Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №755/21283/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/21283/25

Провадження №: 2/755/8807/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, -

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

Вказану позовну заяву було передано в провадження судді Гаврилової О.В. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 листопада 2025 року роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та позовні ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини. Виділено в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини. Позовну заяву в цій частині передано до канцелярії суду для реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду та присвоєння окремого єдиного унікального номеру.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Згідно заявлених вимог позивач просить суд: стягнути з ОСОБА_2 на свою користь додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 6375,00 грн.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що сторони перебували у шлюбі. Від даного шлюбу у них народилась дитина - донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюбні відносини між позивачем та ОСОБА_2 не склалися. З моменту народження спільної дитини, позивач самостійно займався вихованням та розвитком дитини, забезпечує необхідними речами. Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 14.02.2022 року шлюб між сторонами було розірвано. Позовні вимоги щодо стягнення додаткових витрат на дитину відповідач обґрунтовує тим, що повне забезпечення дитини здійснює виключно позивач, відповідач не лише не бере участі у витратах на дитину, а й не спроможна довести, що не має можливості для сплати аліментів. При цьому, брати участь у додаткових витратах на дитини зобов`язані обидва з батьків, незалежно від того, з ким проживає дитина. Позивач зазначає, що витрати на дитину підтверджуються платіжними інструкціями, квитанціями, фіскальними чеками, банківськими виписками, розрахунковими документами, медичними довідками та іншими матеріалами, загальна сума додаткових витрат на дитину становить 12 750,00 грн.

Копію ухвали суду пор відкриття провадження з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачем отримано 10.11.2025 року, що підтверджується її розпискою.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться

24.11.2025 відповідач ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволені позовних вимог. Зазначила, що заявлені позивачем додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_4 не доведені належними та допустимими обставинами, які зумовлені хворобою дитини. Відповідач стверджує, що нею сплачуються аліменти на утримання дитини в розмірі, що повністю забезпечує місячні витрати на дитину. (т.1 а.с.128-143)

08.12.2025 представник позивача ОСОБА_5 подала до суду відповідь на відзив, в якій просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та по суті заперечень відповідача просила суд не приймати відзив відповідача та залишити його без розгляду у зв`язку із недотриманням процесуальних вимог. Вважала заперечення відповідача спробою спотворити реальні обставини справи та уникнути виконання своїх батьківських обов`язків. (т.2 а.с.58-73)

Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов висновку, що надані позивачем та відповідачем докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику в судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (ч.3, 4 ст.12 ЦПК України)

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Згідно правового висновку викладеному в постанові Верховного Суду від 24.10.2024 № 752/8103/13-ц: «Суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими.»

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Судом установлено, згідно даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, сторони з 18 серпня 2016 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 14.02.2022 року.

Сторони мають доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 28, том 1)

Судовим наказом Дніпровського районного суду міста Києва від 16.12.2024 у справі № 755/21849/24 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11 грудня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття. (а.с. 37-38, том 2)

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 07.05.2025 по АСВП НОМЕР_3 згідно судового наказу 755/21849/24, виданого Дніпровським районним судом м. Києва, загальний розмір заборгованості станом на 01.05.2025 становить 37150,52 грн. (а.с. 32, том 1)

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 05.06.2025 по АСВП НОМЕР_3 згідно судового наказу 755/21849/24 виданого Дніпровським районним судом м. Києва, загальний розмір заборгованості станом на 01.06.2025 становить 79227,08 грн. (а.с. 108, том 1)

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від жовтня 2025 по АСВП НОМЕР_3 згідно судового наказу 755/21849/24 виданого Дніпровським районним судом м. Києва, загальний розмір заборгованості станом на 01.10.2025 становить 52199,13 грн. (а.с. 109, том 1)

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» ).

Таким чином, батьки мають рівні права та обов`язки щодо своїх неповнолітніх дітей, зобов`язані утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття та забезпечувати їм достатній рівень фізичного і духовного розвитку.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Так, одним із різновидів аліментних зобов`язань між батьками і дітьми є зобов`язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України): той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення.

У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

У постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 (провадження № 61-17663св21) викладено правові висновки про те, що положення статті 185 СК України стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких надається у зазначеній статті. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19 (провадження № 61-18145св20).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Таким чином, додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини, вони необхідні для того щоб за певних обставин можна було забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину та обґрунтовуватись відповідними документами, а відтак і підтверджувати наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати і свідчать про їх необхідність.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Оскільки тягар доказування покладено на позивача, то заявляючи додаткові витрати, позивач в будь-якому випадку повинен їх обґрунтувати та надати беззаперечні докази на їх підтвердження. Додаткові витрати, на відміну від аліментів, мають бути викликані саме особливими обставинами.

Якщо стягнення аліментних зобов`язань викликане необхідністю дитини у вихованні, освіті, харчуванні, одязі та забезпеченні елементарних умов життя і враховуються при визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, то додаткові витрати заявляються саме у зв`язку з хронічними або разовими проблемами зі здоров`ям дитини, або у разі обставин, які пов`язані з розвитком здібностей дитини.

Тобто якщо ці витрати пов`язані з розвитком здібностей дитини, наприклад музика, то необхідно надати рекомендації щодо навчання дитини у музичній школі з вказівкою тривалості повного курсу навчання, підтвердити витрати пов`язані з придбанням усіх необхідних знарядь та музичних інструментів, періодичність їх придбання, довівши суду при цьому, що заявлена сума, це лише половина тих витрат, яку необхідно на розвиток здібностей дитини. Аналогічно у випадку наявності особливих здібностей дитини у фізичній підготовці, що підтверджується участі у змаганнях або навпаки потреба у заняттях у зв`язку з порушенням розвитку здібностей дитини, необхідно надати відповідні рекомендації, а також розрахунок вартості відповідного курсу навчання з урахуванням його тривалості.

Якщо ці витрати пов`язані з особливим станом здоров`я дитини, то необхідно надавати медичні довідки, висновки лікарів, їх рекомендації щодо лікування дитини в Україні чи за кордоном, тривалості та періодичність лікування та з урахуванням цього розрахунок його вартості, а також про вартість ліків, які необхідно придбавати дитині або вартість процедур, які необхідно зробити.

Відповідні правові висновки щодо застосування ст. 185 СК України наведені в постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 638/13860/16-ц; від 16.10.2019 у справі № 219/1766/18,; від 26.08.2020 у справі № 336/1488/19; від 25.02.2020 у справі № 521/4397/17; від 01.04.2020 у справі № 521/16268/18.

В поданому до суду позові позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача фактично понесених додаткових витрат на дитину, які пов`язані з утриманням, вихованням та лікуванням малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підтвердження існування даних витрат позивачем надано суду: рахунок акт 6329091 від 12.06.2025, на загальну суму 2890,00 грн; рахунок акт 6493000 від 21.08.2025, на загальну суму 6360,00 грн; рахунок акт 6500228 від 24.08.2025, на загальну суму 3240,00 грн; рахунок акт 6500022 від 24.08.2025, на загальну суму 260,00 грн, які містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 113, 113 звор., 114, 114 звор.).

В той же час, суд звертає увагу на те, що стороною позивача не доведено, що у даному випадку витрати на консультацію дитячого невролога, консультацію лікаря-педіатра, програма «Школа», проба Руф`є, вакцинація та прицільна рентгенографія (радіовізіограф) пов`язані зі станом здоров`я дитини та були призначені відповідним фахівцем, чи зумовлені іншими особливими обставинами в розумінні статті 185 СК України, що давало б підстави відносити дані витрати до додаткових витрат на дитину.

Суд погоджується з доводами сторони позивача про те, що кожен із батьків, незалежно від того, чи проживають вони разом, зобов`язаний діяти в якнайкращих інтересах своєї дитини, забезпечувати для них всебічний розвиток та зростання.

Позивач ОСОБА_1 , як старанний та дбайливий батько, повною мірою виконуючи свої батьківські обов`язки щодо дитини, забезпечує своїй дитині комфортні умови її розвитку та проведення часу, освіченість. Докази на підтвердження цього наявні в матеріалах справи.

В матеріалах справи наявні результати огляду дитини різними спеціалістами, клінічні дослідження, результати аналізів та оглядів, консультаційні висновки різних спеціалістів за період з 2023 року по 2025 рік (т.1 а.с.54-103).

Однак, закріплений сімейним законодавством принцип договірного врегулювання сімейних відносин, зокрема спільного вирішення батьками питання щодо дитини, передбачає, що кожен із батьків, який приймає відповідне рішення щодо малолітньої дитини (наприклад, відвідування лікаря на платних умовах, а не за кошти держави, щеплення дитини не за кошти державних програм, повинен ставити до відома іншого з батьків про таке рішення та, за можливості, узгодити з ним відповідні деталі (наприклад, спільне несення витрат на вакцини чи огляд у лікаря приватної клініки тощо).

В матеріалах справи відсутні докази попереднього узгодження між позивачем та відповідачем рішень щодо огляду дитини ОСОБА_4 у приватній клініці, про які йдеться в позові, та згоди відповідача оплатити половину вартості витрат на такі витрати.

Докази на підтвердження того, що такі витрати на медичні послуги, про відшкодування половини вартості яких заявлено позовні вимоги, пов`язані з хворобою дитини, розвитком його особливих здібностей, чи іншими саме особливими потребами в матеріалах справи відсутні.

Обов`язок того із батьків, хто проживає окремо від дитини, брати участь у додаткових витратах на дитину (окрім сплати аліментів на утримання дитини), є таким, що випливає з наявністю саме особливих обставин хвороби дитини (не сезонних хвороб, як, наприклад, респіраторних захворювань тощо), наявність у неї підтверджених особливих здібностей, які потрібно розвивати або інших особливих обставин, які не охоплюються сплатою аліментів.

Таким чином на відповідача не може бути покладено обов`язок по оплаті половини зазначених вище витрат, оскільки Позивачем не доведено, що вони є додатковими витратами на дитину.

Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків (ст. 141 СК). Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

Відповідно до ч. 7, 8 ст. 7 СК України, кожна дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а частиною 5 вказаної статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини задоволенню не підлягають, через недоведеність віднесення витрат, про стягнення половини яких заявлені позовні вимоги, до додаткових витрат в розумінні статті 185 СК України.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини 1, 2 статті 141 ЦПК України).

Враховуючи наведене, а також ту обставину, що позивача звільнено від сплати судового збору згідно Закону України «Про судовий збір», суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 141, 150, 180, 185 Сімейного Кодексу України, статтями 2, 4, 8, 10, 76-83, 89, 133, 141, 210, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволені позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення додаткових витрат на утримання дитини - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: