Суд: Березівський районний суд Одеської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 12 жовтня 2026 р.
Справа: №494/1871/26
Суддя: Римар І. А.
Березівський районний суд Одеської області
13.10.2026
Справа № 494/1871/26
Провадження № 3/494/475/26
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13.10.2026 р. м. Березівка
Суддя Березівського районного суду Одеської області Римар І.А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, яке надійшло від Березівського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працює, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності протягом року не притягувався, за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року зі змінами та доповненнями (далі - КУпАП), -
ВСТАНОВИВ:
28.07.2026 року до Березівського районного суду Одеської області від Березівського РВП ГУНП в Одеській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказана справа надійшла в провадження судді Римар І.А та призначена до розгляду на 09.09.2026 р.
Суд вважає зазначити, що у зв`язку з надмірним навантаженням справами, яке виходить за межі фізичної можливості розгляду кожної справи у розумні строки, оскільки у Березівському районному суді Одеської області наразі працює 2 (два) судді (за штатом 4 (чотири)), та які є водночас слідчими суддями на території колишнього Миколаївського, частини Лиманського та Березівського районів; постійними повітряними тривогами на території Одеської області, перебуванням судді Римар І.А. у відпустці в серпні 2026 року, а тому суд позбавлений можливості проводити розгляд справи в розумні строки визначені КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №723241 від 19.07.2026 року , вбачається, що 19.07.2026 р о 03.05 год в с. Ряснопіль Березівського району Одеської області по вул Фрунзе Попик В керував автомобілем Toyota Corolla д/н НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів) Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку - вдімовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст. 130 КУпАП Від керування т/з відсторонений шляхом передачі тверезому водієві.
09.09.2026 року від адвоката Шулика М.Ю, який діє в інтересах ОСОБА_1 до суду надійшла заява про надання йому часу для ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи, оскільки останній своєї вини не визнає.
Слухання справи відкладено на 02.10.2026 р.
22.09.2026 року до суду надійшли письмові заперечення сторони захисту з проханням закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. У запереченнях зазначено, що ОСОБА_1 не визнає вини, у момент прибуття поліцейських автомобіль перебував у нерухомому стані, двигун не працював, а ОСОБА_1 перебував у ньому разом із дівчиною. На думку захисту, матеріали не містять відеофіксації керування автомобілем ОСОБА_1 ; відмова пройти огляд пояснювалася тим, що він не вважав себе водієм. Захисник також послався на відсутність на відеозаписі оформлення направлення до закладу охорони здоров`я та на неповноту відеофіксації. З оглдяу на вказані порушення, просив закрити провадження по справі.
28.09.2026 року адвокатом Шуликом М.Ю подано до суду клопотання про відкладення слухання справи для виклику та допиту співробітників поліції, які складали адміністративні матеріали.
Постановою суду від 02.10.2026 р викликано для допиту в судовому засіданні поліцейських Березівського РВП: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Слухання справи відкладено на 13.10.2026 р на 13.00 год
У судовому засіданні 13.10.2026 року захисник Шулик М.Ю. підтримав подані заперечення, наголосивши, що ОСОБА_1 факту керування автомобілем не визнає, а під час спілкування з поліцейськими перебував біля автомобіля або в автомобілі, який уже не рухався. На думку захисника, надані відеозаписи не встановлюють особу водія та не підтверджують обставин, викладених у протоколі; просив закрити провадження за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Допитаний у судовому засіданні 13.10.2026 року поліцейський ОСОБА_2 пояснив, що 19.07.2026 року разом із поліцейським ОСОБА_3 патрулював с. Ряснопіль у комендантську годину. За його словами, вони помітили автомобіль, що рухався вулицею, після чого різко з`їхав із дороги та зупинився. Під`їхавши до автомобіля, поліцейські виявили у ньому ОСОБА_1 , який відмовився від запропонованого огляду на стан алкогольного сп`яніння. Після цього було оформлено матеріали за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Поліцейський ОСОБА_3 у судове засідання 13.10.2026 р не з`явився та причини своєї неявки не повідомив. Будь яких заяв чи клопотань не надсилав.
Суд вважає зазначити, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов`язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».
Заслухавши пояснення учасників по справі, дослідивши та оцінивши докази по справі, переглянувши надані поліцейськими відеозаписи, суд доходить до наступного висновку:
Статтею 245 КУпАП передбачено: «Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.».
Згідно ст. 254 КУпАП «Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності…».
Відповідно до ст. 280 КУпАП «Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи».
Як встановлено вище та підтверджено матеріалами справи, відносно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол, яким передбачено правопорушення за за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч.2 статті 251 КУпАП передбачено: «Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу».
Оскільки, ОСОБА_1 та його представник вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП - не визнає, а тому вказані обставини у протоколі є недоведеними та підлягають встановленню (доказуванню) під час розгляду справи.
Згідно з положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 надано протокол про адміністративне правопорушення від 19.07.2026 року, з яким останній не погодився; направлення на медичний огляд; відеодокази.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №723241 від 19.07.2026 року зазначено, що Попик В керував автомобілем Toyota Corolla д/н НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота), від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився у встановленому законодавством порядку. Від керування був відсторонений, шляхом передачі тверезому водієві, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КупАП.
Відповідно до виписаних у ст. ст. 252, 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.
За змістом ст. 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться в межах обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення. Тому, відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, обставини та суть адміністративного правопорушення повинні бути чітко викладені в протоколі.
Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження такого огляду.
Порядок такого огляду та відмови від його проходження передбачено ст. 266 КУпАП та підзаконними нормативно-правовими актами.
Стаття 266 КУпАП, Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду та Інструкція № 1452/735, визначають порядок встановлення ознак сп`яніння, проведення огляду та направлення до закладу охорони здоров`я. Водночас, законність пропозиції пройти огляд у контексті ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає належне встановлення того, що особа керувала транспортним засобом. Саме по собі перебування особи в салоні нерухомого автомобіля не доводить факту керування нею цим транспортним засобом у попередній момент.
Таким чином, об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП полягає в тому, що порушник має перебувати в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або відмовитись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння та обов`язково має керувати транспортним засобом.
Відсутність будь-якої складової об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.
У судовому засіданні захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності . категорично заперечує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, зазначаючи, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Водночас, доказів, які б свідчили про те, що саме ОСОБА_4 керував транспортним засобом та був зупинений під час керування, - суду не надано та поліцейським не доведено.
При цьому, відповідно до п.27 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19р. зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте, зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.
Більш того, проаналізувавши диск з відеозаписами вбачається, що на ньому не зафіксовано саме те, що ОСОБА_5 був зупинений поліцейським під час керування автомобілем.
Досліджуючи відеофайл «…5400342988654159495» з відеореєстратора службового автомобіля, суд встановив, що у віддаленій частині зображення видно світло фар транспортного засобу, який здійснює маневр з`їзду з дороги. Згодом цей об`єкт зникає з поля огляду камери; протягом наступного проміжку часу немає безперервного зображення його руху та місця перебування. За відображеною на записі послідовністю подій патрульний автомобіль приблизно через 30 секунд під`їжджає до автомобіля, який на цей момент перебуває у нерухомому стані; при цьому в місцевості проглядається інша дорога.
Наведений відеофайл підтверджує, що поліцейські звернули увагу на рух транспортного засобу та згодом прибули до місця розташування автомобіля. Проте через віддаленість зображення, часовий і візуальний розрив між зафіксованим рухом та подальшим наближенням патрульного автомобіля запис сам по собі не дозволяє безсумнівно встановити, що на початку запису рухався саме автомобіль Toyota Corolla з державним номерним знаком НОМЕР_1 , а тим більше - визначити особу, яка перебувала за його кермом.
На відеофайлі «…00000020260719030430_0010» з нагрудної камери зафіксовано спілкування поліцейського, який представився Бузовським, із ОСОБА_1 . Поліцейський спочатку звертає увагу на перебування особи поза місцем проживання під час комендантської години, після чого запитує про можливе керування автомобілем. ОСОБА_1 неодноразово заперечує керування та повідомляє, що перебував в автомобілі зі своєю дівчиною з опівночі..
На наступному відеофайлі «…00000020260719031930_0011» зафіксовано продовження розмови, під час якої поліцейський викладає свою версію можливого руху автомобіля, а ОСОБА_1 не підтверджує її та у відповідь на окреме запитання говорить, що «не знає». Надалі відбувається спілкування щодо використання приладу Драгер. Зміст зазначеної відповіді у контексті всієї розмови не може оцінюватися як однозначне визнання факту керування, оскільки вона не містить прямого твердження особи про перебування за кермом під час руху.
На відеофайлі «00000020260719033430_0012» відображено прибуття батька ОСОБА_1 та його прохання надати відеозапис, на якому зафіксовано керування автомобілем саме ОСОБА_1 . Поліцейський повідомляє про можливість перегляду відповідних матеріалів у суді та стверджує, що відео показували ОСОБА_1 . Останній висловлює незгоду з тим, що з відео чітко видно його керування.
В подальшому, на відео зафіксовано складання матеріалів.
Зміст усіх досліджених відеофайлів суд оцінює не ізольовано, а в їх взаємозв`язку. У даному випадку істотним є те, що надані записи не дозволяють простежити безперервний зв`язок між автомобілем, рух якого зафіксовано здалеку, автомобілем, до якого наблизилися поліцейські, та конкретною особою за кермом під час руху.
Суд окремо оцінює показання поліцейського ОСОБА_2 , який повідомив про спостереження автомобіля, що рухався, з`їхав із дороги та зупинився, а також про подальше виявлення ОСОБА_1 в автомобілі. Разом із тим, із повідомлених ним обставин не випливає, що він особисто й безперервно спостерігав особу водія від моменту руху до моменту наближення до автомобіля. Його пояснення щодо руху транспортного засобу суд ураховує, однак вони не усувають сумніву стосовно ідентифікації саме ОСОБА_1 як водія в момент руху, що виникає за результатами огляду відеозапису з реєстратора.
Суд вважає зазначити, що в даному випадку, з урахуванням наданих відеозаписів та заперечень особи щодо керування даним транспортним засобом, суд не вбачає переконливих та беззаперечних доказів керування даним автомобілем саме ОСОБА_1 та взагалі доказів руху даного автомобіля.
Свідків, які б підтвердили перебування за кермом транспортного засобу ОСОБА_6 та який рухався - немає. Інших доказів, які б підтвердили вказану обставину суду не надано.
Лише відеозапис ,яким поліцейський автомобіль під`їхав до автомобіля, в якому знаходився ОСОБА_1 з дівчиною, знаходився у нерухомому стані та був виключений, а також спілкування з поліцейськими, в яких містяться заперечення ОСОБА_1 під час відеозаписів та у судовому засіданні щодо керування транспортним засобом , не можуть бути безспірною підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за відсутності переконливих доказів керування автомобілем та зупинки саме ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі «Кобець проти України».
Відповідно до ст.62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Також, в справі «Пол іОдрі Едвардспроти Об`єднаногоКоролівства» (№46477/99),Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, та те, що ОСОБА_1 не погоджується із складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення, а тому суд доходить до висновку, що вина ОСОБА_7 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена допустимими та достовірними доказами.
За таких обставин, суд вважає закрити провадження саме на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП, оскільки зважаючи на надані заперечення захисником та відсутність доказів керування ОСОБА_6 автомобіля та зупинки його під час керування, суд доходить висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КупАП.
Керуючись ст.ст., 130, 247, 268, 283- 285 КУпАП, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Справу про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною першою статті 130 КУпАП - закрити на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду .
Враховуючи надмірне навантаження, повний текст постанови складено та підписано 19.10.2026 року
Суддя І.А. Римар
Оригінал: reyestr.court.gov.ua