Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №905/345/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Харків Справа № 905/345/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Россолов В.В.

секретаря судового засідання Гаркуша О.Л.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛВР Алко” (вх.№1836Х/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 06.08.2026

у справі №905/345/26 (суддя Величко Н.В., рішення підписано 06.08.2026)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альда Пекеджинг", Закарпатська область, Ужгородський район, с.Тарнівці

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛВР Алко”, Донецька область, с.Добропілля,

про стягнення 723.909,26 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альда Пекеджинг" звернулось до Господарського суду Донецької області через підсистему “Електронний суд” з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛВР Алко” заборгованості за поставлений товар у розмірі 546.336,91 грн, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов Договору поставки №01/11/2021 від 01.11.2021, нарахованих на заборгованість 3% річних у розмірі 37.750,10 грн, пені в розмірі 80.857,86 грн, інфляційних втрат у розмірі 58.964,39 грн, а також відшкодування суми судових витрат (вх.№2252/26 від 25.05.2026).

Рішенням Господарського суду Донецької від 06.08.2026 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛВР Алко” (код ЄДРПОУ 42784646, адреса: 85032, Донецька область, с.Добропілля, Промзона №1, вул.Промислова, б.4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Альда Пекеджинг” (код ЄДРПОУ 40476821, адреса: 89420, Закарпатська область, Ужгородський р-н, с.Тарнівці, вул.Концівська, 16-А, рахунок: IBAN НОМЕР_1 в АТ "Ощадбанк", МФО 351823) заборгованість в розмірі 546.336,91 грн, крім того сплачений судовий збір за розгляд справи в розмірі 6.556,02 грн. В іншій частині вимог відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛВР Алко” звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 06.08.2026 у справі №905/345/26 в частині задоволених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Альда Пекеджинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛВР Алко” про стягнення заборгованості по Договору поставки №01/11/2021 від 01.11.2021 в розмірі 546.336,91 грн та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні таких позовних вимог в зазначеній справі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- суд першої інстанції, задовольняючи вимоги про стягнення основного боргу, не врахував обставин, які унеможливили належне виконання ним договірних зобов`язань. Зокрема, розпорядженнями Головного управління ДПС у Київській області від 21.12.2023 №1091-Р та від 06.02.2024 №142-Р було анульовано ліцензії відповідача на право оптової торгівлі алкогольними напоями, що призвело до припинення його основної господарської діяльності, втрати доходів, погіршення фінансового стану та неможливості своєчасного виконання грошових зобов`язань перед контрагентами, зокрема позивачем;

- анулювання ліцензій відбулося з незалежних від волі апелянта причин та за відсутності його вини, а спричинені цим обставини мають характер непереборної сили (форс-мажору). Посилаючись на статті 614, 617 ЦК України скаржник вважає, що такі обставини є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення договірних зобов`язань та зумовлюють передчасність пред`явлення позивачем вимог про стягнення заборгованості;

- на підтвердження вжиття всіх залежних від нього заходів для усунення перешкод у здійсненні господарської діяльності скаржник посилається на оскарження відповідних розпоряджень податкового органу в адміністративному суді. Зокрема, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 у справі №320/10445/24 розпорядження від 06.02.2024 №142-Р визнано протиправним та скасовано, проте це рішення оскаржене податковим органом в апеляційному порядку, тоді як розгляд справи №320/2667/24 щодо іншого розпорядження на час подання апеляційної скарги не завершений;

- суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не надав належної оцінки обставинам, які свідчать про відсутність його вини у порушенні зобов`язання, неправильно застосував статті 614, 617 ЦК України та порушив вимоги статей 73, 74, 76– 78, 236 ГПК України щодо доказування й обґрунтованості судового рішення. При цьому апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду щодо застосування стандарту вірогідності доказів.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2026 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Россолов В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 апеляційну скаргу заявника залишено без руху, в зв`язку з несплатою судового збору у відповідному розмірі. Витребувано матеріали справи №905/345/26 з Господарського суду Донецької області.

03.09.2026 на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №905/345/26.

Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ “ЛВР Алко”; встановлено строк до 05.10.2026 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи до 05.10.2026 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України; призначено справу до розгляду на 13.10.2026. Явку учасників справи визнано не обов`язковою.

08.10.2026 в межах визначеного строку через підсистему “Електронний суд” на адресу Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Альда Пекеджинг" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№11004), в якому позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, як законне та обгрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Аргументуючи свою правову позицію у справі, позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що судом першої інстанції на підставі належних доказів встановлено факт поставки відповідачу товару, його прийняття без зауважень та наявність непогашеної заборгованості у розмірі 546.336,91 грн, тоді як апелянтом не спростовано ані факту отримання товару, ані обов`язку з його оплати. Позивач вважає безпідставними посилання відповідача на анулювання ліцензій на право оптової торгівлі алкогольними напоями як на обставину непереборної сили, оскільки припинення відповідного виду господарської діяльності, втрата доходів та погіршення фінансового стану не звільняють боржника від виконання грошового зобов`язання, що узгоджується з положеннями статті 625 ЦК України. При цьому анулювання ліцензій не позбавляло відповідача можливості здійснювати розрахунки за раніше отриманий товар, а наявність адміністративних спорів щодо правомірності рішень податкового органу не спростовує встановленої заборгованості та не доводить об`єктивної неможливості її погашення. Також позивач звертає увагу на відсутність сертифіката Торгово-промислової палати, який би підтверджував наявність форс-мажорних обставин у спірних договірних відносинах, та недоведеність причинно-наслідкового зв`язку між анулюванням ліцензій і невиконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки.

13.10.2026 на адресу Східного апеляційного господарського суду від ТОВ “ЛВР Алко” надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.11167) на строк до трьох тижнів. В обґрунтування клопотання заявник посилається на необхідність залучення адвоката для забезпечення професійної правничої допомоги під час апеляційного розгляду справи, оскільки керівник та працівники товариства не володіють спеціальними знаннями у галузі права. При цьому зазначає, що місцезнаходження відповідача належить до території можливих бойових дій, що істотно ускладнює пошук адвоката та укладення з ним відповідного договору. За твердженням заявника, товариство здійснює заходи щодо залучення адвоката та перебуває на стадії переговорів щодо умов надання правничої допомоги, для завершення яких потребує додаткового часу.

Розглянувши заявлене клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення.

Відповідно до ч.11 ст 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи за клопотанням учасника справи, якщо повідомлені ним причини неявки визнані судом поважними. Водночас згідно з ч.12 цієї статті неявка належним чином повідомлених учасників справи не перешкоджає її розгляду.

Колегія суддів враховує, що право на професійну правничу допомогу не виключає можливості участі юридичної особи у справі в порядку самопредставництва відповідно до ч.3 ст.56 ГПК України. При цьому скаржник не навів конкретних обставин, які перешкоджали залученню адвоката протягом часу, що минув із моменту подання апеляційної скарги 25.08.2026, а саме по собі місцезнаходження товариства на території можливих бойових дій не доводить неможливості залучення адвоката з іншого регіону.

Зважаючи на те, що правова позиція відповідача викладена в апеляційній скарзі, заявник обізнаний про дату та час судового засідання, а об`єктивних перешкод для розгляду справи за його відсутності не наведено, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим клопотання ТОВ "ЛВР Алко" залишається без задоволення.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, свого представника не направив. Водночас у відзиві на апеляційну скаргу просив здійснити розгляд справи за відсутності позивача та його представника на підставі наявних у справі матеріалів.

Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи наявні процесуальні документи сторін, в яких останні висловили свою правову позицію, а також інші документи, необхідні для прийняття обґрунтованого рішення зі спору. Явка учасників справи у призначене судове засідання обов`язковою судом не визнавалася, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення без відкладення її розгляду.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 01.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Техно-Друк” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛВР Алко” (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки №01/11/2021, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю продукцію, іменовані надалі “Товар”, а Покупець прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах даного Договору. Найменування, кількість, асортимент товару, строк поставки товару, адреса поставки вказується в письмовій заявці, переданій по електронній пошті або факсимільним зв`язком, що надається покупцем за 15 банківських днів до дати поставки товару (п.1.1.-1.2. Договору).

Іншими умовами Договору сторони визначили наступне:

- найменування товару, його кількість за одиницю і по позиціях та загальна вартість товару, вказується в рахунках-фактурах та видаткових накладних, які постачальник надає покупцю. Ціна на Товар, може бути змінена на вимогу Постачальника, про що Постачальник повідомляє Покупця не пізніш ніж за 30 календарних днів до дати запланованої зміни ціні на Товар. Пропозиція повинна містити дату, з якої Постачальник пропонує встановити нову ціну на Товар. Покупець повинен дати письмову відповідь на пропозицію протягом 8 календарних днів з дня її отримання. При відсутності у визначений строк відповіді від Покупця, ціна на Товар вважається не погодженою та подальше відвантаження Товару призупиняється до погодження ціни. Загальною сумою Договору вважається фактична сумарна вартість поставленого Товару згідно видаткових накладних у період строку дії цього Договору (п.2.1.-2.3 Договору);

- сторони погодили, що розрахунки здійснюються Покупцем за кожну отриману партію Товару згідно з рахунком-фактурою Постачальника, перерахуванням коштів на банківський рахунок Постачальника після 75 календарних днів після отримання Покупцем Товару. Під партією розуміється обсяг Товару, що поставляється за одним транспортним документом ( ГІН) в один день (п.2.4. Договору);

- при виконанні Покупцем умов оплати Товару, поставка Товару здійснюється Постачальником у погоджені сторонами у заявках строки, але у будь-якому випадку не раніш 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту підтвердження Постачальником заявки. Постачальник має право на проведення дострокової поставки Товару (п.3.1. Договору);

- товар поставляється автомобільним транспортом Постачальника на умовах поставки DDU склад Покупця за адресою, вказаною у заявці (п.3.2. Договору);

- датою виконання постачальником зобов`язань по поставці товару вважається дата відмітки в товарно-транспортній накладній про отримання товару покупцем. У такому ж порядку право власності на товар переходить від постачальника до покупця (п.3.6. Договору);

- за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п.5.1. Договору);

- за прострочення оплати Товару, Покупець зобов`язаний сплатити пеню з дати прострочення терміну оплати, вказаного в Договорі, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє за період прострочення від загальної суми заборгованості, за кожний календарний день прострочення. Сплата пені не звільняє Сторону від виконання покладених на неї даним Договором обов`язків (п.5.4. Договору);

- Договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами та скріплення печатками і діє до 31 грудня 2022 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.9.1. Договір);

- у випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати Договір за один місяць до його закінчення, даний Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік (п.9.2. Договору).

Даний договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками обох підприємств.

Як свідчать надані документи та не оспорюється відповідачем, на виконання договору поставки №01/11/2021 від 01.11.2021 Постачальник поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 577.100,42 грн згідно наступних видаткових накладних, специфікацій та товарно-транспортних накладних до них: від 14.09.2023 №591 на суму 71.003,00 грн, від 13.10.2023 №660 на суму 49.475,16 грн, від 16.10.2023 №664 на суму 45.352,24 грн, від 23.10.2023 №685 на суму 73.600,20 грн, від 26.10.2023 №702 на суму 20.628,30 грн, від 22.11.2023 №777 на суму 252.758,76 грн, від 15.12.2023 №848 на суму 64.282,76 грн.

Факт поставки та отримання товару підтверджується видатковими накладними, специфікаціями та товарно-транспортними накладними, підписаними обома сторонами без зауважень і скріпленими печатками підприємств.

Водночас із наданих позивачем банківських виписок (реєстрів операцій) та повідомлень про зарахування коштів від 04.01.2024 №9818, від 15.01.2024 №9937, від 22.02.2024 №10526, від 23.02.2024 №10546, від 07.03.2024 №10733 вбачається, що відповідач здійснив лише часткову оплату отриманого товару, не виконавши зобов`язання щодо проведення розрахунків у строки, визначені договором поставки №01/11/2021 від 01.11.2021.

Крім того, матеріали справи містять підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2024 по 04.03.2024, відповідно до якого станом на 04.03.2024 заборгованість ТОВ "ЛВР Алко" становила 591.336,91 грн.

З метою врегулювання питання погашення заборгованості постачальник направив на електронну адресу відповідача 17.07.2025 претензію від 26.06.2025 №26/06-02 про сплату 546.336,91 грн, підписану його електронним підписом.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 13.01.2026, ТОВ "Техно-Друк" змінило найменування на ТОВ "Альда Пекеджинг" зі збереженням ідентифікаційного коду юридичної особи 40476821.

Оскільки претензія залишилася без відповіді та задоволення, позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення 546.336,91 грн основного боргу, 37.750,10 грн 3% річних, 58.964,39 грн інфляційних втрат та 80.857,86 грн пені.

Господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що наявними у матеріалах справи видатковими та товарно-транспортними накладними, специфікаціями, банківськими документами та актом звірки взаєморозрахунків підтверджено факт поставки позивачем товару, його отримання відповідачем та неналежне виконання останнім договірних зобов`язань щодо своєчасної і повної оплати, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 546.336,91 грн, доказів погашення якої відповідачем не надано. Водночас, відмовляючи у стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд виходив із того, що поданий позивачем розрахунок не містить необхідних вихідних даних, зокрема початкових і кінцевих дат нарахувань за кожною видатковою накладною, що унеможливлює перевірку заявлених сум та здійснення судом самостійного розрахунку. У відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20.000,00 грн суд також відмовив, пославшись на ненадання належних доказів фактичного надання адвокатських послуг у заявленому обсязі та недоведеність співмірності таких витрат зі складністю справи й обсягом виконаних робіт.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Предметом спору у цій справі є вимоги ТОВ "Альда Пекеджинг" про стягнення з ТОВ "ЛВР Алко" заборгованості за договором поставки №01/11/2021 від 01.11.2021, а також нарахованих у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується відповідачем лише в частині стягнення основного боргу, предметом апеляційного перегляду є обґрунтованість висновку суду про наявність у відповідача невиконаного грошового зобов`язання за договором поставки та правомірність стягнення відповідної заборгованості. При цьому, з огляду на зміст доводів апеляційної скарги, колегія суддів має перевірити, чи вплинуло анулювання ліцензій відповідача на право здійснення господарської діяльності на його обов`язок оплатити отриманий товар та чи можуть наведені скаржником обставини бути підставою для звільнення від виконання цього зобов`язання з урахуванням положень ст. 614, 617, 625 ЦК України.

Колегія суддів виходить із того, що в апеляційному провадженні перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, з урахуванням вимог ст. 269, 270 ГПК України. Предметом перевірки є правильність установлення судом попередньої інстанції фактичних обставин справи, належність та допустимість покладених в основу рішення доказів, а також правильність застосування норм матеріального і процесуального права. Вихід за межі апеляційних доводів не допускається, за винятком випадків, прямо передбачених процесуальним законом.

Відповідно до ст. 13, 74 ГПК України господарське судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна з яких повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76, 77, 79 цього Кодексу докази мають бути належними, допустимими та оцінюються за критерієм вірогідності, а відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює їх за внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження у сукупності.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 525, 526, 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до його умов та вимог закону, а одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 530, 610, 612 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у встановлений договором або законом строк, а його невиконання чи неналежне виконання становить порушення зобов`язання, зокрема прострочення боржника.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки постачальник зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець - прийняти його та сплатити визначену грошову суму. Згідно зі ст. 692 цього Кодексу покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, якщо інший строк оплати не встановлений договором або законом.

