Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №908/274/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2026 року м.Дніпро Справа № 908/274/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Соп`яненко О.Ю. (доповідач)

суддів: Джепи Ю.А., Мартинюка С.В.,

за участю секретаря судового засідання: Антоненко Д.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Букін С.М.,

від відповідача (скаржник): Музичук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛУРГІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ” на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.04.2026 (повний текст рішення складено 08.04.2026, суддя Федько О.А.) у справі №908/274/26

за позовом: Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛУРГІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ” (03126, м. Київ, вул. Академіка Білецького, буд. 9-В)

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовної заяви і рішення суду першої інстанції.

05.02.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. №379/08-07/26, документ сформований в системі “Електронний суд” 05.02.2026) Запорізької міської ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛУРГІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ” про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 23.08.2018 по 31.12.2025 у розмірі 825 054,71 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.04.2026 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛУРГІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ” на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 23.08.2018 по 31.12.2025 в розмірі 825054,71 грн (вісімсот двадцять п`ять тисяч п`ятдесят чотири гривні 71 коп.), та судовий збір за подання позову в розмірі 9900,66 грн (дев`ять тисяч дев`ятсот гривень 66 коп.).

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛУРГІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ” 27.04.2026 звернулося через підсистему “Електронний суд” до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- судове рішення суду першої інстанції скасувати повністю;

- постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог – відмовити в повному обсязі;

- судові витрати покласти на позивача.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, неправильно оцінив докази та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Апелянт посилається на безпідставність застосування ст. 1212 ЦК України з огляду на те, що згідно з ч. 13 ст. 120 та ст. 123 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на нерухомість на ділянці, що перебувала у постійному користуванні іншої особи, орган місцевого самоврядування зобов`язаний у 30-денний строк припинити право постійного користування та передати ділянку в оренду.

Скаржник зазначає, що право постійного користування попереднього землекористувача (ПрАТ "Запорізький інструментальний завод") було припинено Запорізькою міською радою лише 28.01.2026, а в спірний період (23.08.2018 – 31.12.2025) у міськради були відсутні підстави для виникнення орендних відносин, що унеможливлювало передачу ділянки в оренду та одержання орендної плати, а відповідач не зберігав майно за рахунок позивача

Крім того, Апелянт не погоджується з кваліфікацією суду першої інстанції спірних правовідносин щодо стягнення коштів як «плату за фактичне користування земельною ділянкою».

На думку Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛУРГІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ”, плата за землю справляється виключно у формі земельного податку або орендної плати; інші види платежів за землю законом не передбачені та сплаті не підлягають. Скаржник зазначає, що він фактично сплатив позивачу за вказаний період плату за землю в розмірі земельного податку (1% від НГО) на загальну суму 418 654,41 грн.

На думку Відповідача, посилаючись на п. 2 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, сума 825 054,71 грн. не підлягає поверненню Відповідачем, оскільки плата за землю існує у вигляді земельного податку або орендної плати, тобто ніякої «плати за фактичне користування земельною ділянкою» не передбачено.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

Запорізька міська рада, скориставшись правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України, подала відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛУРГІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ”, в якому заперечила доводи апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Позивач зазначає, що скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Позивач посилається на те, що у зв`язку з розміщенням на земельній ділянці об`єктів нерухомості відповідача, у останнього існує обов`язок укласти договір оренди та зареєструвати на підставі цього право оренди.

Відповідач придбав об`єкти нерухомості (склад та приміщення технічного обслуговування по вул. Стартовій, 1и у м. Запоріжжі) за договором купівлі-продажу від 23.08.2018 № 3484, проте станом на 31.12.2025 договір оренди земельної ділянки так і не уклав. В той же час Відповідач не надав доказів належності до суб`єктів, визначених ст. 92 Земельного кодексу України, які мають право постійного користування ділянками комунальної власності та сплати земельного податку замість орендної плати.

Запорізька міська рада наголошує у поданому відзиві на тому, що згідно зі ст. 206 ЗК України використання землі є платним. Виходячи з принципу єдності юридичної долі будівлі та земельної ділянки, особа, яка придбала нерухомість, стає фактичним користувачем ділянки. Недоотримання міськрадою доходів у вигляді орендної плати через відсутність договору оренди є безпідставно збереженим майном (кондикційним зобов`язанням) на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України. На думку Позивача, подібний підхід повністю відповідає сталій судовій практиці Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у подібних спорах (зокрема, у справах № 629/4628/16-ц, № 922/3412/17, № 320/5877/17 тощо).

Окремо Позивач вважає посилання скаржника на те, що Податковий кодекс України не містить терміну «плата за фактичне користування», а передбачає лише «земельний податок» та «орендну плату», власною суб`єктивною думкою представника відповідача, яка не спростовує факт наявності заборгованості. Оскільки відповідач не є власником ділянки чи постійним землекористувачем, він не має підстав сплачувати лише земельний податок.

Щодо добровільно сплачених грошових коштів в розмірі 418 654,18 грн за платіжними інструкціями від 03.11.2025 № 430 (195 504,35 грн) та від 19.01.2026 № 17 (223 150,06 грн) Запорізька міська рада зазначає, що останньою зараховано ці кошти в рахунок погашення найдавнішого періоду заборгованості (з 23.08.2018 по 27.07.2021). Проте непогашеним залишився період з 28.07.2021 по 31.12.2025 на загальну суму 825 054,71 грн, яка і підлягає стягненню.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Соп`яненко О.Ю. (суддя-доповідач), судді: Джепа Ю.А., Мартинюк С.В.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

25.05.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від Запорізької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

В судове засідання 24.09.2026 з`явилися позивач та відповідач.

Колегія суддів у судовому засіданні 24.09.2026 оголосила скорочену (вступну та резолютивну частини) постанову.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

На підставі договору купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна від 23.08.2018, зареєстрованого в реєстрі за №3484, Товариство з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛУРГІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ” придбало нерухоме майно: склад для зберігання матеріалів літ. А-2 інв. №3-45, приміщення технічного обслуговування літ Б інв. №3-58, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Стартова, будинок 1и.

Право власності відповідача на нерухоме майно зареєстровано 23.08.2018, номер відомостей про речове право: 27624489, що підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав від 20.01.2026.

Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:07:047:0327, площею 0,7885 га.

За даними державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником такої земельної ділянки є Запорізька міська рада.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 20.01.2026 відсутні записи про зареєстроване за відповідачем право оренди вказаної земельної ділянки.

Відповідач згідно з платіжною інструкцією № 17 від 19.01.2026 перерахував на користь Запорізької міської ради суму 223 150,06 грн, вказавши призначення платежу “плата за землю, кадастровий номер 2310100000:07:047:0327” та згідно з платіжною інструкцією № 430 від 03.11.2025 суму 195 504,35 грн, призначення платежу “плата за землю, кадастровий номер 2310100000:07:047:0327”.

Рішенням Запорізької міської ради № 38/29 від 28.01.2026 “Про надання у користування на умовах оренди ТОВ “МЕТАЛУРГІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ” земельної ділянки по вул. Стартовій,1и для розташування виробничо-складської бази” припинено ПрАТ “Запорізький інструментальний завод” право постійного користування земельної ділянки площею 0,7885 га по вул. Стартовій, 1и (кадастровий номер 2310100000:07:047:0327) та передано її до земель Запорізької міської ради (п.1); надано Відповідачу у користування на умовах оренди строком на 19 років земельну ділянку площею 0,7885 га по вул. Стартовій, 1и (кадастровий номер 2310100000:07:047:0327) для розташування виробничої бази за рахунок земель Запорізької міської ради (п.2); Державний акт на право постійного користування землею від 22.02.1994 № 485 вважати таким, що втратив чинність (п.6).

30.06.2015 Запорізькою міською радою прийнято рішення № 7 “Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя”.

28.11.2018 Запорізькою міською ради прийнято рішення № 26 “Про встановлення розміру орендної плати за землю”. Відповідно до п. 15 Додатку до такого рішення річний розмір орендної плати за використання інших земельних ділянок м. Запоріжжя не змінився та встановлений у 3% від її нормативної грошової оцінки.

Згідно з Витягом від 12.09.2025 № НВ-2300489342025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:047:0327 складає 7 298 829,10 грн.

Листом від 13.01.2025 №6-28-0.22-18/71-25 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання статті 289 Податкового кодексу України повідомила про значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 1996 - 2024 роки. Так, значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2018 - 2020 - 1, 2021 – 1,1, 2022 – 1,15, 2023 – 1,051, 2024 – 1,12.

