Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №753/5257/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/5257/25

провадження № 2/753/13127/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Котенко Р. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання доньки, що продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивачів адвокат Новак Наталія Юріївна звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на користь позивачки ОСОБА_1 , яка є повнолітньою донькою відповідача, що продовжує навчатись у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дати звернення до суду і до припинення позивачкою навчання, але не більше як до досягнення нею двадцяти трьох років. Також представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 додаткові витрати на навчання доньки ОСОБА_1 у розмірі 15 450,00 грн. Судові витрати позивача ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є колишнім чоловіком позивачки ОСОБА_2 та батьком позивачки ОСОБА_1 . З відповідача на підставі судового рішення стягувались аліменти на користь ОСОБА_2 до досягнення дочкою ОСОБА_1 повноліття. Після досягнення донькою повноліття відповідач припинив надавати їй будь-яку матеріальну допомогу та припинив з нею спілкування. 01.09.2024 ОСОБА_1 вступила до Київського національного університета імені Тараса Шевченка, є студенткою денної форми здобуття освіти за спеціальністю 222 Медицина освітньої програми "Медицина ННЦ "Інститут біології та медицини" на платній основі. Термін закінчення навчання - 30.06.2030. ОСОБА_1 проживає разом з матір`ю - ОСОБА_2 , яка за період з 01.09.2024 по 12.03.2025 сплатила за навчання доньки 37 080,00 грн, половину з яких, а саме 18 540,00 грн, має бути стягнуто з відповідача на її користь у якості компенсації додаткових витрат. При цьому, як зазначає представник позивачів, відповідач фізично здоровий, інших утриманців не має.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено на суддю Дарницького районного суду м. Києва Котенко Р. В.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 05.05.2025 справу прийнято до провадження, призначено до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

13.08.2025 відповідачем до суду був поданий відзив на позов.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13.10.2026 вказаний відзив був залишений без розгляду у зв`язку із пропуском строку на його подання.

01.09.2025 від представника позивачів до суду надійшла відповідь на відзив, якою представник позивачів вказує, що відповідачем пропущений строк на подання відзиву на позов. Разом з тим, представник позивача зазначає, що відповідач помилково вважає, що Сімейний кодекс України не передбачає можливості стягнення додаткових витрат на повнолітню дитину. Заявлена вимога про стягнення половини витрат на навчання доньки спрямована на компенсацію витрат позивача ОСОБА_2 за період, коли батько ухилявся від обов`язку утримувати доньку, яка продовжує навчання. Також, представник позивачів зазначає, що факт вступу до університету на денну форму навчання та відсутність у ОСОБА_1 власного доходу підтверджує наявність потреби доньки у матеріальній допомозі відповідача. Розмір аліментів, який просить стягнути позивач, є обгрунтованим та необхідним.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Суд, в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що батьками позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 07.09.2006 відділом РАЦС Дарницького районного управління юстиції м. Києва та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , з якого вбачається, що після реєстрації шлюбу 14.08.2015 з ОСОБА_4 взяла прізвище чоловіка - ОСОБА_5 .

Відповідно до договору про навчання у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка від 16.08.2024 № 1689ІБМ, укладеного між університетом та ОСОБА_2 в інтересах вступника ОСОБА_1 , університет бере на себе зобов`язання здійснити підготовку вступника за денною формою здобуття освіти за освітньою програмою "Медицина" за спеціальністю 222 "Медицина" (п. 2 Договору).

Відповідно до п. 12 вказаного договору фінансування навчання здійснюється за рахунок коштів фізичних осіб.

Обставина щодо навчання ОСОБА_1 у вказаному вищому навчальному закладі також підтверджується довідкою Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 27.01.2025 № 036/38, з якої вбачається, що період навчання - з 01.09.2024 по 30.06.2030.

Згідно з Договором про надання платної освітньої послуги (навчання) для підготовки фахівців Київського національного університету імені Тараса Шевченка № 1689/1 ІБМ від 16.08.2024, укладеного між тими ж сторонами, загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 370 800,00 грн та за кожен рік навчання (з 2024 року по 2030 рік) складає 61 800,00 грн.

Додатковою угодою № 1 від 30.01.2025 до цього договору передбачено, що плата за навчання здійснюється щомісячно.

З довідки, виданої Київським національним університетом імені Тараса Шевченка від 04.02.2025 № 02-125-26 судом встановлено, що плата за навчання ОСОБА_1 за період з 01.08.2024 по 03.02.2025 здійснена у розмірі 40 650,00 грн.

На підвтердження оплати навчання в університеті за період вересень 2024 року - квітень 2025 року позивачами також надані платіжні інструкції від 31.08.2024, 25.09.2024, 31.10.2024, 27.11.2024, 28.11.2024, 22.02.2025, 12.03.2025, на загальну суму 43 260,00 грн.

Положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу, а саме: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. При цьому суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (ч. 3 ст. 182 СК України)

Аналіз статей 199, 200 СК України вказує на те, що законодавець покладає на батьків обов`язок утримувати своїх повнолітніх дочок, синів, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.

Стягнення аліментів на утримання дочки чи сина, які продовжують навчання, є одним із способів захисту інтересів останніх, забезпечення одержання ними коштів, необхідних для їх життєдіяльності, оскільки на період навчання вони не мають самостійного заробітку та потребують матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дочок, синів, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

СК України ґрунтується на принципі рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред`явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів, а частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

У п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд зазначив, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу).

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 на день звернення її представника до суду та на день ухвалення рішення не досягла 23 років, навчається на денній формі навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги.

Навчання на денній формі в університеті позбавляє позивачку можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, у зв`язку з чим вона потребує матеріальної допомоги.

Щодо матеріального стану відповідача, то слід зазначити, що позивачка не надала доказів на підтвердження отримання відповідачем доходів та його можливості її утримувати шляхом сплати аліментів у розмірі, заявленому позивачем.

Також, суд звертає увагу, що позивачем ОСОБА_1 не надано суду переліку, розрахунків своїх щомісячних витрат та будь-яких доказів на підтвердження тієї обставини, що вона потребує матеріальної допомоги саме у заявленій у позові частці від доходу відповідача.

Крім того, суд зауважує, що обов`язок утримувати повнолітню доньку, яка продовжує навчатися після досягнення повноліття, незалежно від форми навчання, покладається на обох батьків.

Враховуючи викладене, виходячи з рівності обов`язку батьків утримувати дитину, оцінюючи у сукупності зібрані докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в частині стягнення аліментів з відповідача на утримання своєї повнолітньої доньки, що продовжує навчання.

Зокрема, суд враховує, що відповідач є особою працездатного віку, відтак, має змогу працювати та отримувати постійний дохід у вигляді заробітної плати. Навчання позивача є оплатним, форма здобуття освіти - денна, що може бути перешкодою для працевлаштування ОСОБА_1 та отримання нею самостійного доходу.

Отже, беручи до уваги потребу в матеріальній допомозі позивачки ОСОБА_1 , що продовжує навчатися на денній формі здобуття освіти, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 14.03.2025 і до припинення вказаним позивачем навчання, але не більше як до досягнення нею двадцяти трьох років, що відповідає вимогам законодавства, забезпечить потреби повнолітньої дитини, яка навчається, та буде належним способом захисту її інтересів.

Що стосується вимоги позивача ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на її користь додаткові витрати на оплату навчання ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Сімейним кодексом України передбачена участь батьків у додаткових витратах на неповнолітню дитину. Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина передбачений окремою главою 16 СК України.

У постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18 Верховний Суд зазначив, що при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Суд, визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача, зважив на ту встановлену обставину, що навчання позивачки є оплатним. Відтак, аліменти, стягнуті з відповідача на користь позивача, вже охоплюють частину вартості навчання.

У постанові від 26.08.2020 у справі № 336/1488/19 року Верховний Суд вказав, що навчання особи з метою здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини. Отже такі витрати не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні статті 185 СК України.

Відтак, вимога щодо стягнення з відповідача додаткових витрат на утримання повнолітньої доньки, що продовжує навчання, не відповідає чинному законодавству.

З огляду на вказане, у цій частині позову слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Оскільки рішення ухвалюється на користь позивача ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на її користь аліментів, а позивачі за подання позовів про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача судовий збір в дохід держави.

Щодо стягнення з відповідача витрат позивача ОСОБА_1 на правничу допомогу, суд зазначає таке.

На підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у загальному розмірі 16 500,00 грн представником позивачки адвокатом Новак Н. Ю. надані такі докази:

- договір про надання правової допомоги № 03/25 від 06.03.2025;

- додаткова угода від 12.03.2025 до договору про надання правової допомоги № 03/25 від 06.03.2025, у якій сторони узгодили вартість послуг адвоката;

- акт № 1 від 29.05.2025 приймання-передачі правової допомоги за договором про надання правової допомоги № 03/25 від 06.03.2025, відповідно до якого адвокат Новак Н. Ю. надала ОСОБА_1 послуги, загальна вартість яких складає 13 500,00 грн, а саме: усна консультація з вивченням документів та їх правовим аналізом - 3 000,00 грн; вивчення останніх рішень/судової практики з аналогічних спорів, практики ЄСПЛ - 4 500,00 грн (3 год х 1 500,00 грн); складання та подання до суду позовної заяви - 6 000,00 грн;

- акт № 2 від 31.08.2025 приймання-передачі правової допомоги за договором про надання правової допомоги № 03/25 від 06.03.2025, відповідно до якого адвокат Новак Н. Ю. надала ОСОБА_1 послуги, а саме складання та подання до суду відповіді на відзив - 3 000, грн.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21);

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21, постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2026 року № 911/969/24).

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у справі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у справі № 910/11903/23, від 25 січня 2025 року у справі № 369/849/18.

Отже, з урахуванням положень частини четвертої статті 137 ЦПК України суд наділений правом зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечень сторони проти такого розподілу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі витрати на професійну правничу допомогу або ж присудити такі витрати частково, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24).

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з урахуванням конкретних обставин справи та мають оціночний характер. Визначення суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є дискреційним повноваженням суду, який розглядає справу, та здійснюється з належним урахуванням усіх обставин, що мають значення.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що сам факт подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для їх відшкодування у заявленому розмірі, оскільки такий розмір має бути доведеним, документально обґрунтованим та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Суд вважає, що заявлені стороною позивача у цій справі витрати, зокрема щодо надання правової консультації клієнту з вивченням документів та їх правовим аналізом, вивчення останніх рішень/судової практики з аналогічних спорів, практики ЄСПЛ тощо, які були виокремлені як самостійні послуги, не відповідають критерію неминучості судових витрат, оскільки не становлять окремого виду правничої допомоги у межах судового провадження, а охоплюються змістом підготовки та подання до суду позовної заяви. У зв`язку з цим такі витрати не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.

Верховний Суд у постанові від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17 також зазначав, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може перетворюватися на спосіб надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, та не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

З огляду на викладене, врахувавши складність справи, характер і обсяг наданих адвокатом послуг, те, що розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, а також те, що вартість послуг адвокатом узгоджувалась лише з позивачем ОСОБА_1 , проте позов містить вимоги й іншого позивача - ОСОБА_2 , так само як і відповідь на відзив містить заперечення обох позивачів, те, що позов задоволено частково, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності, у зв`язку з чим підлягає зменшенню до 6 000,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання доньки, що продовжує навчання - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 14 березня 2025 року і до припинення ОСОБА_1 навчання, але не більше як до досягнення нею двадцяти трьох років.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення в частині стягнення суми платежу в межах одного місяця підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачі: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 );

ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_4 );

Відповідач: ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ).

Суддя Р. В. Котенко