За приписами ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Водночас відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком у розумінні цієї норми.

При цьому ч. 1 ст. 625 ЦК України прямо передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання договору поставки №01/11/2021 від 01.11.2021 ТОВ "Техно-Друк" (після зміни найменування - ТОВ "Альда Пекеджинг") поставило ТОВ "ЛВР Алко" товар на загальну суму 577.100,42 грн за видатковими накладними від 14.09.2023 №591 на суму 71.003,00 грн, від 13.10.2023 №660 на суму 49.475,16 грн, від 16.10.2023 №664 на суму 45.352,24 грн, від 23.10.2023 №685 на суму 73.600,20 грн, від 26.10.2023 №702 на суму 20.628,30 грн, від 22.11.2023 №777 на суму 252.758,76 грн та від 15.12.2023 №848 на суму 64.282,76 грн.

Зазначені видаткові накладні, специфікації та товарно-транспортні накладні підписані сторонами та скріплені печатками підприємств. Доказів пред`явлення відповідачем зауважень щодо кількості, асортименту чи якості отриманого товару або його повернення матеріали справи не містять. Отже, наявні первинні документи у своїй сукупності підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з поставки товару та його прийняття відповідачем.

За умовами п. 2.4 Договору Покупець зобов`язався здійснювати оплату кожної отриманої партії товару після спливу 75 календарних днів із моменту її отримання, а відповідно до п. 3.6 Договору датою виконання постачальником зобов`язання з поставки визначено дату відмітки в товарно-транспортній накладній про отримання товару покупцем. Таким чином, обов`язок відповідача з оплати виникав щодо кожної отриманої партії товару окремо, а встановлені Договором строки розрахунків за всіма спірними поставками на час звернення позивача до суду сплинули.

Як вбачається з позовної заяви та наведеного в ній розрахунку, початкове сальдо заборгованості відповідача за Договором становило 531.304,49 грн. З урахуванням вартості товару, поставленого протягом вересня - грудня 2023 року на суму 577.100,42 грн, та здійснених відповідачем у період з 07.09.2023 по 07.03.2024 платежів на загальну суму 562.068,00 грн, залишок несплаченої заборгованості становить 546.336,91 грн.

Наведений розрахунок узгоджується з актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2024 по 04.03.2024, підписаним сторонами та скріпленим їх печатками, відповідно до якого станом на 04.03.2024 заборгованість ТОВ "ЛВР Алко" становила 591.336,91 грн. Після здійснення відповідачем 07.03.2024 платежу в розмірі 45.000,00 грн за платіжною інструкцією №10733 залишок заборгованості зменшився до 546.336,91 грн.

Суд першої інстанції, дослідивши банківські виписки (реєстри операцій), повідомлення про зарахування коштів та врахувавши здійснені відповідачем платежі в порядку черговості виникнення заборгованості, встановив, що за видатковою накладною від 14.09.2023 №591 частково погашено 30.763,51 грн, у зв`язку з чим залишок заборгованості за нею становить 40.239,49 грн, тоді як за іншими 6 видатковими накладними заборгованість у загальному розмірі 506.097,42 грн залишилася непогашеною.

Колегія суддів враховує, що відповідач в апеляційній скарзі не заперечує факту отримання товару за зазначеними накладними, не спростовує його вартості та визначеного судом розміру заборгованості. Доказів здійснення інших платежів, які б свідчили про повне або часткове погашення стягнутої суми боргу, скаржником не наведено.

За таких обставин, з огляду на підтверджений первинними документами факт поставки та прийняття товару, настання передбачених Договором строків його оплати, здійснення лише часткових розрахунків та відсутність доказів погашення залишку заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у ТОВ "ЛВР Алко" невиконаного грошового зобов`язання перед ТОВ "Альда Пекеджинг" за договором поставки №01/11/2021 від 01.11.2021 у розмірі 546.336,91 грн.

