Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №523/11929/24 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/11929/24

Провадження №2/523/1476/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря – Ячменьової Д.В.,

представника відповідачки – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

УСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та аргументів сторін

ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та просить визнати за кожним із них право власності на 1/2 частини квартир за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1315342851101 та на 1/2 частини майнових прав на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (1Б), 2-й поверх, придбаної на підставі договору купівлі-продажу майнових прав № 111-6/М від 12 січня 2021 року.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що за період перебування у шлюбі за спільні кошти подружжям було придбано наступне майно:

- квартира, загальна площа 70 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що була придбана на підставі договору купівліпродажу квартиру з розстрочкою платежу від 04.09.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Єлькіним О.М., зареєстровано в реєстрі №1128.

- квартира, загальна площа 43,90 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (1Б), 2-й поверх, придбана на підставі договору купівлі–продажу майнових прав № 111-6/М від 12.01.2021 року, продавець – ТДВ «ВБМО «Одесбуд».

В письмових поясненнях та у відзиві на позов відповідачка повідомила, що з 20 років мріяла про власне житло, та накопичувала кошти для цього і ще до одруження зібрала 3000 доларів США. Після одруження сама забезпечувала свої власні потреби. Вони з чловіком ніколи не вели спільний бюджет протягом сімейного життя. Стосовно інших спільних потреб щодо харчування, сплати комунальних послуг, витрат на відпочинок, то взагалі перші роки спільного сімейного життя покривалися в більшій частині нею, оскільки у колишнього чоловіка було скрутне матеріальне становище. Після 2019 року позивач почав заробляти більше коштів, що дозволило покривати сімейні витрати в рівних частинах. Її дідусь вирішив їй подарувати належну йому квартиру у вигляді 13/1000 часток оздоровчо-розважального комплексу ГОГ "Медик", що розташований за адресою: Одеська область, м.Білгород-Дністровський, смт. Затока, та видав їй генеральну довіреність з метою розпорядження цим майном. Оскільки на той час вона не могла там проживати, так як знаходилась в Одеській області, вона вирішила її продати та використати ці кошти з метою покупки квартири саме в межах міста Одеси. 14 лютого 2017 року вона продала вказане майно за 20 000 доларів США, що підтверджується розпискою від 04 лютого 2017 року та договором дарування від 14 лютого 2017 року. За домовленістю з покупцем угоду було оформлено у формі договору дарування. В подальшому кошти, отримані від продажу вищезазначеної квартири та заощаджені на той момент особисто нею у розмірі 3000 дол. США були внесені 04 вересня 2017 року у вигляді першого внеску у розмірі 22 509 доларів США в квартиру за адресою АДРЕСА_3 , що підтверджується квитанціями від 24.07.2017 у кількості 5 шт. на загальну суму: 579 607 грн. Оскільки придбання квартири було її власною ініціативою, всі платежі періодичні здійснювались особисто нею за її власні кошти. Саме з цих причин, в подальшому квартира за адресою АДРЕСА_3 була оформлена на її ім`я. За пунктом 3 договору купівлі-продажу від 04 вересня 2017 року визначено, що саме на ОСОБА_3 покладаються обов`язки щодо внесення періодичних платежів у безготівковій формі, та відповідно відповідальність за неналежне виконання договору, зокрема, у разі прострочення платежів, покладається саме на ОСОБА_3 , як покупця. Твердження позивача, що вона мала невелику заробітну плату, взагалі не відповідають дійсності, та відповідно спростовується відомостями з довідок ОК-5 та ОК-7 та наявними в загальному доступі поданими деклараціями державного службовця за 2017 рік та за 2019 рік. Також, в подальшому у неї були накопичені ще 120 000 грн., які витратила саме на оплату періодичних платежів. Окрім того, 07 серпня 2018 року нею було оформлено кредит на 50 000 грн. Натомість, в період, коли вона придбала квартиру за адресою АДРЕСА_3 , позивач працював у ТОВ "Автотрансгруп" та його річний дохід становив 19 990 грн.. Після повної оплати внесків, з його боку навіть не порушувалось питання щодо оформлення цієї квартири і на його ім`я. Це б було логічно, якщо б він приймав участь у її покупці. Відносини будувались на взаємній довірі, а тому в той момент навіть і думки не було, що може настати момент, коли потрібно буде доводити, що квартира за адресою АДРЕСА_3 , була придбана лише на її власні кошти. Також вона зазначила, що протягом періоду, коли виплачувала всі періодичні платежі за власні кошти, та в наступному, чоловік був зосереджений лише на відкритті власного бізнесу, та всі кошти, що він почав заробляти він витрачав виключно для його розвитку, а саме для ТОВ "Інтертранслайн" (купляв вантажні автомобілі, вкладав гроші в їх ремонт та поліпшення їх стану).

Згідно положень п.8 купівлі-продажу квартири з розстрочкою платежу від 04 вересня 2017 року після підписання договору вона мала право починати ремонтні роботи. У зв`язку з цим також і здійснення ремонту у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 відбувалося частково за її власні кошти, але здебільшого за кошти її батька ОСОБА_4 , який допомагав грошима.

Станом на січень 2021 року відповідачка накопичила грошові кошти в розмірі 8 000 дол. США, які одержала в якості подарунків від батька, матері, брата та інших осіб на День народження та інші свята. Розуміючи, що в ситуації, яка слалася в її родині, а саме щодо фінансової поведінки позивача, вона не могла розраховувати на свого чоловіка, а тому вирішила вкласти власні заощадження в нерухомість, яку в подальшому планувала здавати в оренду та отримати пасивний дохід.

Уже будучи обізнаною щодо тонкощів процесу пошуку та купівлі нерухомості, 12.01.2021 відповідачка особисто обрала об`єкт нерухомого майна, уклала договір купівлі-продажу майнових прав №111-6/М з ТДВ "ВБМЛ "Одесбуд" та із власних накопичень здійснила перший внесок у розмірі 7 092 дол. США. (що на той час було еквівалентно 200 000 грн.). Залишок коштів складав 639 623 гривні. Згідно з істотними умовами договору вона взяла на себе обов`язки щодо внесення періодичних платежів у безготівковій формі, та відповідно відповідальність за неналежне виконання договору, зокрема, у разі прострочення платежів. У 2021 році заробітної плати відповідачці здебільшого вистачало лише на обов`язкові витрати (на оплату комунальних платежів, придбання продуктів харчування тощо). У зв`язку з цим відповідачка за власні кошти (у тому числі частково запозичені) змогла здійснити лише два платежі: 1) у квітні 2021 року - 48 847 грн.; 2) у липні 2021 року –48 847. Вона наполягла на здійсненні квартальних платежів за допомогою коштів, отриманих від бізнесу позивача, однак не отримала жодної фінансової підтримки з його боку. Позивач посилався на те, що всі доходи від бізнесу він використовує на підтримання підприємницької діяльності ТОВ "Інтертранслайн". Саме це призвело до конфліктної ситуації між подружжям. Позивач докоряв , що вона прийняла помилкове рішення щодо придбання другої квартири, не вірив у прибутковість здачі в оренду квартири в місті Одесі, а тому в категоричній формі відмовився спрямовувати кошти на придбання квартири. Відповідачка вимушена була звернутися до свого батька по допомогу, оскільки на той час не була спроможна сплачувати періодичні платежі. Періодичні платежі, заплановані на 05.10.2021 р., на 05.01.2022 р. у розмірі 48 847 грн. були здійснені її батьком ОСОБА_4 , що еквівалентно 1 732 доларам США . Через відсутність фінансової можливості самостійної сплати вартості квартири АДРЕСА_4 відповідачка не вносила в подальшому обов`язкові платежі за договором. Також вона зазначила, що в період шлюбу та на момент розгляду справи, не набула права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_5 .

У відповіді на відзив та в письмових поясненнях позивач зазначив, щодо придбання квартири АДРЕСА_6 , відбулося у період шлюбу за спільні кошти та оформлене на відповідачку. Відповідачка працювала в період шлюбу помічником судді та мала невелику заробітну плату, позивач в період шлюбу працював приватним підприємцем та отримував значні суми прибутку, що лягло в основу придбання вказаної вище власності. Заперечуючи проти доводів відповідачки про домовленість щодо роздільного сімейного бюджету вказав, що відсутність документально підтвердженої домовленості про роздільний бюджет ставить під сумнів існування такого усного договору.

