Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №611/815/25 — Барвінківський районний суд Харківської області

Справа№ 611/815/25

Провадження № 2-др/611/3/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Коптєва Ю.А.,

за участю секретаря Ведмідь І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Барвінкове заяву представника позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Ізюмський відділ державної реєстрації актів цивільного в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, про визнання батьківства та стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 19 серпня 2026 року по справі №611/815/25 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Ізюмський відділ державної реєстрації актів цивільного в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, про визнання батьківства та стягнення аліментів задоволено частково. Визнано ОСОБА_3 батьком дитини ОСОБА_4 . Виключено відомості про батька ОСОБА_5 , з актового запису №40 про народження ОСОБА_4 , складеного 19.05.2016 Барвінківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Внесено зміни до актового запису № 40 від 19.05.2016, складеного Барвінківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області про народження ОСОБА_4 . Стягнуто з ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі (однієї четвертої) частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 вересня 2025 року до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання, як матері дитини, з якою проживає дитина з інвалідністю у розмірі 1/8 (однієї восьмої) частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 19 вересня 2025 року та протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею.

Представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі, в якій просив:

-допустити негайне виконання рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 19.08.2026 у частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_4 — у межах суми платежу за один місяць.

-допустити негайне виконання цього рішення у частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на її утримання як матері, з якою проживає дитина з інвалідністю та яка опікується нею, — у межах суми платежу за один місяць.

-стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 29 000 (двадцять дев`ять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про проведення судового засідання без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, надала заяву в якій просила зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу з 29 000 грн. до 3 000 грн., посилаючись на те, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу у сумі 29000 грн є явно завищеним, неспівмірним із складністю справи, обсягом наданих послуг та фактично виконаною адвокатом роботою, а тому не відповідає критеріям розумності та справедливості. При цьому Відповідач не ставить під сумнів саме право Позивача користуватися професійною правничою допомогою та не заперечує проти компенсації розумних і необхідних витрат. Заперечення Відповідача стосуються виключно розміру витрат, які Позивач просить покласти на Відповідача. На переконання Відповідача, з урахуванням конкретних обставин цієї справи, характеру та обсягу виконаних адвокатом робіт, кількості процесуальних документів, їх змісту та складності, розумним, необхідним та співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу, який може бути покладений на Відповідача, є сума 3 000 грн.

Суд розглянув справу без фіксування судового засідання звукозаписувальними технічними засобами, що відповідає ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали доказі і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми/ присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», що закріплено ч.4 ст.62 ЦПК України.

Поняття терміну адвокат врегульоване п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», відповідно до якої адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Положенням ч.ч. 1, 4 ст.17 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

Інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. Рада адвокатів України і відповідні ради адвокатів регіонів надають витяги з Єдиного реєстру адвокатів України за зверненням адвоката або іншої особи.

Підстави для здійснення адвокатської діяльності визначені ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; і поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, аналізуючи норми ЦПК України щодо визначення розміру судових витрат та їх розподілу між сторонами можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Верховний Суд в Постанові від 10.06.2021 року по праві № 820/479/18 зазначив, що як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з Іншими суб`єктами права.

При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи 29 квітня 2025 року між Адвокатом Сакун В.А. та ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги.

За договором про надання професійної правничої допомоги № 6-н від 29.04.2025, додатковою угодою № 1 від 18.09.2025 та актом № 1 від 19.09.2025 надано правові консультації, проведено вивчення матеріалів і правовий аналіз — 1 000 грн, а також складено позовну заяву, сформовано пакет документів і забезпечено його направлення — 15 000 грн. Розрахункова квитанція серії АААЦ № 0045 від 19.09.2025 підтверджує оплату 16 000 грн. За додатковою угодою № 2 від 19.10.2025 та актом № 2 від 19.10.2025 надано консультацію після вивчення відзиву відповідача — 1 000 грн та складено заяву про визнання обов`язкової явки відповідача й вирішення інших процесуальних питань — 4 000 грн. Розрахункова квитанція серії АААЦ № 0069 від 25.10.2025 підтверджує оплату 5 000 грн. За додатковою угодою № 3 від 09.11.2025 та актом № 3 від 09.11.2025 складено заперечення на клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі. Розрахункова квитанція серії АААЦ № 0130 від 08.11.2025 підтверджує оплату 3 000 грн. За додатковою угодою № 5 від 12.12.2025 та актом № 5 від 12.12.2025 складено заяву про зміну предмета позову шляхом доповнення позовних вимог. Розрахункова квитанція серії АААШ № 0047 від 12.12.2025 підтверджує оплату 5 000 грн.

Вирішуючи питання по суті, суд бере до уваги висновки КГС ВС від 30 січня 2023 року у справі № 910/7032/17, при цьому суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

12.05.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)), та зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" ("Iatridis v. Greece", заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" ("Pakdemirli v. Turkey", заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одним із основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.

Подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи, що зазначена категорія справ є справою незначної складності та по них є стала судова практика, що в свою чергу не потребувало додаткових зусиль та знань, враховуючи характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, співмірність витрат зі складністю справи, суд вважає, що зазначений позивачем розмір витрат є очевидно завищеним, тому наявні підстави для його зменшення та визначення до стягнення 10 000 грн. Такий розмір на відшкодування витрат на правничу допомогу позивача відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

Крім того, представник позивача просить допустити негайне виконання рішення в межах платежу за один місяць.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах сплати платежу за один місяць.

За пунктами 3 і 4 частини першої статті 270 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати або якщо суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, установлених статтею 430 цього Кодексу.

Отже, оскільки в резолютивній частині рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 19 серпня 2026 року не зазначено про допущення його до негайного виконання, заява представника позивача в цій також підлягає задоволенню.

Щодо заяви представника позивача в частині допущення негайного виконання рішення в частині всієї заборгованості за обома видами аліментів, що утворилася з 19.09.2025 до 19.08.2026, із визначенням її розміру виконавцем відповідно до фактичних доходів боржника та резолютивної частини рішення на підставі частини другої статті 430 ЦПК України суд прийшов до висновку про відмову в заяві в цій частині, у зв`язку з її необґрунтованістю.

Крім того, суд вважає на необхідне вирішити питання щодо стягнення судового збору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Крім того, відповідно до п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю звільнені від сплати судового збору.

Із врахуванням того, що позивач звільнена від сплати судового збору, то з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір у встановленому законодавством розмірі 3993,60 грн. (1331,20 грн х 3).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 133,137,261,270 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Клопотання представника позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Ізюмський відділ державної реєстрації актів цивільного в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, про визнання батьківства та стягнення аліментів, -задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Ізюмський відділ державної реєстрації актів цивільного в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, про визнання батьківства та стягнення аліментів.

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП – НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Допустити негайне виконання рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 19.08.2026 у частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_4 — у межах суми платежу за один місяць.

Допустити негайне виконання цього рішення у частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на її утримання як матері, з якою проживає дитина з інвалідністю та яка опікується нею, — у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП – НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір 3993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) гривні 60 копійок.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на додаткове рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Cуддя Ю.А. Коптєв