Суд: Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Зловживання впливом
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №495/8647/26
Суддя: Мишко В. В.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 рокуСправа № 495/8647/26
Номер провадження 1-кп/495/822/2026
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого одноособово судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості від 16.09.2026 року, укладену між прокурором та обвинуваченим у кримінальному провадженні №42025164690000083 відомості про яке внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 16.12.2025 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Молодіжне, Овідіопольського району, Одеської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який обіймав посаду старшого офіцера відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_2 , у військовому званні «старший лейтенант»
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4
обвинуваченого – ОСОБА_3
захисника адвоката – ОСОБА_5
ВСТАНОВИВ:
У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, строк дії якого надалі неодноразово продовжувався та триває по теперішній час.
Крім того, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», на всій території України з 24.02.2022 оголошено та проводиться загальна мобілізація, строк дії якої надалі неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та яка триває по теперішній час.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, визначення призначення на воєнний час, проходження медичного огляду та в інших випадках, передбачених законодавством, а під час мобілізації - з`являтися у строки, зазначені в отриманих ними документах.
Згідно з частиною першою статті 42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, винні у порушенні правил військового обліку, проходження мобілізаційної підготовки, прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також в інших порушеннях законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою адміністративну відповідальність, а вчинення такого правопорушення в особливий період утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою цієї статті.
Відповідно до статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтею 210 цього Кодексу, а від їх імені розглядати такі справи та накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Пунктом 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, визначено повноваження районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, зокрема щодо організації та ведення військового обліку на відповідній території, взяття, зняття та виключення з військового обліку, а також виконання функцій з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
У разі встановлення порушення правил військового обліку, за яке передбачена адміністративна відповідальність, відповідні матеріали оформлюються та розглядаються в установленому КУпАП порядку, за результатами чого уповноваженою посадовою особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки приймається відповідна постанова. Виконання постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється у порядку, визначеному КУпАП.
Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, на які покладено, зокрема, виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також ведення військового обліку.
Отже, питання щодо правомірності перебування військовозобов`язаного у відповідному обліковому статусі, наявності підстав для подання відомостей про його розшук, припинення таких підстав та внесення відповідних змін до військово-облікових даних вирішуються уповноваженими органами та посадовими особами в межах їх компетенції, зокрема територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, військово-лікарська експертиза включає медичний огляд військовозобов`язаних та визначення їх придатності за станом здоров`я до військової служби. Під час дії воєнного стану медичний огляд проводиться, зокрема, щодо військовозобов`язаних, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, а також осіб, які раніше були визнані обмежено придатними у воєнний час.
Відповідно до пункту 20.3 зазначеного Положення постанова ВЛК про придатність до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони означає непридатність особи до служби у підрозділах спеціального призначення та інших видах служби, прямо визначених цим пунктом Положення.
Відповідно до статті 64б Розкладу хвороб, передбаченого додатком 1 до Положення № 402, регламентує визначення придатності до військової служби при захворюваннях хребта (дорсопатіях) та їх наслідках. Конкретна оцінка відповідності встановленого у військовозобов`язаного діагнозу підпункту «б» статті 64 Розкладу хвороб має здійснюватися виключно відповідно до фактичних медичних даних та висновку ВЛК.
За наявності захворювання, яке за відповідним пунктом статті 64 та графою Розкладу хвороб визначає придатність до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, ВЛК приймає постанову з відповідним формулюванням, передбаченим Положенням № 402.
При цьому відповідно до Положенням № 402 такі особи є непридатними до служби у підрозділах спеціального призначення, Десантно-штурмових військах, морській піхоті, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах.
Так, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 31.08.2025 № 325 ОСОБА_3 призначено на посаду офіцера відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У подальшому, наказом Командувача військ оперативного командування (по особовому складу) « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 11.03.2025 № 53 ОСОБА_3 призначено на посаду старшого офіцера відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стаття 68 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Під час проходження військової служби відповідно до статей 9, 11, 12, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статей 1–4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_3 був зобов`язаний свято і непорушно додержуватися вимог Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати свій військовий обов`язок, не допускати негідних вчинків та виконувати службові обов`язки, визначені за займаною посадою.
Незважаючи на викладене, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч вказаним вимогам законодавства, вчинив кримінальне правопорушення у сфері службової діяльності за наступних обставин.
Так, громадянин України ОСОБА_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , будучи військовозобов`язаним та перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 06.03.2025 перебував у розшуку у зв`язку з порушенням правил військового обліку, про що відповідні відомості містилися в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Відповідно до рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 від 21.10.2005 ОСОБА_6 було визнано обмежено придатним у воєнний час.
Так, у грудні 2025 року ОСОБА_7 , який має приятельські відносини з ОСОБА_6 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у м. Одесі, під час особистої зустрічі з ОСОБА_3 , будучи обізнаним про проходження ОСОБА_3 військової служби в одному з ІНФОРМАЦІЯ_6 , звернувся до останнього щодо роз`яснення порядку зняття з розшуку його знайомого, військовозобов`язаного ОСОБА_6 , у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів та порядку проходження військово-лікарської комісії, який був на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Разом з тим, під час спілкування з ОСОБА_7 , у ОСОБА_3 виник протиправний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди від військовозобов`язаного ОСОБА_6 за здійснення впливу на прийняття рішення службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо зняття його з розшуку.
Після чого, ОСОБА_3 під час вказаної зустрічі висловив ОСОБА_7 пропозицію за надання йому неправомірної вигоди у розмірі 4 000 доларів США здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави - невстановленими службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_6 , невстановленими службовими особами ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо зняття ОСОБА_6 з розшуку в електронній системі «Оберіг» як особи, яка порушує законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також щодо прийняття стосовно ОСОБА_6 рішення ВЛК про придатність до військової служби у військових частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та інших визначених законодавством підрозділах,з одночасним визнанням його непридатним до проходження військової служби за окремими видами та родами військ і підрозділами.
Разом з тим, ОСОБА_7 , розуміючи протиправність пропозиції ОСОБА_3 щодо надання йому неправомірної вигоди, звернувся до правоохоронних органів та надалі діяв під контролем.
У подальшому 12.03.2026 ОСОБА_3 у невстановлений час, перебуваючи біля площі Куликове поле у м. Одесі, під час особистої бесіди з ОСОБА_7 повторно висловив останньому вказану вище пропозицію, змінивши при цьому визначений ним раніше розмір неправомірної вигоди з 4 000 доларів США на 3 000 доларів США.
Після чого, 16.03.2026 приблизно о 23 годині 15 хвилин, перебуваючи у м. Одесі біля парку-меморіалу «411 батарея», ОСОБА_3 під час особистої зустрічі з ОСОБА_7 уточнив, що розмір неправомірної вигоди за прийняття рішення, яке обговорювалося на попередніх зустрічах складатиме від 2 000 до 2 500 доларів США, про що додатково наголосив ОСОБА_7 27.03.2026 о 14 год. 46 хв. під час телефонної розмови за допомогою месенджера «WhatsApp», визначивши остаточну суму неправомірної вигоди в сумі 3000 доларів США та повідомивши ОСОБА_7 , що ОСОБА_6 необхідно обов`язково через систему «Резерв+» сплатити штраф, після чого через декілька днів він отримає необхідне рішення військово-лікарської комісії.
У подальшому, 30.03.2026 близько 14 години 56 хвилин, ОСОБА_3 , перебуваючи біля будинку №60 по вул. Ізмаїльська, м. Білгород-Дністровський, Одеської області, реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди для себе у розмірі 3 000 доларів від ОСОБА_7 , з метою конспірації своїх протиправних дій надав вказівку останньому передати неправомірну вигоду у раніше визначеній ОСОБА_3 сумі громадянці України ОСОБА_8 , яка прибула до зазначеного місця на власному транспортному засобі «HyundaiSantaFe», д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 , та не була обізнана щодо дійсних протиправних намірів ОСОБА_3
30.03.2026 близько 15 год. 06 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою біля будинку №60 по вул. Ізмаїльська, м. Білгород-Дністровський, Одеської області на виконання вказівки ОСОБА_3 передав неправомірну вигоду у раніше визначеній ОСОБА_3 сумі 3 000 доларів США громадянці України ОСОБА_8 для подальшої передачі ОСОБА_3 .
Таким чином, 30.03.2026 близько 15 год. 06 хв. ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на особисте незаконне збагачення за рахунок одержання неправомірної вигоди для себе, перебуваючи поблизу будинку №60 по вул. Ізмаїльська, м. Білгород-Дністровський Одеської області одержав від ОСОБА_7 через громадянку України ОСОБА_8 неправомірну вигоду у розмірі 3 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на цю дату становило 131 520 гривень, за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави - невстановленими службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо зняття ОСОБА_6 з розшуку в електронній системі «Оберіг» як особи, яка порушує законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також невстановленими службовими особами ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо прийняття стосовно ОСОБА_6 рішення ВЛК про придатність до військової служби у військових частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та інших визначених законодавством підрозділах, з одночасним визнанням його непридатним до проходження військової служби за окремими видами та родами військ і підрозділами.
Умисні дії ОСОБА_3 , які виразились в одержанні неправомірної вигоди для себе за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
16 вересня 2026 року між: прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 ,якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №42025164690000083 від 16.12.2025 року, за погодженням заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_9 , який наділений повноваженнями погодження угоди у кримінальному провадженні щодо корупційного тяжкого злочину чи тяжкого злочину, пов`язаного з корупцією, згідно п. 1 ч. 2 ст. 470 КПК України та обвинуваченим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ст. ст. 468, 469, 470, 472 КПК України, в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , в приміщенні Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, укладено угоду про визнання винуватості, у кримінальному провадженні №42025164690000083, відомості про яке внесене 16.12.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 просила затвердити надану угоду про визнання винуватості від 16.09.2026 року та призначити обвинуваченому ОСОБА_3 узгоджене сторонами угоди покарання.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник, адвокат ОСОБА_5 просили суд розглянути надану угоду про визнання винуватості, затвердити її та призначити покарання, узгоджене сторонами угоди. При цьому, обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що суть пред`явленого обвинувачення йому цілком зрозуміла, він визнає себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України повністю та не оспорює жодних обставин кримінального правопорушення, зазначених в угоді.
Згідно даної угоди прокурор ОСОБА_4 , з однієї сторони, та обвинувачений ОСОБА_3 , з другої сторони, за участю захисника ОСОБА_5 , дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та підтвердив, що угода про визнання винуватості укладена ним добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді та погодився із призначенням узгодженого сторонами покарання. При цьому, обвинувачений зазначив, що він розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який буде застосований в результаті затвердження угоди та наполягав на її затвердженні.
З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , наявність обставин, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, здійснив благодійну пожертву на потреби Сил оборони України, раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра чи нарколога не перебуває, відсутність обставин, що обтяжують покарання, сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 369-2 КК України у виді штрафу у розмірі 7 800(сім тисяч вісімсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 132 600 (сто тридцять дві тисячі шістсот) грн.
Вивчивши угоду про визнання винуватості, надані матеріали кримінального провадження, вислухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 474 КПК України якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно до ч.ч. 4,5 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні, у тому числі щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Згідно зі ст. 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
Вирішуючи питання щодо можливості затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого корупційного злочину.
Діяння обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 2 ст. 369-2 КК України, як: пропозиція здійснити вплив за надання неправомірної вигоди та одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
Під час розгляду справи обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчинені кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, при цьому судом з`ясовано, що останній цілком розуміє права, визначені п.п. 1-4 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
З урахуванням викладених обставин, суд вважає, що зазначена угода про визнання винуватості в цілому відповідає вимогам КПК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, узгоджені вид та міра покарання відповідають загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Згідно з ч. 5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують покарання.
Обставинами що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, перерахування коштів на потреби Сил оборони України.
Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
При призначенні покарання суд також враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, дані, що характеризують обвинуваченого, його стан здоров`я.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно з ч. 2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Суд вважає, що покарання обвинуваченому слід призначити у виді штрафу.
Згідно ч. 2 ст. 53 КК України розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Призначаючи особі покарання за ч. 2 ст. 369-2 КК України у виді штрафу, суд виходячи з положення ч. 2 ст. 53 КК України, оскільки сума отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу обвинуваченим становить 3 000 доларів США, що станом на цю дату по курсу НБУ становило 131 520 гривень, то обвинуваченому слід призначити штраф в розмірі не менше за розмір отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу.
Вказане покарання буде необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
За таких обставин угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим підлягає затвердженню вироком суду.
Накладений арешт на майно у кримінальному провадженні згідно з ухвалою слідчого суді Київського районного суду м. Одеси від 03.04.2026 року (справа №947/13066/26, провадження №1-кс/947/4876/26) та від 15.04.2026 року (справа №947/13066/26, провадження №1-кс/947/4944/26, №1-кс/947/4943/26, №1-кс/947/4946/26) підлягає скасуванню, відповідно до приписів ч. 4ст. 174 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні - не пред`являвся.
Питання про процесуальні витрати у кримінальному провадженні вирішити відповідно до вимог ст. 124 КПК України.
Питання речових доказів вирішується судом відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 202 КПК України ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, п. 8 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого постановою КМУ від 11.01.2012 р. № 15, застава повертається заставодавцю лише після припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави та постановлення вироку (ухвали), в якому міститься рішення про повернення застави.
Згідно вимог ст.182 КПК України та параграфу 1 глави 18 КПК України строку дії застави як запобіжного заходу не передбачено.
Із огляду на наведене, запобіжний захід у вигляді застави відносно ОСОБА_3 з покладеними на нього обов`язками слід залишити без змін до вступу вироку в законну силу, а після припинення дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого, тобто після вступу вироку в законну силу, повернути заставодавцям ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 внесену на рахунок Територіального управління державної судової адміністрації в Одеській області заставу в розмірі 665 600 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314, 373, 374, 376, 392, 394, 395, 468, 469, 473- 475,532 КПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 16 вересня 2026 року між прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України та призначити покарання із застосуванням ч. 2 ст. 53 КК України у виді штрафу в розмірі 7 800 (сім тисяч вісімсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 132600 (сто тридцять дві тисячі шістсот) гривень.
Арешт накладений на об`єкти нерухомого майна, які перебувають у власності ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: земельну ділянку з кадастровим номер 5123782000:02:007:0101 загальною площею 0.1га, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1673857451237; квартиру загальною площею 43.6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3178360351100, згідно з ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 03.04.2026 року (справа №947/13066/26, провадження №1-кс/947/4876/26) – скасувати.
Арешт накладений на майно згідно з ухвалами слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 15.04.2026 року (справа №947/13066/26, провадження №1-кс/947/4944/26, №1-кс/947/4943/26, №1-кс/947/4945/26) - скасувати.
Речові докази після набрання вироком законної сили, а саме :
- мобільний телефон «iPhone 17 Pro»; мобільний телефон марки «Іphone 8»; мобільний телефон «iPhone 17 Pro» помаранчевого кольору ІMЕI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 , з сім-картою НОМЕР_6 ; мобільний телефон «Іphone13», IMЕI1: НОМЕР_7 , IMEI2: НОМЕР_8 - повернути ОСОБА_3
- мобільний телефон «iPhone 17 ProMax» IMЕI1: НОМЕР_9 , IMEI2: НОМЕР_10 у корпусі синього кольору - повернути ОСОБА_8 ;
- грошові кошти: купюру номіналом 100 доларів США із серійним номером LB08665584G; купюру номіналом 100 доларів США із серійним номером PL94563266Р - повернути власнику ОСОБА_7
- купюри із серійним номером LB23277272G у кількості 28 штук – знищити.
Застосований щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді застави з покладеними на нього обов`язками залишити без змін до вступу вироку в законну силу.
Запобіжний захід ОСОБА_3 у виді застави в розмірі 665 600 гривень 00 копійок, скасувати після набранням вироком законної сили.
Після набрання даним вироком законної сили повернути заставодавцю ОСОБА_10 , якою було внесено заставу за ОСОБА_3 , на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01.04.2026 року у сумі 365 600 (триста шістдесят п`ять тисяч шістсот) гривень 00 (нуль) копійок (квитанція №66 від 08.04.2026 року).
Після набрання даним вироком законної сили повернути заставодавцю ОСОБА_11 , якою було внесено заставу за ОСОБА_3 , на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01.04.2026 року у сумі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень 00 (нуль) копійок (квитанція №2.609938457.1 від 08.04.2026 року).
Після набрання даним вироком законної сили повернути заставодавцю ОСОБА_12 , якою було внесено заставу за ОСОБА_3 , на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01.04.2026 року у сумі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень 00 (нуль) копійок (квитанція №2.609964721.1 від 08.04.2026 року).
Відповідно до ч.2 ст.473 КПК України наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їх права оскарження вироку згідно із положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а для підозрюваного чи обвинуваченого також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після спливу 30 днів з дня його проголошення, у разі якщо учасниками судового провадження не буде подано апеляційних скарг. У разі подання апеляційних скарг, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.
Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку звернувшись до суду із відповідною заявою.
Суддя ОСОБА_13
Оригінал: reyestr.court.gov.ua