Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №638/1323/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/1323/26

Провадження № 2/638/4919/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

16.10.2026 м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Штих Т. В.,

за участю секретаря судового засідання Харченко К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Позивач АТ «Кредобанк» звернулося до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму. заборгованості за Кредитним договором № CL-249222 від 20.12.2019 р. станом на 15.12.2025 р. у розмірі 26 824,40 грн, також просив стягнути суму судового збору у розмірі 3328,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2682,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 20.12.2019 сторони уклали Кредитний договір № CL-249222, за умовами якого Банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.

Банк свої зобов`язання виконав належним чином виконав, тоді як позичальник своїх зобов`язань за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 15.12.2025 року заборгованість за Кредитним договором складає 26 824,40 грн, з яких: тiло кредиту 8 842,15 грн, вiдсотки 17 982,25 грн.

З метою досудового, добровільного врегулювання спору на адресу ОСОБА_1 , направлено Досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, проте вимоги залишено відповідачем без реагування, борг не оплачено, що зумовило АТ «Кредобанк» звернутися за судовим захистом своїх прав та інтересів з цим позовом.

Ухвалою суду від 30 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін про судове засідання.

В судове засідання представник позивача, просив справу розглянути за його відсутності.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

За таких обставин, суд вважає про належне повідомлення відповідача у справі. Відповідач не використався наданого йому законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутність до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача. Відзив на позов не подав.

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи одночасне існування умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вирішив постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 20.12.2019 АТ «КРЕДОБАНК» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № CL-249222, відповідно до п. 1 якого Банк зобов`язується надати у власність Позичальникові грошові кошти (надалі - кредит) на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а Позичальник зобов`язується використати кредит на цілі, вказані в цьому Кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим Кредитним договором. Кредит видається виключно на цілі зазначені в цьому Кредитному договорі.

Індивідуальні умови кредитування встановлені у п. 2 Договору, зокрема:

2.1 Сума та валюта кредиту 10 000,00 грн (Десять тисяч гривень);

2.2. Дата видачі кредиту. (Датою видачі кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку (утворенням строкової заборгованості по позичковому рахунку) з наступним переказом кредитних коштів в сумі та на цілі, що вказані в п.2.4. Кредитного договору) – 20 грудня 2019 року;

2.3. Строк (термін) кредитування 60 місяців терміном до 19 грудня 2024 року.

У п. 2.4 Договору позичальник доручив Банкові здійснити переказ кредитних коштів з Позичкового рахунку, вказаного в п. 2.5. Кредитного договору, на наступні цілі та за наступними реквізитами: - на поточні потреби в сумі 10 000 грн., на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 .

Згідно з п. 4.1., 4.2. Договору за користування кредитом Позичальник сплачує Банку відсотки за процентною ставкою 65 % річних. 4.2. Проценти за користування кредитом розраховуються Банком за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, фактична кількість днів у році приймається за 360 днів), з дати надання кредиту до дати повного погашення кредиту включно.

У разі зміни законодавства України щодо здійснення кредитування, облікової ставки Національного банку України, інших економічних умов, що впливають на ціну кредитних коштів, Банк має право ініціювати зміну розміру процентної ставки за кредитом, письмово повідомивши про що Позичальника рекомендованим листом. (п. 4.9 Договору).

Згідно з п. 6.1. Договору позичальник зобов`язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку і строки (терміни), передбачені Кредитним договором та/або додатками до нього.

Позичальник здійснює погашення заборгованості за цим Кредитним договором відповідно до Графіку платежів (Додаток №1 до цього договору). Всього Позичальник зобов`язаний здійснити 60 Щомісячних платежів по 573,00 грн. щомісячно, кожного останнього числа відповідного місяця, впродовж 60 місяців з дати укладання Кредитного договору. Перший та останній платежі можуть відрізнятися за розміром суми Щомісячного платежу.

Також ОСОБА_1 19.12.2019 підписав Графік платежів та розрахунок сукупної вартості кредиту за формою Додатку № 1 до Кредитного договору № CL-249222.

Окрім того, ОСОБА_1 підписав Паспорт споживчого кредиту, чим ознайомився з аналогічними умовами кредитування.

Меморіальним ордером № 73281584 від 20.12.2019 на суму 10 000,00 грн підтверджується видача ОСОБА_1 кредитних коштів відповідно до кредитного договору № CL-249222 вiд 19.12.2019 у загальному розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до Розрахунку заборгованості за договором кредиту CL-249222 від 19.12.2019, складеного АТ «КРЕДОБАНК», заборгованість ОСОБА_1 станом на 15.12.2025 складає 26 824,40 грн, з яких: заборгованість за тiлом кредиту 8842,15 грн, заборгованість за вiдсотками 17 982,25 грн.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Згідно зі ст. 1046, 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.

Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо договору позики, то сторони вправі встановити строк його дії, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення позики та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку позикодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування позиченими коштами.

При цьому право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування позикою і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку договору чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті обставин цієї справи, суд зазначає, що позивач належними, допустимими та достовірними доказами довів обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема факт між сторонами кредитного договору № CL-291358 від 29 вересня 2020 року; належне виконання позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором та неналежне виконання своїх зобов`язань відповідачем.

Разом з тим, суд не може погодитися із визначеним позивачем розміром заборгованості за договором з огляду на таке.

Як встановлено судом, сторони у п. 2.3. кредитного договору погодили строк кредитування, а саме 60 місяців до 19 грудня 2024 року.

За змістом п. 9.1. Договору будь-які зміни та доповнення до нього вносяться лише за згодою сторін.

Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України позивач не надавав доказів, що сторони погодили збільшення строку кредитування.

Дослідженням розрахунку заборгованості встановлено, що станом на 19 грудня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 складала 21 590,87 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом 8842,15 грн; сума заборгованості за відсотками 12 748,72 грн

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові від 05 квітня 2023 року, справа №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

При цьому, суд враховує, що АТ «КРЕДОБАНК» також позбавлене права нараховувати проценти згідно зі ст. 625 ЦК України, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

За таких обставин, позивач не мав права нараховувати проценти ані за процентною ставкою, передбаченою договором, ані в порядку ст. 625 ЦК України. Натомість, як вбачається з розрахунку заборгованості, банк нараховував позичальнику відсотки на прострочену заборгованість.

Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України ОСОБА_1 не надав суду доказів сплати заборгованості АТ «КРЕДОБАНК» у вказаному розмірі.

Оскільки строк виконання зобов`язанням відповідачем настав, відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання, передбачені кредитним договором, тому наявні підстави для судового захисту порушених прав та законних інтересів АТ «КРЕДОБАНК» в обраний ним спосіб.

З урахування викладеного, суду задовольняє позовні вимоги позивача частково та стягує з ОСОБА_1 на користь АТ «КРЕДОБАНК» заборгованість за кредитним договором CL-249222 від 20.12.2019 у розмірі 21 590,87 грн, тоді як у задоволенні решти позовних вимог відмовляє за необґрунтованістю.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (80 %), тобто у розмірі 2662,40 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката для цілей розподілу судових витрат визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною третьою статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зазначила, що подання детального опису робіт, виконаних адвокатом, не є самоціллю, а його призначення полягає у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу. Водночас це не звільняє сторону, яка заявляє відповідну вимогу, від обов`язку довести належними доказами обсяг фактично наданої у конкретній справі правничої допомоги та її вартість.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 травня 2024 року у справі № 227/2301/21 виходила з того, що сама по собі наявність договору про надання правничої допомоги та доказів сплати коштів не є достатньою підставою для їх покладення на іншу сторону спору, якщо подані докази не дають можливості встановити зв`язок відповідних витрат із наданням правничої допомоги саме у конкретній судовій справі.

Таким чином, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу входять до предмета доказування, а для їх компенсації за рахунок іншої сторони суд повинен мати можливість установити дійсність таких витрат, їх зв`язок із розглядом конкретної справи, обсяг наданих адвокатом послуг та їх вартість.

Разом із тим, дослідивши подані позивачем докази, суд установив, що матеріали справи не містять детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), акта виконаних робіт, звіту, розрахунку або іншого документа, зі змісту якого можливо було б достовірно встановити конкретний перелік та обсяг наданої адвокатом правничої допомоги у цій справі, а також визначити, за виконання яких саме робіт заявлено до відшкодування суму 2 682,44 грн.

За відсутності таких відомостей суд позбавлений можливості перевірити фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, їх зв`язок із розглядом цієї справи, а також обґрунтованість заявленої до стягнення суми. Самостійне визначення судом переліку виконаних адвокатом робіт та їх вартості за відсутності відповідних доказів означало б фактичне звільнення сторони від покладеного на неї процесуального обов`язку доказування понесених судових витрат.

Отже, позивач не довів належними та допустимими доказами склад, обсяг та розмір витрат на професійну правничу допомогу, які просить покласти на відповідача, у зв`язку із чим правові підстави для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 682,44 грн відсутні.

Керуючись ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279 352, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» (код ЄДРПОУ 09807862, адреса: м. Львів, вул. Сахарова, 78) заборгованість за Кредитним договором № CL-249222 від 20.12.2019 у розмірі 21 590,87 грн (Двадцять одна тисяча п`ятсот дев`яносто гривень вісімдесят сім копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» (код ЄДРПОУ 09807862, адреса: м. Львів, вул. Сахарова, 78) судовий збір у розмірі 2662,40 грн (Дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 16.10.2026.

Суддя: Т. В. ШТИХ