Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №643/10201/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 643/10201/26

Провадження № 2/645/3863/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Мартинової О.М.

за участю секретаря судового засідання – Касьяненко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

19.05.2026 року через систему «Електронний суд» позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс»», від імені та в інтересах якого діє представник Пархомчук С.В. звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №283992 від 04.06.2025 року в розмірі 7620,80 грн. Крім того, просив стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 2662,40 грн., а також витрати на правову допомогу в розмірі 15500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.06.2025 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №283992 про надання коштів у сумі 4000 гривень, строком на 90 днів, з відсотковою ставкою 0,72% на добу, на умовах фінансового кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору. 19.12.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу №19122025/1 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від «19» грудня 2025 року до договору факторингу №19122025/1, ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 . Станом на 20.02.2026 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 7620,80 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 4000,00 грн; простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 2620,80 грн.; послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 Договору 1000,00 грн., яку ТОВ «ФК «Венера Фінанс» просить стягнути із ОСОБА_1 на свою користь.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 01.06.2026 року вищезазначену справу направлено за підсудністю до Немишлянського районного суду міста Харкова, яка надійшла 01.07.2026 року.

Ухвалою суду від 07.07.2026 року провадження у справі було відкрито та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача не прибув, в позовній заяві окремо просив провести розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомила, заяв про відкладення судового засідання або розгляд справи у її відсутність до суду не надходило, відзив на позов до суду не подала.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 43 ЦПК України відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 04.06.2025 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №283992.

Відповідно до індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту №283992 від 04.06.2025 ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» зобов`язалося надати відповідачу фінансовий кредит у розмірі 4000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності. Зокрема, за умовами пункту 1.2 кредитного договору кредит надавався строком на 90 днів до 01.09.2025, у будь-якому випадку договір діяв до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором. Зокрема, пунктом 1.3 договору за користування кредитом відповідач зобов`язався сплатити ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» 262,8 % річних від суми кредиту, що становить 0,72 % на добу; тип процентної ставки - фіксована; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів. Кредит надавався клієнту у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом, а датою укладення договору вважалася дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта.

За умовами пункту 1.4 кредитного договору позичальник зобов`язався сплатити комісію за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту у розмірі 25% від суми кредиту.

З додатку № 1 від 04.06.2025 до договору фінансового кредиту №283992 від 04.06.2025 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 підписала документ електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL3867.

Згідно з довідкою про ідентифікацію, підготовленою ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», клієнт ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , з якою укладено договір №283992 від 04.06.2025, був ідентифікований ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.cly.com.ua.

На підтвердження факту видачі кредитних коштів позивачем подано підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, відповідно до якого в межах договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-1 від 30.09.2020 та на підставі платіжної інструкції відправника було здійснено успішний переказ грошових коштів.

Згідно з підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, платник - ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», дата та час здійснення переказу - 04.06.2025 о 21 год. 04 хв., сума переказу - 4000 грн 00 коп., номер платіжної картки отримувача – НОМЕР_2 емітент платіжної картки отримувача - PUMB, призначення переказу: «Видача кредиту #283992.

На підставі договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025 встановлено, що 19.12.2025 у м. Києві між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС», як фактором, було укладено договір факторингу № 19122025/1.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025 до реєстру включено відповідача ОСОБА_1 /, номер договору - 283992, дата укладення договору - 04.06.2025, дата закінчення договору - 01.09.2025, сума виданого кредиту - 4000 грн, сума заборгованості за процентами 2620,80 грн, заборгованість по сплаті комісії 1000 грн, загальна сума заборгованості 7620,80 грн.

У вимозі б/н від 17.03.2026 ТОВ «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» повідомила про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором №283992 від 04.06.2025 у загальному розмірі 7620,80 грн, що включає: заборгованість за сумою кредиту - 4000,00 грн, заборгованість за відсотками -2620,80 грн, заборгованість за комісією 1000 грн.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття, а якщо правочин відповідно до закону або домовленості сторін має бути підписаний, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За статтями 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися у письмовій, у тому числі електронній, формі, а правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, і воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у спорах, пов`язаних з укладенням кредитних договорів в електронній формі, звертав увагу на необхідність перевірки належної ідентифікації позичальника, факту направлення та використання одноразового ідентифікатора, зв`язку відповідної дії з укладенням конкретного договору, а також підтвердження фактичного надання кредитних коштів. Такий підхід узгоджується з правовими висновками, викладеними, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19 та від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, 612, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі встановлених судом обставин вбачається, що між сторонами виникли договірні правовідносини у сфері споживчого кредитування, в яких ТОВ «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» виступає правонаступником кредитодавця (виконавцем послуги кредитування) ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», а відповідач ОСОБА_1 - споживачем (отримувачем вказаної послуги), та в межах яких виник спір щодо права позивача, як кредитора у цьому зобов`язанні, на повернення відповідачем, як боржником, отриманого ним кредиту та сплати процентів за його користування.

Судом встановлено, що у матеріалах справи наявні документи, які підтверджують укладення відповідачем кредитного договору №283992 від 04.06.2025 в електронній формі, погодження істотних умов кредитування та підписання електронних документів одноразовим ідентифікатором KL3867.

Судом установлено, що право вимоги за кредитним договором №283992 від 04.06.2025 перейшло від ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» до позивача ТОВ «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» на підставі договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025 та витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025.

Відповідач доказів визнання недійсним договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025, припинення зобов`язання, сплати заборгованості або неправильності розрахунку заборгованості суду не надав.

Доказів повернення основної суми боргу за кредитним договором №283992 від 04.06.2025 віповідач суду не надав.

За таких обставин вимога позивача ТОВ «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 000 грн є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту №283992 від 04.06.2025 та додатку № 1 до договору фінансового кредиту №283992 від 04.06.2025 сторони погодили платність користування кредитними коштами, строк кредитування, порядок нарахування процентів та фіксовану процентну ставку у розмірі 0,72 % на добу.

Відповідач доказів сплати процентів, неправильності їх нарахування або припинення відповідного зобов`язання суду не надав.

За таких обставин вимога позивача ТОВ «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» про стягнення з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 2620,80 грн є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача послуг з надання, обслуговування і повернення кредиту в розмірі 1000,00 грн. то суд вважає, що дана вимога задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 визначено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Враховуючи імперативне врегулюванням законодавством про захист прав споживачів умов щодо нарахування комісії з обслуговування кредитного договору щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості не підлягає застосуванню, отже відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги в частині стягнення комісії у розмірі 1000 грн по наданню, обслуговуванні та поверненню кредиту.

З огляду на викладене, поданий ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» позов слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №283992 від 04.06.2025 у загальному розмірі 6 620,80 грн, що складається з тіла кредиту в розмірі 4000,00 грн, боргу по сплаті процентів за користування ним в розмірі 2 620,80 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: договір про надання правової допомоги 09/04/2026 від 09.04.2026 року, акт про отримання правової допомоги від 27.07.2026 року, платіжну інструкцію №4727 від 27.07.2026 року на суму 15 500 грн.

У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Таким чином, зважаючи на задоволення позовних вимог, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи та відсутності клопотань з боку сторони відповідача про зменшення розміру витрат, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15500,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №2408 від 22.04.2026 року при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн (коефіцієнт 0,8 від ставка судового збору визначеної Законом України «Про судовий збір»).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 2313,04 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 279, 280-283 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНЕРА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №283992 від 04.06.2025 р. у розмірі 6620 грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНЕРА ФІНАНС» судовий збір в розмірі 2313 грн. 04 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 15500 грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень:http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс»», код ЄДРПОУ 43561872, адреса: м.Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703;

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.М. Мартинова