Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №642/7961/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 642/7961/26

Провадження № 2/642/3107/26

РІШЕННЯ

Іменем України

19 жовтня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого- судді Вікторова В.В.

за участю секретаря Гриценко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до Холодногірського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на своє утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи стягнення з дня звернення до суду з позовною заявою і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, та стягнути з відповідача судові витрати.

Позов мотивований тим, що 25.06.2025 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований Другим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №234. ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилася донька ОСОБА_3 . Після народження дитини сімейні відносини між позивачем та відповідачем фактично припинилися. На сьогоднішній день вони спільного господарства не ведуть, спільного бюджету не мають, разом не проживають. Малолітня донька постійно проживає разом з позивачем та перебуває виключно на її утриманні. Саме позивач забезпечує дитині повсякденний догляд, виховання, харчування, придбання одягу, лікарських засобів, оплату медичних послуг та інші необхідні витрати, пов`язані із забезпеченням належного розвитку дитини. У зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за малолітньою дитиною позивач не має можливості працевлаштуватися та отримувати стабільний дохід. На теперішній час позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. ЇЇ матеріальний стан не дозволяє самостійно забезпечувати власне належне утримання. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дружини добровільно не надає, незважаючи на те, що має реальну можливість це робити. Посилаючись на вказані обставини, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 24 червня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог частково. Зазначає, що вказані Позивачем обставини не відповідають дійсності з огляду на таке. Відповідач є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з грудня 2023 року. Окреме проживання подружжя за період сімейного життя було вимушеним через перебування відповідача у зоні дислокації військової частини. Свої відпуски та вихідні дні він проводив разом з позивачем у сімейному колі. Між ними й до тепер ведеться спільне господарство. Особисті речі, одяг, взуття та грошові заощадження відповідача залишаються у позивача. Вони мають спільні витрати та спільний бюджет, адже фактично Відповідач утримує позивача та трьох неповнолітніх дітей.

Тільки за період з березня 2026 року по вересень 2026 року Відповідачем було перераховано 260 000,00 грн. шляхом здійснення систематичних грошових переказів на банківську картку ОСОБА_1 , рахунок отримувача НОМЕР_2 , відкритого в АТ КБ “ПРИВАТБАНК”. Загальний розмір перерахованих коштів за вказаний період становить 260 000 грн., що підтверджується відповідними квитанціями, які додаються до цієї заяви. Загалом за період шлюбу, що тривав лише 1 рік та 1 місяць, ним було витрачено на потреби сім`ї орієнтовно 1 300 000 ,00 грн. грошового забезпечення військовослужбовця та власних заощаджень. 14.08.2026 року відповідачем було придбано автомобіль PEUGEOT 207, 2010 року випуску за 222 000,00 грн., право власності на який було оформлено на Позивача, для задоволення потреб сім`ї.

Також, Відповідач категорично не погоджується із твердженням про те, що їх спільна донька перебуває виключно на утриманні Позивача. Придбання одягу, продуктів харчування, лікарських засобів, оплата медичних послуг та інші необхідні витрати, пов`язані із забезпеченням належного розвитку дитини, забезпечує виключно особисто Відповідач. З 22.08.2025 Позивач звільнена з останнього місця роботи. За даними декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, розміщеної за електронним посиланням: https://public.nazk.gov.ua/documents/00a147a8-f043-499e-a622-13b95f92cd53 , її дохід за період з 18.03.2025 по 22.08.2025 становив 133 144,00 грн. Жодних грошових заощаджень на момент подачі декларації Позивач не мала.

Отже, за умови того, що ним перераховується майже увесь розмір щомісячного грошового забезпечення військовослужбовця на утримання Позивача та трьох неповнолітніх дітей, твердження Позивача щодо відсутності добровільної матеріальної допомоги на утримання членів сім`ї не відповідає дійсності.

Враховуючи викладене, а також нетривалий час перебування Позивача і Відповідача в шлюбних відносинах, вважаю вимогу Позивача у визначені розміру аліментів на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) не обґрунтованою. Стягнення аліментів у визначеній Позивачем частці від грошового забезпечення значно перевищуватиме її реальні потреби. З метою дотримання балансу інтересів сторін та принципів розумності і справедливості, вважаю за доцільне визначити розмір аліментів на утримання дружини у твердій грошовій сумі. Оптимальним і достатнім розміром матеріальної підтримки, з урахуванням обставин справи, є сума, що дорівнює одному прожитковому мінімуму для працездатних осіб.

Щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу. Вимогу Позивача щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу, що є складовою судових витрат, відхиляє в повному обсязі, з огляду на таке. Враховуючи той факт, що Позивач не працює та не має власного заробітку (доходу), сплата гонорару відбулась із перерахованих Відповідачем коштів на утримання та задоволення потреб нашої сім`ї. Крім того, витрати на юридичні послуги, надані Позивачу іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України. Наведені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі№ 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій не погоджується з доводами Відповідача, та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що надані Відповідачем пояснення містять суперечності, математичні неточності та посилання на обставини, які не підтверджені належними та допустимими доказами.

Так, Відповідач у відзиві зазначає, що окреме проживання сторін було зумовлене проходженням ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , а також перебуванням у районах виконання бойових (спеціальних) завдань. Крім того, він стверджує, що сторони продовжували вести спільне господарство, мали спільний бюджет, а його особисті речі та заощадження залишалися за місцем проживання позивачки. Однак наведені обставини не спростовують необхідності встановлення фактичного характеру сімейних відносин між сторонами та не є безумовним підтвердженням ведення спільного господарства. Саме по собі перебування відповідача на військовій службі та його періодичне перебування у відпустках не свідчать про наявність спільного бюджету або про повне забезпечення ним матеріальних потреб позивачки. Так само залишення особистих речей відповідача за місцем проживання позивачки не може автоматично підтверджувати наявність спільного господарства. Водночас предметом цього спору є не встановлення факту припинення шлюбних відносин, а реалізація передбаченого законом права дружини на матеріальне утримання до досягнення дитиною трирічного віку.

Позивач вказує, що зазначені відповідачем перекази здійснювалися на забезпечення потреб сім`ї, зокрема спільної малолітньої дитини, яка перебуває на моєму щоденному догляді. При цьому відповідач не надав належного обґрунтування того, яка частина зазначених коштів фактично була спрямована саме на моє особисте утримання, а яка — на забезпечення потреб дитини та інші сімейні витрати. Необхідно враховувати, що утримання малолітньої дитини та утримання одного з подружжя є самостійними сімейно-правовими обов`язками, які мають різні правові підстави. Тому фінансування відповідачем потреб дитини саме собою не усуває його обов`язку щодо матеріальної підтримки дружини за наявності передбачених законом умов. Отже, наведені Відповідачем суми грошових переказів не можуть бути єдиним критерієм для визначення розміру аліментів, а також не підтверджують достатності матеріального забезпечення позивачки.

Щодо матеріального стану відповідача та запропонованого ним розміру аліментів Позивач зазначила, що Відповідач у відзиві фактично визнає наявність у нього можливості надавати матеріальну допомогу, оскільки самостійно пропонує встановити аліменти на моє утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 3 328 грн щомісяця. Водночас запропонований відповідачем розмір аліментів не підтверджений належним розрахунком, який би враховував фактичні потреби позивачки, її матеріальне становище, обсяг витрат, пов`язаних із доглядом за малолітньою дитиною, а також матеріальне становище відповідача. Відповідач не навів переконливого обґрунтування того, чому саме 3 328 грн є достатньою сумою для мого утримання, а також не довів, що заявлений у позові розмір аліментів є неспівмірним із його фінансовими можливостями.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу Позивач зазначила, що твердження відповідача про джерело коштів, за рахунок яких оплачено правничу допомогу, не є достатньою правовою підставою для відмови в компенсації судових витрат. Питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу має вирішуватися судом з урахуванням фактичного складу наданих послуг, правового статусу особи, яка їх надавала, належності та допустимості відповідних доказів, а також положень ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що 25 червня 2025 року позивач ОСОБА_1 , та відповідач ОСОБА_2 уклали шлюб, зареєстрований Другим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №234, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 25.06.2025 року.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 01.04.2026.

17.09.2026 року Холодногірським районним судом м. Харкова видано судовий наказ, за яким стягнуто з боржника - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16.09.2026 року та до досягнення дитиною повноліття.

На момент розгляду справи дитина проживає разом з матір`ю, що не оспорює відповідач.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Вирішуючи вимоги про стягнення аліментів на дружину, суд виходить з такого.

Згідно ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Стаття 85 СК України регулює правовідносини з припинення права дружини на утримання.

Частина 4 статті 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Статтею 80 СК України встановлено, що розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

З огляду на викладене, проживання дитини сторін з матір`ю, наявність у відповідача роботи та стабільного доходу, що дає йому змогу надавати матеріальну допомогу на утримання дружини, відсутності доказів неможливості надання такої допомоги, суд вважає розумним та справедливим стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною 3- х років у розмірі 1/6 частини зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.

Крім того, при вирішенні спору суд враховує наступне.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору частини 4 статті 263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

З платіжних інструкцій, наданих відповідачем, вбачається, що призначенням платежу в них зазначено: переказ власних коштів.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що дані платежі були здійснені в рахунок саме аліментних платежів.

Суд враховує, що відповідач, подавши відзив, свого обов`язку утримувати дружину, не заперечував, однак на свій розсуд визначив розмір суми, достатній, з його точки зору, для утримання дружини.

При цьому не спростовував можливості надання такого утримання в розмірі, приведеному в позові.

Крім того, при подачі відзиву відповідач не надав суду доказів неможливості утримання дружини до досягнення дитиною 3-х років.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суд виходить з принципу справедливості та розумності, враховуючи потреби дружини та фінансові можливості відповідача, який є військовослужбовцем.

Суд також враховує перерахування відповідачем коштів на банківську картку позивачки протягом березня-вересня 2026 року, що не заперечується позивачкою.

Тому, з урахуванням викладеного, суд приходить висновку про стягнення з відповідача аліментів на утримання позивачки до досягнення дитиною трьох років у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходів).

На підставі ч. 1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Щодо розподілу судових витрат.

Позивач в позові просила стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00грн.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Таким чином, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Звернувшись до суду із заявою про відшкодування витрат на правову допомогу, позивач надала договір, укладений із ТОВ «Юридична компанія «Лігал ЛТД Харків» в особі директора Солонського Є.В. про надання юридичних послуг №С-25082604 від 25.08.2026, які замовник ОСОБА_1 зобов`язалась оплатити, та акт про надання юридичних послуг від 11.09.2026 року.

Доказів про те, що ОСОБА_4 на момент надання правової допомоги позивачу щодо надання юридичних послуг мав статус адвоката суду не надано.

Правові послуги щодо захисту інтересів в судовому порядку відповідно до статті 133 ЦПК України є професійною правничою допомогою,

Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Отже, виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, крім випадків, передбачених у статтях 58, 60 ЦПК України, а також захист від кримінального обвинувачення.

Поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019).

Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку, визначеному частиною четвертою статті 137, частиною сьомою статті 139 та частиною третьою статті 141 ЦПК України.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21), від 18 липня 2022 року у справі №234/11448/21 (провадження № 61-900св22), від 19.05.2026 у справі №320/46824/23 (провадження № К/990/21488/25), від 17.08.2026 у справі №2а-19248/11/2670 (провадження №К/9901/12637/19, К/9901/9166/19).

Відповідно до частин 1, 6 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви немайнового характеру з фізичної особи справляється судовий збір, що становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» визначає, що з 01 січня 2026 року розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб становить 3 328, 00 грн.

Враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягненню 1 331, 20 грн судового збору на користь держави.

На підставі ст.51 Конституції України, ст.ст. 84, 85, 141, 180-184, 191,192 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-82, 141, 206, 258-259, 263, 264-265, 268, 272, 273, 354, 430 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5 ), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ), аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини з усіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, починаючи стягнення з 16.09.2026 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна ) гривня 20 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 .

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 19.10.2026 року.

Суддя В.В. Вікторов