Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №632/1724/26 — Златопільський міськрайонний суд Харківської області

Суд: Златопільський міськрайонний суд Харківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №632/1724/26

Суддя: Библів С. В.

Справа № 632/1724/26

провадження № 2/632/1362/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"19" жовтня 2026 р. м. Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді Библіва С.В., за участі секретаря Кузьменко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на неповнолітню дитину, -

встановив:

05 серпня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеною позовною заявою, у якій просила розірвати шлюб між нею та відповідачем, укладеного 25 січня 2014 року та зареєстрованого у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Первомайському реєстраційної служби Первомайського міськрайонного управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 11. Від шлюбу мають неповнолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог щодо розірвання шлюбу позивач посилається на те, що стосунки між ними погіршилися через різні погляди на сімейне життя та обов`язки, відсутнє взаєморозуміння, спільного господарства не ведуть, подружні стосунки фактично припинені. Примирення і відновлення сім`ї неможливе. Після розірвання шлюбу просить залишити собі шлюбне прізвище.

Також позивач просить про стягнення аліментів з відповідача на її користь на утримання їх спільної дитини - неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки його доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення із даним позовом до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Також просила стягнути судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1331,20 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 4000,00 грн.

Ухвалою Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 28 серпня 2026 року провадження по справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом (повідомленням ) сторін.

19 жовтня 2026 року від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява, у якій вказав, що він згоден з позовними вимогами. Просить розглянути справу без його участі.

Позивачка також надала заяву про розгляд справи без її участі, на задоволенні позову наполягає.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе позов задовольнити, виходячи з наступного.

25 січня 2014 року між сторонами було зареєстровано шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Первомайському реєстраційної служби Первомайського міськрайонного управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 11, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.6).

Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.10).

Суд зазначає, що відповідно до ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Оскільки сторони не бажають зберегти шлюб та судом встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їхнім інтересам, шлюб існує формально, суд вважає за необхідне позов задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Підстав для надання строку сторонам для примирення суд не вбачає.

Той факт, що сторони мають неповнолітню доньку, само по собі не може бути підставою для відмови в розірванні шлюбу, оскільки судом встановлено, що сім`я фактично розпалась, розірвання шлюбу не впливає на права та обов`язки батьків по відношенню до дітей.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що шлюб необхідно розірвати.

Статтею 113 СК України визначено, що особа, яка змінила прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Таким чином, при розірванні шлюбу особа, яка змінила прізвище при державній реєстрації шлюбу, визначає для себе чи далі іменуватися цим прізвищем або відновити дошлюбне прізвище.

Позивач заявила про залишення шлюбного прізвища « ОСОБА_4 ».

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів, то суд зазначає наступне.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 06 вересня 2014 року ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 .

Дитина проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 , та знаходиться на її утриманні, що не спростовано відповідачем.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину визначається судом.

Згідно ч.1 ст.182 СК України - при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 статті 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Як вбачається з позовної заяви позивач просила стягувати з відповідача аліменти на утримання доньки в розмірі 1/4 частини заробітку відповідача.

Положенням Цивільно-процесуального кодексу визначено, що аліменти у розмірі 1/4 частини доходів можуть бути стягнуті судом у порядку наказного (безспірного) провадження, що є фактичним законодавчим визначенням оптимального і звичайно прийнятого розміру аліментів на одну дитину.

З урахуванням викладеного, враховуючи майновий та сімейний стан відповідача, відсутність інформації про наявність у нього інших утриманців, оскільки відповідач є особою працездатного віку, будь-яких обмежень, щодо можливості працювати та отримувати дохід він не має, та обставин, що свідчили б про неможливість відповідача сплачувати аліменти у заявленому розмірі матеріали справи не містять, та відповідач не заперечує проти визначення розміру аліментів відповідно до позовних вимог, суд вважає за можливе стягувати з нього аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку.

Стягнення аліментів у такому розмірі відповідатиме вимогам закону та в першу чергу інтересам дитини та не порушить прав сторін.

Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Таким чином позовні вимоги суд задовольняє у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Крім того, згідно з п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 141 ЦПК судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача. Таким чином судовий збір в сумі 1331,20 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивачки.

З врахуванням ст. ст.141,142 ЦПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та з огляду на те, що позивачка звільнена від сплати судового збору при подачі позову до суду про стягнення аліментів на утримання дитини, тому з відповідача підлягає стягненню у дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Позивачкою на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано суду договір про надання правничої допомоги від 04.08.2026 року, акт прийому-передачі виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги від 04.08.2026 року, квитанцію б/н від 05.08.2026 року.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, враховуючи результат вирішення справи, суд вважає за необхідне судові витрати по даній справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 гривень стягнути з відповідача на користь позивачки.

На підставі наведеного та керуючись ст.81, 141, 142, 206,259,263-265,376, 430 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на неповнолітню дитину - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 25 січня 2014 року між сторонами у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Первомайському реєстраційної служби Первомайського міськрайонного управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 11.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 надалі іменувати шлюбним прізвищем – ОСОБА_4 .

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки доходів ОСОБА_2 , щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 серпня 2026 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1331,20 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1331,20 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою – АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_4 .

Суддя: С. В. Библів

Оригінал: reyestr.court.gov.ua