Також позивач зазначив, що заощадження 3000 доларів, про які відповідачка зазначала, є недостатніми для здійснення першого внеску або подальшої купівлі нерухомості. Відсутні документи, що підтверджують конкретне використання цих коштів саме для купівлі квартири. Посилання відповідачки на факт відчуження 13/1000 часток оздоровчорозважального комплексу ГОГ «Медик» та отримання грошових коштів у сумі 20 000 доларів США є безпідставним, адже відповідно до поданих документів, вказаний правочин був даруванням, а відповідні розписки суперечать нотаріальному правочину. У подружжя було достатньо коштів, злагоди та розуміння для того, щоб самостійно купити спірну нерухомість, тому не було необхідності позичати у будь-кого грошові кошти. Посилання на те, що відповідачка приймала самостійні рішення без узгодження з позивачем є лише риторикою. Всі питання пов`язані з нерухомістю обговорювались спільно.

Щодо придбання квартири за адресою: АДРЕСА_5 позивач зазначив, що доводи відповідача викладені у відзиві є безпідставними, оскільки спірні об`єкти, які є спільною сумісною власністю колишнього подружжя, мають спільне джерело доходу. Щодо доводу про ремонт оплачений батьком відповідачки, то позивач зазначає, що це такий факт ніяким чином не впливає на режим спільної власності на квартири, оскільки ремонт не створює нової форми власності.

Твердження, що позивач не сприяв спільному бюджету, не підтверджується фактичними обставинами. Кошти, вкладені у розвиток бізнесу, спрямовані на спільне благополуччя подружжя ОСОБА_5 , оскільки дохід від бізнесу використовувався на потреби сім`ї. Крім того відповідач вказує, що станом на січень 2021 року вона накопичила грошові кошти в розмірі 8 000 дол. США, які одержала в якості подарунків від батька, матері, брата та інших осіб на День народження та інші свята. Вважає безпідставним такий довод, з огляду на відсутність підтвердження (документи, договори дарування), що кошти у саме такому розмірі були подаровані саме відповідачу. Також в матеріалах справи відсутні докази, що такі кошти вона повністю витратила на придбання квартири.

Відповідачка у свою чергу звернулася з зустрічним позовом про стягнення грошових коштів у розмірі 250000 грн, що складає 1/2 частку від 50 % статутного капіталу ТОВ «Інтертранслайн» засновником якого є позивач.

В обгрунтування зустрічних вимог вона зазначила, що під час підготовки відзиву на позовну заяву їй стало відомо, що позивач діючи таємно, всупереч інтересам сім`ї, 09.11.2022 видав довіреність на ім`я своєї матері ОСОБА_6 та батька ОСОБА_7 на розпорядження майном, яке було зареєстровано на його ім`я в Україні. 16.06.2023р ОСОБА_7 передав ОСОБА_6 частку в розмірі 500 000 гривень у статутному капіталі ТОВ "Інтертранслайн", яка була набута позивачем під час шлюбу. Зазначені дії є нічим іншим як незаконним відчуженням майнових прав, що були спільною сумісною власністю відповідачки та позивача.

Рух справи в суді

20 серпня 2024 року суддею ОСОБА_8 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 541/0/15/25 від 18 березня 2025 року звільнено суддю ОСОБА_8 у зв`язку з поданням заяви про відставку.

При повторному автоматизованому розподілі суддю Середу І.В. визначено автоматизованою системою документообігу суду відповідно до вимог ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

17 квітня 2025 р. суддею Середою І.В. прийнято до провадження цивільну справу визначено розгляд проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

08 липня 2025 р. зустрічний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

06 жовтня 2025 р. задоволено клопотання відповідачки та прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний.

03 листопада 2025 р у справі закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Позиція учасників справи в суді

У судове засідання 30 вересня 2026 р позивач та його представник адвокат Шавров І.І. не з`явилися, представник надав суду заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача.

Раніше в засіданні представник позивача підтримав позов ОСОБА_2 та заперечував проти зустрічного позову з підстав зазначених у позові та письмових поясненнях.

Представник відповідачки – адвокат Продун В.В. заперечував проти задоволення первісного позову та підтримав зустрічний позов з підстав зазначених у відзиві, письмових поясненнях та зустрічному позові.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини справи, норми, які регулюють виниклі правовідносини та висновки суду

Судом встановлено, що 15 жовтня 2016 року між сторонами укладено шлюб, про що Київським районним у місті Одесі відділі РАЦС ГТУЮ в Одеській області складено актовий запис №2127.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси по справі № 521/25251/23 від 18.01.2024 року розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Згідно розписки складеної 04 лютого 2017 р ОСОБА_3 отримала 1000 доларів від ОСОБА_9 в якості часткового платежу за квартиру АДРЕСА_7 . Залишок у сумі 19000 доларів буде сплачений ОСОБА_9 під час оформлення угоди у нотаріуса до 28.02.2017 р. У випадку відмови покупця від угоди купівлі-продажу , сума часткового платежу (задатку) не повертається. У випадку відмови продавця від угоди купівлі-продажу, сума часткового платежу повинна бути відшкодована в подвійному розмірі.

14 лютого 2017 року ОСОБА_10 в особі представника ОСОБА_3 відчужив ОСОБА_9 на підставі договору дарування належне йому майно, а саме, 13/1000 (тринадцять тисячних) часток оздоровчо-розважального комплексу ГОГ «Медик», що розташований за адресою: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, смт Затока (район «Центральний»). Дар сторони оцінюють в сумі – 37972,00 грн.

24 липня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стікон» і ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу майнових прав № КПИП-051063. Предметом договору є майнові права на 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_8 (раніше АДРЕСА_9 (будівельна адреса)). Право власності на майнові права на об`єкт нерухомості і об`єкт нерухомості належить продавцю до моменту повної оплати суми договору. Реєстрація права власності на об`єкт нерухомості за покупцем здійснюється після повної оплати суми договору і підписання акту приймання-передачі об`єкту нерухомості. Строк введення об`єкт капітального будівництва в експлуатацію 2 квартал 2016 р.

Вартість майнових прав на об`єкт нерухомості визначена сторонами в розмірі 1159213.00 гривен, в т.ч. НДВ 193202 грн. 17 коп, що складає еквівалент 45018.00 доларів США. Перший платіж підлягав сплаті до 24.07.2017 - 579607.00 гривень, в т.ч. НДВ - 96601 грн. 17 коп, що складало еквівалент 22509.00 доларів США, а в наступному кожні три місяці рівний платіж - 72451.00 гривень, в т.ч. НДВ- 12075 грн. 17 коп, що складало еквівалент 2814.00 долари США і останній платіж до 24.07.2019 - 72449.00 гривень, в т.ч. НДВ - 12074 грн. 83коп, що складало еквівалент 2811.00 доларів США.

04 вересня 2017 року між ТОВ «Стікон» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу з розстрочкою платежу за умовами якого товариство передає у власність, а покупець ОСОБА_3 приймає у власність квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Оплата платежів розстрочкою за такими ми ж умовами як і у вище зазначеному договорі від 24 липня 2017 року.

Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири з розстрочкою платежу, серія та номер: 1128, виданий 04.09.2017, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Єлькіним О.М.. Заява про повний розрахунок від 02.08.2019 року за реєстровими №№919,920.

12 січня 2021 року між ТОВ «ВБМО «Одесбуд» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу майнових прав №111-6/М.

За загальними положеннями цей договір є договором купівлі-продажу майнових прав з подальшою передачею в натурі частини об`єкта будівництва згідно п.3.1 договору, згідно з чинним законодавством України (п.1.1)

Згідно з пунктом 3.1 договору продавець зобов`язується побудувати об`єкт будівництва і передати покупцю майнові права на квартиру з подальшою передачею в натурі квартири після введення об`єкту будівництва в експлуатацію, а покупець зобов`язується сплатити продавцю обумовлену ціну і прийняти квартиру .

За пунктом 2.1. Об`єкт будівництва - група житлових будинків з об`єктами соцкультпобуту та паркінгом за адресою: АДРЕСА_10 (II черга, яка містить сім секцій: №16, 1в, 26, 2в, 3в, 3г, 3д.).

Відповідно до п.2.2. Майнові права на квартиру - майнові права на квартиру або нежитлове приміщення, які знаходяться на об`єкті будівництва і будуть використовуватися покупцем як місце проживання, або як об`єкти соціально-побутового або комерційного призначення. До набуття права власності покупцем на квартиру в порядку, передбаченому цивільним законодавством України, як на нерухомість, покупець не має права розпоряджатися квартирою як нерухомістю.

Майнові права на квартиру , які є предметом договору, з подальшою передачею в натурі покупцеві: квартира АДРЕСА_11 , загальна площа квартири 43,90 кв.м. (п.4.1)

Орієнтовний термін передачі об`єкта купівлі-продажу в натурі покупцеві по акту прийому-передачі :ІІ квартал 2023 року(п.4.2).

Вартість майнових прав на квартиру на момент укладення договору становить 639623 грн., що в еквіваленті за курсом НБУ становить 22682 грн.(п.6.1).

Остаточний розрахунок повинен бути зроблений покупцем не пізніше червня 2023 року (п.6.7.).

Об`єкт купівлі-продажу передається покупцю в момент підписання акту прийому –передачі (п.7.2).

Згідно з пунктом 2.3. об`єктом купівлі-продажу є безумовне майнове право покупця на квартиру (після введення об`єкту будівництва в експлуатацію), яке після державної реєстрації стає правом власності покупця на квартиру, як нерухомість.

За інформацією ТОВ «ВБМО «Одесбуд» зазначеній в листі від 18.02.2026 року загальна сума сплачених коштів складає 395388, що еквівалентно 14020 доларам США, залишок коштів, що підлягає сплаті складає 374718 грн., що еквівалентно 8662 доларам США, у зв`язку з продовженням дії воєнного стану відбулася практично повна зупинка товариства, тому не можуть відповісти на питання щодо строків відновлення будівництва.

Згідно довідки від 23.12.2024 р № 00БП-000001 ОСОБА_2 , працює в ТОВ "Інтертранслайн" з 16.01.2020 р.. На даний момент займає посаду заступник директора. Дохід за період з 16.01.2020 р. по 30.11.2024 р. склав 372 108,37 грн.:

Також в підтвердження отриманих доходів позивачем надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору про інші види доходу за період з 2020 року по 2023 рік.

Згідно з індивідуальними відомостями Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ОСОБА_3 працювала в період з 2006 по 2022 рік і отримувала заробітну плату.

09.11.2022 р позивач видав довіреність на розпорядження своїм майном ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Як вбачається з акту приймання передачі частки в статутному фонді ТОВ «Інтертранслайн» 16 червня 2023 року ОСОБА_2 , діючи через свого представника ОСОБА_6 передав, а ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ «Інтертранслайн» від 16 червня 2023 року прийняла 50 відсотків у статутному капіталі товариства, номінальною вартістю 500 000,00 грн. Справжність підписів сторін засвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М. На підставі зазначеного було здійснено заміну у складі учасників товариства.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частин першої, другої статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно із частиною першою статті 70 СК України в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Норми статті 60 СК України закріплюють презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, зокрема в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка закріплені у статті 57 СК України.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу за кошти, які належали їй, йому особисто (пункти 2, 3 частини першої статті 57 СК України).

З урахуванням того, що на майно, яке придбано за час шлюбу розповсюджується презумпція спільності права власності подружжя на майно, то тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на ту особу, яка її спростовує.

До складу майна, що підлягає поділу, включається спільне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, зокрема яке знаходиться в третіх осіб. Під час поділу майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (постанова Верховного Суду від 12 червня 2023 року в справі № 712/8602/19 (провадження № 61-14809сво21), постанова Верховного Суду від 06 листопада 2024 року в справі № 405/1459/20 (провадження № 61-5836св24)).

Згідно з частиною третьою статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, зокрема гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Під час укладення договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

Аналіз наведених положень закону, які визначають порядок розпорядження майном, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, дозволяє дійти висновку, що чоловік та дружина розпоряджаються спільним майном за взаємною згодою, наявність якої презюмується під час укладення договорів одним з подружжя.

Такі висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року в справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21).

Умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не особисті, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

Отже, якщо один із подружжя уклав договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя. Подружжя має відповідати за спільними зобов`язаннями всім майном, яке належить їм на праві спільної сумісної власності.

Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі № 638/18231/15 (провадження № 14-712цс19), а також у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2020 року в справі № 638/17330/16-ц (провадження № 61-43636св18).

За частиною 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Стаття 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Відповідно до ч.3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

Згідно з нормами ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як закріплено нормами ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з нормами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1,2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Нормами ч.1,2 ст.77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За нормами ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказівОтже, враховуючи встановлені обставини, відсутність заперечень від відповідачки проти позову по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Оцінивши надані докази в сукупності суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання права власності за кожним на 1/2 частини квартир за адресою: АДРЕСА_1 є обгрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки квартира придбана в період шлюбу, тому є спільним майном подружжя. Доводи відповідачки про вкладення особистих коштів не знайшло свого підтвердження належними та допустимими доказами.

Не надано відповідачкою джерела походження коштів як накопичених до шлюбу так і отриманих в подарунок від родичів. Посилання на продаж належного дідусю майна також спростовується складеним договором дарування третій особі. Додану до відзиву розписку про отримання коштів від сторони договору дарування, суд не приймає до уваги, оскільки договір купівлі-продажу не укладався, а угода про дарування не визнавалася недійсною. Також посилання на витрати по ремонтним роботам в квартирі не є підставою для визначення квартири власністю лише відповідачки.

Щодо вимоги про поділ майна з визнанням права власності на 1/2 частину майнових прав на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (1Б), 2-й поверх, придбаної на підставі договору купівлі-продажу майнових прав № 111-6/М від 12 січня 2021 року, то суд дійшов висновку про відмову у її задоволені з огляду на таке.

Як судом встановлено на час розгляду справи вказаний об`єкт нерухомого майна не збудований та відповідно його не введено в експлуатацію, остаточні розрахунки за фактично збудовану площу не здійснено, передача та приймання майнових прав між сторонами договору не відбулася. Отже, виходячи з умов договору майнові права на об`єкт нерухомого майна ще не були передані покупцю – ОСОБА_3 , а тому право спільної сумісної власності подружжя на ці майнові права не виникло.

Згідно з умовами вказаного договору до того, як продавець не здійснить передачу майнових прав згідно з акту приймання-передачі не виникає права спільної власності подружжя, а один із подружжя стає лише учасником зобов`язальних правовідносин згідно зі статті 509 ЦК України.

Як зазначив Верховний Суд в своїй постанові від 05 липня 2023 року справа №759/24141/19 саме по собі укладення договору купівлі-продажу прав не породжує права власності на майнові права на квартиру. Для отримання права власності саме на майнові права на квартиру необхідна наявність ряду правопороджуючих фактів.

Щодо зустрічного позову про стягнення з позивача на користь відповідачки компенсації у розмірі 250000 грн, що складає 1/2 частку від 50 % статутного капіталу ТОВ «Інтертранслайн», то слід зазначити таке.

Як судом було встановлено сторони знаходилися у шлюбі на час набуття позивачем частки у статутному капіталі товариства. На час відчуження 50 відсотків у статутному капіталі сторони перебували також у шлюбі позивач.

Отже, враховуючи, що набуття і відчуження такого майна відбулося в період шлюбу, та виходячи із рівності часток подружжя з позивача на користь відповідачки слід стягнути компенсацію у розмірі 250000 грн.

Враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України підлягають розподілу судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.

За первісним позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 8993,81 грн., який був розрахований позивачем від 1/2 вартості майна (1159140,75 +639623). Враховуючи часткове задоволення вимог, а саме, поділ в частині квартири, слід стягнути з відповідачки на користь позивача судовий збір у розмірі 5795,7 грн.

За зустрічним позовом відповідачкою сплачено 2000 грн, враховуючи повне задоволення вимог з позивача на користь відповідачки слід стягнути зазначену суму повністю.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141,258-259, 263, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Поділити спільне майно подружжя ОСОБА_2 до ОСОБА_3 .

Визнати право власності за ОСОБА_2 право власності 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати право власності за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині вимог ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 5795,7 грн

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти у розмірі 250000 грн. та судовий збір у розмірі 2000 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 09 жовтня 2026 року.

Суддя