Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №946/9680/23 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Суд: Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища

Дата: 27 вересня 2026 р.

Справа: №946/9680/23

Суддя: Пащенко Т. П.

Справа № 946/9680/23

Провадження № 2/946/674/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Пащенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Топтигіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізмаїлі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_6 , про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_6 , про визнання неправомірними дії відповідачів щодо незаконної діяльності у викиді стічних вод та каналізаційних відходів, зобов`язання припинити незаконну діяльність у викиді стічних вод та каналізаційних відходів та відшкодування моральної шкоди. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18.06.2023 року, 19.06.2023 року та 24.06.2023 року він та члени його сім`ї зафіксували неправомірні дії відповідачів по справі, а саме відповідачами, що зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , було здійснено незаконну діяльність у викиді стічних вод та каналізаційних відходів. З приводу вищезазначених неправомірних дій відповідачів по справі позивач звертався до Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, що підтверджується відповіддю Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області від 30.06.2023 року вих. № 65/3- ЖЄО60№7655. Відповідно до матеріалів ЄО № 7331 від 19.06.2023 року прибувши на місце виклику, працівниками поліції було встановлено, що сусіди позивача з АДРЕСА_2 , на прізвище ОСОБА_7 протягом 15 років викачують фекалії на ділянку біля них, дуже смердить, просять прийняти міри. Також, вищезазначені обставини підтверджуються матеріалами ЄО № 7332 від 19.06.2023 року, у яких вказується те, що прибувши на місце виклику працівниками поліції було встановлено, що сусіди позивача з АДРЕСА_2 , на прізвище ОСОБА_7 протягом 15 років викачують фекалії на ділянку біля них, дуже смердить, просять прийняти міри. Вищезазначені обставини підтверджуються матеріалами ЄО № 7655 від 24.06.2023 року, у яких вказується те, що прибувши на місце виклику, працівники поліції встановили, що ОСОБА_8 (дружина позивача) повідомила, що сусіди знову будуть качати каналізацію. Станом на момент подачі позову правопорушення відповідачами не усунуте, неправомірні дії тривають, моральна шкода не відшкодована. Своїми неправомірними діями відповідачі спричинили позивачу моральну шкоду у розмірі 46900 грн, а саме, за період з 18.06.2023 року спричинення моральної шкоди станом на 11.12.2023 року з розрахунку розміру мінімальної заробітної плати у 2023 році 6700 грн. х 7 місяців = 46900,00 грн. Враховуючи викладене, позивач просить визнати неправомірними дії ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 щодо незаконної діяльності у викиді стічних вод та каналізаційних відходів, зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 припинити незаконну діяльність щодо викиду стічних вод та каналізаційних відходів, стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 46900 грн. та судовий збір.

Ухвалою судді від 27.12.2023 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі (а.с.42 т.1).

Ухвалою суду від 11.11.2024 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_6 (а.с.112, 113 т.1).

Ухвалою суду від 28.02.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.198 т.1).

18.04.2025 року представник позивача – адвокат Бальжик К.Д. надала суду заяву про стягнення з відповідачів солідарно судових витрат: судового збору у сумі 4294,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн. (а.с.238-239 т.1).

Позивач в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового засідання сповіщений належним чином. Представник позивача – адвокат Бальжик К.Д. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи сповіщені належним чином, заяв та клопотань по справі суду не надали.

Представник відповідача ОСОБА_5 – адвокат Живора Є.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з наступних підстав. 1. Незрозумілість суб`єктивного складу відповідачів, а саме, на момент звернення до суду з позовам троє відповідачів не повнолітні та чому не залучено відповідачами інших родичів, які мешкають за адресою відповідачів: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , відсутність вимог відносно кожного з відповідачів пропорційно завданої позивачу моральної шкоди, та інше. 2. Недоведеність доказами фактичного складу спірного правовідношення, зазначеного як «неправомірні дії відповідачів», оскільки дати і час подій, що відбуваються, визначаються виключно за словами присутніх на відеозаписах, іншими доказами не підтверджено. Дати подій, зазначені позивачем у зверненнях до поліції, співпадають з метеовідомостями, за якими у вказані дати саме у вечірній час по м. Ізмаїл мали місце дощі та грози, що пояснює мокрий стан трави. За жодним із звернень ОСОБА_1 та членів його родини до поліції складу будь – якого правопорушення не встановлено Ізмаїльським РВП ГУНП в Одеській області, а зазначено лише про наявність спору. Відсутні в матеріалах справи експертні висновки. 3. Недоведеність місця (за географічними координатами), де відбувались події, а саме, не надано жодного документу щодо розташування вказаних ОСОБА_1 предметів та субстанцій відносно об`єктів, наявних комунікацій, приладів для здійснення технічних операцій. 4. Відсутність в матеріалах справи доказів щодо працюючих пристроїв перекачування рідини, дій відповідачів відносно приладів викачування та інше. 5. Неналежність доказів, наданих позивачем, а саме, відеозаписів нічних зйомок, технічних недоліків відеозапису та інше. Звернення ОСОБА_1 із позовною заявою до Ізмаїльського міськрайонного суду є узгодженою та розрахованою позицією родини ОСОБА_11 , спрямованою виключно на пом`якшення наслідків подій, які мали місце 03.11.2023 року за участю ОСОБА_12 , який є сином позивача. Отже, представник відповідачів – адвокат Живора Є.В. вказав, що вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі та просить в задоволенні позову відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином.

04.12.2024 року ОСОБА_6 надала суду пояснення по справі, в яких вказала, що від незаконної діяльності у викиді стічних вод та каналізаційних відходів, які здійснювали ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 вона дізналася від ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , які повідомили її про те, що на її земельну ділянку 18.06.2023 року, 19.06.2023 року, 24.06.2023 року було здійснено незаконний викид стічних вод та каналізаційних відходів. Повідомила, що дозволу щодо здійснення викиду стічних вод та каналізаційних відходів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 вона не надавала. Вважає, що вони здійснили на земельній ділянці ОСОБА_6 , ОСОБА_13 незаконну діяльність у вигляді викиду стічних вод та каналізаційних відходів та винні у здійсненні незаконного викиду стічних вод та каналізаційних відходів, у майбутньому ОСОБА_6 та ОСОБА_13 можуть звернутися з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди у зв`язку з незаконним викидом стічних вод та каналізаційних відходів на земельну ділянку ОСОБА_6 та ОСОБА_13 . Зазначила, що підтримує позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , просить суд їх задовольнити, розглянути справу без її участі (а.с.132-133 т.1).

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що вона проживає разом із батьками ОСОБА_11 . Сусіди ОСОБА_7 зливають каналізаційні відходи на сусідню земельну ділянку. Це виявили її батьки, стояв сильний запах тривалий час, особливо влітку, вона відчувала нудоту та запаморочення. Вікна не відчиняли, але запах все одно був сильним, провітрити будинок було неможливо. Батьки зверталися до санітарних служб міста та до поліції тричі. Працівники поліції їх заслухали, однак питання не було вирішено, тому звернулися до суду. Про те, що сусіди зливають відходи, їй повідомив батько. На даний час свідок запах не відчуває, останній раз відчувала його 03 листопада. З початку весни 2023 року відчувався запах нечистот. Влітку 2023 року її батьки намагалися домовитися із сусідом.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що він проживає разом із батьками ОСОБА_11 . Йому відомо, що сусіди викачують каналізаційні відходи на сусідню ділянку. 23.05.2023 року він побачив шланг на покинутій ділянці, який вів у туалет, та зробив зауваження. Однак, на наступний день сусіди продовжили зливати. Декілька раз на тиждень сусіди зливають каналізаційні відходи. На подвір`ї неможливо було знаходитися через різкий сморід, неможливо було відчинити вікна, це призводило до відчуття нудоти. Дитина сестри не могла вийти на свіже повітря. Мазохови зверталися до СЕС та до поліції, однак, без результату. Вперше свідок відчув сморід 23.05.2023 року, і надалі продовжував періодично відчувати протягом року, відповідачі зливали 1-2 рази на тиждень. В цей час навіть їсти у будинку було неможливо.

Згідно ч.2 ст.281 розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Вислухавши сторони, їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, відеозаписи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Частиною 1 ст.12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.129 Конституції України, ст.ст.12,13,77,78,79,80,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди в наслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 ст.23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданим споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, законодавством встановлено загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також інших умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку між такою поведінкою і завданою шкодою та вини заподіювача (крім випадків відповідальності без вини).

В тій же Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , разом з сім`єю проживають за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи, даними будинкової книги та показами свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_12 (а.с. 9, 10 т.1).

За відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_4 , по частці за кожним, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.11.2023 року (а.с.11-13 т.1).

Також, за відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості – житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , по частці за кожним, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.04.2025 року (а.с.247-250 т.1).

Третя особа ОСОБА_6 є дружиною ОСОБА_13 , власника земельної ділянки АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області 19.07.2014 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.11. 2021 року (а.с. 135-136 т.1).

Позивач звертався до Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області щодо дій відповідачів у вигляді сливу стічних вод та викиду каналізаційних відходів, що відбулося 18.06.2023 року та 24.06.2023 року, що підтверджується рапортами відділу організації несення служби в м. Ізмаїл УПП в Одеській області. (а.с.15 – 16 зворот т.1). 18.06.2023 року подія відпрацьовувалась нарядом патрульної поліції океан 8101. Було прийнято заяву та передано до Ізмаїльського РВП. 24.06.2023 року прибувши на місце та поспілкувавшись із заявниками та їх сусідами, порушень громадського порядку виявлено не було, від заявника було прийнято заяву та передано до РВП.

Як вбачається з відповіді Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області від 30.06.2023 року вих. № 65/3- ЖЄО60№7655 у даному факту відсутні ознаки кримінально – карного діяння, у зв`язку з чим не вбачається підстав для внесення відомостей в ЄРДР, але вбачаються ознаки цивільно – правових відносин, які розглядаються у судовому порядку.

Як вбачається з Витягу з ЄРДР № 12023166150000328 від 23.11.2023 року ОСОБА_5 звертався 22.11.2023 р. в порядку ст. 214 КПК України із заявою (ЖЕО № 14886) про скоєння ОСОБА_12 кримінального правопорушення за ст. 125 ч. 1 КК України – нанесення тілесних ушкоджень від 03.11.2023 р. в АДРЕСА_2 (а.с.143 т.1).

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи №946/9121/23 (суддя Бальжик) за ст. 173 КУпАП, постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30.01.2024 року ОСОБА_12 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 119 грн.

Постановою Одеського апеляційного суду від 11.03.2024 року по справі №946/9121/23 постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30.01.2024 року скасовано, провадження по справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В даній постанові судом встановлено, що між ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 з одного боку та з іншого боку - ОСОБА_5 , ОСОБА_15 сталася конфліктна ситуація на ґрунті неприязних відносин, що з огляду на вимоги ч. 4 ст. 82 ЦПК України є обставиною, яка не підлягає доказуванню.

В своєму позові ОСОБА_1 та в поясненнях наданих в судових засіданнях зазначає, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , здійснюють незаконну діяльність щодо викиду стічних вод та каналізаційних відходів з туалету, який знаходиться на належній відповідачам земельній ділянці на земельну ділянку сусідки ОСОБА_6 , внаслідок чого він зі своєю сім`єю відчуває неприємний запах, що завдає йому моральної шкоди.

Статтею 50 Конституції України встановлено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Відповідно до роз`яснень, наданих судам у пунктах 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 (зі змінами та доповненнями) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із ч.2 ст.78 того ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів (висновків експертів, спеціалістів і т.д.) обставин викладених у позові, що саме відповідачі своїми незаконними діями проводили незаконну діяльність щодо викиду стічних вод та каналізаційних відходів з туалету, який знаходиться на належній відповідачам земельній ділянці, внаслідок чого позивач зі своєю сім`єю відчували неприємний запах (сморід), що завдало позивачу моральної шкоди.

Судом не приймаються до уваги посилання представника позивача на покази свідків ОСОБА_12 , та ОСОБА_14 , які стверджували, що неприємний запах вони відчували внаслідок неправомірних дій відповідачів щодо незаконної діяльності у викиді стічних вод та каналізаційних відходів, оскільки ОСОБА_14 повідомила суду, що їй відомі дані обставини викиду стічних вод зі слів батьків, особисто вона цього не бачила, а ОСОБА_12 знаходиться в неприязних відносинах з ОСОБА_5 .

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання неправомірними дії відповідачів щодо незаконної діяльності у викиді стічних вод та каналізаційних відходів, зобов`язання припинити незаконну діяльність у викиді стічних вод та каналізаційних відходів та відшкодування моральної шкоди у зв`язку з недоведеністю.

Вирішуючи вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу, пов`язаних з розглядом справи, суд виходить з положень ст.133 ЦПК України, відповідно до яких, до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу. Витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог тощо.

Відповідно до частини 3 статті 137 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат Бальжик К.Д. надала правову допомогу позивачу, що підтверджується ордером серії ВН №1304302 від 17.09.2024 року (а.с. 240 т.1), договором про надання правничої допомоги від 13.09.2024 року (а.с.241 т.1).

На підтвердження витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. позивачем надано суду квитанцію від 13.09.2024 року (а.с.243 т.1).

Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується правилами ст.141 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача та стягненню не підлягають.

Враховуючи, що позов не підлягає задоволенню, керуючись ст. 141 ЦПК України, судові витрати, а саме, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.12,13,76-81,83, 95,141, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 280-283 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 625, 979, 1166 ЦК України суд, -

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , до ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , ОСОБА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , ОСОБА_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , ОСОБА_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 , про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя:Т.П.Пащенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua