Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №497/669/26 — Болградський районний суд Одеської області

07.10.2026

Справа № 497/669/26

Провадження № 2/497/1011/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Раца В.А.,

секретаря - Божевої І.Д.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження, у відкритому підготовчому засіданні в місті Болграді, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

16.03.2026 року представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - адвокат Цоєва В.В., яка підтвердила свої повноваження електронним ордером серії ВН №1669440 від 26.01.2026 року, звернулася через систему "Електронний суд" із зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким визнати за позивачами право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і дворовими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 в наступних частках:

- за ОСОБА_1 на 1/12 частку як за спадкоємцем за законом ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; на 3/12 як за спадкоємцем за законом ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; на 2/12 як за членом колгоспного двору;

- за ОСОБА_2 на 2/12 частку як за членом колгоспного двору;

- за ОСОБА_4 на 2/12 частку як за членом колгоспного двору;

- за ОСОБА_3 на 2/12 частку як за членом колгоспного двору.

Вимоги мотивовані тим, що вищезазначений будинок відносився до колгоспного двору, до складу якого входили: ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та позивачі, тобто кожний придбав право власності на житловий будинок по 1/6 частині, вони володіли цим будинком, але не оформили право власності. Після смерті ОСОБА_3 його частку у житловому будинку успадкували дружина - ОСОБА_5 та син ОСОБА_1 по 1/12 частці кожному. Після смерті ОСОБА_5 її частку у розмірі 3/12 (1/12 частка після смерті чоловіка та 2/12 її власна частка як за членом колгоспного двору) успадкував син - позивач по справі ОСОБА_1 . Спадщину після смерті батька та матері ОСОБА_1 прийняв шляхом постійного сумісного проживання з спадкодавцями. Проте, коли позивач ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса з метою оформлення спадщини після смерті обох батьків, йому було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на частину житлового будинку за спадкодавцями. Для реєстрації права власності на свої частки у будинку всі позивачі звернулися до державного реєстратора, але їм також було відмовлено, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок. За захистом невизнаних прав позивачів, представник звертається до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою судді від 20.03.2026 року відкрито провадження по справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою судді від 04.08.2026 року витребувано з Одеського державного нотаріального архіву копії матеріалів спадкових справ №872/2000, заведеної Болградською районною державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та №500/06, заведеної Болградською районною державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Витребувана судом інформація надійшла 18.09.2026 року.12.05.2026 року представник позивачів - адвокат Цоєва В.В. надала клопотання про долучення доказів.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Позивачі та їх представник - адвокат Цоєва В.В. про причини своєї неявки суд не повідомили, представник в позовній заяві клопотала про розгляд справи без участі позивачів.

Представник відповідача Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області - Арабаджи М.С., 02.04.2026 року надав через систему "Електронний суд" заяву про розгляд справи у відсутності представника сільської ради, проти задоволення позовної заяви не заперечував.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Судом встановлено, що станом на 14 квітня 1991 року житловий будинок (домоволодіння), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав до типу колгоспного двору (колгоспників) та до його складу входили члени цього двору: ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_8 , та позивачі по справі ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_12 . На підставі ст. 123 ЦК України в редакції 1963 року, яка діяла станом на 14 квітня 1991 року, кожен член колгоспного двору придбав право власності на майно цього колгоспного двору в рівних частках, тобто по 2/12 частки будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами. Це підтверджується довідкою №08-09/503, яка видана секретарем виконавчого комітету Кубейської сільської ради Т. Бальжик (а.с.14).

Згідно вимог ст. 7 Конституції СРСР 1936 р. колгоспним двором є родинно-трудове об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Відповідно до затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно з п.9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Відповідно до змісту Вказівок №5-24/26 і №69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, належать до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Згідно Закону України «Про власність» від 15.04.1991 року, пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22.12.1995 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

Відповідно до ст.ст. 120,123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

Виходячи з вимог ст. 120,123 ЦК України в редакції 1963 року, які діяли станом на 15.04.1991 року і регулювали власність колгоспного двору, право власності на майно колгоспного двору (спірне будинковолодіння) мали ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 в рівних частинах, по 2/12 кожний. Відповідно до абз.2 п.6 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966 року, яка втратила чинність в 1996 році, не підлягали реєстрації будинки та домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані. У сільській місцевості оформлення індивідуальних (приватних будинків) станом на 1991 рік здійснювалось шляхом внесення відповідного запису у погосподарській книзі сільської ради та відкриття особового рахунку на ім`я власника.

Згідно з ч.1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року зі змінами та доповненнями, державна реєстрація прав є обов`язковою. У ч.4 ст. 3 цього ж Закону визначено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Як вбачається з абз.3 частини 3 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав власності, з подальшою видачею свідоцтва про право власності на об`єкти (індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них), що розташовані на територіях сільських рад та які закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, щодо яких раніше не здійснювалась державна реєстрація прав власності для осіб, за якими закріплені особові рахунки в погосподарських книгах відповідних сільських рад, здійснюється на підставі поданої заяви та виписки із зазначених книг, наданої виконавчим органом сільської ради ( у разі, якщо такий орган не створений, - сільським головою) або відповідною архівною установою, а також інших документів, визначених у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно зі змістом ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Болградської міської ради Нікіта І.В. №83174701 від 05.02.2026 р. відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності на відповідні частки у вищевказаному житловому будинку у зв`язку з відсутністю документу, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності (а.с.36).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , доведена вимога, щодо визнання за ними по 2/12 частки за кожним у вище вказаному житловому будинку, як за членами колгоспного двору.

Щодо права власності в порядку спадкування.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане 09 квітня 1999 року Червоноармійською сільською радою Болградського району Одеської області на підставі актового запису про смерть №30 від 09.04.1999 року, ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14 на звороті).

Після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому на день смерті майно, в тому числі на 2/12 частини у вищевказаному житловому будинку.

На момент його смерті діяли вимоги ЦК УРСР.

Згідно зі ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до ч.2 ст. 548 ЦК УРСР прийнята спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини ч.1 ст. 549 ЦК УРСР.

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 відповідно до ст. 529 ЦК Української РСР за законом першої черги є його дружина ОСОБА_5 та син ОСОБА_1 , які прийняли спадщину фактичним вступом в управління або володіння спадковим майном, відповідно до ст. 549 ЦК Української РСР, що підтверджується:

- свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , яке видане 10 липня 1953 року в с. Червоноармійське Болградського району Ізмаїльської області на підставі актового запису №99 від 26.06.1953 року, відповідно до якого його батьком є ОСОБА_3 , а мати - ОСОБА_5 (а.с.12 на звороті);

- свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 , яке видане 07 березня 1979 року, яке видане Червоноармійською сільською радою Болградського району на підставі актового запису №16 від 07.03.1979 року, відповідно до якого ОСОБА_3 та ОСОБА_5 уклали шлюб (а.с.21 на звороті);

- довідкою про склад сім`ї за вих.№08-09/503, яка видана секретарем виконавчого комітету Кубейської сільської ради Т. Бальжик, відповідно до якої на момент смерті ОСОБА_3 , до складу його сім`ї (зареєстрованими за однією адресою) входила дружина ОСОБА_5 та син ОСОБА_1 зі своєю сім`єю (а.с.14);

- копіями матеріалів спадкової справи №872/00 року, заведеною Болградською державною нотаріальною конторою, щодо майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якої спадкоємці, а саме дружина - ОСОБА_5 та син - ОСОБА_1 звернулися до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Доказів отримання свідоцтва про право на спадщину на частину у спірному будинку матеріали спадкової справи не містять.

Тобто після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняли син - ОСОБА_1 та дружина - ОСОБА_5 , які не оформили за собою прав на спадщину, загальна частка ОСОБА_5 в житловому будинку склала 1/12 + 2/12 = 3/12.

У подальшому, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , яке видане 06.05.2005 р. Червоноармійською сільською радою Болградського району Одеської області, на підставі актового запису про смерть №37 від 06.05.2005 року, ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.15).

Після її смерті відкрилася спадщина на все належне їй на день смерті майно, в тому числі на 3/12 частини у вищевказаному житловому будинку.

При житті ОСОБА_5 склала заповіт від 03 грудня 2004 року, посвідчений Фучеджи П.П. секретарем Червоноармійської сільської ради Болградського району Одеської області, зареєстрований в реєстрі за №299, відповідно до якого зробила таке розпорядження: все своє майно, де в воно не находилося та з чого б воно не складалося та взагалі, все, що буде їй належати на день смерті та на що вона матиме за законом право заповіла сину - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження вже дослідженим судом.

Даний заповіт не змінено та не скасовано.

Відповідно до ч.1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтями 1218 та 1219 ЦК України визначено що входить до складу спадщини, а саме входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, та які права та обов`язки особи не входять до складу спадщини, а саме, те що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до положень ст. 1223 ЦК України позивач, як особа визначена у заповіті, має право на спадкове майно.

Стаття 317 ЦК України визначає, що право розпорядження майном є однією зі складових права власності, поряд із правом володіння і користування майном.

Позивач по справі ОСОБА_1 , прийняв спадщину фактом постійного (спільного) проживання з померлою за однією адресою, що відповідає вимогам ст.1268 ЦК України та підтверджується наступними доказами:

- свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , яке видане 10 липня 1953 року в с. Червоноармійське Болградського району Ізмаїльської області на підставі актового запису №99 від 26.06.1953 року, відповідно до якого його батьком є ОСОБА_3 , а мати - ОСОБА_5 (а.с.12 на звороті);

- довідкою про склад сім`ї за вих.№08-09/503, яка видана секретарем виконавчого комітету Кубейської сільської ради Т. Бальжик, відповідно до якої на момент смерті ОСОБА_5 , до складу її сім`ї (зареєстрованими за однією адресою) входив син ОСОБА_1 зі своєю сім`єю (а.с.14);

- копіями матеріалів спадкової справи №500/06 року, заведеною Болградською державною нотаріальною конторою, щодо майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , із заявою про прийняття спадщини та видачі свідоцтв про право на спадщину звернувся тільки ОСОБА_1 , але свідоцтво на житловий будинок в матеріалах спадкової справи не міститься.

Тобто син ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті матері, в тому числі й 3/12 частини в житловому будинку.

Постановою приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Одеської області Станєва В.Б. вих. №672/02-31 від 11 грудня 2025 року позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на частку в житловому будинку після смерті батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу, який підтверджував би належність цих часток в житловому будинку спадкодавцям (а.с.15 на звороті - 16).

Досліджені матеріали справи, відповідають встановленим нормам законодавства, тому суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 82 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 529, 549 ЦК Української РСР, ст.ст. 328, 392 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 82, 200, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , право власності:

- в порядку спадкування, після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/12 частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому по АДРЕСА_1 ;

- в порядку спадкування, після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 3/12 частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому по АДРЕСА_1 ;

- на 2/12 частини житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому по АДРЕСА_1 , як за членом колгоспного двору.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , право власності на 2/12 частини житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому по АДРЕСА_1 , як за членом колгоспного двору.

Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , право власності на 2/12 частини житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому по АДРЕСА_1 , як за членом колгоспного двору.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 , право власності на 2/12 частини житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому по АДРЕСА_1 , як за членом колгоспного двору.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца