Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №509/6511/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/6511/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Кочко В.К.,

при секретарі Савченко М.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в с-щі Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із вказаною позовною заявою, в якій зазначила, що 30.06.2023 р. між нею та відповідачем було укладено Договір позики, згідно якого вона передала йому для власних потреб грошову суму у розмірі 10000,00 (десять тисяч) доларів США, терміном на 3 роки, тобто до 30.06.2026 р. Цим Договором передбачено, що позика може бути повернута як у грошовому еквіваленті, так і шляхом передачі позивачці у власність нерухомого майна, яке відповідач успадкував після смерті своєї бабусі - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Після спливу строку виконання зобов`язань, позивачка звернулася до відповідача з метою отримання боргу, але він повідомив, що зможе повернути борг пізніше. Через деякий час позивачка знов зверталась до відповідача щодо повернення боргу, але це не дало результатів.

З наведених підстав позивачка просила визнати за нею право власності на вказаний вище житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином, надіславши до суду письмову заяву, в якій повністю підтримала свій позов, який просила задовольнити та слухати справу за її відсутністю.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надіславши до суду письмову заяву, якою позов визнав повністю і просив слухати справу за його відсутністю.

Дослідивши письмові докази по справі суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами п.3 ст.211 та п. 2 ст. 247 ЦПК України сторона у справі має право подати суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, а суд, у разі надання такого клопотання всіма учасниками справи розглядає справу на підставі наявних у справі документів без фіксування судового процесу.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Згідно ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявністю для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

З огляду на вказане суд вважає за можливе розглянути справу без участі учасників справи на підставі наданих сторонами документів та без фіксування судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; …

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, що померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення його померлим.

Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до 5 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України). Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Проте, якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (ст. 334 ЦК України) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин (ст. 5 ЦК України).

Судом встановлено, що 30.06.2023 р. між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_4 було укладено Договір позики, згідно якого вона передала йому для власних потреб грошову суму у розмірі 10 000,00 (десять тисяч) доларів США, терміном на 3 роки, тобто до 30.06.2026 р.

Згідно пп. 4.3, 4.4 зазначеного вище Договору, позика може бути повернута як у грошовому еквіваленті, так і шляхом передачі позивачці у власність нерухомого майна, яке відповідач успадкував після смерті своєї бабусі - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 є внуком ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наступним: згідно запису акта про народження № 26 від 08.06.1968 р., складеного Виконавчим комітетом Миколаївської сільської ради Овідіопольського району Одеської області – ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 і його батьками зазначені: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; згідно поновленого запису акта про народження № 672 від 17.10.1951 р., складеного Овідіопольським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області – ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 і його батьками зазначені: ОСОБА_7 та ОСОБА_3 .

Батько відповідача – ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Бабуся відповідача – ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, відповідач є спадкоємцем ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . І-ї черги за правом представлення.

Згідно довідки Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області № 02-07/210/1883 від 28.07.2026 р. - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на день смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , і разом з нею проживав – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно інформації, наданої приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф., спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилась.

Таким чином, після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 спадщину прийняв тільки її внук ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області № 02-07/020/1407 від 03.06.2026 р., в якій зазначено, що згідно запису по господарської книги № 1 (2021-2025 рр) села Миколаївка Овідіопольського району Одеської області, особовий рахунок № НОМЕР_1 відкритий на ім`я ОСОБА_3 (померла), належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , 1918 року побудови, знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,40 га.

Таким чином, у відповідності до чч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець ОСОБА_2 , вважається таким, що прийняв спадщину після смерті своєї бабусі - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді вищевказаного житлового будинку і ця спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 прийняв спадщину у вигляді вищевказаного житлового будинку після смерті своєї бабусі - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . 30.06.2023 р. він уклав Договір позики, згідно якого позивачка ОСОБА_1 передала йому для власних потреб грошову суму у розмірі 10 000,00 (десять тисяч) доларів США, терміном на 3 роки, тобто до 30.06.2026 р. і цим Договором передбачено, що позика може бути повернута як у грошовому еквіваленті, так і шляхом передачі позивачці у власність нерухомого майна, яке він успадкував після смерті своєї бабусі - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору позики, у зв`язку з чим за позивачкою підлягає визнання права власності на зазначене вище нерухоме майно, що передбачено пунктами 4.3. та 4.4. зазначеного вище договору позики.

При цьому відповідач позов визнав.

Керуючись ст.ст. 3-7, 10-13, 18, 76-83, 95, 200, 258, 259, 263-268, 272-273 ЦПК України, ст.ст. 328, 526, 530, 611, 626, 629, 1046, 1049 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Суддя: В.К. Кочко