Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №642/6497/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 642/6497/26

Провадження № 3/642/1294/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 р. м. Харків

Суддя Холодногірського районного суду м. Харкова Балабай С. С., за участю секретаря судового засідання Ажиппо О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за частиною другою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Холодногірського районного суду м. Харкова з УПП в Харківській області ДПП надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП за протоколами серії ЕПР1 № 730343 та серії ЕПР1 № 730369 від 27 липня 2026 року.

Постановою суду від 14 вересня 2026 року справи № 642/6497/26 (провадження № 3/642/1294/26) та № 642/6499/26 (провадження № 3/642/1295/26) об`єднано в одне провадження з присвоєнням номера справи № 642/6497/26, провадження № 3/642/1294/26.

Відповідно до протоколу від 27 липня 2026 року серії ЕПР1 № 730343 27.07.2026 15:26:00 М.ХАРКІВ, ВУЛИЦЯ БЕРКОСА (ДОВГАЛІВСЬКА) 19 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом із ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: дуже звужені зіниці очей які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість на пропозицію пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКПЛ №3 - відмовився. Правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив п.2.5.ПДР - відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських засобів, чим вчинив адміністратвне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до протоколу від 27 липня 2026 року серії ЕПР1 № 730369 27.07.2026 15:58:00 М.ХАРКІВ, ВУЛИЦЯ БЕРКОСА 25А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, блідість шкірного покрову обличчя. Водієві було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКПЛ №3 м. Харкова вулиця Ахієзерів 18а у лікаря нарколога на що водій ОСОБА_1 відмовився. Правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив п.2.5.ПДР - відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських засобів, чим вчинив адміністратвне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 та його захисник — адвокат Бондаренко Т. С. у судове засідання не з`явилися. Від захисника надійшло клопотання про проведення судового засідання без її участі та участі ОСОБА_1 .

Також надішло письмове клопотання захисника про закриття адміністративного провадження, в якому захисник просила закрити провадження у справі на підставі ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, не встановлюючи вини ОСОБА_1 . На обґрунтування клопотання адвокат зазначила, що в долученому до справи відеозаписі поліцейські не повідомили конкретної причини зупинення транспортного засобу, а в рапорті обмежилися посиланням на ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» без зазначення конкретної передбаченої нею підстави. На думку захисника, подальші дії поліцейських були незаконними; вона також стверджувала, що особі чітко не повідомили, які саме ознаки стали підставою для припущення про сп`яніння. Захисник посилалася на проходження ОСОБА_1 служби у військовій частині НОМЕР_1 НГУ та отримання ним тяжкого бойового поранення - вогнепального уламкового поранення м`яких тканин голови, шиї, грудей і кінцівок із наявністю сторонніх тіл. Після поранення та численних оперативних втручань він має порушення мовлення, опори і ходи; йому видалено частину головного мозку, що, на думку сторони захисту, може пояснювати зазначені поліцією прояви. Електроскутер використовується ним для полегшення пересування.

На підтвердження цих доводів до клопотання надано свідоцтво про хворобу № 687/НГУ від 03 червня 2026 року, консультативне заключення офіцера відділення психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 НГУ від 10 липня 2026 року, консультативні висновки спеціалістів № 11168, № 900090 та висновок від 12 серпня 2026 року, виписки з медичних карт стаціонарного хворого № 5524-25, № е12101 та виписний епікриз № 1. Захисник також просила врахувати позитивну службову характеристику, статус учасника бойових дій і нагородження відзнакою Президента України «За оборону України». У додатковому клопотанні від 16 жовтня 2026 року адвокат просила врахувати встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності, посилаючись на витяг із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 13 жовтня 2026 року та рекомендації, що є частиною індивідуальної програми реабілітації, і просила долучити їх до справи.

Вирішуючи питання про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, суд враховує їх обізнаність про розгляд, підтверджену поданим захисником клопотанням про розгляд без їх участі. Стаття 268 КУпАП не відносить справи за ч. 2 ст. 130 КУпАП до переліку справ, у яких присутність особи є обов`язковою. З огляду на заявлене клопотання та викладену письмово позицію сторони захисту суд вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 і адвоката Бондаренко Т. С.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що в Україні діє презумпція невинуватості, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Однією з фундаментальних складових верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає, що правові норми, особливо ті, що встановлюють юридичну відповідальність, мають бути достатньо чіткими, передбачуваними у своєму застосуванні та не допускати свавільного чи розширювального тлумачення на шкоду особі.

Притягнення особи до юридичної відповідальності можливе лише за умови, що її поведінка охоплюється всіма обов`язковими ознаками складу правопорушення, визначеного законом.

Суд також враховує положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини щодо автономного розуміння поняття «кримінальне обвинувачення».

У рішенні від 08 червня 1976 року у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (Engel and Others v. the Netherlands) Європейський суд з прав людини сформулював критерії, за якими визначається належність провадження до кримінального аспекту статті 6 Конвенції, незалежно від його формальної класифікації в національному законодавстві.

Такими критеріями є правова кваліфікація правопорушення в національному законодавстві, характер самого правопорушення, а також характер і ступінь суворості санкції, яка загрожує особі.

При цьому другий та третій критерії мають альтернативний характер, хоча за необхідності можуть оцінюватися сукупно.

Санкція ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачає значний штраф та альтернативно адміністративний арешт, а також додаткові стягнення.

Отже, хоча за національним законодавством таке провадження класифікується як адміністративне, під час його здійснення мають забезпечуватися відповідні гарантії справедливого судового розгляду, притаманні кримінальному обвинуваченню, зокрема презумпція невинуватості, покладення тягаря доказування на сторону обвинувачення, право на захист та заборона обґрунтування висновку про винуватість припущеннями.

Суд виходить із того, що доведення вини особи має відповідати стандарту доказування поза розумним сумнівом.

Такий стандарт вимагає, щоб сукупність належних, допустимих і достовірних доказів виключала розумні сумніви щодо наявності всіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення.

При цьому відсутність доказів хоча б однієї з обов`язкових ознак складу правопорушення виключає можливість визнання особи винуватою незалежно від доведеності інших фактичних обставин.

Частина перша статті 130 КУпАП встановлює відповідальність, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частина ж друга цієї статті встановлює відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою.

У цій справі особі інкриміновано саме два епізоди відмови від огляду з посиланням на порушення п. 2.5 ПДР, а не встановлений медичним оглядом стан наркотичного сп`яніння. Тому оцінюванню підлягає наявність усіх передумов виникнення обов`язку пройти огляд та виконання встановленого порядку його пропонування.

Пункт 2.5 ПДР передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Цей пункт міститься у розділі 2 «Обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів».

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП поєднує описові та бланкетні елементи: вона безпосередньо окреслює заборонене діяння, однак для з`ясування змісту інкримінованого порушення, кола відповідних обов`язків учасників дорожнього руху та порядку огляду необхідно звернутися, зокрема, до Правил дорожнього руху України та ст. 266 КУпАП. Бланкетний характер відповідних елементів диспозиції не допускає відриву законодавчого опису правопорушення від норм, які визначають правовий статус особи та категорію транспортного засобу.

Отже, для вирішення питання про наявність у діях ОСОБА_1 інкримінованого складу адміністративного правопорушення суд має встановити фактичні обставини керування, обставини інкримінованої відмови від огляду та правову категорію транспортного засобу, зокрема перевірити, чи існують належні підстави віднести транспортний засіб до механічних у розумінні Правил дорожнього руху України. Така перевірка необхідна для визначення нормативного обов`язку, порушення якого поставлено особі у вину.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху України механічний транспортний засіб -транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Таким чином, для віднесення транспортного засобу, обладнаного електродвигуном, до механічних транспортних засобів юридично значущою обставиною є потужність установленого на ньому електродвигуна.

Сам факт наявності електродвигуна не є достатнім для висновку про те, що відповідний транспортний засіб належить до механічних у розумінні зазначених Правил.

Суд бере до уваги, що буквальне формулювання ч. 1 ст. 130 КУпАП використовує поняття «транспортні засоби», а не виключно «механічні транспортні засоби». Проте ця обставина не звільняє суд від обов`язку системно тлумачити зазначену норму у взаємозв`язку з іншими приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення та Правил дорожнього руху України. Встановлення лише загальної назви предмета керування не може підміняти визначення відповідної правової категорії транспортного засобу.

Для цього провадження істотним є розмежування загального поняття транспортного засобу та спеціального поняття механічного транспортного засобу. Суд виходить із того, що застосування п. 2.5 ПДР у межах сформульованого обвинувачення потребує встановлення правового статусу особи як водія відповідної категорії транспортного засобу. Відсутність доказів цієї передумови не може усуватися розширювальним тлумаченням на шкоду особі.

Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, а також нормативний акт, який передбачає відповідальність за це правопорушення. Відтак саме складений уповноваженою особою протокол визначає фактичні та правові межі обвинувачення, від якого особа має можливість захищатися.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У дослідженних протоколах транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 позначено як «PROTECT ELECTRIC SCOOTER» (у протоколі № 730343 — «ІНШІ PROTECT ELECTRIC SKOOTER»); відомості про його державну реєстрацію та належність не встановлені. Наведена назва не містить даних про потужність електродвигуна та не дозволяє достовірно визначити конкретну модифікацію засобу.

До протоколів долучені рапорти поліцейських, направлення на огляд, відеозаписи, довідки щодо посвідчення водія, транспортного засобу та повторності, копія постанови від 21 травня 2026 року. Довідка щодо посвідчення водія підтверджує, що ОСОБА_1 його не отримував, а довідка щодо транспортного засобу — відсутність реєстрації.

У наданих матеріалах відсутні документи виробника, технічний паспорт, сертифікат відповідності, висновок спеціаліста чи інші достовірні відомості, які підтверджували б потужність електродвигуна понад 3 кВт. Самі по собі рапорти, направлення на огляд та фіксація зовнішнього вигляду засобу не замінюють установлення цієї технічної характеристики.

За результатами безпосереднього дослідження відеозаписів також не вдалося встановити відомості про потужність електродвигуна.

Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі № 278/3362/15-к, провадження № 51-877км18, при застосуванні п. 1.10 ПДР розмежовано транспортні засоби з двигуном внутрішнього згоряння та електродвигуном. Щодо останнього Суд пов`язав механічний характер засобу з перевищенням установленої цим пунктом межі потужності.

Відповідно до довідки про повторність та копії постанови Холодногірського районного суду м. Харкова від 21 травня 2026 року у справі № 642/3015/26 ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП із накладенням штрафу 17 000 грн. Постанова набрала законної сили 02 червня 2026 року.

Кваліфікуюча ознака повторності може бути врахована лише за умови доведеності нового діяння, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Попередня правова оцінка іншого епізоду не має значення наперед установленого доказу складу правопорушення 27 липня 2026 року.

За відсутності достовірних даних про потужність двигуна транспортного засобу «PROTECT ELECTRIC SCOOTER» суд позбавлений можливості зробити обґрунтований висновок про те, що цей транспортний засіб належить до механічних у розумінні п. 1.10 Правил дорожнього руху України.

Суд вважає за необхідне окремо наголосити, що встановлення всіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення є не формальною процесуальною вимогою, а необхідною гарантією захисту особи від свавільного притягнення до юридичної відповідальності.

Принцип верховенства права, закріплений у ст. 8 Конституції України, передбачає, зокрема, що втручання держави у права та свободи особи має бути заснованим на законі, передбачуваним і несвавільним. Правова визначеність вимагає не лише достатньої чіткості норми, а й її послідовного застосування компетентними органами у межах визначених законом підстав відповідальності.

Особа повинна мати можливість передбачити, за яких саме умов її поведінка становитиме правопорушення та які правові наслідки можуть настати у зв`язку з такою поведінкою.

Цьому обов`язку держави кореспондує необхідність доведення у встановленому законом порядку всіх фактичних обставин, від яких залежить застосування відповідної правової норми.

Якщо законодавство розмежовує транспортні засоби залежно від їх технічних характеристик, то віднесення конкретного транспортного засобу до певної категорії не може здійснюватися довільно, без встановлення передбачених нормативним визначенням ознак.

Інший підхід створював би ризик довільного визначення меж адміністративної відповідальності на основі припущень правозастосовного органу замість передбачених законом фактичних критеріїв. Це не відповідало б вимогам законності, правової визначеності та презумпції невинуватості.

Суд також виходить із того, що презумпція невинуватості не допускає покладення на особу обов`язку доводити відсутність у її діях складу правопорушення. Відтак ОСОБА_1 не зобов`язаний подавати докази того, що потужність двигуна транспортного засобу не перевищує 3 кВт.

Навпаки, саме орган, який ініціював притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинен надати докази на підтвердження обставин, які утворюють склад інкримінованого правопорушення.

Відсутність таких доказів не може бути компенсована припущеннями суду щодо можливих технічних характеристик транспортного засобу.

Разом із тим необхідність не перебирати на себе функції обвинувачення не звільняє суд від всебічного, повного та об`єктивного дослідження поданих у справу матеріалів. Однак реалізація цього обов`язку не може означати самостійного доповнення інкримінованого діяння новими фактичними обставинами або підміни недоведеного обвинувачення іншим.

Наявні у справі матеріали не дозволяють поза розумним сумнівом установити належність транспортного засобу «PROTECT ELECTRIC SCOOTER» до механічних транспортних засобів.

Відповідно, суд не має достатніх правових і фактичних підстав для висновку про доведеність усіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, у діях ОСОБА_1 .

Усі сумніви щодо доведеності цих обставин відповідно до ст. 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції підлягають тлумаченню на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що надані матеріали не підтверджують поза розумним сумнівом наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Доводи захисника щодо наслідків бойового поранення мають значення для оцінки походження ознак, зазначених поліцейськими.. Відомості про поранення та інвалідність також не означають неосудності особи. Висновок суду про закриття ґрунтується на недоведеності необхідних ознак інкримінованих правопорушень, а не на звільненні від відповідальності з огляду на статус особи.

За встановленої недостатності доказів категорії засобу керування суд не вбачає необхідності робити визначальний для результату справи висновок щодо кожного з інших заперечень захисника, зокрема щодо підстав зупинення. Саме твердження сторони захисту не підміняє встановлення відповідних обставин судом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Зважаючи на те, що належними та допустимими доказами не доведено наявності всіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 7, 9, 127, 130, 245, 247, 251, 252, 256, 268, 280, 283, 284 КУпАП, статтями 8, 62 Конституції України, статтями 6, 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 130 КУпАП за епізодом від 27 липня 2026 року, викладеному у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 730343 від 27.07.2026 закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 130 КУпАП за епізодом від 27 липня 2026 року, викладеному у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 730369 від 27.07.2026 закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Холодногірський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя С. С. Балабай