Визначаючи розмір аліментів, в межах позовних вимог, суд враховує стан здоров`я, матеріальне становище дитини та платника аліментів.

Обставин, які б звільняли відповідача від обов`язку по утриманню своєї дитини, або ж свідчили про неможливість стягнення з нього аліментів у зазначеному розмірі, судом не встановлено.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною другою цієї статті визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму з 01.01.2026 року прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років 2817 гривень; дітей віком від 6 до 18 років 3512 грн.

Станом на 2026 рік мінімальний гарантований розмір аліментів для дітей віком від 6 до 18 років становить 1 756,00 грн (50% від 3 512,00 грн), а мінімальний рекомендований розмір 3 512,00 грн.

Конструкція «необхідний і достатній розмір аліментів» охоплює не лише фізичне утримання, а й забезпечення соціального та інтелектуального розвитку дитини, виходячи з рівня життя, який вона мала б за спільного проживання батьків (постанова Верховного Суду від 15.10.2025 у справі № 686/28590/23).

Згідно з частиною першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини третьої статті 181 СК України).

При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Відповідні правові висновки містяться і в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 643/11949/19 (провадження №61-2698св21).

Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов`язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ч. 2 зазначеної статті розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Зважаючи на те, що аліменти - це платіж, спрямований саме на утримання дитини, який повинен бути достатнім для цього, разом з тим, він повинен бути співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов`язання, яке є в обох із батьків, і має бути рівним, та покликаний захистити інтереси дитини в коштах у розмірі, необхідному для її життєдіяльності, збереження достойного рівня життя, який необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, її гармонійного розвитку, з врахуванням визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для дитини, її потреб, зважаючи на обов`язок обох батьків брати участь в матеріальному утриманні дитини, суд вважає, що збільшення розміру аліментів забезпечить найбільш необхідні потреби дитини, належні умови проживання дитини, її гармонійний розвиток, і при цьому дитина сторін буде захищеною та буде отримувати матеріальне утримання від батька, з яким не проживає, що гарантовано як нормами національного, так і нормами міжнародного законодавства, які наведено вище.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Незважаючи на те, що потреби дитини є пріоритетними, розмір аліментів не може визначатися судом довільно. Суд зобов`язаний забезпечити справедливий баланс між реальними та доведеними потребами дитини та об`єктивними матеріальними можливостями платника.

Виходячи із засад розумності та справедливості, а також зважаючи на платника, зокрема розмір його реальних доходів, суд, забезпечуючи справедливу рівновагу між інтересами дитини та можливостями платника, доходить висновку, що стягнення аліментів у розмірі 1/8 частини від усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно відповідатиме реальним фінансовим можливостям відповідача та найкращим інтересам дитини. Такий розмір аліментів перевищує мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину у декілька разів і є необхідним та з урахуванням обов`язку та спроможності матері утримувати дитину є достатнім для підтримання належного рівня життя, гармонійного фізичного та психологічного розвитку сина. Визначений судом розмір аліментів забезпечить право дитини на нормальний життєвий рівень, мінімально достатній для його фізичного, морального, культурного і соціального розвитку.

При цьому суд зауважує, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Посилання відповідача на здійснення ним добровільних грошових переказів на утримання дитини у розмірі 25 000,00 грн не спростовують необхідності визначення судом розміру аліментів. При цьому відповідачем не надано доказів наявності між сторонами домовленості щодо розміру та порядку сплати таких коштів як аліментів.

За таких обставин сам факт здійснення відповідачем добровільного утримання дитини за встановлених обставин справи не свідчить про належне виконання ним обов`язку щодо утримання дитини у визначеному законом розмірі та не є підставою для відмови у задоволенні позову або зменшення визначеного судом розміру аліментів.

Щодо доводів відповідача про наявність перебування на його утриманні батька, який є особою з інвалідністю ІІІ групи, суд зазначає, що відповідно до вимог статті 182 СК України наявність у платника аліментів непрацездатного батька, є обставинами, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.

Водночас, відповідно до статей 12, 81 ЦПК України саме відповідач, посилаючись на зазначені обставини як на підставу для зменшення розміру аліментів, повинен довести їх належними та допустимими доказами. Проте відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження перебування у нього на утриманні батька, його непрацездатності, а також необхідності матеріального утримання саме за рахунок відповідача. Сам факт наявності у батька відповідача ІІІ групи інвалідності не свідчить про його непрацездатність.

Також відповідачем не надано доказів фактичного здійснення ним витрат на утримання непрацездатного батька у розмірі, який би свідчив про неможливість сплачувати аліменти на користь позивача у встановленому судом розмірі.

При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19 червня 2026 року у справі № 705/3924/24, відповідно до якої наявність чинного судового рішення про стягнення аліментів на користь іншого стягувача має юридичне значення при вирішенні питання щодо стягнення аліментів з того самого платника, оскільки визначений судом розмір аліментів може впливати на виконання ним іншого аліментного зобов`язання. Водночас сама по собі наявність іншого аліментного зобов`язання не звільняє платника від обов`язку утримувати дитину та не зумовлює автоматичного зменшення розміру аліментів, який визначається судом з урахуванням усіх обставин, передбачених статтею 182 СК України.

За таких обставин наведені відповідачем посилання на наявність у нього на утриманні непрацездатного батька, самі по собі не можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки відповідних обставин, які б свідчили про недостатність його матеріального становища для виконання обов`язку щодо утримання батька, судом не встановлено.

А тому суд не приймає до уваги доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву в цій частині.

Водночас, суд звертає увагу, що аліменти на утримання дитини є гарантією виконання кожним з батьків свого обов`язку забезпечувати дитину, надавати їй можливість на користування всіма благами соціального забезпечення, належним харчуванням, житлом, розвагами, надати їй захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. При цьому, виходячи з положень чинного законодавства, доступ дитини до даних благ не залежить від перебування батьків у шлюбі.

Обов`язок відповідача утримувати свою дитину ґрунтується на законі, а рішення суду в цьому контексті лише змушує відповідача до виконання цього обов`язку у примусовому порядку, тому відповідач повинен був вживати заходів для своєчасного перерахування аліментів. Положеннями частини 1 статті 179 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів, а тому частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 .

Згідно із вимогами п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини в межах суми платежу за один місяць.

Щодо судового збору

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України « Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 064,96 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 141, 155, 180, 181, 182, 192, 195, 196 СК України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 3, 11, 12, 13, 141, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/8 частини від усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 13.07.2026 та до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Суддя Н.О. Горбенко