Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №125/1936/26 — Барський районний суд Вінницької області

125/1936/26

2/125/931/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.10.2026 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Хитрука В.М.

за участю: секретаря судового засідання Іщук А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про припинення обтяження у вигляді податкової застави

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про припинення обтяження у вигляді податкової застави.

Представник позивача в обґрунтування позову покликається на те, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявне обтяження у вигляді податкової застави стосовно вказаного будинку.

За Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 28 липня 2025 року позивачу належить 1/2 частку житлового будинку. Іншу 1/2 частку даного будинку, позивач придбала в установленому порядку в результаті проведення електронного аукціону в межах виконавчого провадження № 81078013, що підтверджується протоколом ДП «СЕТАМ» № 665410 від 05 серпня 2026 року та актом приватного виконавця від 10 серпня 2026 року. Позивач не зазначена боржником за відповідним податковим обтяженням, однак належний їй об`єкт нерухомого майна продовжує обліковуватися як обтяжений податковою заставою, зареєстрованою у зв`язку із зобов`язаннями іншої особи.

Таким чином, на момент звернення до суду позивач має право на 1/2 частку житлового будинку на підставі судового рішення та є переможцем електронного аукціону і набувачем іншої 1/2 частки на підставі акта приватного виконавця, тоді як у Державному реєстрі речових прав продовжує існувати запис про податкове обтяження, боржником за яким є попередній власник відповідної частки — ОСОБА_2 .

Наявність такого обтяження стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з позовом з метою усунення перешкод у реалізації належних їй прав щодо зазначеного нерухомого майна.

Позивач, яка не перебуває з відповідачем у податкових правовідносинах, не має непогашених грошових зобов`язань перед бюджетом, спірне майно набула на підставі самостійного цивільно-правового правочину купівлі-продажу майна на електронних торгах у межах виконавчого провадження. Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Представник відповідача Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області 04.09.2026 року через Електронний суд подав відзив на позов, в якому просять у задоволенні позову відмовити, мотивуючи наступним.

Відповідно до пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Як зазначено в пункті 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

В силу пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до ст. 88, 89 ПК України, право податкової застави виникає у разі непогашення платником податків грошового зобов`язання у строки, визначені цим Кодексом.

Податкова застава є тимчасовим примусовим заходом забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений Податковим кодексом України.

Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності у день виникнення такого права і вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

При цьому, наявність податкового боргу є підставою для внесення майна боржника до податкової застави та реєстрації її у відповідному державному реєстрі обтяжень рухомого та нерухомого майна.

У ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 24.12.2014 року виник непогашений податковий борг у розмірі 6 965 102,86 грн.

Наявність та розмір податкового боргу підтверджується постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.04.2015 у справі №802/793/15-а.

На виконання вимог норм ст. 88-89 ПК України органом ДПС було складено Акт опису майна № 6664 від 14.08.2024 та зареєстровано податкову заставу в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (витяг № 31498837 від 14.08.2024), а також внесено запис про обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису 62163840 від 03.05.2025) щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Дії ГУ ДПС у Вінницькій області щодо опису майна та реєстрації застави вчинені у чіткій відповідності до імперативних норм ПК України, є правомірними та на момент вчинення повністю відповідали майновому стану боржника.

Позивач помилково вважає, що продаж 1/2 частки майна на електронному аукціоні у межах виконавчого провадження є підставою для припинення податкової застави контролюючим органом.

ГУ ДПС у Вінницькій області не отримало задоволення своїх податкових вимог. Отже, у ГУ ДПС відсутні будь-які законні підстави для добровільного скасування або припинення запису про податкову заставу.

Згідно з п. 92.1 ст. 92 ПК України, майно, що перебуває у податковій заставі, може бути відчужене платником податків тільки за згодою контролюючого органу. Реалізація 1/2 частки будинку приватним виконавцем через ДП «СЕТАМ» відбулася без погодження з ГУ ДПС у Вінницькій області та без урахування пріоритету податкової застави.

Спірний житловий будинок було придбано 01.06.2008 року під час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, що робило його об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Податкова застава виникла та була зареєстрована стосовно всього об`єкта нерухомості саме в період існування правового режиму спільної сумісної власності. Подальше виділення Барським районним судом рішенням від 28.07.2025 року 1/2 частки за Позивачем не припиняє дії застави, яка виникла раніше. Виділення частки в натурі чи поділ спільного майна не тягне за собою автоматичного зняття публічно-правових обтяжень, встановлених державою для забезпечення сплати податків.

Відтак, ГУ ДПС у Вінницькій області діяло виключно в межах наданих законодавством повноважень. Права Позивача з боку відповідача порушені не були, оскільки обтяження встановлено щодо майна боржника ОСОБА_2 на законних підставах, а Позивач набула майно, знаючи про наявне публічне обтяження.

Представник позивача адвокат Чубар О.В. в судові засідання позов підтримала, надала пояснення, аналогічні мотивам позовної заяви. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача Головного управління ДПС у Вінницькій області Бурка М.В. дав пояснення, аналогічні поданому відзиву на позов, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Предметом спору у розглядуваній справі є припинення податкової застави щодо нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , накладеної у зв`язку з наявністю податкового боргу у колишнього співвласника ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.12.2006, а житловий будинок АДРЕСА_1 був придбаний 03.06.2008, тобто під час шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Закон встановлює презумпцію спільності майна, набутого подружжям під час шлюбу.

Отже, право ОСОБА_1 на спірний будинок виникло не лише внаслідок ухвалення рішення Барського районного суду від 28.07.2025. Судовим рішенням було юридично визначено та закріплено частки співвласників у майні, яке було придбане подружжям ще у 2008 році.

Так, рішенням Барського районного суду Вінницької області від 28.07.2025 встановлено, що житловий будинок є об`єктом спільного майна подружжя, та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1 /2 його частку. Це судове рішення набрало законної сили та є обов`язковим для всіх органів державної влади, установ, посадових осіб та інших осіб.

Верховний Суд у практиці щодо звернення стягнення на спільне майно подружжя виходив із того, що реалізація або обтяження майна одного співвласника внаслідок особистого боргу іншого може порушувати права співвласника. Зокрема, у матеріалах Верховного Суду щодо застосування ст. 73 СК України наведена правова позиція у справі № 461/3675/17 про необхідність захисту прав другого з подружжя на спільне майно.

Отже, щодо першої 1/2 частки спірного будинку право ОСОБА_1 має самостійну правову основу, а збереження щодо цієї частки податкової застави за боргом ОСОБА_2 є перешкодою у належному користуванні та розпорядженні своїм майном.

Щодо іншої 1/2 частки спірного будинку Позивач має іншу, самостійну правову підставу.

У межах виконавчого провадження № 81078013 належну ОСОБА_2 1/2 частку житлового будинку було передано на примусову реалізацію через ДП «СЕТАМ».

05.08.2026 проведено електронний аукціон, оформлений протоколом № 665410, відповідно до якого переможцем аукціону стала позивач.

10.08.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Собчуком Валентином Васильовичем складено Акт про проведений електронний аукціон (торги).

Правові наслідки такого акта визначені Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1301/29431.

Пунктом 8 відповідного розділу Порядку передбачено, що акт про проведений електронний аукціон є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, передбачених законодавством.

Крім того, відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність його набуття не встановлена судом.

Електронний аукціон від 05.08.2026 та його результати не скасовані, недійсними не визнані. Акт приватного виконавця від 10.08.2026 є чинним.

Таким чином, позивач є переможцем електронного аукціону та набувачем 1/2 частки житлового будинку в процедурі примусової реалізації майна.

З цього приводу Верховний Суд сформулював актуальну правову позицію у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.09.2025 у справі № 914/2949/24. У зазначеній справі новий власник придбав нерухоме майно на електронних торгах у межах виконавчого провадження, однак після придбання майна в реєстрі продовжувала існувати податкова застава, яка забезпечувала податковий борг попереднього власника. Верховний Суд дійшов висновку, що майно, придбане новим власником на електронних торгах, яке перебуває в податковій заставі через податковий борг - попереднього власника, підлягає звільненню від такого обтяження за позовом нового власника на підставі ст. 391 ЦК України. Верховний Суд окремо підкреслив, що якщо податкова застава не пов`язана з особою нового власника, але перешкоджає йому користуватися та розпоряджатися придбаним майном, гака застава порушує право власності нового набувача та може бути припинена в судовому порядку.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», продаж предмета обтяження є підставою для припинення всіх існуючих забезпечувальних та публічних обтяжень щодо відповідного рухомого майна, а також інших договірних обтяжень з нижчим пріоритетом. Правила, встановлені цією статтею, також застосовуються в разі реалізації предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах за рішенням суду.

За приписами статті 43 цього ж Закону відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру обтяжень рухомого майна на підставі рішення суду або заяви обтяжувача.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено цим законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом.

Згідно зі статтею 39 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», пріоритет публічного обтяження встановлюється з моменту його реєстрації. Зареєстровані публічні обтяження не мають пріоритету над обтяженнями того ж нерухомого майна, які були зареєстровані раніше моменту реєстрації публічного обтяження, а також обтяженнями, які мають вищий пріоритет згідно з правилами, встановленими розділом III цього Закону. Аналогічне правило закріплене у пункті 90.1 статті 90 Податкового кодексу України.

За таких обставин, з огляду на статтю 31 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», продаж житлового будинку на електронних торгах є самостійною підставою для припинення всіх існуючих публічних обтяжень, у тому числі податкової застави.

Згідно з частинами першою, другою статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частинами першою, другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 321 ЦК України).

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до пункту 14.1.155 статті 14 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

У статті 93 ПК України визначено підстави звільнення майна з податкової застави.

Вирішуючи спір по суті пред`явлених позовних вимог, судом встановлено, що позивач є власником майна, яке знаходиться у податковій заставі через наявність податкового боргу у колишнього власника ОСОБА_2 . Існуюча податкова застава перешкоджає позивачу розпоряджатися власним майном, а отже порушує її право власності.

Водночас податкова застава поширюється виключно на майно платника податків, який має податковий борг, у той час, як позивач - власник майна, не замінює ОСОБА_2 у правовідносинах щодо погашення заборгованості та придбала спірне майно в результаті проведення електронного аукціону в межах виконавчого провадження.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №464/3242/20, від 24 січня 2024 року у справі №569/9806/21, від 06 лютого 2024 року у справі №914/2901/21, від 11 березня 2024 року у справі №295/429/23, у справі 344/3333/23, від 03 липня 2024 року.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі №554/154/22 (провадження №14-24цс24), а також у постанові від 07 липня 2020 року у справі №438/610/14-ц (провадження №14-577цс19), сформувала сталий правовий висновок, відповідно до якого процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника торгів. Складання за результатами проведення прилюдних торгів акта про їх проведення є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином. Підставою набуття у власність майна, придбаного на прилюдних торгах, є договір купівлі-продажу та дії, спрямовані на передання такого майна у володіння покупця, що підтверджують відповідний протокол та акт про проведені прилюдні торги.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №925/1351/19 (провадження №12-35г21) додатково наголосила, що прилюдні торги межах здійснення виконавчого провадження мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та «юридичне очищення» майна, придбаного у такий спосіб.

Підсумовуючи вищенаведене, позивач набула право власності на частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі правочину договору купівлі-продажу, оформленого протоколом електронного аукціону від 05.08.2026 № 665410 та актом про проведений електронний аукціон від 10.08.2026 року. Зазначений правочин у встановленому законом порядку не оспорено, недійсним не визнано, його правомірність ніким не оспорюється.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Вендітеллі проти Італії» суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.

Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

З урахуванням наведених норм закону, суд вважає вірним обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав, підставність позовних вимог, а тому позов необхідно задовольнити у повному обсязі.

Розподіл судових витрат суд здійснює відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. оскільки представник позивача просив залишити судові витрати у вигляді судового збору за позивачем, тому судом питання розподілу судових витрат не вирішувалось.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про припинення обтяження у вигляді податкової застави задовольнити повністю.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права володіння, користування та розпорядження нерухомим майном — житловим будинком АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3229602105060, шляхом припинення обтяження у вигляді податкової застави, номер запису про обтяження 62163840, від 03.05.2025р.

Припинити право податкової застави Державної податкової служби України щодо житлового будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3229602105060, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про обтяження 62163840, яке виникло щодо податкових зобов`язань ОСОБА_2 .

Скасувати реєстрацію обтяження - податкової застави Державної податкової служби України щодо житлового будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3229602105060, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про обтяження 62163840, яке виникло щодо податкових зобов`язань ОСОБА_2 .

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Повне судове рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Суддя: