Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №335/961/21 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 335/961/21

провадження № 51-2175км26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ( у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2025 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 05 березня 2026 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020080060002704 від 22 грудня 2020 року, стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 307 КК, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна.

Зараховано у строк покарання попереднє ув`язнення з 08 квітня 2025 року по день набрання цим вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. Строк відбування покарання ухвалено рахувати з 08 квітня 2025 року.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін до набрання вироком законної сили.

Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів

Згідно з вироком ОСОБА_7 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання з метою збуту психотропної речовини «Метамфетамін», особливо небезпечної психотропної речовини «PVP» та особливо небезпечного наркотичного засобу «Канабіс», які віднесені до психотропних речовин, обіг яких обмежено, особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено та особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, відповідно, будучи особою обізнаною про способи та методи розповсюдження наркотичних засобів та психотропних речовин, заздалегідь розробивши план своїх злочинних дій, через всесвітню мережу Інтернет за допомогою месенджеру «Telegram» у невстановленої досудовим слідством особи, невстановлений час та місці, придбала 2 пакунки обмотаних ліпкою стрічкою чорного кольору, в яких знаходилось 64 окремо розфасованих згортків, обмотаних липкою стрічкою білого, жовтого, зеленого та червоного кольорів, з психотропною речовиною, особливо небезпечною психотропною речовиною та особливо небезпечним наркотичним засобом, які поклала у власну сумку, де стала незаконно зберігати з метою подальшого збуту шляхом розкладання так званих «закладок» на території Вознесенівського району м. Запоріжжя.

Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, 22 грудня 2020 року незаконно зберігаючи при собі вищевказані психотропні речовини, особливо небезпечні психотропні речовини та особливо небезпечні наркотичні засоби у власній сумці, ОСОБА_7 проходила по зеленій зоні неподалік від будинку №90 по вул. Перемоги у м. Запоріжжі, де була зупинена працівниками поліції та в ході проведеного 22 грудня 2020 року огляду місця події в період часу з 15:49 години до 16:15 години, у ОСОБА_7 вилучено 2 пакунка, обмотаних ліпкою стрічкою чорного кольору, в яких перебували 64 окремо розфасованих згортків, обмотаних ліпкою стрічкою білого, жовтого, зеленого та червоного кольорів, в яких виявлено:

1) особливо небезпечну психотропну речовину - 1-феніл-2-піролідии-1-іл- пентан-1-он (PVP), обіг якої заборонено, маса якої в перерахунку на основу, складає 0,6604 грам (вміст одного згортку, обмотаного липкою стрічкою жовтого кольору) та особливо небезпечну психотропну речовину - 1-феніл-2-піролідии-1-іл-пентан-1 -он (PVP), обіг якої заборонено, маса якої в перерахунку на основу, складає 21,1001 грам (вміст 49 згортків обмотаних липкою стрічкою жовтого та червоного кольорів). Загальна маса особливо небезпечної психотропної речовини - (PVP), в перерахунку на основу, складає 21,7605 грам, що становить особливо великий розмір;

2) психотропну речовину «Метамфетамін», обіг якої обмежено, загальна маса якої в перерахунку на основу, складає 0,3963 грам (вміст 2 згортків обмотаних липкою стрічкою білого кольору);

3) особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - «Канабіс», загальна маса якого в перерахунку на висушену речовину склала 9,205 грам (вміст 10 згортків обмотаних липкою стрічкою зеленого кольору).

Дії ОСОБА_7 кваліфіковано за частиною 3 статті 307 КК, як незаконне придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини у особливо великих розмірах та особливо небезпечного наркотичного засобу у великих розмірах з метою збуту.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 05 березня 2026 року вирок Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2025 року залишено без змін.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2025 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 05 березня 2026 рокуі призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Зокрема, захисник не погоджується з кваліфікацією дій засудженої за частиною 3 статті 307 КК.

Зазначає, що у цій справі судами фактично ототожнено намір заволодіння наркотичними засобами для власного вживання з наміром їх збуту, що призвело до неправильної правової оцінки встановлених обставин та безпідставної кваліфікації дій засудженої за частиною 3 статті 307 КК.

Вважає, що судові рішення не містять належного мотивування щодо того, які саме докази підтверджують наявність у засудженої прямого умислу та спеціальної мети збуту наркотичних засобів. Отже, за відсутності належних і достатніх доказів мети збуту, висновки судів про наявність у діях засудженої складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 307 КК, є передчасними та такими, що не відповідають вимогам кримінального закону.

Вважає, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за частиною 3 статті 307 КК є недоведеною поза розумним сумнівом.

Звертає увагу, що показання ОСОБА_7 щодо обставин справи були підтверджені свідками, проте судом не мотивовано, чому суд врахував лише показання свідків, які є працівниками поліції і затримували ОСОБА_7 , понятих, які приймали участь під час огляду наркотичних засобів. Крім того, суд виклав у вироку не всі показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які вони давали в судовому засіданні. Показання свідка ОСОБА_11 про те, що вони (поліцейські) сумок та телефонів дівчат в руки не брали й до прибуття оперативно-слідчої групи стояли в балці, не відповідають показанням свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_8 . Адже свідок ОСОБА_10 надала показання про те, що бачила дівчат, які сиділи в автомобілі на заправці до прибуття слідчо-оперативної групи. Перед прибуттям слідчо-оперативної групи сумки приніс працівник поліції та поставив їх перед дівчатами, потім усі пішли в яр. Такі ж показання надала і свідок ОСОБА_8 .

Протокол огляду місця події від 22 грудня 2020 року є недопустимим доказом, адже на відеозаписі та у самому протоколі зафіксовано, що слідчий із залученням понятих провів вилучення та попередній огляд речей у ОСОБА_7 та вказана процесуальна дія була проведена до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР). Фактично працівниками поліції до прибуття слідчо-оперативної групи та до внесення відомостей до ЄРДР проведено обшук, огляд та вилучення телефону та особистих речей ОСОБА_7 , а в її сумку були поміщені пакунки із забороненою речовиною. Речовини, які виявилися особливо небезпечною психотропною речовиною, були вилучені не під час обшуку або під час затримання та особистого обшуку на підставі статті 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а під час проведення огляду місця події. Зі змісту протоколу огляду місця події не вбачається, що слідчий здійснював особистий обшук затриманої особи відповідно до статті 208 КПК. ОСОБА_7 не була затримана відповідно до статті 208 КПК. Фактично слідчий вилучив заборонену речовину та попередньо оглянув її, порушивши вимоги статті 214 КПК до внесення відомостей до ЄРДР. Відтак суд безпідставно не визнав протокол огляду місця події від 22 грудня 2020 року і всі похідні від нього докази недопустимими.

Зазначає, що спосіб упакування і розфасування, великий розмір не завжди свідчать про умисел на незаконний збут без підтвердження такого висновку іншими доказами. Звертає увагу, що ОСОБА_7 зазначала, що вона вживала майже всі види наркотичних засобів та психотропних речовин, а від проходження огляду відмовилась через те, що перебувала у стані наркотичного сп`яніння та боялася, що цей факт буде встановлено. Також вона зазначала, що взагалі не замовляла наркотичні засоби, зокрема у такому обсязі, а лише вирішила забрати речовини, які вже замовлені та відправлені іншій дівчині.

Вважає, що показання обвинуваченої щодо місця розташування згортків, про яке вона дізналася з чужого акаунту месенджеру «Telegram», доступ до якого вона таємно отримала, а самі згортки були протиправно поміщені поліцейськими у її сумку перед оглядом місця події необґрунтовано оцінені судом критично. Адже свідок ОСОБА_8 , яка була попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, зазначила, що поліцейські протиправно помістили в сумку обвинуваченої згортки.

Що стосується посилань суду на наявність у телефоні обвинуваченої у месенджері «Telegram» попередніх повідомлень до дати встановлення акаунту на телефоні, то в «Telegram» може зберігатися вся історія чатів незалежно від того, з якого пристрою і коли відбувається вхід. Відтак показання ОСОБА_7 судом не спростовані.

Також вважає неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, яке належить на праві особистої власності, без зазначення про виключення з цього майна єдиного житла (адреса: АДРЕСА_1 ). Квартира не була предметом інкримінованого злочину та не була придбана за отримані злочинним шляхом кошти.

Звертає увагу, що відповідно частини 2 статті 49 Кримінально-виконавчого кодексу України не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. Перелік такого майна визначається законом України.

Позиції учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні просила задовольнити касаційну скаргу з підстав, зазначених у ній.

Від засудженої ОСОБА_7 до Суду надійшла заява, в якій вона просить проводити касаційний розгляд без її участі.

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні просила залишити оскаржувані судові рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до статті 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно з частиною 1 статті 94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Так, висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7 за встановлених обставин суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, зробив на підставі рапорту помічника чергового Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області від 22 грудня 2020 року; протоколу огляду місця події від 22 грудня 2020 року з відеозаписом; протоколу огляду предмета від 23 грудня 2020 року; протоколу огляду предмета від 24 грудня 2020 року; висновка експерта № СЕ-19/108-20/704-МВР/7-3690 від 24 грудня 2020 року; висновка експерта № СЕ-19/108-21/57-МВР від 12 січня 2021 року; показань свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

За результатами перевірки судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 307 КК, а тому доводи касаційної скарги захисника щодо неправильної кваліфікації дій засудженої є безпідставними.

Колегія суддів зауважує, що обставини, на які посилається сторона захисту у касаційній скарзі як на підставу для скасування судових рішень, були предметом розгляду як суду першої інстанції, так і апеляційного суду.

Зокрема, судом першої інстанції було враховано, що об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого статтею 307 КК, полягає в незаконному виробництві, виготовленні, придбанні, зберіганні, перевезенні, пересиланні, з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

Суб`єктивна сторона вказаного злочину характеризується прямим умислом і метою збуту при виробництві, виготовленні, придбанні, зберіганні, перевезенні чи пересиланні особою наркотичних засобів або психотропних речовин, про що можуть свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так і інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб`єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх, тощо.

При цьому, якщо висновок про наявність умислу особи на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів ґрунтується на великому або особливо великому розмірі відповідної речовини, її упакуванні та розфасуванні, то у такому разі повинні бути досліджені обставини, за яких особа придбала відповідний засіб чи речовину, в тому числі чи залежало від волі особи те, який розмір речовини опиниться у володінні особи, та її розфасування. Зокрема, якщо особа здійснює свідоме придбання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів у значному розмірі (шляхом купівлі, обміну, безоплатно і т. ін.), виготовляє їх, зберігає у відповідному фасуванні, що об`єктивно перевищує потреби такої особи у власному вживанні, то в цьому разі може мати місце умисел на збут.

Про умисел ОСОБА_7 на збут наркотичних засобів свідчить як особливо великий розмір, виявлених у неї 22 грудня 2020 року наркотичних засобів та психотропних речовин, спосіб їх упакування та розфасування (в окремих невеликих згортках різного кольору, з пояснювальними написами), виявлене у мобільному телефоні обвинуваченої листування, що містить фотознімки загальнодоступних місць, на яких червоними та синіми маркерами позначені місця розташування так званих «закладок», вихідних повідомлень з георгафічними координатами. З листування з абонентом « ОСОБА_15 » вбачається, що володілець вилученого у ОСОБА_7 мобільного телефону просить у зазначеного абонента надати їй роботу, звітує про виконану роботу («закопала на 10 см», «все зробила на Космосі», «можу частину скинути на Пісках»), жартує з приводу великого обсягу психотропної речовини у так званому «майстер-кладі» («хто ж ті героїчні особи, які по п`ять грам альфи клади роблять»), отримує повідомлення із зображенням зіп-пакетів, які містять згортки червоного, жовтого, зеленого та синього кольору з написами «СК 05», «Мет 02», «Ск 1г», «Шиш 1», «Лед 0,2», обговорює із зазначеним абонентом випадок невиявлення «майстер-кладу» та «складу», повідомляючи, що в неї не було жодного випадку невиявлення, надсилає своєму співрозмовнику реквізити криптогаманця для переказу коштів.

При цьому суд першої інстанції зауважив, що матеріали справи не містять даних щодо того, що обвинувачена вживала наркотичні засоби або психотропні речовини. З наданих стороною обвинувачення документів вбачається, що обвинувачена під спостереженням лікаря-нарколога не перебувала, за медичною допомогою не зверталася, від проходження огляду на стан сп`яніння після вилучення у неї наркотичних засобів та психотропних речовин відмовилася у КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР. Крім того, вилучена у обвинуваченої 22 грудня 2020 року кількість наркотичних засобів та психотропних речовин, на переконання суду першої інстанції, об`єктивно перевищує потреби однієї наркозалежної особи у власному вживанні.

Крім того, суд першої інстанції розцінив як спосіб захисту з метою уникнення відповідальності за вчинене показання ОСОБА_7 про те, що про місце розташування згортків вона дізналася з чужого акаунту, доступ до якого вона таємно отримала за кілька днів до події кримінального правопорушення, про зміст зазначених згортків не знала до моменту їх вилучення поліцейськими, а самі згортки були протиправно поміщені поліцейськими у її сумку безпосередньо перед оглядом місця події, оскільки це спростовується сукупністю досліджених судом доказів.

Зокрема, з відеозапису огляду місця події вбачається, що обвинувачена добровільно видала слідчому 2 згортки, обмотані стрічкою чорного кольору, про вчинення на неї тиску не повідомляла. Протокол огляду місця події підписаний ОСОБА_7 без зауважень та заперечень. Допитані судом свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 повідомили, що вона під час огляду місця події добровільно видала слідчому 2 згортки, обмотані стрічкою чорного кольору, та мобільний телефон, попередньо розблокувавши доступ до нього.

Суд також критично поставився до показань ОСОБА_7 щодо обставин, за яких в її телефоні з`явилося листування щодо збуту наркотичних засобів шляхом здійснення «закладок» (отримання доступу до акаунту в додатку «Telegram» іншої особи, яка і здійснювала це листування). З наявних в протоколі огляду вилученого у обвинуваченої телефону фотознімків вбачається, що в додатку «Telegram» містяться повідомлення, датовані жовтнем, тобто отриманні та надіслані задовго до описаних обвинуваченою обставин отримання нею доступу до профілю (акаунту) дівчини з ім`ям ОСОБА_16 (20 грудня 2020 року). Версія про те, що особа, яка використовує додаток «Telegram» для збуту наркотичних засобів та психотропних речовин протягом двох днів не помітила несанкціонованого доступу до її профіля у зазначеному додатку та не заблокувала доступ до нього або не повідомила своєму постачальникові про вищезазначені обставини, на переконання суду першої інстанції, є надмірно малоймовірною.

Крім того, суд також визнав недостовірними показання свідка ОСОБА_8 в частині того, що вилучені у ОСОБА_7 наркотичні засоби та психотропні речовини були поміщені в сумку обвинуваченої поліцейським. Суд розцінив такі показання ОСОБА_8 як намагання допомогти обвинуваченій, з якою вона перебуває в дружніх стосунках, уникнути відповідальності за вчинене. При цьому, суд врахував, що свідок ОСОБА_8 , яка також приймала участь в огляді місця події, що проводився 22 грудня 2020 року, не висловлювала жодних зауважень та заперечень під час слідчої дії, що зафіксовано на відеозапис, підписала протокол огляду місця події без жодних зауважень та заперечень.

Також не залишились поза увагою судів і доводи захисту про те, що слідчим 22 грудня 2020 року фактично було проведено не огляд місця події, а обшук затриманої особи, з порушенням вимог статті 208 КПК, та до внесення відомостей до ЄРДР, що тягне за собою недопустимість всіх отриманих в результаті його проведення речових доказів (наркотичних засобів, психотропних речовин, мобільного телефону).

Суд обґрунтовано врахував, що згідно з частинами 1, 2 статті 223 КПК слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

За приписами статті 237 КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп`ютерних даних. Відповідно до частини 5 цієї статті при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу.

Огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. За змістом статей 214, 223, 237 КПК огляд є слідчою дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.

З рапорту помічника чергового Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області від 22 грудня 2020 року вбачається, що о 13 год 37 хв 22 грудня 2020 року до відділу поліції зі служби 102 надійшло повідомлення про зупинення дільничним офіцером поліції Зінченком на території Вознесенівського району м. Запоріжжя біля АЗК «WOG» громадянок ОСОБА_17 та ОСОБА_8 , одна з яких зізналася, що має при собі пакет із «закладками» наркотичної речовини у кількості понад 30 одиниць.

Цього ж дня у період з 15 год 49 хв до 16 год 15 хв було проведено огляд місця події, про що складено відповідний протокол. Безпосереднім місцем огляду була відкрита ділянка місцевості, розташована в яру біля річки на відстані 300 м від автозаправного комплексу «WOG» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 90.

З протоколу та відеозапису вказаної слідчої дії вбачається, що в ході проведення огляду місця події ОСОБА_7 в присутності двох понятих добровільно, без будь-якого примусу, видала слідчому 2 згортки, в яких в подальшому були виявлені 64 згортки з наркотичними засоби та психотропними речовинами, мобільний телефон. З відеозапису також вбачається, що обшук обвинуваченої не проводився.

Будь-яких достовірних доказів, які би спростовували добровільність згоди обвинуваченої на видачу вищезазначених речей, матеріали кримінального провадження не містять.

Після проведення огляду місця події, відомості про вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 307 КК були внесені до ЄРДР 22 грудня 2020 року о 22 год, що в свою чергу свідчить про виконання органом досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону.

За наслідками апеляційного розгляду за скаргами сторони захисту, колегія суддів апеляційної інстанції у своєму рішенні зазначила, що перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції надав вичерпні відповіді на доводи, аналогічні тим, що викладені в апеляційних скаргах сторони захисту. Зазначені у вироку мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів апеляційної інстанції вважала обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам. Правильно проаналізувавши наявні у справі докази в їх сукупності та давши їм належну правову оцінку, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні, передбаченого частиною 3 статті 307 КК, кримінального правопорушення за обставин, зазначених у вироку. Доводи апеляційних скарг даних висновків суду не спростовують.

Крім того, суд апеляційної інстанції не залишив без уваги доводи апеляційної скарги захисника про те, що суд виклав у вироку не всі показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , зазначивши, що КПК не передбачає обов`язку суду дослівно викладати у вироку показання свідків. Таке джерело доказів суд відображає в тому обсязі, який необхідний для встановлення обставин кримінального провадження. Якщо зі змісту технічних записів судових засідань випливає, що показання свідків викладено у вироку з достатньою повнотою, без зайвої деталізації, відображено сутнісну (змістовну) складову показань, що має значення для встановлення судом обставин, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні за приписами статті 91 КПК, то це свідчить про відсутність порушень вимог кримінального процесуального законодавства.

Також суд апеляційної інстанції вважав, що протиріччя між показаннями свідка ОСОБА_18 та показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_8 (в частині місця перебування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до приїзду слідчо-оперативної групи), на які вказувала захисник в своїй апеляційній скарзі, не впливають на правильність кваліфікації дій обвинуваченої, яка не заперечувала факту того, що вона опинилася в місці її затримання саме з метою придбання наркотичних засобів шляхом віднайдення «майстер-кладу».

Також колегія суддів апеляційної інстанції відхилила доводи захисника про не зазначення у вироку при призначенні додаткового покарання застереження про виключення житла з переліку майна, яке підлягає конфіскації, зазначивши, що порядок виконання цього покарання та перелік майна, що не підлягає конфіскації, чітко регламентовані Кримінально-виконавчим кодексом України та Законом України «Про виконавче провадження», якими органи юстиції повинні керуватися на стадії виконання вироку.

Колегія суддів касаційної інстанції додатково зазначає, що матеріали кримінального провадження не містять будь-яких відомостей щодо наявності у ОСОБА_7 на праві власності майна, у тому числі єдиного житла (адреса: м. Запоріжжя, вул. Ласточкіна, 216-а), як про те зазначає захисник у касаційній скарзі.

Питання виконання додаткового покарання, призначеного ОСОБА_7 у виді конфіскації всього належного їй на праві власності майна, може бути вирішено під час виконання судового рішення.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування судових рішень, не встановлено, а тому касаційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

у х в а л и в:

Вирок Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2025 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 05 березня 2026 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3