Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №910/12356/24 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2026 р. Справа№ 910/12356/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н. М.

за участю представників:

від позивача: не з`явились

від відповідача: Пучка В. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 29.07.2026 (про прийняття звіту про виконання судового рішення) (повний текст ухвали складено та підписано 05.08.2026)

у справі № 910/12356/24 (суддя Блажівська О. Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн"

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

про стягнення заборгованості у розмірі 21 500, 98 грн

В С Т А Н О В И В :

Обставини справи, що передували прийняттю оскаржуваної ухвали

Господарським судом міста Києва розглядалася справа № 910/12356/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення заборгованості у розмірі 21 500, 98 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.02.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025, яке набрало законної сили 09.06.2025, у справі № 910/12356/24 позов задоволено повністю, стягнуто з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" 19 361, 68 грн основної заборгованості, 829, 56 грн 3 % річних та 1 309, 74 грн. Стягнуто з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн.

30.06.2025 на виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

Постановами від 20.11.2025 відкрито виконавчі провадження № 79524991 та № 79525111.

Постановами від 15.01.2026 зупинено вчинення виконавчих дій у зазначених виконавчих провадженнях на підставі абзацу 22 пункту 102 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження".

12.05.2026 до господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" (далі за текстом - ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн") надійшла заява про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.06.2026 заяву ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення задоволено, зобов`язано керівника Акціонерного товариства "Укрнафта" (далі за текстом - АТ "Укрнафта") у тридцяти денний строк з дня отримання даної ухвали надати суду звіт про виконання рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2025 у справі № 910/12356/24.

17.07.2026 АТ "Укрнафта" звернулось до господарського суду міста Києва із заявою, у якій просило суд прийняти звіт про виконання судових рішень у даній справі без подальшого зобов`язання щодо подання наступних звітів до моменту існування мораторію на вчинення виконавчих дій або із зобов`язанням подати такий звіт протягом встановленого судом строку після закінчення мораторію чи воєнного стану.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.07.2026 у справі № 910/12356/24 заяву АТ "Укрнафта" від 17.07.2026 задоволено частково.

Прийнято звіт керівника АТ "Укрнафта" від 17.07.2026 про виконання судового рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2025 у справі №910/12356/24, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025.

Зобов`язано керівника АТ "Укрнафта" надати звіт про виконання зазначеного судового рішення, у строк, який не перевищує 90 днів (до трьох місяців), з наступного дня після закінчення мораторію на вчинення виконавчих дій.

В іншій частині заяви АТ "Укрнафта" від 17.07.2026 відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаною ухвалою, ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 29.07.2026 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити АТ "Укрнафта" у прийнятті звіту керівника АТ "Укрнафта" про виконання рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2025 у справі № 910/12356/24. Встановити новий строк для подання звіту відповідно до ч. 3 ст. 3452 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), а саме 15 днів з моменту постановлення рішення судом апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала в частині прийняття звіту боржника, постановлена місцевим судом з порушенням норм процесуального права. При цьому скаржник стверджує, що звіт боржника не відповідає обов`язковим вимогам частини третьої статті 3452 ГПК України, оскільки не має визначеної в часі календарної межі та унеможливлює здійснення судового контролю, а також вимогам частини другої статті 3453 ГПК України, що є самостійною та безумовною підставою для відмови у його прийнятті.

Скаржник також наголошує, що суд першої інстанції неправильно застосував частину другу статті 3454 ГПК України, ототожнивши чинність мораторію на примусове виконання з достатністю заходів, вжитих боржником для добровільного виконання рішення.

Крім того, апелянт зазначає, що суд не надав оцінки доводам та доказам заявника щодо наявності у боржника вільних обігових коштів, які спростовують посилання боржника на неможливість добровільного виконання рішення без негативних наслідків для його діяльності.

Узагальнені доводи та заперечення відповідача

17.09.2026 через підсистему "Електронний суд" від АТ "Укрнафта" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.

