Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №753/10348/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 753/10348/24

провадження № 61-7240св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Осіяна О. М. (суддя-доповідач),

суддів: Коломієць Г. В., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо»;

відповідач - ОСОБА_1 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 травня 2026 року у складі колегії суддів: Кафідової О. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» (далі - ТОВ «ФК «Інвест-Кредо») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року у справі № 753/20537/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року, із ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), правонаступником якого є ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 434-Ф від 27 жовтня 2005 року у розмірі 4 701 026,63 грн, у тому числі тіло кредиту - 2 920 146,55 грн, проценти - 1 780 880,08 грн (за період з 27 жовтня 2005 року по 26 жовтня 2012 року), та заборгованість за кредитним договором № 506-Ф від 27 січня 2006 року у розмірі 1 352 125,76 грн, у тому числі тіло кредиту - 835 295,25 грн, проценти - 516 830,51 грн (за період з 27 січня 2006 року по 22 листопада 2012 року).

Загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» згідно з вказаним рішенням суду, складає 6 053 152,39 грн. Однак відповідачка не погасила цю заборгованість, у зв`язку з чим на зазначену суму боргу підлягають нарахуванню інфляційні втрати та три проценти річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» просило стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 3 824 880,81 грн, яка складається з трьох процентів річних - 889 564,64 грн та інфляційного збільшення - 2 935 316,17 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16 червня 2025 року у складі судді Каліушка Ф. А. позов ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» заборгованість у розмірі 3 824 880,81 грн, яка складається з інфляційної складової боргу у сумі 2 935 316,17 грн та трьох процентів річних у сумі 889 564,64 грн, а також судовий збір у розмірі 45 898,57 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріалами справи доведено, що на час звернення ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» із позовом, ОСОБА_1 не виконала грошового зобов`язання, пов`язаного з поверненням кредитного боргу, розмір якого установлено рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року та складає 6 053 152,39 грн. Тому, у зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних та інфляційної складової боргу згідно з наданими позивачем розрахунками.

При цьому суд врахував продовження позовної давності на час дії воєнного стану та карантину (з 02 квітня 2020 року), а також мораторію на статтю 625 ЦК України (з 24 лютого 2022 року).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 30 березня 2026 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу разом із клопотаннями про поновлення строку на апеляційне оскарження та про звільнення від сплати судового збору.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без рухута надано п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що на підтвердження матеріального становища ОСОБА_1 надала відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, а також довідку про доходи № 1261172792220203. Однак такі документи не є достатніми доказами, що в повній мірі відображають майновий стан ОСОБА_1 , як особи, що звернулась до суду з апеляційною скаргою та має скрутний матеріальний стан.

При поданні позовної заяви до суду першої інстанції підлягав сплаті судовий збір у розмірі 45 898,57 грн. Тому, посилаючись на положення пункту 6 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», апеляційний суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 68 847,86 грн, що становить 150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 червня 2025 року визнано неподаною та повернуто заявнику з підстав, передбачених частиною третьою статті 185, частиною другою статті 357 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що 20 квітня 2026 року ОСОБА_1 особисто отримала копію ухвали Київського апеляційного суду від 10 квітня 2026 року, однак станом на 20 травня 2026 року вказані судом недоліки усунуто не було.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

28 травня 2026 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду через підсистему Електронний суд касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 20 травня 2026 рокута направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга подана на підставі абзацу 6 частини другої статті 389ЦПК України та обґрунтована тим, що апеляційним судом порушено норми процесуального права при вирішенні питання про повернення апеляційної скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2026 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Дарницького районного суду міста Києва.

08 вересня 2026 року справа № 753/10348/24 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 жовтня 2026 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд не врахував доводів її клопотання про звільнення від сплати судового збору та подані докази скрутного майнового стану, що вона є пенсіонеркою віком 72 роки, єдиним джерелом її доходу є пенсія за віком, річний дохід за 2025 рік становив 196 608,72 грн, а судовий збір у розмірі 68 847,86 грн складає понад 35% її річного доходу, що є очевидно непомірним для неї, відтак, обмежує реальний доступ до правосуддя.

Апеляційний суд не надав комплексної оцінки її фінансовій ситуації, не вказав джерел, за рахунок яких вона могла б сплатити судовий збір, чим порушив статті 22, 55, 129 Конституції України, статті 263 ЦПК України, не врахував правову позицію Конституційного Суду України, викладену в рішенні від 28 листопада 2013року № 12-рп/2013, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену у рішеннях «De Geouffre de la Pradelle v. France», «Bellet v. France», «Плахтєєв та Плахтєєва проти України», «Case of Balkыnas v. Lithuania», «Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії» (Georgel and Georgeta Stoicescu v. Romania), «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland).

Крім того, апеляційний суд не звернув увагу на те, що частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено обмеження максимального розміру судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду фізичною особою - не більше 8 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 26 624 грн.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2026 року представник ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» - Васильєва І. В. подала до Верховного Суду через підсистему Електронний суд відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що апеляційний суд обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у звільненні від сплати судового збору, оскільки надані нею докази (довідка про доходи № 1261172792220203 та відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) не є достатніми для підтвердження неможливості сплати збору. ОСОБА_1 має фінансову можливість сплатити судовий збір, оскільки володіє земельними ділянками загальною площею 0,3 га, які розташовані у с. Поляниця, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області, її річний дохід за 2025 рік становив 196 608,72 грн, чого достатньо для сплати судового збору у розмірі 68 847,86 грн. Крім цього, ОСОБА_1 неодноразово виїжджала за кордон, користується професійною правничою допомогою, а в інших справах сплачувала судовий збір і не заявляла про його повернення.

За подання позову до суду позивач як юридична особа сплатив судовий збір у розмірі 45 898,57 грн, відповідно 150% від цієї суми складає 68 847,86 грн. Якщо ж відповідач вважає, що їй як фізичній особі слід було сплатити судовий збір у меншій сумі (26 624,00 грн), ніж розрахував апеляційний суд, то вона могла його сплатити у меншому розмірі, надавши суду докази оплати та відповідне правове обґрунтування, чого нею зроблено не було.

Оскільки ОСОБА_1 не усунула недоліки апеляційної скарги у встановлений строк, не сплатила судовий збір, не заявила клопотань про відстрочення, розстрочення або зменшення розміру судового збору, не надала додаткових доказів майнового стану, тобто допустила процесуальну бездіяльність, то оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим.

Фактичні обставини справи

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16 червня 2025 року позов ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» було задоволено, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» заборгованість у розмірі 3 824 880,81 грн, а також судовий збір у розмірі 45 898,57 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, 30 березня 2026 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу разом із клопотаннями про поновлення строку на апеляційне оскарження та про звільнення від сплати судового збору.

На підтвердження матеріального становища ОСОБА_1 разом із клопотанням про звільнення від сплати судового збору надала відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків та довідку про доходи № 1261172792220203.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без рухута надано п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 68 847,86 грн за подання апеляційної скарги.

Апеляційний суд вважав, що надані ОСОБА_1 документи не є достатніми доказами, що в повній мірі відображають майновий стан ОСОБА_1 , як особи, що звернулась до суду з апеляційною скаргою та має скрутний матеріальний стан. Посилаючись на те, що розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви до суду першої інстанції становив 45 898,57 грн, апеляційний суд зазначив, що апелянту необхідно сплатити судовий збір в розмірі 150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, що становить 68 847,86 грн.

Копія ухвали Київського апеляційного суду від 10 квітня 2026 року була направлена на адресу ОСОБА_1 та отримана нею 20 квітня 2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

Станом на 20 травня 2026 року вказані апеляційним судом недоліки усунуто не було.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Прецедентна практика ЄСПЛ виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France»).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини та громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано положеннями глав 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Апеляційна скарга за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 356 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України заявником до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Абзацом першим частини другої статті 185 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина шоста статті 357 ЦПК України).

Судовий збір - це грошова сума, що сплачується особою, яка звертається до суду. Розмір судового збору визначається законом і залежить від об`єктивних ознак позову (заяви), з яких правовідносин він виник і який предмет позову.

Умови сплати судового збору однакові і рівні для всіх позивачів, а пільги щодо його сплати передбачені безпосередньо законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір визначено, що судовий збір справляється, зокрема за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.

Частинами першою, третьою статті 136 ЦПК України визначено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першійцієї статті. При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.

Отже, стаття 136 ЦПК України визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору з огляду на майновий стан сторони, водночас стаття 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18).

У Рішенні від 20 січня 2025 року у справі № 2-р(ІІ)/2025 Конституційний Суд України зробив висновок про те, що надання суду на підставі частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» дискреційного повноваження з відстрочення або розстрочення сплати стороною судового збору на певний строк з огляду на її майновий стан має правомірну мету - забезпечення доступу до суду та є додатковим засобом підтримувальної дії (affirmative action) держави в ділянці реалізації прав на судовий захист для осіб, які перебувають у складному майновому становищі.

Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та за наявності обставини, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними і допустимими доказами.

Звільнення від сплати судового збору дійсно є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізовує на підставі оцінки доказів, наданих особою. Водночас свобода розсуду суду під час вирішення питання про звільнення особи від сплати судового збору не є необмеженою.

Слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, є вичерпним.

У справі, яка переглядається, обґрунтовуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 червня 2025 року, ОСОБА_1 зазначила, що вона є пенсіонеркою віком 72 роки, єдиним джерелом її доходу є пенсія за віком, річний дохід за 2025 рік становив 196 608,72 грн, інших джерел доходу вона не має. На підтвердження цих обставин ОСОБА_1 надала відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, в якій зазначено про відсутність доходів за період з січня 2025 року по грудень 2025 року, а також - довідку про доходи № 1261172792220203, сформовану засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України, яка містить відомості про отримання пенсії у розмірі 196 608,72 грн за період з січня 2025 року по грудень 2025 року (т.3 а.с.22-28).

Тобто відповідно до наданих доказів, відповідачка на виконання вимог статті 8 Закону України «Про судовий збір» надала суду апеляційної інстанції відомості, які свідчать, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу відповідачки - фізичної особи за календарний рік, який передував зверненню з апеляційною скаргою.

Верховний Суд враховує, що Закон України «Про судовий збір» не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

У постанові від 02 листопада 2023 року у справі № 120/6039/22 (адміністративне провадження № К/990/10022/23) Верховний Суд дійшов висновку, що відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків підтверджують факт відсутності у позивача доходу за попередній календарний рік та повинні бути враховані судом апеляційної інстанції під час вирішення питання про звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до пункту 2 Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 вересня 2017 року № 822 (далі - Положення № 822 у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги), державний реєстр фізичних осіб - платників податків створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов`язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України, з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 1 розділу V Положення № 822 до Державного реєстру включаються:

- дані про фізичних осіб, а саме: джерела отримання доходів; об`єкти оподаткування; сума нарахованого та / або виплаченого доходу; сума нарахованого та / або перерахованого податку; сума нарахованого та / або перерахованого військового збору; інформація про податкову знижку та податкові пільги платника податків;

- відомості про державну реєстрацію, реєстрацію і взяття на облік фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Отже, сталим у правозастосовній практиці судів є підхід, відповідно до якого належним доказом для указаних цілей є довідки / відомості з реєстрів, що адмініструються Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України (їхніми територіальними органами), оскільки у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків повинні міститися відомості про всі доходи фізичної особи, незалежно від джерела їх походження та підстави виплати.

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху та відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції зазначив лише про те, що надані заявником документи не є достатніми доказами на підтвердження майнового стану ОСОБА_1 як особи, яка має скрутний матеріальний стан.

Однак апеляційний суд не звернув увагу на те, що вищенаведені відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, а також довідка Пенсійного фонду України є належними доказами майнового стану сторони, у розумінні вимог статті 8 Закону України «Про судовий збір». Тому висновок апеляційного суду про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору не може вважатися обґрунтованим.

Крім того, відмовивши у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та залишаючи апеляційну скаргу без руху, апеляційний суд виходив з того, що розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви до суду першої інстанції, становив 45 898,57 грн, тому ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір в розмірі 150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, що становить 68 847,86 грн.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць становить 3 028 грн.

Пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується.

Ціна позову у цій справі становить 3 824 880,81 грн.

Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи, що позовну заяву було подано до суду в електронній формі, то за її подання ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» сплатило судовий збір у розмірі 45 898,57 грн (3 824 880,81 грн х 1,5% х 0,8).

Згідно з підпунктом 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на час подання ОСОБА_1 апеляційної скарги на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 червня 2025 року, за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 8 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), - не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Однак апеляційний суд не врахував вищенаведених положень частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», якими встановлено обмеження максимального розміру судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду фізичною особою, та помилково зазначив в ухвалі від 10 квітня 2026 рокупро залишення апеляційної скарги без руху суму судового збору у розмірі 68 847,86 грн, яка є більшою 8 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також апеляційний суд не реалізував своїх повноважень, передбачених частиною третьою статті 8 Закону України «Про судовий збір», належним чином не перевірив інформацію про розмір доходів ОСОБА_1 за попередній календарний рік та не враховував інформацію про перебування у власності ОСОБА_1 земельних ділянок загальною площею 0,3 га, які розташовані у с. Поляниця, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області.

За змістом статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003). Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частин першої та другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, місто Венеція, 25-26 березня 2011 року).

ЄСПЛ у справі «Воловік проти України» (рішення від 06 грудня 2007 року) зазначив, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.

Апеляційний суд не врахував наведених норм процесуального права і висновків ЄСПЛ та повернув апеляційну скаргу без належних правових підстав, порушивши право ОСОБА_1 на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене у зв`язку з допущеними апеляційним судом вищенаведеними порушеннями норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали, наявні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 20 травня 2026 рокускасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. М. Осіян

Судді: Г. В. Коломієць

Н. Ю. Сакара

В. В. Сердюк

В. В. Шипович