Щодо обставин анулювання ліцензій та їх впливу на виконання договору, колегія суддів зазначає наступне.

Обґрунтовуючи неможливість своєчасного виконання грошових зобов`язань за договором поставки №01/11/2021 від 01.11.2021, відповідач посилається на анулювання Головним управлінням ДПС у Київській області ліцензій на право оптової торгівлі алкогольними напоями на підставі розпоряджень від 21.12.2023 №1091-Р та від 06.02.2024 №142-Р. За твердженням скаржника, внаслідок прийняття зазначених розпоряджень підприємство було позбавлене можливості здійснювати основний вид господарської діяльності, що призвело до втрати доходів, погіршення фінансового стану та неможливості проведення розрахунків із контрагентами, зокрема позивачем.

Оцінюючи наведені обставини у співвідношенні з виконанням спірного Договору, колегія суддів враховує, що поставки товару оформлені видатковими накладними протягом вересня - грудня 2023 року, тоді як, за наведеними скаржником відомостями, розпорядження про анулювання ліцензій прийняті 21.12.2023 та 06.02.2024. При цьому п. 2.4 Договору передбачено оплату кожної партії товару після спливу 75 календарних днів із моменту її отримання, тобто строки виконання грошових зобов`язань визначалися залежно від дати отримання відповідної партії товару та не були пов`язані зі здійсненням відповідачем подальшої господарської діяльності.

Водночас із досліджених судом першої інстанції банківських документів вбачається, що відповідач продовжував здійснювати розрахунки за Договором і після прийняття зазначених розпоряджень. Зокрема, після дати першого розпорядження, на яке посилається скаржник (21.12.2023), відповідачем проведено платежі від 04.01.2024 №9818 на суму 15.000,00 грн та від 15.01.2024 №9937 на суму 21.048,00 грн, а після прийняття розпорядження від 06.02.2024 №142-Р - від 22.02.2024 №10526 на суму 10.000,00 грн, від 23.02.2024 №10546 на суму 5.000,00 грн та від 07.03.2024 №10733 на суму 45.000,00 грн. Отже, наведені скаржником обставини не супроводжувалися повним припиненням розрахунків між сторонами за спірним договором, хоча здійснених платежів виявилося недостатньо для погашення заборгованості.

На підтвердження неправомірності анулювання ліцензій відповідач також посилається на оскарження відповідних розпоряджень податкового органу в адміністративному судочинстві. Зокрема, зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 у справі №320/10445/24 розпорядження від 06.02.2024 №142-Р визнано протиправним та скасовано, проте ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2026 відкрито апеляційне провадження за скаргою податкового органу. Щодо розпорядження від 21.12.2023 №1091-Р скаржник повідомляє про його оскарження у справі №320/2667/24, розгляд якої на час подання апеляційної скарги не був завершений.

Разом із тим наведені відомості про адміністративні провадження стосуються правомірності рішень податкового органу щодо анулювання ліцензій відповідача та самі по собі не встановлюють обставин, які безпосередньо перешкоджали виконанню грошового зобов`язання за договором поставки. При цьому скаржник пов`язує неможливість оплати отриманого товару саме із втратою доходів унаслідок припинення господарської діяльності, не конкретизуючи інших перешкод для здійснення розрахунків із позивачем.

Щодо застосування ст. 614, 617, 625 ЦК України до спірних правовідносин.

Надаючи правову оцінку доводам апелянта про наявність обставин непереборної сили та відсутність його вини у порушенні договірних зобов`язань, колегія суддів виходить із необхідності розмежування обов`язку боржника виконати основне зобов`язання та відповідальності за його порушення.

За змістом ст.614 ЦК України вина є підставою відповідальності особи за порушення зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас ст.617 цього Кодексу передбачає можливість звільнення особи від відповідальності у разі доведення того, що порушення зобов`язання сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому наведеною нормою прямо визначено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, який звільняє його від відповідальності.

