Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №755/21000/24 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/21000/24

Провадження №: 2/755/12975/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2026 р. м. Київ

Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого - судді Коваленко І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (код ЄДРПОУ: 37739041, адреса місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В:

Процесуальний рух справи

27.11.2024 року (вх. № 65144) до Дніпровського районного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція», від імені та в інтересах якого діє уповноважений представник Гречан Марина Василівна, з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги.

У прохальній частині позовної заяви позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» заборгованість за послугу з постачання гарячої води, абонентську плату станом на 01.10.2024 року в розмірі 42 400,67 грн, інфляційну складову боргу відповідно до розрахунку ціни вимог по 23.02.2022 року в розмірі 6 064,50 грн, 3% річних від простроченої суми по 23.02.2022 року в розмірі 1 939,42 грн, а всього - 50 404,59 грн, а також вирішити питання розподілу судових витрат шляхом стягнення з відповідачів понесених позивачем витрат на сплату судового збору за подання позову до суду у розмірі 3 028,00 грн.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2024 року вказана позовна заява була передана в провадження судді Коваленко І.В.

З метою виконання вимог частини шостої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України, судом після отримання позовної заяви було вжито заходів щодо перевірки інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичних осіб - відповідачів у справі.

На запити суду, сформовані засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», отримано офіційні відомості Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, відповідно до яких:

згідно з відповіддю № 123318056 від 09.12.2024 року, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 15.06.1989 року по теперішній час;

згідно з відповіддю № 123318086 від 09.12.2024 року, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 31.08.1995 року по теперішній час;

згідно з відповіддю № 123318119 від 09.12.2024 року, відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 06.12.2012 року по теперішній час.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 11.12.2024 року відкрито провадження у цій цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Учасникам справи було роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та визначено відповідні процесуальні строки.

27.01.2025 року (вх. № 4543) до суду надійшов відзив відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Одночасно з відзивом відповідачі подали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заяву про застосування позовної давності.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30.01.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідачів про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

11.02.2025 року (вх. № 8035) від представника позивача ОСОБА_4 до суду надійшли письмові пояснення (відповідь на відзив).

18.02.2025 року (вх. № 9399) відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали до суду клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 28.03.2025 року клопотання відповідачів про витребування доказів задоволено. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» письмові докази, а саме: документи щодо встановлення, перевірки готовності до роботи, обслуговування та повірки загальнобудинкового вузла комерційного обліку гарячої води № 9250360 за адресою: АДРЕСА_2 ; документи стосовно щомісячного зняття його показань та опрацювання показань розподільного обліку з 01 червня 2020 року; документи щодо вимірювання температури гарячої води за період із серпня 2017 року по вересень 2024 року; документи, що обґрунтовують щомісячні перерахунки вартості послуги та первинні дані особового рахунку щодо визначення щомісячної норми чи кількості споживання по індивідуальному лічильнику.

10.04.2025 року (вх. № 20378) на виконання вимог ухвали суду від представника позивача надійшла заява з доданими до неї витребуваними письмовими доказами.

28.04.2025 року (вх. № 23654) до суду від відповідачів надійшли додаткові пояснення щодо наданих позивачем документів.

Оскільки розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання не проводилось та особи, які беруть участь у справі, не викликались. Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Доводи позовної заяви

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у Дніпровському та Дарницькому районах міста Києва відповідно до затвердженої зони теплопостачання. Надання вказаних послуг до багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 , у тому числі до квартири № 191 , здійснюється позивачем на підставі відповідної ліцензії.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є повнолітніми дієздатними особами, чиє місце проживання постійно зареєстроване за вказаною адресою, у зв`язку з чим вони відповідно до законодавства є індивідуальними споживачами комунальних послуг, які надаються позивачем до цієї квартири.

Взаємовідносини між виконавцем та споживачами регулюються умовами Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (з використанням внутрішньобудинкових систем), який є публічним договором приєднання, затверджений постановами Кабінету Міністрів України та опублікований 13 жовтня 2021 року на офіційному веб-сайті ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ».

Позивач вказує, що протягом тривалого часу належним чином, безперебійно та у повному обсязі забезпечував постачання теплової енергії (для потреб централізованого опалення) та гарячої води до будинку та безпосередньо до житлового приміщення відповідачів. Натомість відповідачі в порушення договірних зобов`язань та імперативних приписів чинного законодавства України, обов`язок щодо своєчасної та повної оплати отриманих послуг належним чином не виконували.

Внаслідок систематичного ухилення відповідачів від проведення розрахунків, станом на 01.10.2024 року за особовим рахунком утворилась заборгованість за основними зобов`язаннями в загальному розмірі 42 400,67 грн, яка складається з заборгованості за послуги з постачання теплової енергії в сумі 40 715,77 грн, та заборгованості за послуги з постачання гарячої води та плати за абонентське обслуговування в сумі 1 684,90 грн.

У зв`язку з тривалим простроченням виконання відповідачами грошового зобов`язання, позивачем на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України за період по 23.02.2022 року нараховано інфляційну складову боргу в розмірі 6 064,50 грн та 3% річних від простроченої суми в розмірі 1 939,42 грн. Загальна сума вимог, заявлена позивачем до солідарного стягнення з відповідачів, становить 50 404,59 грн. Позивач просить стягнути вказані суми з відповідачів у солідарному порядку, а також покласти на них судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Заперечення відповідачів та заяви по суті справи

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 27.01.2025 року (вх. № 4543) через підсистему «Електронний суд» подали спільний відзив на позовну заяву разом із додатками на 18 аркушах, а також окрему заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

У надісланому відзиві сторона відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підтверджені первинними бухгалтерськими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідачі зазначили, що позивачем з червня 2020 року безпідставно проводився розподіл обсягів гігакалорій та кубічних метрів води за загальнобудинковим лічильником № 9250360 за відсутності документів про його метрологічну повірку, технічний стан та щомісячне фіксування показань. Також споживачі вказали на низьку температуру гарячої води та оскаржили плату за абонентське обслуговування через відсутність письмового договору.

Додатково відповідачі надали суду належним чином засвідчену копію Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , відповідно до якого громадянка ОСОБА_5 , яка проживала разом із відповідачами у квартирі № 191 , померла ІНФОРМАЦІЯ_7 . Відповідачі наголосили, що починаючи з цієї дати, кількість мешканців квартири зменшилась до чотирьох осіб, що мало бути обов`язково враховано позивачем при нарахуванні плати за нормативами. Також відповідачі долучили копії квитанцій АТ КБ «ПриватБанк» на підтвердження регулярного внесення ними плати в рахунок гарячої води. У зв`язку з цим, а також зважаючи на сплив загального трирічного строку позовної давності щодо вимог з 2017 року, відповідачі просили повністю відмовити у задоволенні позову.

Доводи письмових пояснень позивача (відповіді на відзив)

11.02.2025 року (вх. № 8035) від представника позивача ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» надійшли письмові пояснення (вих. № 20.2/УПНюр/1105 від 04.02.2025 року). Позивач зазначив, що квартира № 191 не обладнана розподільним лічильником гарячої води, а тому з 01 червня 2020 року нарахування правомірно проводилися за показниками введеного в експлуатацію будинкового вузла комерційного обліку № 9250360 пропорційно до кількості осіб. Щомісячні перерахунки здійснювалися на підставі Методики № 315 через несвоєчасну подачу даних іншими мешканцями.

Позивач вказав, що інформація про смерть ОСОБА_5 01.02.2023 року стала відома товариству лише під час розгляду справи судом. Враховуючи отримані офіційні дані, ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» провело повний перерахунок заборгованості, знявши нарахування з 5 осіб на 4 особи за період з лютого 2023 року по липень 2023 року. Загальна сума коригування (зняття основного боргу) склала 1 079,14 грн.

Також позивач підтвердив, що після відкриття провадження відповідачі частково сплатили кошти, з яких 1 500,00 грн було зараховано в рахунок погашення заборгованості за минулий період (із серпня 2017 по вересень 2024), а решта - на поточні місяці.

Щодо позовної давності, позивач вказав, що перебіг строків за вимогами з серпня 2017 року не закінчився, оскільки відповідно до пункту 12 Прикінцевих положень ЦК України строки були автоматично продовжені в силу закону на весь період дії COVID-карантину (з 12.03.2020 по 30.06.2023) та дії воєнного стану (п. 19 Прикінцевих положень ЦК України), що підтверджується сталою практикою Верховного Суду.

Позивач зазначив, що інфляційні втрати та 3% річних нараховані правомірно по 23.02.2022 року (до введення воєнного стану), а тому з урахуванням зняття та оплати залишок вимог підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, керуючись внутрішнім переконанням, встановив такі фактичні обставини.

Позивач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (код ЄДРПОУ: 37739041, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20) є ліцензованим суб`єктом господарювання, який на підставі виданих в установленому законом порядку ліцензій здійснює господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, а також є офіційним виконавцем комунальних послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності у Дніпровському та Дарницькому районах міста Києва відповідно до затвердженої зони теплопостачання. Багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_2 перебуває у зоні безпосереднього ліцензованого обслуговування позивача та підключений до його централізованих інженерно-технічних систем.

Судом встановлено, що у житловому приміщенні - квартирі АДРЕСА_4 , яка має загальну опалювальну площу 60,4 кв.м та обліковується за особовим рахунком № НОМЕР_5 , постійно проживають та зареєстровані такі повнолітні дієздатні фізичні особи - відповідачі у справі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (УНЗР): 19681204-01572, зареєстрований за вказаною адресою з 15.06.1989 року по теперішній час;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (УНЗР): 19950420-11211, зареєстрований за вказаною адресою з 31.08.1995 року по теперішній час;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (УНЗР): 19711225-01584, зареєстрована за вказаною адресою з 06.12.2012 року по теперішній час.

Зазначені особи, маючи офіційно зареєстроване місце проживання у квартирі № 191 , є кінцевими користувачами житла та відповідно до норм закону є індивідуальними споживачами житлово-комунальних послуг, що постачаються за цією адресою.

Також матеріалами справи встановлено, що за вказаною адресою спільно з відповідачами була зареєстрована та проживала громадянка ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується належним чином засвідченою копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві.

До моменту її смерті нарахування за послуги за особовим рахунком проводилися позивачем на 5 зареєстрованих осіб, а після вказаної дати кількість фактичних мешканців квартири зменшилась до 4 осіб.

Суд встановив, що окремого письмового документа у формі паперового примірника договору про надання послуг між ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» та відповідачами підписано не було.

Взаємовідносини сторін з 13 листопада 2021 року будувалися на умовах Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (з використанням внутрішньобудинкових систем), який є публічним договором приєднання, затверджений постановами Кабінету Міністрів України та офіційно оприлюднений 13 жовтня 2021 року на офіційному веб-сайті ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ».

З червня 2020 року житловий будинок АДРЕСА_2 обладнано загальнобудинковим (комерційним) вузлом обліку холодної води для підігріву (заводський номер приладу № 9250360).

Квартира відповідачів № 191 не обладнана індивідуальними (розподільними) засобами обліку гарячої води, у зв`язку з чим нарахування обсягів споживання здійснювалося позивачем на підставі різниці між загальними показниками будинкового лічильника та сумою показників квартирних лічильників інших мешканців будинку пропорційно кількості осіб.

Протягом періоду із серпня 2017 року по вересень 2024 року позивач забезпечував безперебійне надання послуг з опалення та гарячого водопостачання до вказаного будинку та безпосередньо до житлового приміщення відповідачів.

Водночас відповідачі оплату отриманих послуг у повному обсязі не здійснювали, внаслідок чого за особовим рахунком № НОМЕР_5 утворилась заборгованість.

Після пред`явлення позову до суду відповідачі здійснили добровільний частковий платіж, з якого позивачем суму в розмірі 1 500,00 грн було офіційно зараховано в рахунок погашення заборгованості за минулий період.

Також у лютому 2025 року позивач здійснив перерахунок (зняття нарахувань на померлу 5-ту особу) за період з лютого по липень 2023 року на загальну суму 1 079,14 грн.

З урахуванням вказаного коригування та часткової оплати, підсумковий залишок основного боргу за розрахунком позивача становить 39 821,53 грн.

Досліджуючи доводи додаткових письмових пояснень відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 28.04.2025 року (вх. № 23654), поданих в порядку пункту 3 частини першої статті 43 ЦПК України, суд надає наступну процесуальну та матеріально-правову оцінку питанням належності, допустимості доказів та процедури їх подання.

Сторона відповідача просила суд не брати до уваги та не враховувати при ухваленні рішення письмові докази, надані позивачем 10.04.2025 року на виконання ухвали суду про витребування доказів від 28.03.2025 року.

Вказану вимогу відповідачі обґрунтовували тим, що ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» у порушення частини дев`ятої статті 83 ЦПК України не надіслало копії цих документів безпосередньо відповідачам, у зв`язку з чим ОСОБА_1 був змушений ознайомлюватись із ними безпосередньо в приміщенні суду 14.04.2025 року.

Надаючи оцінку цим процесуальним доводам, суд виходить із того, що відповідно до частини дев`ятої статті 83 ЦПК України, копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання їх копій іншим учасникам справи, крім випадків, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Разом з тим, суд зазначає, що вказані докази (Наряд-завдання № 885 від 12.12.2022 року, щомісячні розрахунки обсягів та показники комерційного приладу обліку № 9250360 за період з червня 2020 року по вересень 2024 року) були надані позивачем не за власною ініціативою в порядку ст. 83 ЦПК України, а на виконання імперативної ухвали суду про витребування доказів від 28.03.2025 року, винесеної за клопотанням самих відповідачів.

Оскільки відповідачі повністю реалізували своє право на ознайомлення з вказаними документами, детально дослідили їх та надали суду розлогі, вичерпні додаткові письмові пояснення по суті цих доказів, суд вважає, що право відповідачів на захист та принцип змагальності сторін, закріплений статтею 12 ЦПК України, жодним чином порушені не були.

Зважаючи на те, що документи подані до суду на виконання його прямого судового розпорядження з метою встановлення об`єктивної істини, суд відхиляє клопотання відповідачів про залишення цих доказів без розгляду та оцінює їх у сукупності з іншими матеріалами справи.

Аналізуючи доводи відповідача про те, що позивач виконав ухвалу суду не в повному обсязі (зокрема, не надав документів щодо щомісячного вимірювання температури гарячої води за період із серпня 2017 року по вересень 2024 року, а також надав розрахунки лише загалом по будинку без деталізації по квартирі № 191 ), суд зазначає таке.

Як вбачається із заяви ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» від 09.04.2025 року (вх. № 20378), позивач офіційно повідомив суд, що він є теплогенеруючою та теплопостачальною організацією, яка забезпечує постачання енергії та гарячої води на межі зовнішніх інженерно-технічних систем багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 .

При цьому вузли комерційного обліку холодної води для підігріву (включаючи прилад № 9250360) не перебувають на балансі позивача, а їх обслуговування та повірка здійснюється Оператором зовнішніх інженерних мереж - ПрАТ «АК «Київводоканал».

Позивач наголосив, що він не є розпорядником технічної документації щодо вимірювання температури води на вводах, а щомісячне фіксування актів параметрів носія в кожній окремій квартирі чи на вводі чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень. Частиною шостою статті 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд погоджується з позицією позивача та судовою практикою найвищого судового органу. Зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 та постанові від 02 квітня 2020 року у справі № 757/2813/17-ц сформовано сталий правовий висновок, згідно з яким: «Стороною відповідача не було надано доказів на спростування розміру заборгованості, заявленої стороною позивача. Враховуючи, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», тому висновки про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості за наявності первинних відомостей особового рахунку та за відсутності контррозрахунку відповідачів є помилковими».

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 червня 2022 року у справі № 908/1133/21, де зазначено, що незгода відповідача з судовими рішеннями в частині нарахування заборгованості з посиланням на відсутність первинних документів бухгалтерського обліку є безпідставною, якщо відповідач не надавав власного альтернативного контррозрахунку відповідних нарахувань під час розгляду справи судом першої інстанції, а ґрунтував позицію лише на загальних запереченнях.

Дослідивши деталізовані помісячні відомості нарахувань за особовим рахунком № НОМЕР_5 за період із серпня 2017 року по вересень 2024 року, які містять чіткі графи щодо площі (60,4 кв.м), кількості осіб (5 осіб, а з лютого 2023 року - 4 особи), обсягів споживання в гігакалоріях та кубічних метрах, тарифів, сум щомісячних нарахувань, проведених перерахунків (включаючи зняття в сумі 1 079,14 грн) та фактично сплачених відповідачами коштів, суд визнає вказаний розрахунок належним, об`єктивним та арифметично правильним доказом наявності боргу.

Відповідачі, маючи статус споживачів, які щомісячно отримували рахунки-повідомлення, у яких відображався оскаржуваний ними «перерахунок» та нарахування за «буд.ліч.», жодного разу за весь період з 2017 року по 2024 рік не зверталися до ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» з письмовими запереченнями щодо обсягів, не вимагали проведення спільної звірки та не складали актів-претензій про неналежну температуру води.

Сама по собі відсутність у позивача актів щомісячного вимірювання температури за наявності безперебійної подачі носія до будинку не може свідчити про ненадання послуг та не звільняє споживачів від обов`язку оплатити залишок заборгованості, сформований за комерційним обліком.

Враховуючи, що позивачем повністю доведено факт надання послуг та обґрунтованість алгоритму розподілу обсягів за лічильником № 9250360 на основі Методики № 315, а відповідачами не надано жодного документального підтвердження на спростування цих сум чи власного контррозрахунку, суд відхиляє доводи додаткових пояснень відповідача.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Надаючи правову оцінку встановленим фактичним обставинам справи, суд виходить із таких мотивів та норм чинного матеріального і процесуального права.

Забезпечуючи право на справедливий судовий розгляд, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд оцінює аргументи сторін, надані докази та матеріали справи крізь призму засад верховенства права, законності, змагальності та обґрунтованості судового рішення.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України (ЦК), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення.

Способом захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі (стаття 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язку. Зокрема, підставами виникнення цивільних обов`язків є договори та інші правочини, а також безпосередньо акти цивільного законодавства.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Права та обов`язки сторін у сфері житлово-комунальних правовідносин детально та ієрархічно врегульовані імперативними нормами спеціального законодавства, базовим нормативно-правовим актом якого є Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон).

За змістом статті 2 Закону, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг. Метою цього Закону є забезпечення безперебійного надання якісних житлово-комунальних послуг споживачам, а також захист прав та законних інтересів як споживачів, так і виконавців цих послуг.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону, житлово-комунальні послуги поділяються на житлові послуги (утримання будинку) та комунальні послуги.

До категорії комунальних послуг пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті віднесено послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Таким чином, діяльність позивача щодо забезпечення централізованого опалення та ГВП є наданням комунальних послуг у розумінні закону.

Статтею 12 Закону визначено загальні засади регулювання договірних відносин у сфері ЖКГ. Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Істотні умови договору, порядок їх укладення, зміни та припинення визначаються цим Законом та відповідними типовими договорами, затвердженими Кабінету Міністрів України для кожного виду послуг.

Частиною першою статті 13 Закону (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) встановлено чіткі моделі організації договірних відносин у багатоквартирному будинку. За рішенням співвласників або у випадках, передбачених законом, договір про надання комунальних послуг укладається з кожним співвласником будинку самостійно (індивідуальний договір).

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальних послуг інший договір, з кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, який є договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір іншої моделі договірних відносин.

Суд зазначає, що ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» виконало вказані процесуальні вимоги та 13 жовтня 2021 року оприлюднило текст Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (з використанням внутрішньобудинкових систем) на своєму офіційному інтернет-порталі.

Оскільки співвідповідачами та іншими мешканцями будинку АДРЕСА_2 не було обрано іншої моделі відносин, вказаний публічний договір приєднання набув чинності 13 листопада 2021 року.

За змістом статей 633, 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого визначені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, і який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може наполягати на зміні його умов. Фактичне отримання та споживання комунального ресурсу відповідачами у квартирі № 191 є беззаперечним конклюдентним актом приєднання до умов оприлюдненого договору, що породжує у споживачів обов`язок щодо повної та своєчасної оплати.

Коло обов`язків індивідуального споживача чітко структуроване статтею 7 Закону.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 Закону, споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Зазначена норма кореспондує з обов`язком власників та користувачів брати участь у витратах на утримання майна згідно зі статтею 322 ЦК України та статтею 151 Житлового кодексу України.

Порядок нарахування та оплати деталізований статтею 9 Закону.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені договором. Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісяця відповідно до умов договору та тарифів, затверджених в установленому законом порядку.

При цьому частина друга статті 9 Закону імперативно визначає структуру плати виконавцю за індивідуальним договором, яка складається з:

вартості безпосередньо спожитої комунальної послуги (визначається за показниками вузлів обліку або за нормами споживання);

плати за абонентське обслуговування (витрати виконавця на адміністрування, облік, розподіл послуг та ведення особового рахунку).

Таким чином, винесення позивачем окремими рядками плати за абонентське обслуговування з листопада 2021 року є прямим виконанням вимог частини другої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а заперечення відповідачів щодо неправомірності таких нарахувань через відсутність «паперового» примірника підписаного індивідуального договору повністю суперечать вищевказаним нормам спеціального матеріального права та судом відхиляються.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг у формі окремого двостороннього документа сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користувався цими послугами. Надання та споживання комунальних послуг без укладення письмового договору тягне за собою виникнення фактичних договірних відносин та обов`язку споживача оплатити отримані послуги.

Оскільки відповідачами не заперечується факт безперебійного надходження тепла та гарячої води до будинку, а наявні в матеріалах справи роздруківки особового рахунку № НОМЕР_5 та долучені відповідачами квитанції АТ КБ «ПриватБанк» підтверджують реальне отримання ними комунального ресурсу, суд констатує наявність між ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 законних договірних зобов`язань, які мають виконуватися належним чином.

Стосовно солідарного характеру майнової відповідальності відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за виниклими борговими зобов`язаннями, суд виходить із таких мотивів.

Згідно зі статтею 541 Цивільного кодексу України, солідарне зобов`язання або солідна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Правові наслідки солідарного обов`язку боржників визначені статтею 543 ЦК України, відповідно до частини першої якої у разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. При цьому солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (частина друга цієї ж статті).

Спеціальною нормою права, яка встановлює солідарну відповідальність у сфері житлово-комунальних послуг, є частина третя статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою прямо закріплено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Вказаний імперативний припис закону кореспондує з нормами житлового законодавства України, зокрема із частиною першою статті 64 та частиною четвертою статті 156 Житлового кодексу України. Вказаними статтями передбачено, що повнолітні члени сім`ї власника (або наймача) жилого приміщення, які проживають разом з ним, користуються нарівні з усім жилим приміщенням та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями, що випливають з користування цим приміщенням, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Судом на підставі відомостей органу реєстрації встановлено, що всі три відповідачі є повнолітніми, дієздатними та зареєстровані в квартирі АДРЕСА_4 , а отже, є солідарними боржниками у загальному грошовому зобов`язанні перед ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» як отримувачі тепла та гарячої води для забезпечення своїх сумісних житлово-побутових потреб. Угоди про розділення особового рахунку або іншого порядку оплати відповідачами суду надано не було.

Вказаний висновок повністю узгоджується із правовим висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 серпня 2020 року у справі № 703/2200/15-ц, де зазначено, що: «Факт реєстрації повнолітніх осіб у житловому приміщенні свідчить про те, що вони є фактичними користувачами цього житла та споживачами наданих до нього комунальних послуг. Оскільки обов`язок по оплаті послуг виникає з факту їх споживання, повнолітні мешканці квартири в силу імперативних вимог закону несуть солідарну відповідальність перед виконавцем послуг, і кредитор на законних підставах має право вимагати стягнення всього обсягу заборгованості з усіх зареєстрованих осіб солідарно».

Аналогічний правовий підхід підтверджено у постанові Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 462/1232/23, де наголошено, що реєстрація місця проживання особи є належною правовою підставою для покладення на неї солідарного обов`язку по утриманню майна та оплаті енергоносіїв, якщо нею не доведено факт безперервного тривалого проживання в іншому місці та відсутності споживання ресурсу.

Оцінюючи законність та обґрунтованість нарахування плати за абонентське обслуговування в загальному розмірі 1 686,67 грн за спірний період, суд виходить із таких мотивів.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку для відшкодування витрат виконавця, пов`язаних з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих комунальних послуг між споживачами у будівлі та веденням обліку обсягів спожитих послуг, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів (крім обслуговування та ремонту внутрішньобудинкових систем).

Відповідно до частини другої статті 9 вказаного Закону, плата за абонентське обслуговування є обов`язковою складовою загальної структури плати за комунальні послуги, що надаються за індивідуальними договорами приєднання.

При цьому, механізм розрахунку та встановлення граничного розміру абонентської плати чітко регламентований Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг».

Граничний розмір обчислюється виконавцем щомісячно за затвердженою Кабінетом Міністрів України формулою, яка прив`язана до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на відповідний рік.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» проводило помісячне нарахування плати за абонентське обслуговування (окремо по послузі з постачання теплової енергії та окремо по послузі з постачання гарячої води), розмір якої не перевищував встановлений Постановою КМУ № 808 граничний максимум для відповідних періодів.

Оскільки позивач здійснює щомісячний автоматизований облік, ведення особового рахунку № НОМЕР_5 , обробку даних розподільного обліку та формування рахунків-повідомлень, нарахування вказаної плати є законним правом кредитора.

Заперечення відповідача про протиправність стягнення абонплати через відсутність письмового паперового договору є безпідставними, оскільки обов`язок її сплати виникає безпосередньо з імперативних приписів статті 9 Закону України «Про Житлово-комунальні послуги» та умов публічного договору приєднання.

Розглядаючи заяву відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про стягнення заборгованості, що утворилася починаючи з серпня 2017 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно з частиною третьою статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом частини четвертої статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є самостійною підставою для відмови у позові, проте лише за умови обґрунтованості та доведеності самих позовних вимог і за відсутності встановлених законом підстав для зупинення, переривання чи продовження такого строку.

Аналізуючи часові межі накопичення спірної заборгованості, суд встановив, що позивачем заявлено вимоги за період із серпня 2017 року по вересень 2024 року, тоді як позовна заява надійшла до суду 27 листопада 2024 року.

За загальним правилом трирічного строку, нарахування за період, що передує листопаду 2021 року, мали б опинитися поза межами позовної давності.

Разом з тим, перебіг позовної давності у спірних правовідносинах зазнав суттєвих законодавчих змін в силу форс-мажорних обставин загальнодержавного масштабу.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 12. Вказаною нормою передбачено, що «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України з 12 березня 2020 року було запроваджено загальнонаціональний карантин. Його дія безперервно продовжувалася відповідними урядовими постановами і остаточно припинилася лише 30 червня 2023 року на підставі Постанови КМУ від 27 червня 2023 року № 651.

З огляду на вказані імперативні приписи цивільного законодавства, строк позовної давності за всіма щомісячними вимогами ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», які виникли починаючи з серпня 2017 року і станом на момент запровадження карантину (12.03.2020 року) не закінчилися (оскільки з серпня 2017 року по березень 2020 року минуло лише 2 роки і 7 місяців, тобто менше передбачених законом трьох років), був автоматично і безумовно продовжений в силу закону на весь строк дії карантину - тобто до 30 червня 2023 року включно.

Окрім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України було введено воєнний стан, який діє і безперервно продовжується. Надалі Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19 такого змісту: «В період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії воєнного стану».

Системний та послідовний аналіз пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у їх взаємозв`язку свідчить, що законодавець шляхом ухвалення спеціальних нормативних актів послідовно продовжив перебіг загальної позовної давності спочатку на період дії карантину (з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року), а з 24.02.2022 року - додатково продовжив його на весь час дії воєнного стану.

Таким чином, строки позовної давності за вимогами, які були чинними станом на 12.03.2020 року, зупинили свій фактичний сплив і продовжують діяти в силу імперативного припису закону.

Даний правовий висновок щодо обов`язкового та автоматичного продовження строків позовної давності під час дії карантину та воєнного стану без необхідності оцінки судом поважності причин їх пропуску є чітким та сталим у судовій практиці найвищого судового органу.

Зокрема, у постановах Верхового Суду від 31 травня 2022 року у справі № 926/1812/21, від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21, від 22 вересня 2022 року у справі № 920/724/21, від 06 грудня 2023 року у справі № 212/10834/21 та від 17 квітня 2024 року у справі № 522/12110/22 наголошено: «Продовження строку позовної давності на підставі пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України здійснюється безпосередньо в силу закону, є загальним та поширюється на всі випадки, коли строк позовної давності, визначений статтею 257 ЦК України, не сплив до моменту запровадження карантину. Встановлення вказаного правила спрямоване на захист інтересів кредиторів у період дії непереборних обставин, а тому висновки судів про сплив позовної давності у період дії таких обмежень є помилковими та свідчать про неправильне застосування норм матеріального права».

Враховуючи, що заборгованість відповідачів Шушковських почала накопичуватися з серпня 2017 року, станом на 12.03.2020 року строк захисту цього права не був втрачений, а надалі зазнав безперервного продовження спочатку карантином, а згодом - дією воєнного стану.

На момент звернення ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» з позовом до суду у листопаді 2024 року позовна давність за жодним щомісячним платіжним періодом, починаючи з серпня 2017 року, не закінчилася. Відтак, заява відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності є повністю безпідставною та задоволенню не підлягає.

Оцінюючи матеріально-правові вимоги позивача в частині стягнення інфляційної складової боргу в розмірі 6 064,50 грн та 3% річних від простроченої суми в розмірі 1 939,42 грн, нарахованих за період прострочення по 23.02.2022 року, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своєю правовою природою, зобов`язання зі сплати житлово-комунальних послуг є класичним грошовим зобов`язанням, порушення якого тягне за собою правові наслідки, передбачені вищевказаною нормою.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 14-448цс19 сформовано фундаментальний висновок, згідно з яким нарахування, передбачені статтею 625 ЦК України, не є штрафними санкціями чи мірою пені, а виступають особливою мірою цивільно-правової відповідальності боржника та входять до безпосереднього складу загальної суми грошового зобов`язання. Вказані суми мають компенсаційний характер та спрямовані на захист майнових прав кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів на території держави.

Суд підкреслює, що право кредитора на отримання передбачених статтею 625 ЦК України нарахувань виникає безпосередньо з факту наявності прострочення тіла боргу. Як підтверджено у постанові Київського апеляційного суду від 11 січня 2024 року у справі № 755/3072/23, часткова сплата або навіть повне погашення заборгованості споживачами після пред`явлення позову чи відкриття провадження у справі судом жодним чином не виключає обов`язку боржників сплатити інфляційні втрати та 3% річних, нараховані за весь попередній період тривалого правопорушення, оскільки ці вимоги є самостійними і не анулюються поверненням основного боргу.

Судом перевірено часові рамки проведення розрахунку: позивачем виконано нарахування компенсаційних сум суворо по 23 лютого 2022 року - тобто до моменту введення в Україні воєнного стану та прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206, яка обмежила стягнення штрафних санкцій та інфляційних нарахувань під час війни.

Оскільки прострочення грошових розрахунків з боку Шушковських мало місце протягом багатьох років до вказаної дати, а місто Київ наразі не входить до переліку територій активних бойових дій чи окупації, нарахування інфляційних втрат у сумі 6 064,50 грн та 3% річних у сумі 1 939,42 грн є повністю законним і обґрунтованим.

Суд детально дослідив надані позивачем помісячні таблиці калькуляції інфляційних втрат та трьох процентів річних, порівняв їх із фактичними періодами прострочення та залишками боргу за особовим рахунком № НОМЕР_5 , визнав їх математично точними та такими, що повністю відповідають офіційним індексам інфляції, оприлюдненим Держстатом України.

З урахуванням того, що відповідачі після порушення провадження у справі добровільно сплатили лише 1 500,00 грн в рахунок заборгованості за минулі періоди, а позивачем на виконання вимог ухвали про витребування доказів було також проведено об`єктивне зняття нарахувань на суму 1 079,14 грн через смерть мешканки ОСОБА_5 , підсумковий залишок основного боргу становить 39 821,53 грн (42 400,67 грн початкового боргу - 1 500,00 грн оплати - 1 079,14 грн зняття).

Оскільки суми інфляційних та 3% річних залишаються відповідачами невідшкодованими, вони підлягають солідарному стягненню з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача у повному обсязі, а саме: основний борг - 39 821,53 грн, інфляційні втрати - 6 064,50 грн, 3% річних - 1 939,42 грн.

Розподіл судових витрат

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом даної цивільної справи, суд виходить із таких мотивів та приписів процесуального закону.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Матеріалами справи підтверджується, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» при поданні даної позовної заяви до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується оригіналом платіжної інструкції №7767547582 від 15.10.2024 року, яка міститься в матеріалах справи та зарахування якої до спеціального фонду Державного бюджету України перевірено судом.

За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, процесуальний закон передбачає спеціальні правила розподілу витрат у випадку, коли зміна розміру вимог або припинення предмета спору відбулися безпосередньо під час розгляду справи в суді внаслідок дій відповідача.

Згідно з частиною третьою статті 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідач не відшкодовує, а позивач відшкодовує понесені відповідачем витрати, пов`язані з розглядом справи. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним судових витрат повністю з відповідача.

Дана процесуальна норма покликана захистити інтереси позивача, який був змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права через неправомірну бездіяльність боржника.

Судом встановлено, що на момент пред`явлення позову (листопад 2024 року) предмет спору існував у повному обсязі. Часткове добровільне погашення заборгованості в сумі 1 500,00 грн було здійснене відповідачами вже після відкриття провадження у даній цивільній справі, що підтверджується матеріалами та письмовими поясненнями позивача.

Таким чином, саме звернення позивача до суду з позовом та понесення ним судових витрат спонукало відповідачів до вчинення дій щодо добровільного погашення частини заборгованості за минулий період.

Оскільки припинення предмета спору в частині суми 1 500,00 грн сталося виключно внаслідок дій самих відповідачів після відкриття справи, а решта позовних вимог в частині залишку основного боргу (39 821,53 грн), інфляційних втрат (6 064,50 грн) та 3% річних (1 939,42 грн) визнані судом повністю обґрунтованими та підлягали задоволенню, позивач має беззаперечне право на повне відшкодування понесеного ним судового збору з боку відповідачів.

Щодо частини позову на суму 1 079,14 грн, у задоволенні якої судом відмовлено внаслідок здійсненого позивачем перерахунку через смерть мешканки ОСОБА_5 , суд зазначає, що вказана розбіжність в нарахуваннях була усунута позивачем одразу після того, як відповідачі вперше надали суду копію свідоцтва про смерть разом із відзивом.

Оскільки обов`язок щодо своєчасного інформування виконавця про зміну кількості мешканців згідно з пунктом 7 частини першої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» покладено безпосередньо на споживачів, а відповідачі цей обов`язок з лютого 2023 року умисно чи неумисно не виконували, виникнення розбіжностей у сумі позову сталося з вини самих відповідачів.

За таких обставин, вказане коригування суми не може бути підставою для пропорційного зменшення розміру відшкодування судового збору позивачу.

Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» задоволені частково внаслідок фактичного добровільного погашення відповідачами частини тіла боргу після відкриття провадження та повного матеріального задоволення вимог щодо залишку боргу та фінансових санкцій, судовий збір у повній сумі 3 028,00 грн підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача повністю.

Відповідно до сталої судової практики та процесуального статусу сторін, розподіл судових витрат у разі пред`явлення позову до кількох солідарних відповідачів здійснюється судом не в солідарному порядку, а шляхом стягнення з кожного відповідача окремо в рівних частинах. Солідарне стягнення судових витрат законом не передбачено.

З огляду на те, що у справі беруть участь три співвідповідачі ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню з них на користь ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» у рівних частинах з кожного, що становить по 1 009,33 грн (одна тисяча дев`ять гривень 33 коп.) з кожного відповідача окремо.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 11, 257, 267, 322, 509, 525, 526, 530, 625, 633, 634 ЦК України, ст. 151 ЖК України, ст. 1, 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 142, 178, 247, 255, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (код ЄДРПОУ 37739041) заборгованість за отримані послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води та плати за абонентське обслуговування в розмірі 39 821,53 грн (тридцять дев`ять тисяч вісімсот двадцять одна гривня 53 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 6 064,50 грн (шість тисяч шістдесят чотири гривні 50 коп.) та 3% річних від простроченої суми в розмірі 1 939,42 грн (одна тисяча дев`ятсот тридцять дев`ять гривень 42 коп.), а всього - 47 825,45 грн (сорок сім тисяч вісімсот двадцять п`ять гривень 45 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» судовий збір у розмірі 1 009,33 грн (одна тисяча дев`ять гривень 33 коп.) з кожного.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення) безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Повний текст рішення складений 19 жовтня 2026 року.

Суддя: І.В. Коваленко