Відповідач наголошує на тому, що поданий АТ "Укрнафта" звіт містив вказівку на обставини, які ускладнюють виконання судових рішень у справі № 910/12356/24, а саме: віднесення АТ "Укрнафта" до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, тоді як господарська та фінансова діяльність товариства в умовах воєнного стану має імперативне і домінантне спрямування на забезпечення потреб обороноздатності держави, зокрема, і шляхом виплати дивідендів державі та спрямування прибутків у затверджені Урядом капітальні інвестиції; включення боржника на підставі наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 23 березня 2023 року №52 ПАТ "Укрнафта" до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.

Крім того, відповідач зазначає, що предметом оцінки суду під час розгляду звіту боржника є не факт добровільного невиконання судового рішення, а обставини, які перешкоджають його виконанню в межах виконавчого провадження, а також заходи, що вживаються боржником для усунення таких перешкод та забезпечення виконання судового рішення. Водночас, в даному випадку під час військового стану діє мораторій і спеціальне законодавство.

Відповідач наголошує, що як станом на день подання звіту про виконання рішень суду у даній справі, так і на дату постановлення оскаржуваної ухвали, постанови державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій є чинними та не скасованими, а обставини, які слугували підставою для зупинення вчинення виконавчих дій боржником, за якими є АТ "Укрнафта", не припинили свого існування.

Саме ці обставини відповідач навів у своєму звіті як такі, що ускладнюють виконання судового рішення, зазначивши також про особливості здійснення господарської діяльності підприємства в умовах воєнного стану та виконання ним завдань, пов`язаних із забезпеченням обороноздатності держави.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги, заяв та клопотань сторін

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2026 апеляційну скаргу у справі №910/12356/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуюча суддя Ходаківська І. П., судді: Владимиренко С. В., Демидова А. М.

07.09.2026 Північний апеляційний господарський суд у визначеному складі постановив ухвалу, якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" на ухвалу господарського суду міста Києва від 29.07.2026 у справі № 910/12356/24 та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.10.2026.

Явка представників сторін

У судове засідання 14.10.2026 з`явився представник АТ "Укрнафта", який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" явку свого представника у судове засідання 14.10.2026 не забезпечило. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлено належним чином.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України).

До визначеної дати проведення судового засідання від ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 14.10.2026.

Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн".

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін

Згідно статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.

Відповідно до статті 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців, є Закон України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2025 на виконання рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2025, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025, видано накази.

Згідно з ст. 339 ГПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Отже, запровадження інституту подачі боржником звіту про виконання судового рішення є елементом судового контролю за належним, своєчасним та ефективним виконанням судових рішень.

Суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у господарських справах (ч. 1 ст. 3451 ГПК України).

Згідно із частиною другою статті 3451 Господарського процесуального кодексу України стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.

Частиною четвертою статті 3451 ГПК України передбачено, що якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов`язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3454 ГПК України за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 3452 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 3453 цього Кодексу.

Отже, судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт є формою забезпечення виконання судових рішень. При цьому для подання стягувачем заяви про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення мають бути наявні відповідні правові умови аби застосувати вказаний спосіб судового контролю, суд повинен мати обґрунтовані сумніви у невиконанні боржником свого конституційного обов`язку - виконання судового рішення.

Зі змісту ст. 3451 та 3454 ГПК України вбачається, що як крайній захід для захисту прав стягувача, закон встановив можливість звернення до суду з заявою про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення. У той же час, перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує боржника здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається невиконаним, в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку ст. 3451 ГПК України (аналогічна правова позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 09.12.2021 у справі № 901/235/20).

Відповідно до ч. 2 ст. 3452 ГПК України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, подача звіту про виконання судового рішення можлива на стадії примусового, а не добровільного виконання рішення суду, про що обґрунтовано наголосив відповідач, у поданому ним відзиві.

