Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №753/18967/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/18967/26

провадження № 3/753/5358/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Коляденко П.Л., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адаресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП (протокол серії ВАД № 845217), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 07.08.2026 року близько 17 год. 08 хв., за адресою: м. Київ, вул. Маслівка, 20, неналежно виконав батьківські обов`язки по догляду за дитиною, що полягало у тому, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи транспортним засобом - електросамокатом не дотримався безпечної дистанції та вчинив ДТП.

Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керував транспортним засобом - електросамокатом без посвідчення водія.

До суду особа, що притягається до адміністративної відповідальності, будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи, згідно положень ст. ст. 268, 277-2 КУпАП, не з`явилася, про причини неявки не повідомила. Враховуючи вище зазначені правові норми, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Також, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, за статтею 184 КУпАП, на особисту участь у розгляді її справи чи участь її адвоката, встановлене частиною першою статті 268 КУпАП, не є абсолютним. Законом визначено випадки, коли справа не може розглядатися за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, однак розгляд справи за статтею 184 КУпАП не належить до цих випадків.

Крім того, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Смірнов проти України» (2005 р.), у силу вимог параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи.

При цьому справа не є складною ні в правовому, ні у фактичному аспекті.

Крім того, клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в тому числі із використанням власних технічних засобів, до суду не надходило.

Враховуючи викладене, з метою дотримання вимоги розумного строку відповідно до статті 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважаю можливим розглядати справу на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.

Статтями 251, 280 КУпАП визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується матеріалами справи, а саме даними протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 ; схеми місця ДТП; рапорту; поясненням водія автомобіля «Nissan» та відеозаписом з реєстратора автомобіля «Nissan», на якому зафіксовано зіткнення вказаного автомобіля та електросамоката.

Відповідно до пояснення водія автомобіля «Nissan», він, керуючи автомобілем, рухаючись по вул. Маслівка, вирішив розвернутися. Перед виконанням маневру, увімкнув показчик повороту, перевірив обстановку на наявність інших учасників дорожнього руху, розпочав рух. Під час виконання маневру побачив водія електросамокату, який його обігнав. Він почав гальмувати, однак у цей момент другий водій електросамокату продовжив рух прямо та допустив зіткнення, в результаті якого автомобіль отримав пошкодження переднього лівого крила та незначні пошкодження фарби.

З огляду на викладене, приходжу до висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП.

Разом з тим, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , як батькові неповнолітнього ОСОБА_2 , інкримінується неналежне виконання батьківських обов`язків по догляду за дитиною, що полягало, зокрема, у тому, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керував транспортним засобом - електросамокатом без посвідчення водія відповідної категорії.

Разом із тим, відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, механічний транспортний засіб - це транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Відповідно до схеми місця ДПТ, що міститься у матеріалах справи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керував електросамокатом марки «Kukirin G2 Master Electric», який за своїми технічними та конструктивними характеристиками не відноситься до механічних транспортних засобів (електродвигун потужністю менше 3 кВт / персональний легкий електротранспорт).

Згідно з офіційними технічними характеристиками заводського виробника, номінальна потужність електродвигуна: 2х1000 Вт, що є значно меншим за встановлений п. 1.10 ПДР України поріг у 3 кВт (3000 Вт).

Отже, електросамокат «Kukirin G2 Master Electric» за своїми технічними та конструктивними характеристиками не належить до категорії механічних транспортних засобів. У зв`язку з цим, у ОСОБА_2 був відсутній обов`язок мати при собі та пред`являти посвідчення водія будь-якої категорії під час керування даним засобом.

За наведених обставин, у вказаній частині звинувачення свого підтвердження не знайшло.

Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, приходжу до висновку, що необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу.

Крім того, відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, яка притягається до адміністративного відповідальності підлягає стягненню судовий збір.

Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 40-1, 184, 283-285 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Роз`яснити, що в разі несплати штрафу в п`ятнадцятиденний строк з дня вручення постанови правопорушнику, сума штрафу буде стягнена в порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.

Постанова судді пред`являється до примусового виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва.

Суддя