Вирок від 18 жовтня 2026 р. у справі №496/5162/26 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/5162/26

Провадження № 1-кп/496/651/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 , яка приймає участь в режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, обвинувальний акт та додані до нього документи у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026163250000158 від 26.05.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Колхозабад Колхозабадського району Курган-Тюбенської області Республіки Таджикистан, особи без громадянства, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 19.03.2026 року Біляївським районним судом Одеської області за ч.1 ст.162, ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Судом встановлено, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» 24.02.2022 року указом президента України 5264/2022, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року на території України введено воєнний стан. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено на підставі указів Президента України ОСОБА_6 та триває. Так, 25.05.2026 року о 17 год. 27 хв. ОСОБА_4 проходив біля будинку № 84 по вулиці Преображенській у селі Дачне Одеського району Одеської області, де помітив припаркований на узбіччі дороги автомобіль марки «ВАЗ 2109», державний номер НОМЕР_1 , в салоні якого на передньому пасажирському сидінні побачив рюкзак чорного кольору. В цей момент у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, реалізуючи який, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 через незамкнені на замок двері проник до салону з казаного автомобіля, звідки, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони невідомі оточуючим, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливою метою, шляхом вільного доступу викрав з переднього пасажирського сидіння автомобіля рюкзак чорного кольору, всередині якого знаходився ноутбук марки «Acer Travel Mate Р214» модель N19Q7 вартістю 14700,00 грн, який належить Дачненській сільській раді Одеського району Одеської області та навушники марки «Apple Air Pods Pro 3» вартістю 11 580, 05 грн, які належать ОСОБА_7 . Після чого місце вчинення злочину з викраденим майном покинув та розпорядився ним на власний розсуд.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, визнав повністю, підтвердив вищевикладені обставини та заявив про щире каяття у вчиненому. При цьому, показання обвинуваченого суд оцінює як достовірні та такі, що узгоджуються з обставинами, викладеними в обвинувальному акті.

Роз`яснивши учасникам процесу положення ч.3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності позиції обвинуваченого щодо визнання вини.

Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч.4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд керується загальними принципами призначення покарання, зазначеними в ст.ст. 50, 65 КК України.

Суд визнає пом`якшуючою покарання обставиною щире каяття обвинуваченого.

При цьому, визначаючи щире каяття обвинуваченого пом`якшуючою покарання обставиною, суд враховує, що окрім визнання ОСОБА_4 факту вчинення кримінального правопорушення, відбулося ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання ним своєї провини у вчиненому злочину, про що він, ОСОБА_4 , висловив щирий жаль з приводу цього та заявив про публічний осуд своєї поведінки в суді. Про щирість каяття, на думку суду, свідчить і факт надання обвинуваченим в суді правдивих показів, готовність нести покарання.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 суд визнає рецидив злочинів.

При обранні виду та визначенні міри покарання обвинуваченому суд враховує дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров`я, характер та підвищену ступінь суспільної небезпечності скоєного ним злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким. Крім того, суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного кримінального правопорушення, і вчинення ним чергового тяжкого злочину, свідчить про тенденцію з боку обвинуваченого до вчинення злочинів і про небажання ставати на шлях виправлення.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами ст.ст. 65, 67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після цього, те що він вину визнав повністю, та те, що він офіційно не працевлаштований, під наглядом у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, а також вимоги ч.2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, неможливим виправлення обвинуваченого без позбавлення волі. Саме покарання у виді позбавлення волі, на думку суду, буде відповідатиме вимогам ст. 65 КК України, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження нових злочинів.

При цьому в судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статей 69, 69-1, 75 КК України, не встановлено.

За ч.4 ст. 185 КК України, суд вважає необхідним призначити покарання у вигляді позбавлення волі, в межах санкції статті.

Крім того, як встановлено з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 був засуджений вироком Біляївського районного суду Одеської області від 19.03.2026 року за ч.1 ст.162, ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки. Вирок набрав законної сили, судимість в установленому законом порядку не знята та не погашена.

Призначаючи покарання обвинуваченому відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків, суд враховує, що відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» за сукупністю вироків (ст. 71 КК України) при застосуванні правил ст.71 КК України судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж не відбута частина покарання за попереднім вироком. Призначаючи покарання за кількома вироками, суд повинен визначити вид і розмір основного покарання за знову вчинений злочин, а потім повністю або частково приєднати не відбуту частину покарання за попереднім вироком із посиланням на ст. 71 КК України.

Покарання обвинуваченому слід призначити на підставі ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання за даним вироком не відбутої частини покарання за попереднім вироком суду.

Виходячи з положень закону, а також зі змісту ч.3 ст. 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового кримінального правопорушення, суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст. 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України до призначеного покарання за ч.4 ст. 185 КК України суд частково приєднує ОСОБА_4 невідбуту частину покарання за попереднім вироком за ч.1 ст. 162, ч.2 ст.15 ч.4 ст. 185 КК України та остаточно призначає покарання у виді 5 (п`яти) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.

З матеріалів кримінального провадження також встановлено, що ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 10.06.2026 року до ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з 10.06.2026 року, які в подальшому продовжені. Відтак у відповідності до положень ч.5 ст.72 КК у строк покарання обвинуваченого підлягає зарахуванню строк його тримання під вартою у кримінальному провадженні.

Цивільний позов не заявлений.

Вартість процесуальних витрат за проведення експертизи (висновок експерта № СЕ-19/116-26/15120-Д від 19.06.2026 року) слід стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Вирішуючи питання, які відповідно до положень п.п.2 п.4 ст. 374 КПК України повинен вирішити суд при ухваленні вироку, у тому числі щодо заходів забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься і питання запобіжного заходу, встановивши можливість вчинення обвинуваченим дій, передбачених ст. 177 КПК України, із метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого до набрання вироком законної сили та забезпечення виконання вироку, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 369, 370, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Біляївського районного суду Одеської області від 19.03.2026 року, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 5 (п`яти) років та 2 (двох) місяців позбавлення волі.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_4 строк тримання під вартою з 10.06.2026 року до дня вступу вироку в законну силу включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту вступу вироку в законну силу.

Запобіжний захід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор».

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення експертизи у сумі 4813,60 грн.

Речові докази:

-оптичний диск із записами з зовнішніх камер відеоспостереження будинку за адресою: АДРЕСА_2 ; оптичний диск із записами з зовнішніх камер відеоспостереження магазину «Мікс»; оптичний диск із записами з зовнішніх камер відеоспостереження магазину «Дачник»; сліди папілярних візерунків пальців рук, які в подальшому були перекопійовані на два відрізки паперу за допомогою липкої стрічки скотч та упаковано до паперового пакету НПУ - залишити в матеріалах кримінального провадження;

-рюкзак чорного кольору та навушники марки «Apple Air Pods Pro 3» - вважати повернутими за належністю власнику ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звільнивши від обов`язку за зберігальною розпискою;

-ноутбук марки «Acer Travel Mate Р214» модель N19Q7 вважати повернутим за належністю власнику Дачненській сільській раді Одеського району Одеської обалсті в особі ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звільнивши від обов`язку за зберігальною розпискою.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору.

Відповідно до ч.15 ст. 615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку з врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя ОСОБА_1