Згідно з ч. 2 ст. 3453 ГПК України звіт боржника про виконання судового рішення має містити, зокрема, відомості про виконання боржником судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про те, чи існують обставини, які ускладнюють виконання судового рішення боржником, які заходи вжито та вживаються боржником для їх усунення.

Зі змісту поданого АТ "Укрнафта" звіту слідує, що останній містив вказівку на обставини, які ускладнюють виконання судових рішень у справі № 910/12356/24, а саме віднесення АТ "Укрнафта" до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, тоді як господарська та фінансова діяльність товариства в умовах воєнного стану має імперативне і домінантне спрямування на забезпечення потреб обороноздатності держави, зокрема, і шляхом виплати дивідендів державі та спрямування прибутків у затверджені Урядом капітальні інвестиції; включення боржника на підставі наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 23 березня 2023 року №52 ПАТ "Укрнафта" до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.

Так, відповідно до Законів України "Про правовий режим воєнного стану", "Про оборону України", "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану", згідно з наказом Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України від 06.11.2022 "Про рішення Ставки Верховного Головнокомандувача від 05.11.2022 року", наказу Командувача Сил логістики Збройних Сил України від 06.11.2022, на підставі рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.11.2022, акції, емітентом яких є ПАТ "Укрнафта", активи що належали фізичним і юридичним особам, примусово відчужено у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного стану.

Акціонерами АТ "Укрнафта" наразі є Держава Україна в особі Міністерства оборони України та АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". При цьому АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на 100% належить Державі Україна.

Відтак, доводи відповідача стосовно того, що господарська та фінансова діяльність боржника в умовах воєнного стану має першочергове спрямування на забезпечення потреб держави, що значною мірою перешкоджає виконувати, зокрема, грошові зобов`язання підприємства, знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.04.2025 у справі №340/5977/22, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує боржника його виконати. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України №1404-VIII "Про виконавче провадження" від 02.06.2016, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку судового контролю за виконанням рішення суду.

Колегія суддів враховує зазначені вище висновки Верховного Суду у справі №340/5977/22 відповідно до положень частини четвертої статті 236 ГПК України.

Отже, предметом оцінки суду під час розгляду звіту боржника є не факт добровільного невиконання судового рішення, а обставини, які перешкоджають його виконанню в межах виконавчого провадження, а також заходи, що вживаються боржником для усунення таких перешкод та забезпечення виконання судового рішення. При цьому колегія суддів зазначає, що за загальним правилом, рішення може бути виконано й у добровільному порядку на будь-якій стадії. Водночас, в даному випадку під час військового стану діє мораторій і спеціальне законодавство.

Як вбачається з матеріалів справи, постановами від 20.11.2025 відкрито виконавчі провадження № 79524991, № 79525111 з примусового виконання рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2025 на підставі наказів від 30.06.2025.

25.08.2022 набрали чинності Закони України "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану" № 2455-ІХ від 27.07.2022, "Про внесення змін до п. 102 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" щодо зупинення виконання рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги у період дії воєнного стану" № 2456-ІХ від 27.07.2022, якими п. 102 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VIII доповнено новими абзацами.

06.05.2023 набрав чинності новий Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану" № 3048-ІХ від 11.04.2023.

Пунктом 102 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" визначено: "Зупиняється у період дії воєнного стану вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги в територіальних громадах, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають чи перебували у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, або якщо стягнення за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій".

Наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України № 52 від 23.03.2023 ПАТ "Укрнафта" включено до Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.

Враховуючи наведені вище обставини, постановами від 15.01.2026 зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № 79524991, № 79525111 на підставі абз. 22 п. 102 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження".

Станом на день подання звіту про виконання рішення суду у даній справі постанови державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій є чинними та не скасованими, а обставини, які слугували підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, боржником за якими є ПАТ "Укрнафта", не припинили свого існування.

Саме ці обставини боржник навів у своєму звіті як такі, що ускладнюють виконання судового рішення, зазначивши також про особливості здійснення господарської діяльності підприємства в умовах воєнного стану та виконання ним завдань, пов`язаних із забезпеченням обороноздатності держави.

Вказані обставини носять об`єктивний характер неможливості виконання рішення суду у даній справі і є обґрунтованими, які ускладнюють його виконання, а відтак у суду відсутні підстави для відмови у прийнятті звіту.

З огляду на вищенаведене, колегією суддів відхиляються доводи скаржника стосовно невідповідності звіту боржника вимогам ч. 2 ст. 3453 ГПК України, як такі, що спростовуються наведеними у звіті обставинами, що за висновком суду відповідають положенням ч. 2 ст. 3453 ГПК України.

Частиною сьомою статті 3454 ГПК України передбачено, що якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але боржником судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до ч. 3 ст. 3452 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про прийняття звіту та встановлення нового строку для подання звіту відповідно до ч. 3 ст. 3452 ГПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що застосування місцевим господарським судом норм процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.

Щодо посилання скаржника на те, що суд першої інстанції неправомірно поклав в основу висновку про прийняття звіту постанову Верховного Суду від 12.06.2025 у справі №910/5724/23, яка стосується іншого предмета спору і не може підміняти самостійну оцінку достатності заходів боржника до добровільного виконання судового рішення.

Постановою Верховного Суду від 12.06.2025 постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 у справі №910/5724/23 в частині часткового задоволення скарги Приватного акціонерного товариства "Кінто" на дії державного виконавця щодо зупинення виконавчих дій було скасовано, а ухвалу господарського суду міста Києва від 21.11.2024, якою у скарзі було відмовлено в цій частині - залишено в силі.

Верховний Суд у вказаній вище постанові виснував, що на момент відкриття виконавчого провадження до відома органу державної виконавчої служби був доведений наказ Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 23.03.2023 №52 про включення АТ "Укрнафта" до Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій, за якими зупиняється у період воєнного стану на підставі п. 102 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження".

Так, у мотивувальній частині постанови Верховний Суд зазначив (п. 4.19), що фактично погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент відкриття виконавчого провадження до відома органу державної виконавчої служби був доведений наказ Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 23.03.2023 №52 про включення відповідача до Переліку. "З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що державний виконавець правомірно зупинив вчинення виконавчих дій за виконавчими провадженнями № 75600998, ВП № 75601089, ВП № 75601150, ВП № 75601507. Вказане також обмежує можливість державного виконавця вчиняти активні дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду, зокрема, накладати арешт на грошові кошти відповідача".

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 17 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд.

Згідно зі ст. 36 вказаного Закону Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до ст. 1291 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвалою господарського суду міста Києва від 17.06.2026 (яка не є предметом оскарження у даній справі) було задоволено заяву ТОВ "НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН" про зобов`язання керівника АТ "Укрнафта" подати до господарського суду міста Києва звіт про виконання рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2025 у цій справі №910/12356/24; зобов`язано керівника у тридцятиденний строк з дня отримання даної ухвали надати суду звіт про виконання рішення.

Суд апеляційної інстанції в цій частині зазначає, що в даній справі склалась така правова ситуація, за якої фактично відсутня можливість виконання, та наявна ухвала про зобов`язання боржника подати звіт про виконання такого рішення (не оскаржене боржником). Вказані правові інститути, очевидно, частково суперечать один одному. Тоді як відсутнє правове визначення, чи є належним виконанням положень ст. 3451 - 3454 ГПК України подання звіту про виконання рішення шляхом лише зазначення причин неможливості такого виконання (з урахуванням діючого мораторію на примусове виконання боржника).

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що норма пункту 102 розділу XIII Закону України "Про виконавче провадження" та прийнятий на її виконання механізм формування Переліку підприємств оборонно-промислового комплексу мають винятковий, публічно-правовий характер.

Їх правова природа полягає у тимчасовому відкладенні застосування заходів примусового виконання з мотивів захисту національної безпеки та обороноздатності держави.

Також дана норма направлена на встановлення спеціального правового режиму діяльності підприємств оборонно-промислового комплексу в умовах воєнного стану, за якого пріоритет публічного інтересу щодо забезпечення обороноздатності та національної безпеки держави тимчасово переважає над приватним майновим інтересом окремих кредиторів.

Законодавець, усвідомлюючи критичне значення безперервного функціонування таких підприємств, виходив із необхідності унеможливити будь-яке відволікання їх фінансових і матеріальних ресурсів, яке може негативно вплинути на виконання покладених на них оборонних завдань. З цією метою запроваджено спеціальний перелік підприємств, щодо яких на період воєнного стану встановлено імперативну заборону на вчинення виконавчих дій, що є проявом особливого правового режиму захисту стратегічно важливих для держави суб`єктів господарювання.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що неможливість своєчасного виконання судових рішень обмеженим державою колом суб`єктів господарської діяльності та з врахуванням умов воєнного стану не може однозначно кваліфікуватись як невиконання судових рішень в контексті їх обов`язковості і відповідно не може трактуватись як порушення усталеної судової практики (як вітчизняних так і міжнародних судів) щодо обов`язковості виконання судових рішень з урахуванням вказаної правової невизначеності та наявності виключної правової проблеми.

В даному аспекті, фактично невирішеним є також питання щодо необхідності вказування у відповідному звіті конкретний календарний строк (з урахуванням воєнного стану) виконання рішення суду (з урахуванням обставин невизначеності тривалості обставин, які зумовили накладення мораторію).

Окрім вказаного, суд апеляційної інстанції зазначає, що органи публічної влади повинні діяти відповідно до закону і в межах норм, що визначають їхні повноваження. Вони не повинні діяти свавільно.

Якщо дії органу публічної влади виходять за межі його повноважень (ultra vires), такі дії будуть незаконними. Саме тому зазначену норму необхідно тлумачити системно, з урахуванням її мети та завдань.

Включення підприємства до Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, свідчить про те, що держава визначила його ресурси такими, що мають пріоритетне значення для забезпечення обороноздатності.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що керівник підприємства не вправі довільно спрямовувати кошти на виконання окремих приватноправових зобов`язань, оскільки вказане буде суперечити встановленому державою режиму їх використання або ставить під загрозу виконання оборонних завдань. До того ж, в даній справі (з урахуванням також стадії) суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями здійснювати аудит діяльності (та фінансового стану) боржника.

Отже, оцінюючи правомірність дій керівника, слід враховувати не лише наявність судового рішення, а й існування спеціального правового режиму, запровадженого державою. За наявності прямої законодавчої заборони щодо стягнення коштів у виконавчих провадженнях директор не вправі шляхом добровільного виконання нівелювати дію такої заборони, оскільки це суперечить її змісту, меті та покладеним на нього посадовим обов`язкам.

А тому, оскільки визначені за змістом звіту обставини, які зумовили ускладнення у виконанні рішення, власне, як і зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання судового рішення у цій справі рівною мірою залежать від тривання періоду воєнного стану, визначеність яких конкретною датою об`єктивно перебуває поза межами впливу і контролю боржника, а тому обставини неможливості виконання рішення суду у даній справі є обґрунтованими та такими, які ускладнюють його виконання. А відтак у суду першої інстанції були достатні підстави для прийняття звіту та встановлення нового строку для подання звіту, відповідно до ч.3 ст. 3452 ГПК України..

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що твердження апелянта про допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, а застосування місцевим господарським судом норм процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати

Судовий збір за подання апеляційної скарги у цьому разі не сплачується, а отже і не розподіляється судом за результатами її розгляду.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 29.07.2026 у справі №910/12356/24 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повна постанова складена 19.10.2026.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова