Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №643/16646/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Суд: Салтівський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №643/16646/25

Суддя: Пасічник О. М.

Справа № 643/16646/25

Провадження № 2/643/1353/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого Пасічника О.М.,

за участю секретаря судового засідання Горєлової А.С.,

представника позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ - КОЛЕКТ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості у розмірі 237581,17 грн., яка складається з суми 3 % річних, в розмірі: 55 858,58 грн. суми нарахованих інфляційних втрат, в розмірі: 181 722,59 грн. а також суму сплаченого судового збору, в розмірі: 2850,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.07.2008 р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 11371283000, за яким Банк надав Позичальнику кредит в сумі 44000,00 доларів США, що на момент видачі кредиту складало 303000,00 грн., строком до 13 липня 2023 року, зі сплатою відсотків за використання кредиту у розмірі 14 % річних.

14 липня 2008 року 2008 р. з метою забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № П/1137283000, за яким ОСОБА_3 зобов`язався відповідати перед позивачем за виконання всіх зобов`язань позичальника за Кредитним договором, зокрема за повернення основної суми заборгованості, відсотків за користування кредитом, а також сплати пені та інших штрафних санкцій, встановлених Кредитним договором.

У зв`язку з неналежним виконанням умов Кредитного Договору та виникненням заборгованості Банк звернувся до суду щодо примусового стягнення заборгованості.

08.07.2010 р. Московським районним судом м. Харкова ухвалено рішення по справі № 2-9590/09, яким стягнуто на користь акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № 11371283000 від 14 липня 2008 року станом на 26 серпня 2009 року в розмірі 385 267 гривень 96 копійок.

13.02.2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «КЕЙ - КОЛЕКТ» укладено Договір факторингу № 2, відповідно до умов якого останньому відступлено право вимоги за вищевказаним Кредитним договором, в тому числі і право вимоги по кредитному договору №11371283000 та договору поруки.

На сьогоднішній день відповідачами рішення суду про стягнення кредитної заборгованості не виконано, залишок боргу складає 385 267,96 грн.

Отже, ТОВ «КЕЙ - КОЛЕКТ», як новий кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку суми 3% річних та інфляційних втрат, які передбачені ст. 625 ЦК України, до повного виконання грошового зобов`язання.

Позовна заява подана через Електронний суд.

Ухвалою судді від 06.10.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

13.10.2025 до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків (документ сформований в системі «Електронний суд» 10.10.2025).

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 15.10.2025 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у даній справі.

05.03.2026 до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву (документ сформований в системі «Електронний суд» 03.03.2025), в якому останній зазначив, що відповідач ОСОБА_2 помер у 2010 році, що підтверджується відповідними актами цивільного стану та просив закрити провадження в частині вимог до ОСОБА_2 , у задоволенні позовних вимог ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» просив відмовити в повному обсязі.

Позиція відповідача обґрунтована тим, що укладений договір поруки не містить конкретного календарного строку її дії, а лише пов`язує її дію з припиненням основного зобов`язання, а тому застосовується ч. 4 ст. 559 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).

Згідно частини 4 ст. 559 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо строк поруки не встановлений, вона припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

08.07.2010 року рішенням Московського районного суду м. Харкова було достроково стягнуто всю суму кредитної заборгованості.

Велика Палата ВС у постановах від 28.03.2018 (№ 444/9519/12) та від 04.07.2018 (№ 310/11534/13-ц) вказала, що пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту змінює строк виконання основного зобов`язання.

Отже, з моменту набрання рішенням суду законної сили строк виконання основного зобов`язання вважається таким, що настав.

Саме з цього моменту починає обчислюватися шестимісячний строк для пред`явлення вимог до поручителя.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 08.07.2010 визначено остаточну суму боргу.

З моменту набрання рішенням законної сили кредитне зобов`язання трансформувалося у зобов`язання щодо виконання судового рішення.

Після ухвалення рішення правовідносини сторін регулюються законодавством про виконавче провадження.

Стаття 625 ЦК України застосовується до порушення грошового зобов`язання, але не до стадії виконання судового рішення.

Отже, нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму, визначену судовим рішенням, є неправомірним.

Зазначає про сплив строків позовної давності, зловживання правом з боку позивача та відсутність підстав для солідарного стягнення заборгованості

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 06.04.2026, витребувано з Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України належним чином завірену копію актового запису про смерть: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

04.05.2026 з Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла копія актового запису про смерть № 15245 від 02.11.2010, відповідно до якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 24.06.2026 закрити провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 , у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 20.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду.

Представник позивача ТОВ «КЕЙ - КОЛЕКТ» в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, одже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Ураховуючи, що в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.

Судом встановлено, що 14.07.2008 р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 11371283000, за яким Банк надав Позичальнику кредит в сумі 44000,00 доларів США, що на момент видачі кредиту складало 213052,40 грн., строком до 13 липня 2023 року, зі сплатою відсотків за використання кредитними коштами у розмірі 14 % річних.

14 липня 2008 року 2008 р. з метою забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № П/1137283000, за яким ОСОБА_3 зобов`язався відповідати перед позивачем за виконання всіх зобов`язань позичальника за Кредитним договором, зокрема за повернення основної суми заборгованості, відсотків за користування кредитом, а також сплати пені та інших штрафних санкцій, встановлених Кредитним договором.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 08.07.2010 по справі № 2-9590/09 стягнуто на користь акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № 11371283000 від 14 липня 2008 року станом на 26 серпня 2009 року в розмірі 385267 гривень 96 копійок.

13.02.2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «КЕЙ - КОЛЕКТ» укладено Договір факторингу № 2, відповідно до умов якого ТОВ «КЕЙ - КОЛЕКТ» відступлено право вимоги за вищевказаним Кредитним договором, в тому числі і право вимоги по кредитному договору №11371283000.

Відповідно до п. 1.1. Договору факторингу за цим Договором Клієнт зобов`язується передати у власність Фактору, а Фактор — прийняти Права Вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.4. Договору факторингу одночасно з відступленням Прав Вимоги до Фактора переходять усі права Клієнта за усіма Договорами Забезпечення.

Відповідно до п. 3.1. Договору факторингу Права ВИМОГИ переходять від Клієнта до Фактора у Дату Відступлення, після чого Фактор одержує право вимагати від Боржників і Гарантів виконання усіх зобов`язань за Первинними Договорами і Договорами Забезпечення.

Відповідно до п. 3.2. Договору факторингу Відступлення Прав Вимоги засвідчується складанням Сторонами акта приймання- передачі прав вимоги за формою згідно з Додатком 2 до цього Договору. Акт приймання- передачі прав вимоги складається Сторонами виключно після одержання Клієнтом Суми Фінансування.

Відповідно до витягу з акта приймання- передачі прав вимоги до Договору факторингу № 2 від 13.02.2012 року до ТОВ «КЕЙ - КОЛЕКТ» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 по кредитному договору №11371283000, назва договору застави – договір іпотеки (нежитлова нерухомість.) Заставодавець/поручитель ОСОБА_2 НОМЕР_2 дата підписання договору застави 16.07.2008.

Доказів переходу право вимоги до ОСОБА_3 матеріали справи не містять.

Згідно копії актового запису про смерть № 15245 від 02.11.2010, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно розрахунку трьох відсотків річних та інфляційних втрат ТОВ «КЕЙ - КОЛЕКТ», як новий кредитор, нарахувало заборгованість за період з 27.04.2017 по 23.02.22 за прострочення сплати заборгованості, суму 3% річних, яка становить: 55 858,58 грн. та суму інфляційних втрат, становить: 181 722,59 грн.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Такі висновки викладено у постановах Великої палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15 (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15 (провадження № 14-16цс18).

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) [частина перша статті 530 ЦК України.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18).

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

З аналізу глави 50 ЦК України, яка врегульовує питання припинення зобов`язання, слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 64 постанови від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження 12-302гс18).

Факт ухвалення судового рішення щодо прав та обов`язків учасників зобов`язальних (регулятивних) правовідносин не змінює самого зобов`язання та не припиняє його.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171сво18) здійснив тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України та дійшов висновку про те, що:

- натуральним є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном;

- конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку;

- кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

Виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 13 грудня 2012 року у справі № 18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невідокремним складником права кожного на судовий захист і охоплює визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Водночас можливість примусового стягнення кредитором заборгованості, про стягнення якої ухвалено рішення суду, вичерпується після закінчення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа на виконання вказаного рішення, якщо такий строк не було поновлено судом в установленому законом порядку.

Оскільки право на примусове виконання обмежене строком пред`явлення виконавчого документа до виконання, то в разі пропуску такого строку та за умови, що суд відмовив у його поновленні, право на примусове виконання судового рішення вважається остаточно втраченим. Держава більше не забезпечує реалізацію цього рішення через виконавчу службу. Це означає, що рішення стає таким, яке не можна виконати примусово. У такому випадку за загальним правилом судове рішення про стягнення боргу не припиняє самого зобов`язання (борг як цивільно-правовий обов`язок формально продовжує існувати), але реалізація цього зобов`язання неможлива через примусове виконання.

Кредитор не може повторно пред`явити виконавчий документ на виконання (строк пропущено, а в його поновленні відмовлено), повторно звернутися до суду про той самий борг (наявне судове рішення щодо цього боргу), вимагати виконання через державні механізми. Боржник уже не зобов`язаний повертати борг через примус і може посилатися на остаточну втрату можливості виконання рішення.

Однак це не виключає можливого погашення боргу боржником добровільно, що не буде вважатися безпідставно отриманим майном.

Отже, зобов`язання зі сплати боргу, яке засвідчене судовим рішенням про його примусове стягнення, строк пред`явлення виконання за яким пропущено і в поновленні такого строку суд відмовив, а можливість його виконання втрачена, не може вважатися припиненим у матеріально-правовому сенсі (може бути виконаним добровільно боржником). Проте таке зобов`язання вважається тим зобов`язанням, вимоги за яким позбавлені примусового захисту, проте добровільне виконання яких визнається належним.

У такому випадку до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням) не можна застосовувати правила частини другої статті 625 ЦК України.

Як встановлено судом після ухвалення судового рішення 08 липня 2010 року Московським районним судом м. Харкова по справі № 2-9590/09, яким стягнуто на користь акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № 11371283000 від 14 липня 2008 року, Банком відступлено право вимоги за вищевказаним Кредитним договором товариству з обмеженою відповідальністю «КЕЙ - КОЛЕКТ».

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів відступлення права вимоги до поручителя ОСОБА_3 , а також звернення ТОВ «КЕЙ - КОЛЕКТ» до поручителя з вимогою про погашення боргу.

Крім того, позивачем не надано суду доказів звернення рішення суду для примусового виконання, доказів наявності відкритого виконавчого провадження з його виконання.

До 05 жовтня 2016 року положення щодо строків пред`явлення виконавчих документів до виконання, підстави переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, право стягувача, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання на звернення із заявою про поновлення такого строку до суду визначались у статтях 22-24 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження».

На час отримання права вимоги за вищевказаним Кредитним договором товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ - КОЛЕКТ» строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання становили 1 рік, якщо інше не встановлено законодавством.

Оскільки позивачем не доведено факту, що основна вимога позивача про примусове стягнення боргу, підтверджена судовим рішенням, може бути виконана в примусовому порядку, тому до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням) не підлягають застосуванню правила частини другої статті 625 ЦК України.

Факт не перебування виконавчого листа за основним борговим зобов`язанням на примусовому виконанні унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 625 ЦК України, оскільки вказана норма підлягає застосуванню судом лише за грошовим зобов`язанням, яке підлягає виконанню.

У зв`язку із цим вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат не ґрунтуються на вимогах закону, а відтак є безпідставними.

Ураховуючи встановлені у справі фактичні обставини та норми чинного законодавства України в сукупності із правовими висновками Верховного Суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі за їх безпідставністю.

У зв`язку з відмовою в позові понесені позивачем витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 80, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ - КОЛЕКТ» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ - КОЛЕКТ», ЄДРПОУ 37825968, 01103, місто Київ, вул. Менделєєва, будинок 12, офіс 94/1.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .

Суддя Пасічник О.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua