Вирок від 18 жовтня 2026 р. у справі №145/1113/26 — Тиврівський районний суд Вінницької області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 145/1113/26

Провадження №1-кп/145/171/2026

19.10.2026 селище Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тиврівського районного суду Вінницької області кримінальне провадження, відомості про яке 18.05.2026 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12026020080000113, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Сутиски Тиврівського району Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого 07.08.2026 року Тиврівським районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті ) годин;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 обізнаний у тому, що Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Законом України про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 на території України введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався, востаннє - Законом України від 28 квітня 2026 року № 4857-ІХ, яким затверджено Указ Президента України від 27 квітня 2026 року № 342/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 годин 30 хвилин 4 травня 2026 строком на 90 діб (тобто до 01 серпня 2026 року) вчинив умисний корисливий злочин проти власності за наступних обставин.

Так, у лютому 2026 року (більш точного часу досудовим слідством не встановлено) ОСОБА_4 перебуваючи по АДРЕСА_1 , вирішив незаконно проникнути до домоволодіння, що розташоване за адресою АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_5 , з метою таємного викрадення чужого майна, достовірно знаючи, що у будинку нікого немає.

З метою реалізації своїх злочинних дій, ОСОБА_4 зайшов через незачинену хвіртку на оогороджену парканом територію вищевказаного домоволодіння та підійшовши до будинку, через вхідні двері за допомогою наявного у нього ключа проник всередину, де в одній із кімнат виявив та викрав належні ОСОБА_5 речі, а саме: бензопилу марки ТМ «LІМЕХ МР 452 NКІТ» ринковою вартістю 1642,77 грн. та бензокосу ТМ «БЄЛТЕХ БГ-5200» ринковою вартістю 2461, 80 грн., а всього на загальну суму 4104,57 грн.

У подальшому, ОСОБА_4 з викраденим майном з місця вчинення злочину зник та розпорядився ним на власний розсуд, тим самим завдавши ОСОБА_5 матеріальний збиток на вищевказану суму.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), пов`язану з проникненням до житла, вчинену в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та підтвердив обставини вчинення ним крадіжки, викладені в обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаявся та просив суворо його не карати, вказавши, що повністю усвідомив протиправність своїх дій, більше такого не повторить.

Суд враховує той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті. Про вчинене шкодує.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними та відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у повному обсязі та не оспорює фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як вони встановлені в обвинувальному акті, суд, вислухавши думки прокурора та обвинуваченого дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст.?349 КПК України роз`яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд ухвалив розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого, обґрунтовують розмір процесуальних витрат, а також матеріалів щодо речових доказів.

З огляду на те, що кримінальне провадження розглянуто судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, інші докази, здобуті в ході досудового розслідування, під час судового розгляду не досліджувались.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно усіх фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи, що сторонами провадження не оспорюється доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, з`ясувавши правильне розуміння сторонами кримінального провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Вина ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану із проникненням до житла, вчинену в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суд зважає на те, що обвинувачений раніше судимий, в період дії воєнного стану вчинив умисний корисливий злочин проти власності, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, за місцем реєстрації за останній період скарг та заяв на нього до Сутисківського старостинського округу не надходило, на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не перебуває, про скоєне жалкує, потерпіла претензій до нього не має.

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України на строк 5 років.

Водночас, суд враховує, що згідно матеріалів, наданих стороною обвинувачення, вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 07.08.2026 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин, яке останній не відбув.

Як встановлено судом, кримінальне правопорушення у даному кримінальному провадженні вчинено обвинуваченим до постановлення вироку Тиврівського районного суду Вінницької області від 07.08.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, на підставі ч. 1 ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень із застосуванням принципу поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 07.08.2026, більш суворим, яке призначається за цим вироком, суд дійшов висновку про визначення ОСОБА_4 остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Вказане узгоджується із правовими висновками, здійсненими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.06.2026 у справі № 607/9097/20.

При цьому, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який вину визнав, наявність пом`якшуючих покарання обставини, відсутність обтяжуючих обставин, нейтральну характеристику за місцем проживання, суд дійшов переконання, що виправлення ОСОБА_4 можливе без його ізоляції від суспільства, та про можливість застосування положень ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 роки, із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Суд вважає вказане покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , та попередження вчинення як ним, так і іншими особами, нових злочинів, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Таке покарання обвинуваченому, на думку суду, буде відповідати принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, який передбачений Європейською конвенцією захисту прав людини і основоположних свобод та відповідатиме його особі.

Початок іспитового строку обвинуваченому слід рахувати з дати проголошення вироку.

Інші питання, які вирішуються судом при ухвалення вироку.

Ухвалою слідчого судді Тиврівського районного суду Вінницької області ОСОБА_6 від 21.05.2026 у справі № 145/811/26 накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: на вилучене майно під час огляду місця події на ділянці місцевості за географічними координатами 49.0326818637202, 28.422618582844734, що розташовується поряд з вулицею Набережна та понтонним мостом у с-щі Сутиски Вінницького району Вінницької області, шляхом заборони користуватися та розпоряджатися ним, а саме: бензопилу помаранчевого кольору марки "LIMEX MP 452NKIT", яку було вилучено та поміщено до полімерного пакету, скріпленого биркою із надписами учасників слідчої дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України арешт майна підлягає скасуванню.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у виді домашнього арешту в нічний період доби закінчився 18.09.2026, а підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні складають витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/102-26/10372-ТВ від 27.05.2026 в розмірі 2406,80 грн.; за проведення судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/102-26/10761-ТВ від 29.05.2026 в розмірі 1925,44 грн.

Загальна сума витрат на залучення експертів складає 4332,24 грн.

Відповідно до вимог ст. 124, 126 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати у відшкодування вартості проведення судових експертиз, оскільки їх проведення було зумовлено розслідуванням вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Долю речових доказів в кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 50, 63, 65-67, 70, 75, 76, 185 КК України, ст. ст. 100, 124, 126, 174, 349 ч. 3, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1, 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 07.08.2026, більш суворим, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного за цим вироком покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

Встановити ОСОБА_4 іспитовий строк тривалістю три роки.

Початок іспитового строку рахувати з моменту проголошення вироку, тобто з 19.10.2026.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 протягом встановленого судом іспитового строку такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави Україна процесуальні витрати на проведення судових експертиз в сумі 4332 (чотири тисячі триста тридцять дві) грн 24 коп.

Арешт, накладений на тимчасово вилучене майно ухвалою слідчого судді Тиврівського районного суду Вінницької області від 21.05.2026 (справа №145/811/26), - після набрання вироком законної сили скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- бензопилу помаранчевого кольору марки "LIMEX MP 452NKIT", яку було вилучено та поміщено до полімерного пакету, скріпленого биркою із надписами учасників слідчої дії, - після набрання вироком законної сили повернути потерпілій (законному власнику) ОСОБА_5 .

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

У відповідності до ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах воєнного стану, судом проголошена резолютивна частина вироку після складання та підписання повного тексту. Повний текст вироку вручається учасникам судового провадження в день його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1