Отже, положення ст. 614, 617 ЦК України регулюють підстави відповідальності за порушення зобов`язання та звільнення від неї, проте самі по собі не передбачають припинення основного зобов`язання або звільнення боржника від його виконання. При цьому відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У спірних правовідносинах обов`язок ТОВ "ЛВР Алко" сплатити 546.336,91 грн виник із договору поставки №01/11/2021 від 01.11.2021 та фактичного отримання товару, а заявлена позивачем вимога в оскаржуваній частині спрямована на виконання цього обов`язку, а не на застосування до відповідача заходів відповідальності за його порушення.

Посилаючись на анулювання ліцензій на право оптової торгівлі алкогольними напоями, відповідач фактично обґрунтовує неможливість виконання грошового зобов`язання втратою доходів від основної господарської діяльності та погіршенням фінансового стану підприємства. Однак такі обставини не змінюють змісту зобов`язання покупця щодо оплати вже отриманого товару. Припинення можливості здійснювати певний вид господарської діяльності не тотожне неможливості виконання грошового зобов`язання, тим більше що, як встановлено вище, після анулювання ліцензій відповідач продовжував здійснювати платежі за спірним договором.

Колегія суддів також враховує, що скаржник не посилається на будь-яку домовленість із позивачем щодо відстрочення оплати товару або зміну встановлених договором строків розрахунків у зв`язку з анулюванням ліцензій. Відповідно, наведені ним обставини не дають підстав вважати, що строк виконання грошового зобов`язання був змінений або його виконання правомірно відстрочене.

Подібний правовий підхід викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2025 у справі №916/4003/24, у якій зазначено, що обставини непереборної сили можуть впливати на відповідальність за порушення зобов`язання, проте не звільняють боржника від виконання самого грошового зобов`язання та не продовжують строк його виконання, якщо інше не передбачено договором або законом.

Таким чином, навіть за умови підтвердження обставин, на які посилається відповідач, їх правові наслідки не поширюються на обов`язок сплатити вартість отриманого товару. Застосування ст. 614, 617 ЦК України у запропонованому скаржником розумінні фактично означало б звільнення його від виконання основного грошового зобов`язання з підстав, яких зазначені норми не передбачають. Тому доводи апеляційної скарги про передчасність стягнення заборгованості у розмірі 546.336,91 грн у зв`язку з анулюванням ліцензій не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо доведеності обставин непереборної сили та їх причинного зв`язку з невиконанням зобов`язання.

Колегія суддів також враховує, що для застосування ст.617 ЦК України недостатньо самого факту виникнення обставин, які ускладнюють здійснення господарської діяльності. Особа, яка посилається на непереборну силу, повинна довести не лише існування відповідних обставин, а й те, що саме вони об`єктивно унеможливили виконання конкретного зобов`язання.

У цьому випадку відповідач пов`язує невиконання зобов`язань перед позивачем з анулюванням ліцензій на право оптової торгівлі алкогольними напоями, внаслідок чого, за його твердженням, підприємство втратило джерело доходів та можливість здійснювати розрахунки з контрагентами. Проте в апеляційній скарзі не наведено конкретних відомостей про розмір втрат від припинення господарської діяльності, стан розрахунків підприємства чи інші обставини, які б дозволяли встановити безпосередній причинний зв`язок між анулюванням ліцензій та неможливістю оплати товару за договором №01/11/2021 від 01.11.2021. При цьому встановлений факт здійснення відповідачем платежів за Договором після прийняття розпоряджень податкового органу свідчить, що анулювання ліцензій саме по собі не унеможливлювало проведення розрахунків із позивачем.

Посилання скаржника на оскарження розпоряджень податкового органу в адміністративному судочинстві також не підтверджує вжиття ним усіх залежних від нього заходів щодо виконання саме грошового зобов`язання перед позивачем. Звернення до адміністративного суду спрямоване на відновлення права відповідача здійснювати відповідний вид господарської діяльності, однак не доводить відсутності його вини у невиконанні обов`язку з оплати раніше отриманого товару.

Щодо доводів позивача про відсутність сертифіката Торгово-промислової палати колегія суддів зазначає, що такий сертифікат не має наперед встановленої доказової сили та підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. Відповідний правовий висновок викладено у п.77 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17. Відтак визначальним у спірних правовідносинах є не наявність чи відсутність такого сертифіката, а доведеність обставин, які об`єктивно перешкоджали виконанню відповідачем конкретного зобов`язання.

Отже, наведені апелянтом обставини та їх обґрунтування не дають підстав встановити, що невиконання відповідачем обов`язку з оплати поставленого товару було безпосереднім наслідком обставин непереборної сили. Водночас, як зазначено вище, навіть доведеність таких обставин сама по собі не припиняє основного грошового зобов`язання та не звільняє відповідача від обов`язку сплатити вартість отриманого товару.

Щодо доводів про неповне з`ясування обставин справи та порушення правил доказування.

Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції вимог ст. 73, 74, 76-79, 236 ГПК України колегія суддів вважає необґрунтованими.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дослідив умови договору поставки №01/11/2021 від 01.11.2021, первинні документи, що підтверджують передання та отримання товару, банківські документи щодо здійснених розрахунків, акт звірки взаєморозрахунків та на підставі їх сукупної оцінки встановив факт неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання і розмір непогашеної заборгованості. При цьому апелянт не зазначає, які саме з досліджених судом доказів є неналежними чи недопустимими, не наводить обставин, які спростовували б встановлені факти поставки та часткової оплати товару, а свої заперечення проти рішення обґрунтовує обставинами анулювання ліцензій, правове значення яких для виконання спірного зобов`язання оцінено колегією суддів вище.

Колегія суддів також враховує, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі та встановлений строк для подання відзиву, своїм правом на подання заперечень проти позову до суду першої інстанції не скористався. Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Водночас неподання відзиву саме по собі не означає визнання позовних вимог та не звільняє суд від обов`язку перевірити їх обґрунтованість, що судом першої інстанції було здійснено на підставі наданих позивачем доказів.

Додані відповідачем до апеляційної скарги копії ліцензій, розпоряджень податкового органу та процесуальних документів у адміністративних справах №320/2667/24 і №320/10445/24 не подавалися до суду першої інстанції. Оскільки скаржник не обґрунтував неможливості їх подання раніше з причин, що об`єктивно від нього не залежали, колегія суддів не вбачає передбачених ч.3 ст.269 ГПК України підстав для прийняття зазначених документів як додаткових доказів.

Наведене скаржником посилання на правові висновки Верховного Суду щодо застосування стандарту вірогідності доказів також не спростовує правильності висновків суду першої інстанції. За змістом ст. 79 ГПК України обставина, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази на її підтвердження є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. У цій справі сукупність первинних та платіжних документів підтверджує виникнення і невиконання відповідачем обов`язку з оплати товару, тоді як наведені в апеляційній скарзі обставини не спростовують цих фактів та не змінюють правових підстав виникнення відповідного грошового зобов`язання.

Отже, доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування обставин справи та порушення правил доказування не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду і не свідчать про наявність передбачених ст. 277 ГПК України підстав для скасування оскаржуваного рішення.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, які мають значення для вирішення спору в оскаржуваній частині, та обґрунтовано стягнув з ТОВ "ЛВР Алко" на користь ТОВ "Альда Пекеджинг" заборгованість за договором поставки №01/11/2021 від 01.11.2021 у розмірі 546.336,91 грн. Доводи апеляційної скарги щодо анулювання ліцензій, погіршення фінансового стану відповідача та наявності обставин непереборної сили не спростовують встановленого обов`язку з оплати отриманого товару та ґрунтуються на неправильному розумінні правових наслідків звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості рішення Господарського суду Донецької області від 06.08.2026 у справі №905/345/26 в оскаржуваній частині, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "ЛВР Алко" підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 240, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛВР Алко” залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 06.08.2026 у справі №905/345/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повна постанова складена 19.10.2026.

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Россолов