Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №910/5642/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2026 р. Справа№ 910/5642/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу

Кабінету Міністрів України

на рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2026

у справі № 910/5642/26 (суддя Блажівська О. Є.)

за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком"

до Кабінету Міністрів України

про стягнення заборгованості 96 131, 18 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст і підстави позовних вимог

У травні 2026 року Акціонерне товариство "Укртелеком" (далі за текстом - АТ "Укртелеком", позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі за текстом - КМУ; Уряд; відповідач) про стягнення заборгованості 96 131, 18 грн, з яких: 94 474, 64 грн - заборгованість по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах; інфляційні втрати - 1 322, 64 грн; три проценти річних в сумі 333, 90 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ "Укртелеком" вказувало на те, що:

надало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах мешканцям Березанської міської територіальної громади у період з 01.01.2024 по 31.12.2025 на суму 89 951,70 грн та мешканцям Пристоличної сільської територіальної громади у період з 01.12.2023 по 30.04.2025 на суму 4 522, 94 грн, що підтверджується поіменними та зведеними за категоріями пільг розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за послуги зв`язку.

у зв`язку з невідшкодуванням понесених витрат за надані послуги на пільгових умовах позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовними заявами до Управління соціального захисту населення Броварської районної державної адміністрації Київської області та до Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області про стягнення заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, в задоволенні яких рішеннями господарського суду Київської області від 13.11.2025 у справі №911/2067/25 та від 06.02.2026 у справі № 911/2953/25 відмовлено повністю, оскільки належним представником держави у спірних правовідносинах є Кабінет Міністрів України;

відповідач всупереч вимогам чинного законодавства не виконує своїх зобов`язань щодо відшкодування витрат, понесених позивачем у результаті надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах особам, які проживають на території Березанської міської територіальної громади становить та Пристоличної сільської територіальної громади, що і стало підставою для звернення останнього із цим позовом до суду.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, вказуючи на те, що питання відшкодування витрат за надання пільг з оплати послуг зв`язку окремим категоріям громадян має бути вирішено згідно із законодавством за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2026 у справі № 910/5642/26 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з КМУ на користь АТ "Укртелеком" 94 474, 64 грн заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, інфляційні втрати в сумі 1 322, 64 грн, три проценти річних в сумі 333,90 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662, 40 грн.

Рішення суду аргументовано тим, що:

- відповідно до підпункту "є" пункту 9 частини першої статті 87 БК України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на інші програми в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. На момент виникнення спірних правовідносин такий перелік не затверджений, що однак не змінює фактичного існування програм у галузі соціального захисту та соціального забезпечення, які забезпечують виконання загальнодержавних функцій, та не звільняє державу від здійснення видатків для забезпечення реалізації таких програм;

- здійснення соціальних виплат за надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян належить саме до делегованих повноважень органу місцевого самоврядування і має супроводжуватись відповідним фінансуванням з боку держави, як того вимагають положення частини третьої статті 142 Конституції України;

- положення пункту 6 статті 92 Конституції України і норм Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" у сукупності свідчать про те, що покладання обов`язків зі відшкодування спірних витрат на послуги зв`язку пільговим категоріям громадян на органи місцевого самоврядування є помилковим, оскільки боржником у цих правовідносинах є держава, яка здійснює свої цивільні права через відповідні органи;

- належним представником держави у спірних правовідносинах є той суб`єкт, який визначений головним розпорядником бюджетних коштів у законі про державний бюджет, прийнятому законодавцем у році, що відповідає спірному періоду, за який понесені позивачем витрати за надання послуг зв`язку пільговим категоріям громадян підлягають компенсації. Якщо держава не визначила законом такого головного розпорядника видатків, у такому випадку саме Кабінет Міністрів України слід вважати органом, в особі якого держава виступає відповідачем, адже відповідно до пункту 6 статті 116 Конституції України саме Кабінет Міністрів України розробляє проєкт закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України. Стороною зобов`язання з компенсації витрат позивачеві за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян є держава в особі Кабінету Міністрів України, який є належним відповідачем у цьому спорі.

- законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов`язання сторін у цій справі виникають безпосередньо із законів України;

- наданими позивачем доказами підтверджено факт надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах особам, які проживають на території Березанської міської територіальної громади Київської області за період із 01.01.2024 по 31.12.2025 включно на суму 89 951,70 грн, а також мешканцям Пристоличної сільської територіальної громади Київської області на суму 4 522,94 грн за період із 01.12.2023 по 30.04.2025 включно;

- відповідач не надав суду доказів відшкодування витрат позивача за надані послуги зв`язку на пільгових умовах.

Короткий зміст апеляційних скарг і заперечень на неї

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2026 у справі № 910/5642/26 і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга позивача зводиться до того, що КМУ не є належним відповідачем, оскільки в Уряду відсутні зобов`язання та правові підстави здійснювати виплати за послуги зв`язку пільговим категоріям осіб чи передбачати таки видатки у відповідному проекті закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Питання відшкодування таких витрат за має бути вирішено згідно із законодавством за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів відповідача, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись зокрема на те, що КМУ є органом в особі якого держава виступає відповідачем у правовідносинах щодо компенсації витрат на надання послуг зв`язку пільговим категоріям громадян.

Розгляд справи Північним апеляційним господарським судом

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.08.2026 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І. П., судді Демидова А. М., Владимиренко С. В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КМУ на рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2026 у справі № 910/5642/26 та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

Обставини справи

АТ "Укртелеком" є оператором електронних комунікацій (до 01.01.2022 - оператор телекомунікацій) і включене до Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг (раніше - операторів, провайдерів телекомунікацій) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку.

АТ "Укртелеком", як оператор електронних комунікацій надає електронні комунікаційні послуги споживачам згідно із Законом України "Про електронні комунікації" та Законом України "Про зв`язок" та іншими законодавчими актами України.

АТ "Укртелеком" на виконання вимог Законів України надало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах мешканцям Березанської міської територіальної громади у період з 01.01.2024 по 31.12.2025 на суму 89 951,70 грн та мешканцям Пристоличної сільської територіальної громади у період з 01.12.2023 по 30.04.2025 на суму 4 522,94 грн, що підтверджується поіменними та зведеними за категоріями пільг розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за послуги зв`язку.

У зв`язку з невідшкодуванням понесених витрат за надані послуги на пільгових умовах, Позивач надіслав Управлінню соціальної та ветеранської політики Березанської міської ради та Пристоличній сільській раді претензії № 5 від 18.02.2025 (вих. № 80С30/СЦ/ВИХ/152), № 9 від 18.02.2025 (вих. № 80С30/СЦ/ ВИХ/156) та № 20 від 23.06.2025 (вих. № 80С30/СЦ/ВИХ/628) із пропозицією перерахувати на рахунок позивача заборгованість за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення.

У відповідь на претензію № 5 від 18.02.2025 листом № 13-14/03/395 від 27.02.2025 Управління соціальної та ветеранської політики Березанської міської ради повідомило, що враховуючи позицію Верховного Суду, а також відсутність підписаного на 2024 рік договору про відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги, претензію відхиляє у зв`язку з її пред`явленням до неналежного суб`єкта.

У відповідь на претензію № 20 від 23.06.2025 листом № 02-14/1477/2025 від 30.06.2025 Пристолична сільська рада повідомила, що на 2024-2025 роки не затверджена бюджетна програма, видатки якої передбачали б компенсацію послуг зв`язку, крім того, не передбачено бюджетних асигнувань спрямованих на здійснення такої компенсації та що відсутні договори про відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги.

Також, позивач надіслав Управлінню соціальної та ветеранської політики Броварської районної державної адміністрації Київської області лист № 80С914.012-73/48 від 31.03.2025 та Управлінню соціальної та ветеранської політики Бориспільської районної державної адміністрації Київської області претензію № 20 від 23.06.2025 (вих. № 80С30/СЦ/ВИХ/628) із пропозицією перерахувати на рахунок позивача заборгованість за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення Березанської міської територіальної громади Броварського району Київської області та Пристоличної сільської територіальної громади.

Управління соціальної та ветеранської політики Броварської районної державної адміністрації Київської області відповідь на лист не надало, витрати не відшкодувало. Управління соціальної та ветеранської політики Бориспільської районної державної адміністрації Київської області у відповідь на претензію № 20 від 23.06.2025 (вих. № 80С30/СЦ/ВИХ/628) листом № 7/868 від 24.06.2025 порадило звернутись до Пристоличної територіальної громади, оскільки воно даним питанням не займається.

Зважаючи на наведене, позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовними заявами до Управління соціального захисту населення Броварської районної державної адміністрації Київської області та до Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області про стягнення заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Як зазначає позивач, рішенням господарського суду Київської області від 13.11.2025 у справі № 911/2067/25 та від 06.02.2026 у справі № 911/2953/25 в задоволенні позовів АТ "Укртелеком" до Управління соціального захисту населення Броварської районної державної адміністрації Київської області та до Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області відмовив повністю, оскільки Управління соціального захисту населення Броварської районної державної адміністрації Київської області та Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області є неналежними Відповідачами у справі і саме Кабінет Міністрів України слід вважати органом, в особі якого держава виступає відповідачем у спірних правовідносинах.

У зв`язку з наведеним та для здійснення розрахунків за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах мешканцям Березанської міської територіальної громади та мешканцям Пристоличної сільської територіальної громади, позивач надіслав відповідачу листи-вимоги № 80С914.012-30/1 від 12.03.2026 та № 80С914.012-30/1 від 12.03.2026 про відшкодування вказаних витрат з поіменними та зведеними розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за кожний місяць спірного періоду окремо, які містять перелік осіб, яким були надані послуги на пільгових умовах, відомості, за якими можна ідентифікувати особу пільговика (прізвище, ім`я, по-батькові, місце проживання такої особи, її ідентифікаційний номер), вид пільги та період її отримання, суму пільги по кожному окремому пільговику, загальну суму витрат тощо, які відповідач отримав 23.03.2026, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень Укрпошти.

Відповідь на зазначені листи-вимоги відповідач не надав, заборгованість не відшкодував.

Отже, відповідач зобов`язаний компенсувати позивачу вартість послуг зв`язку, наданих пільговим категоріям громадян Березанської міської та Пристоличної сільської територіальних громад, у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги - до 30.03.2026 включно.

Всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не виконав обов`язок щодо відшкодування витрат, які понесені позивачем в результаті надання послуг на пільгових умовах, внаслідок чого заборгованість за надані на пільгових умовах телекомунікаційні послуги мешканцям Березанської міської територіальної громади становить 89 951,70 грн та мешканцям Пристоличної сільської територіальної громади становить 4 522, 94 грн, що підтверджується розрахунками заборгованості станом на 12.05.2026. Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 1 322, 64 грн, три проценти річних в сумі 333,90 грн.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що після виключення статті 102 із Бюджетного кодексу України на підставі Закону № 293-ІХ у Кабінету Міністрів України відсутній обов`язок щодо прийняття порядку з питань фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Отже предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав для стягнення заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, з урахуванням компенсаційних нарахувань.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановдено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За положеннями статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Як вже зазначалося, АТ "Укртелеком" є оператором електронних комунікацій, який надає електронні комунікаційні (телекомунікаційні) послуги споживачам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.

Заявляючи вимоги про стягнення витрат, понесених позивачем внаслідок надання населенню Березанської міської територіальної громади та Пристоличної сільської територіальної громади Київської області послуг зв`язку на пільгових умовах, позивач вказав, що, оскільки держава не визначила законом головного розпорядника таких видатків, у такому випадку саме КМУ слід вважати органом, в особі якого держава виступає відповідачем, адже відповідно до пункту 6 статті 116 Конституції України саме КМУ розробляє проєкт закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.

Засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначає Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, встановлені законами пільги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

У статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки.

Відповідно до частин другої, третьої статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Частиною першою статті 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.

Пільги з оплати користування послугами зв`язку та комунікаційними послугами передбачено низкою законодавчих актів України. Так, перелік категорій громадян, яким державою встановлені державні соціальні гарантії у вигляді пільг, визначено, зокрема, законами України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про охорону дитинства", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Згідно із частиною першою статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до статті 143 Конституції України та статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження органів місцевого самоврядування поділяються на власні (самоврядні) та делеговані, тобто повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом.

Здійснення зазначених соціальних виплат належить саме до делегованих і має супроводжуватися відповідним фінансуванням з боку держави, як того вимагають положення частини третьої статті 142 Конституції України, відповідно до якої держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

За положеннями пункту "а" частини першої статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено встановлення за рахунок власних коштів і благодійних надходжень додаткових до встановлених законодавством гарантій щодо соціального захисту населення.

Тобто, встановлення органами місцевого самоврядування додаткових до встановлених законодавством гарантій щодо соціального захисту населення є власними повноваженнями, які мають фінансуватися виключно з місцевого бюджету.

Зазначене відповідає положенням частини третьої статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" щодо права органів місцевого самоврядування встановлювати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Відповідно до підпункту "є" пункту 9 частини першої статті 87 БК України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на інші програми в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечувалося сторонами, що наразі такий перелік не затверджений. Це однак не змінює фактичного існування програм у галузі соціального захисту і соціального забезпечення, які гарантують виконання загальнодержавних функцій, та не звільняє державу від здійснення видатків для забезпечення реалізації таких програм.

Положення пункту 6 статті 92 Конституції України та наведених вище статей Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" у сукупності свідчать про те, що покладання обов`язків із відшкодування спірних витрат на послуги зв`язку пільговим категоріям громадян на органи місцевого самоврядування є помилковим, оскільки боржником у цих правовідносинах є держава, яка здійснює свої цивільні права через відповідні органи.

Верховний Суд у постанові від 07.08.2023 у справі № 922/1418/22 виснував, що належним представником держави у спірних правовідносинах є той суб`єкт, який визначений головним розпорядником бюджетних коштів у законі про державний бюджет, прийнятому законодавцем у році, що відповідає спірному періоду, за який понесені позивачем витрати за надання послуг зв`язку пільговим категоріям громадян підлягають компенсації. Якщо держава не визначила законом такого головного розпорядника видатків, у такому випадку саме Кабінет Міністрів України слід вважати органом, в особі якого держава виступає відповідачем, адже відповідно до пункту 6 статті 116 Конституції України саме Кабінет Міністрів України розробляє проєкт закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.

Наведена правова позиція з питань встановлення соціальних пільг і гарантій та суб`єктів, які зобов`язані фінансувати такі пільги, наведена в постановах Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 904/138/21, від 01.02.2022 у справі № 904/141/20, від 27.07.2022 у справі № 904/7875/21, від 09.06.2023 у справі № 916/3938/21 та зводиться до того, що пільги, введені законами України, мають компенсуватися з державного бюджету з огляду на їх введення органом державної влади, і саме держава як замовник послуг є боржником у цих правовідносинах.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у позивача виникло право на відшкодування вартості послуг, наданих особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у держави (її відповідного органу) як замовника послуг - обов`язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги.

Наведене відповідає правовому висновку щодо характеру правовідносин, які виникають між державою як замовником послуг на пільгових умовах відповідній категорії споживачів із метою забезпечення державних соціальних гарантій та особою, яка надає такі послуги, викладеному в постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 10.04.2018 у справі № 927/291/17, від 17.04.2018 у справі № 906/621/17, від 23.10.2019 у справі № 911/1924/18 та інших (у справах щодо відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів).

Таким чином, стороною зобов`язання з компенсації витрат позивачу за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян є держава.

Стягнення компенсації витрат за рахунок видатків місцевих бюджетів було б можливим лише за наявності субвенцій із державного бюджету місцевому бюджету на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Вказане відповідає правовому висновку, викладеному в постановах Верховного Суду від 07.08.2023 у справі № 922/1418/22 та від 06.10.2023 у справі № 916/429/23.

Суд першої інстанції зазначив в рішенні, що законами України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", "Про Державний бюджет України на 2022 рік" міжбюджетні трансферти (субвенції / дотації) із Державного бюджету України місцевому бюджету на видатки на пільги з послуг зв`язку не передбачалися, а відповідачем не надано доказів надання субвенцій з державного бюджету відповідним місцевим бюджетам.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставини віднесення видатків на покриття пільг за послуги зв`язку до місцевого бюджету Березанської міської та Пристоличної сільської рад, зокрема, шляхом прийняття вказаними радами відповідного рішення щодо надання додаткових гарантій соціального захисту населення або отримання субвенцій з державного бюджету.

Таким чином, суд першої інстанції виснував, що матеріали справи не містять інформації та доказів надання відповідних субвенцій з Державного бюджету України місцевому бюджету, посилання відповідача на те, що відшкодування витрат, понесених позивачем унаслідок надання мешканцям Березанської міської територіальної громади та мешканцям Пристоличної сільської територіальної громади послуг зв`язку на пільгових умовах, повинен здійснювати орган місцевого самоврядування за рахунок видатків із місцевого бюджету, є необґрунтованими.

При цьому матеріалами справи підтверджено і позивачем доведено, що у період із 01.01.2024 по 31.12.2025 включно позивач надав послуги зв`язку пільговим категоріям мешканців Березанської міської територіальної громади Київської області на загальну суму 89 951, 70 грн та мешканцям Пристоличної сільської територіальної громади Київської області на загальну суму 4 522, 94 грн за період із 01.12.2023 по 30.04.2025 включно, що відповідачем не заперечується.

Водночас, суд звернув увагу на те, що чинним законодавством України не передбачено обов`язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які мають право на пільги, оскільки зобов`язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.

Отже, у позивача, який надав послуги зв`язку особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги, виникло право на відшкодування частини вартості таких послуг зв`язку за рахунок держави як платника, а у відповідача - обов`язок здійснити з позивачем розрахунок за надані послуги.

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Колегія суддів також враховує, що ані Законом України "Про телекомунікації", ані Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Нормами частини другої статті 617 ЦК України встановлено, що відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Слід зазначити, що телекомунікаційні послуги на пільгових умовах надавалися позивачем не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі - в силу закону має відшкодувати такі витрати позивачу за рахунок бюджетних коштів.

Згідно із частиною шостою статті 48 БК України бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин першої - четвертої вказаної статті Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем на підставі належних та допустимих доказів доведено факт надання в спірних періодах телекомунікаційних послуг на пільгових умовах громадянам, які проживають на території Березанської територіальної громади та Пристоличної територіальної громади загальною вартістю 94 474, 64 грн, тоді як обов`язок із відшкодування їхньої вартості покладений на державу в особі КМУ.

Отже, суд першої інстанції під час розгляду справи врахував сталу судову практику, яка зводиться до того, що стороною зобов`язання з компенсації витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян є держава в особі розпорядника бюджетних коштів, визначеного законом на спірний рік. Якщо ж закон такого розпорядника не визначає, належним представником держави як відповідача є КМУ, який згідно із Конституцією України забезпечує виконання державного бюджету.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив законне й обґрунтоване рішення в частині задоволення вимоги про стягнення компенсації витрат за надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян. Підстави для його скасування або зміни в цій частині відсутні.

Виходячи із змісту апеляційної скарги скаржник не навів аргументів на спростування висновків суду першої інстанції в частині задоволення вимоги про стягнення компенсаційних нарахувань (інфляційних втрат та трьох процентів річних). Зважаючи на принцип диспозитивності та визначені статтею 269 ГПК України межі апеляційного перегляду, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями доповнювати апеляційну скаргу міркуваннями (доводами), які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу апеляційного оскарження.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в апеляційному порядку.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на те, що наведені в апеляційній скарзі доводи про порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскарженого судового рішення та залишає апеляційну скаргу без задоволення.

Розподіл судових витрат

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2026 у справі № 910/5642/26 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко