Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №439/2013/23 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 439/2013/23

провадження № 51-1270км26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду

у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

у режимі відеоконференції:

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

засудженого ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на вирок Бродівського районного суду Львівської області від 21 травня 2025 року й ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року щодо

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого у цьому ж місті, раніше не судимого,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України (надалі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Бродівського районного суду Львівської області від 21 травня 2025 року ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за ст. 336 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Строк відбування покарання вирішено обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

Згідно з обставинами, детально наведеними у вироку, 19 січня 2023 року ОСОБА_8 була вручена повістка, про те, що він має з`явитися о 17:00 29 січня 2023 року в ІНФОРМАЦІЯ_2 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Проте, ОСОБА_8 , незважаючи на свою обізнаність із положеннями ст.65 Конституції України, будучи повідомленим про кримінальну відповідальність за умисне ухилення від військової служби під час мобілізації, діючи умисно, переслідуючи мету ухилення від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та будучи належним чином повідомленим про наслідки відмови від виконання свого військового обов`язку, не маючи права на відстрочку та звільнення від призову на військову службу, передбаченого ст. 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в порушення вимог статей 1, 2 вказаного Закону та ст.65 Конституції України, без поважних причин відмовився проходити військову службу по мобілізації та не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_4), у вказаний у повістці день та час для доставки у військову частину, чим умисно ухилився від призову на військову службу по мобілізації на особливий період.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 17 лютого 2026 року залишив без змін вирок місцевого суду.

Вимоги та узагальнені доводи, викладені в касаційній скарзі

Захисник ОСОБА_6 , покликаючись у касаційній скарзі на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність просить скасувати судові рішення й закрити кримінальне провадження.

Обґрунтовуючи доводи, викладені в касаційній скарзі, адвокат детально вказує на порушення вимог законодавства, які допущені у ході вручення ОСОБА_8 повістки про явку до ІНФОРМАЦІЯ_4, які залишились поза увагою судів попередніх інстанцій.

Також зауважує, що довідка військово-лікарської комісії (надалі -ВЛК), за яким ОСОБА_8 визнано придатним до військової служби, скасований відповідно до рішення Восьмого адміністративного апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року.

Отже, на переконання адвоката ОСОБА_6 , суди попередніх інстанцій не здійснили повного аналізу аргументів сторони захисту, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальність та є підставою для їх скасування із закриттям кримінального провадження.

Додатково ОСОБА_6 подав доповнення до касаційної скарги в яких звертає увагу на практику Верховного Суду у подібних правовідносинах.

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_7 покликаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати рішення місцевого й апеляційних судів та закрити кримінальне провадження щодо підзахисного у зв`язку з відсутністю в його діях складу інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Касатор акцентує на недопустимості як доказів документів, долучених прокурором після закінчення досудового розслідування, адже, на його думку, збирання нових доказів після завершення досудового розслідування суперечить вимогам Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК).

Також не погоджується із фактичними обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій, а також з оцінкою доказів, яку вони здійснили, зокрема, показань свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 щодо обставин підпису і вручення повістки ОСОБА_8 .

Стверджує про неповноту судового розгляду через те, що не була призначена почеркознавча експертиза для встановлення особи, яка безпосередньо підписала повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4.

Наголошує, що суди під час ухвалення рішення не зважили на наявність рішення Восьмого адміністративного апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року, яке, з урахуванням практики Верховного Суду, вказує на те, що ОСОБА_8 не є суб`єктом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КПК.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні ОСОБА_8 та його захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтримали подані касаційні скарги й просили їх задовольнити з викладених у них підставах; прокурор ОСОБА_5 заперечила щодо задоволення скарг і просила передати кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду з метою відступу від висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладених у постановах цього суду.

Мотиви Суду

За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставині не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.Він є судом права, а не факту і під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.

Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення (ст. 370 КПК).

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Верховний Суд у постанові від 26 травня 2026 року справа № 537/2092/24 визнав, що рішення суду адміністративної юрисдикції за яким скасовано постанову ВЛК про придатність особи, яка обвинувачувалася у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК, має преюдиціальне значення.

Ухвалюючи згадану постанову Верховний Суд виходив із такого.

Відповідно до положень ст. 17 Закону «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року № 1932-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Згідно з положеннями ст. 22 Закону України № 3543-XII від 21 жовтня 1993 року «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон) мобілізації підлягають громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 цього Закону.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки вказані особи зобов`язані з`явитися у зазначені у ній місце та строк для взяття на військовий облік як військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період та направлення для проходження медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії.

Особи, які згідно з висновком військово-лікарської комісії за станом здоров`я визнані непридатними до військової служби в особливий період, мобілізації не підлягають.

З урахуванням цих вимог закону суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК, може бути лише громадянин України віком від 18 до 60 років визнаний придатним до військової служби за станом здоров`я, який не має права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених ст. 23 Закону.

Відсутність будь-якої з цих ознак виключає наявність суб`єктивної сторони складу цього злочину через відсутність його суб`єкта.

У справі яка розглядалась, рішенням окружного адміністративного суду було скасовано постанову військово-лікарської комісії про придатність особи, яка обвинувачувалася у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК, порушення вимог «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (надалі - Положення № 402).

Вказане рішення набрало законної сили.

Відповідно до вимог ст. 90 КПК рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.

Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

За змістом ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ІНФОРМАЦІЯ_2) відносяться до державних органів військового управління та належать до органів виконавчої влади. Військово-лікарські комісії при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки приймають постанови про придатність до військової служби призовників, військовозобов`язаних, вступу до закладів освіти тощо.

З огляду на зміст статей 3 та 19 Конституції України гарантоване законом право особи на проведення медичного обстеження у встановлений спосіб під час проходження ВЛК в державному органі виконавчої влади було порушено.

З урахуванням зазначеного, рішення окружного адміністративного суду має преюдиціальне значення у справі.

Верховний Суд зауважив, що скасувавши постанову ВЛК адміністративний суд фактично визнав недійсним її висновок про придатність особи до військової служби, що вказує на відсутність у цьому провадженні суб`єктивної сторони складу злочину.

Оскільки рішенням адміністративного суду скасовано постанову військово-лікарської з висновком про придатність особи до військової служби, її не можна вважати особою, що підлягає мобілізації відповідно до положень ст. 22 Закону, а тому вона не є суб`єктом злочину, передбаченого ст. 336 КК.

Відсутність суб`єкта злочину виключає наявність ознак суб`єктивної сторони у діях особи, а відтак і складу кримінального правопорушення.

Повертаючись до обставин кримінального провадження яке є предметом розгляду, колегія суддів уважає, що вони є релевантними до тих, що вже були предметом розгляду Верховного Суду.

Так, згідно з довідкою ВЛК від 20 січня 2023 року № А/530, сформованою на підставі медичного огляду ВЛК від 19 січня 2023 року, ОСОБА_8 визнано придатним до військової служби.

Восьмий апеляційний адміністративний суд рішенням від 30 жовтня 2024 року визнав протиправною та скасував постанову військово-лікарської комісії Бродівської ТППД при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19 січня 2023 року, оформлену документом «довідка військово-лікарської комісії А/530 від 20 січня 2023 року, номенклатурний номер 9/127».

Своє рішення суд мотивував тим, що медичне обстеження було проведено, у тому числі з порушенням п. 3.4 Положення № 402.

Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також Положення № 402, процес мобілізації має чітко визначену послідовність юридично значимих дій.

Встановлення придатності військовозобов`язаного до військової служби шляхом належно проведеної ВЛК є обов`язковою передумовою подальших дій територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, пов`язаних із врученням повістки та організацією відправлення особи до військової частини.

Це має істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК.

Отже, з урахуванням зазначеного вище, у тому числі скасуванням судом адміністративної юрисдикції документів, на підставі яких ОСОБА_8 було визнано придатним до військової служби, він не є суб`єктом злочину, передбаченого ст. 336 КК, а відсутність суб`єкта злочину, як зазначалось вище, виключає наявність ознак суб`єктивної сторони у діях особи, відтак і складу кримінального правопорушення.

За ст. 440 КПК суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Приписами п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК визначено, що відсутність у діянні складу кримінального правопорушення є підставою для закриття кримінального провадження.

Беручи до уваги наявність підстав для закриття кримінального у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, колегія суддів уважає за недоцільне перевіряти інші доводи викладені у касаційних скаргах, тим більше, що вони по суті зводяться до невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження і неповноти судового розгляду.

Вирішуючи питання про передачу кримінального провадження на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду з метою відступу від висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладених у постановах цього суду, зокрема у постановах Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 26 травня 2026 року, справа № 537/2092/24 та Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 27 травня 2026 року, справа № 446/407/24, колегія суддів виходить із такого.

Згідно з ч. 2 ст. 434-1 КПК суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об`єднаної палати.

Проте, колегія суддів не вбачає підстав для передачі цього кримінального провадження на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду з урахуванням мотивів наведених прокурором.

Отже, оскільки підстав для відступу від висновків Суду, колегія суддів не убачає, клопотання прокурора про передачу кримінального провадження на розгляд об`єднаної палати не підлягає задоволенню.

Ураховуючи наведене колегія суддів вважає, що касаційні скарги захисників, подані в інтересах ОСОБА_8 підлягають частковому задоволенню, а оскаржувані вирок та ухвала - скасуванню із закриттям кримінального провадження.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 440, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційні скарги захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Бродівського районного суду Львівської області від 21 травня 2025 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року щодо ОСОБА_8 за ст. 336 КК скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Звільнити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з установи відбування покарання - Державної установи «Дрогобицька виправна колонія ( № 40)».

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3