За розрахунком Запорізької міської ради недоотриманий дохід за фактичне користування ТОВ “МЕТАЛУРГІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ” земельною ділянкою площею 0,7885 га, кадастровий номер 2310100000:07:047:0327, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Стартова 1и, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 23.08.2018 по 31.12.2025, складає 1243709,12грн:

- за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 - 218 964,87 грн;

- за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 - 195 504,35 грн;

- за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 186 017,46 грн;

- за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 161 754,31 грн;

- за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 147 049,38 грн;

- за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 - 134 795,26 грн;

- за період з 01.01.2019 по 31.12.2019- 147 049,38 грн;

- за період з 01.09.2018 по 31.12.2018 - 49 016,46 грн;

- за період з 23.08.2018 по 31.08.2018 - 3 557,65грн.

Ураховуючи часткову оплату відповідачем грошових коштів за користування земельною ділянкою кадастровий номер 2310100000:07:047:0327 в загальній сумі 418 654,41 грн, за розрахунком позивача до стягнення з відповідача підлягає сума 825054,71 грн (3557,65 + 49016,46 + 147049,38 + 134795,26 + 147049,38 + 161754,31 + 186017,46 + 195504,35 + 218964,87 – 418654,41).

Доказів перерахування грошової суми, заявленої до стягнення, матеріали справи не містять.

6. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, погоджується з правовим обґрунтуванням та висновками Господарського суду Запорізької області з огляду на наступне.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Статтею 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до Закону.

Земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:07:047:0327 належить до комунальної власності, власником земельної ділянки є Запорізька міська рада.

Приписами статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про оренду землі” об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 23.08.2018 по 31.12.2025 в розмірі 825 054, 71 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що у відповідача були відсутні підстави для виникнення орендних правовідносин в порядку Закону України «Про оренду землі», є безпідставними з огляду на таке.

Апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 23.08.2018 за Товариством з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛУРГІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ” зареєстровано право власності на нерухоме майно: склад для збереження матеріалів літ. А-2 інв. №3-45, приміщення технічного обслуговування літ Б інв. №3-58, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Стартова, будинок 1и на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:07:047:0327.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України (в редакції станом на 23.08.2018) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 2 ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20).

Апеляційним господарським судом з наявних матеріалів справи встановлено, що у спірний період між відповідачем та Запорізькою міською радою договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:047:0327 не був укладений.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Разом з цим, обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових затрат, він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав).

Враховуючи наведене колегія суддів виснує про те, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене апеляційний господарський суд погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що у період з 23.08.2018 по 31.12.2025 земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:07:047:0327 площею 0,7885 га за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Стартова, буд. 1и перебувала у користуванні відповідача у зв`язку з розташуванням на цій земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, що належать відповідачу на праві приватної власності.

Оцінюючи за сукупністю вищевикладені обставини, апеляційний суд погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про те, що ТОВ “МЕТАЛУРГІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ”, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою у вказаний період за відсутності укладеного договору, збільшило вартість власного майна, а Запорізькою міською радою втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), на отримання яких позивач цілком підставно очікував.

Таким чином, використання спірної земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення у спірний період позбавило Запорізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.

Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

В силу статті 143 Конституції України, статті 12 Податкового кодексу України, частини 1 статті 69 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Запорізька міська рада наділена повноваженнями самостійно встановлювати місцеві податки та збори у порядку, визначеному Податковим кодексом України, чим забезпечується реалізація принципу правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування, під яким розуміється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статтею 284 Податкового кодексу України передбачено, що органи місцевого самоврядування уповноважені встановлювати ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

До місцевих податків, зокрема належить податок на майно, до складу якого входить плата за землю - обов`язковий платіж, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (ст. 10, пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями ст. 21 Закону України “Про оренду землі” та підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ “МЕТАЛУРГІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ” не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:047:0327, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). При цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Рішенням Запорізької міської ради № 6 від 30.06.2015 (дата оприлюднення 30.06.2015) встановлено податок на майно (в частині плати за землю). В пункті 4 зазначеного рішення вирішено встановити розмір орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки) (додаток 3).

В додатку № 3 цього рішення наведені розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки). Зокрема, зазначено, що для інших земельних ділянок міста Запоріжжя розмір орендної плати у відсотках від їх нормативної грошової оцінки становить три відсотки.

30.06.2015 рішенням Запорізької міської ради № 7 було затверджено нормативну грошову оцінку земель м. Запоріжжя, яку введено в дію з 01.01.2016 року. В пункті 3 рішення зазначено, що базова вартість одного квадратного метра земель міста Запоріжжя станом на 01.01.2013 року становить 239,50 грн., та з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014 рік – 299,14 грн. В пункті 7 цього рішення зазначено про введення в дію нормативної грошової оцінки земель міста з 01.01.2016 року.

З наведеного вбачається, що Запорізька міська рада в межах повноважень, у відповідності до законодавства України, затвердила та встановила податок та збори на користування землями міста Запоріжжя.

За умовами підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

28.11.2018 Запорізька міська рада прийняла рішення № 26 “Про встановлення розміру орендної плати за землю”, яким було внесено зміни до рішення Запорізької міської ради № 6. Зазначеним рішенням Запорізькою міською радою було встановлено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки). Відповідно до додатку до вказаного рішення, річний розмір орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:07:047:0327 не змінився та становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки. З прийняттям рішення Запорізької міської ради № 103 від 04.12.2024 “Про внесення змін до рішення від 28.11.2018 №26 “Про встановлення розміру орендної плати за землю”, річний розмір орендної плати за користування іншими земельними ділянками м. Запоріжжя не змінився та так само становить 3% від їх нормативної грошової оцінки (п. 17 додатку).

За даними витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-2300489342025, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:047:0327 становить 7 298 829,10грн.

Апеляційний господарський суд принагідно звертає увагу на правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 про те, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 (п. 7.19), постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20, постанова Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, постанова Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 904/4933/15, постанова Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 751/1543/19).

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147 затверджена “Методика нормативної грошової оцінки земельних ділянок”. Ця Методика встановлює методологічні засади проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка застосовується у випадках, визначених Законом України “Про оцінку земель”. Об`єктом нормативної грошової оцінки є земельні ділянки усіх категорій та форм власності в межах території територіальної громади (або її частини) (згідно п. 1 Методики).

Відповідно до п. 20 Методики дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою, форму якої наведено в додатку 16, що подається в електронній або паперовій формі, як витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за формою згідно з додатком 17. Витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок оформляється і видається автоматично в електронній формі з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Наданий до позовної заяви Витяг №НВ-2300489342025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 12.09.2025 відповідає додатку 17 Методики.

Відтак, оскільки нормативна грошова оцінка земельних ділянок міста Запоріжжя є сталою та не зазнала змін у період з 23.08.2018 по 31.12.2025, суд вважає, що використання Позивачем витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 12.09.2025 та ділення розміру такої оцінки на відповідні щорічні коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за попередній 2024 рік (і послідовного ділення отриманої нормативної грошової оцінки на такі коефіцієнти за 2023, 2022, 2021, 2020, 2019, 2018 роки) при здійсненні розрахунку заборгованості є правомірним та відповідає вищевказаним висновками Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

З урахуванням вищенаведених обставин, на підставі рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 “Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя”, від 28.11.2018 № 26 “Про встановлення розміру орендної плати за землю” здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ “МЕТАЛУРГІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ” земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:07:047:0327, площею 0,7885 га, яка розташована за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Стартова, 1и, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування), за період з 23.08.2018 по 31.12.2025.

Згідно з указаним розрахунком загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) за період з 23.08.2018 по 31.12.2025 з урахуванням часткової оплати складає 825 054,71 грн.

Досліджуючи вказаний розрахунок, апеляційний суд зазначає, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2018 - 2024 р.р. була визначена позивачем з урахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель, які оприлюднені на офіційному сайті Державної податкової служби України (лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру) та враховані суми, що були сплачені відповідачем відповідно до платіжних інструкцій №17 від 19.01.2026 в сумі 223150,06 грн та №430 від 03.11.2025 в сумі 195 504,35 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок та проаналізувавши фактичні обставини справи і письмові докази, наявні в матеріалах справи, апеляційний господарський суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що наданий розрахунок є обґрунтованим.

Згідно з частинами 1, 2 статті 21 Закону України “Про оренду землі” орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття “земельний податок” і “орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності”.

Предметом позову у даній справі є стягнення безпідставно збережених коштів на підставі статей 1212, 1214 ЦК України в розмірі орендної плати, що належить до сфери приватноправових відносин. За суб`єктним складом спір також є приватноправовим, оскільки сторонами спору є суб`єкт господарювання та орган місцевого самоврядування, який діє як представник власника (територіальної громади м. Запоріжжя) земельної ділянки комунальної власності у приватноправових земельних відносинах, а не як суб`єкт владних повноважень.

Отже, системний аналізу змісту пункту 10.1.1. статті 10, підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, статей 40, 41, пункту 265.1.3. статті 265 ПК України вказує, що власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 922/2378/20.

З урахуванням вищезазначеного, за відсутності укладеного договору оренди, грошові кошти, які повинен сплатити відповідач, не можна вважати орендною платою, такі кошти є платою за фактичне користування вказаною земельною ділянкою.

Набуття відповідачем - юридичною особою приватного права - у визначеному законодавством порядку права приватної власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, яка перебувала у постійному користуванні ПрАТ “Запорізький інструментальний завод”, створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомості, розташованого на ній (ТОВ “МЕТАЛУРГІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ”), у розмірі відповідно до положень статті 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України в силу правочину з придбання об`єкта нерухомого майна та переходу права користування земельною ділянкою відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Цим зумовлюється право власника такого об`єкта нерухомості вимагати оформлення в установленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою незалежно від отримання відмови попереднього землекористувача від вказаних земель, а так само незалежно від рішень власника земельної ділянки про припинення прав попереднього землекористувача.

Частина 2 ст. 92 ЗК України обмежує коло осіб, які можуть бути постійними користувачами земельних ділянок. З аналізу наведеної норми суд виснує, що відповідач не входить до такого переліку підприємств, установ, організацій, відтак не може бути постійним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:047:0327.

Отже, для визначення розміру грошових коштів, які відповідач має повернути власникові земельної ділянки, використовується аналогія розрахунку орендної плати відповідно до договору оренди, враховуючи нормативну грошову оцінку такої земельної ділянки, процентну ставку у 3% від її нормативної грошової оцінки, яка могла застосовуватись у випадку належного оформлення відповідачем права користування такою земельною ділянкою. При цьому, грошові кошти, які просить стягнути позивач, не є орендною платою, а є, фактично, її еквівалентом.

Апеляційний суд зауважує, що іншого механізму розрахунку розміру безпідставно збереженого майна за користування земельною ділянкою без оформлення договору оренди законодавством не передбачено. Застосування іншого підходу суперечило би презумпції справедливості у порівнянні з іншими добросовісними землекористувачами.

Щодо посилання відповідача на ухилення Запорізької міської ради від укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:047:0327 з 2018 року суд зазначає, що дослідження питання законності дій / бездіяльності органу місцевого самоврядування щодо укладення договору з відповідачем є обставиною, яка підлягає встановленню при оскарженні таких дій / бездіяльності. Втім, в межах даної справи зі спору про стягнення безпідставно збережених коштів така обставина не входить до предмету доказування. До того ж, вина відповідача не є обов`язковим елементом кондиційних зобов`язань та її доведення у такій категорії справ не вимагається.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в даному випадку Скаржник заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, доказів перерахування на користь позивача доходу, набутого за період 23.08.2018 по 31.12.2025 у вигляді несплаченої орендної плати в сумі 825 054,71 грн, суду не надав, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що доводи Скаржника також не знайшли свого підтвердження та підлягають відхиленню.

Враховуючи встановлені обставини у даній справі, предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, апеляційний суд виснує про те, що рішення Господарського суду Запорізької області від 08.04.2026 у справі №908/274/26 є законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним і всебічним з`ясуванням обставин справи та належною оцінкою зібраних у справі доказів.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами перегляду рішення суду.

Апеляційний господарський суд, здійснивши апеляційний перегляд справи у межах доводів апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про відсутність порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Запорізької області від 08.04.2026 - таким, що підлягає залишенню без змін.

8. Розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається, судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

З підстав наведеного та керуючись статями 129, 269-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛУРГІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ” на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.04.2026 у справі №908/274/26 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 08.04.2026 у справі № 908/274/26 – залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова підписана 19.10.2026 у зв`язку з відпусткою судді - члена колегії Джепи Ю.А. з 05.10.2026 по 16.10.2026.

Головуючий суддя О.Ю. Соп`яненко

Суддя Ю.А. Джепа

Суддя С.В. Мартинюк