Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №910/12297/19 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2026 р. Справа№ 910/12297/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Пантелієнка В.О.

Доманської М.Л.

за участі секретаря Вага В.В.

та за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Целков В.В. орд.;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019

у справі № 910/12297/19 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Арутюнова Рубена Оганесовича

до Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Президент Електронікс Україна"

про стягнення грошових коштів, отриманих як дохід від безпідставно набутого майна,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року фізична особа-підприємець Арутюнов Рубен Оганесович (далі - позивач) звернувся у Господарський суд міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" (далі - відповідач, ПАТ "ЕМЗ") в якому просив, з врахуванням зменшення позовних вимог, стягнути грошові кошти у розмірі 82001,65 грн, отримані як дохід від безпідставно набутого майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач 19.10.2009 придбав у відповідача нежитлові будівлі в літері З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, загальною площею - 8588,9 кв.м., що знаходяться в місті Києві по вул. Фрунзе, будинок номер 69 (далі - Будівля). У подальшому щодо вказаної Будівлі довгий час тривали судові спори і після прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 у справі №826/2421/18 за позивачем 19.12.2018 було зареєстровано право приватної власності на Будівлю і він мав право використовувати її господарській діяльності надаючи в оренду. Однак позивачу стало відомо, що між відповідачем та ТОВ "Президент Електронікс Україна" (далі - третя особа) був укладений Договір оренди нежитлового приміщення № 18-35364058017-ОР від 10.12.2018, за яким відповідач передав у тимчасове платне користування третій особі частину нежитлового приміщення площею 82 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 69, корпус літера "А" та у період з 01.01.2019 по 31.05.2019 відповідач отримував орендну плату від третьої особи. Загальна сума безпідставно отриманого відповідачем доходу від надання третій особі в оренду належного позивачу приміщення становить 82001,65 грн.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, посилався на те, що позивач повинен був письмово повідомити орендаря про заміну сторони у зобов`язанні починаючи з 19.12.2018, відсутність такого повідомлення свідчить про безпідставність позовних вимог, а відповідне повідомлення було здіснено лише листом від 30.07.2019. Строк дії договору оренди, укладеного між ним та третьою особою, завершився 28.02.2019, а тому позивач жодних прав та обов`язків як новий власник приміщень не набув. 16.05.2019 на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2019 у справі №640/5124/19 було скасовано запис про право власності на Будівлю, однак на момент скасування запису вказане рішення не набрало законної сили. Починаючи з 28.12.2018 по 16.05.2019 спірна група приміщень перебувала у власності відповідача, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також позивач безпідставно вимагає стягнення доходів від безпідставно набутого майна з урахуванням ПДВ, обов`язок відносно сплати якого вже виконано відповідачем у повному обсязі, у той час як позивач зареєструвався як платник податків лише 01.07.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25 листопада 2019 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" на користь Фізичної особи-підприємця Арутюнова Рубена Оганесовича грошові кошти у сумі 82001,65 грн, отримані як дохід від володіння, користування та розпорядження майном, що належить на праві власності позивачу, судовий збір у сумі 1921,00 грн, судові витрати у сумі 52,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Експериментальний механічний завод" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки за умови заміни кредитора без згоди боржника, останній має бути повідомлений про такі зміни у суб`єктному складі зобов`язання, однак у матеріалах справ відсутні докази письмового повідомлення позивачем орендаря про зміну власника починаючи з 19.12.2018. Таке повідомлення мало місце лише 31.07.2019, при цьому у листі з повідомленням статус Арутюнова Р.О. був зазначений як "фізична особа", а не "фізична особа-підприємець". Договір оренди з третьою особою діяв до 28.02.2019, отже строк дії завершився, а позивач жодних обов`язків, як новий власник приміщень, не набув.

16.05.2019 на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2019 у справі №640/5124/19 було скасовано запис про право власності на Будівлю, однак на момент скасування запису вказане рішення не набрало законної сили. Також позивач безпідставно вимагає стягнення доходів від безпідставно набутого майна з урахуванням ПДВ, обов`язок відносно сплати якого вже виконано відповідачем у повному обсязі, той час, як позивач зареєструвався як платник податків лише 01.07.2019. Крім того, починаючи з 28.12.2018 по 16.05.2019 спірна група приміщень перебувала у власності відповідача, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Позивачем також не доведено, що сплачені третьою особою грошові кошти є безпідставно набутими, оскільки вони сплачені саме на підставі договору. На момент укладення договору позивач не був зареєстрований як фізична особа-підприємець, а відповідна реєстрація проведена лише 18.10.2016, тому даний спір не підлягає розгляду господарським судом.

У додаткових поясненнях, поданих 07.02.2020, відповідач навів правову позицію відносно невірності суджень суду першої інстанції в частині стягнення коштів за дохід, отриманий від майна, що набуте або збережене особою без достатньої правової підстави.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що положення норм ст. 512,514,516 ЦК України щодо заміни кредитора у зобов`язанні стосуються випадку подання позивачем позову до третьої особи про стягнення орендної плати, однак у даній справі позов подано до відповідача, який безпідставно набув кошти, на підставі ст.1214 ЦК України; набуття позивачем статусу платника податків лише у липні 2019 року не впливає на його право вимагати у відповідача відшкодування доходів від безпідставно набутого майна з урахуванням суми цього податку. На момент подання позову позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, Будівля була придбана з метою використання у господарській діяльності, тому спір підлягає розгляду господарським судом. Вимоги ч.1 ст. 1214 ЦК України не ставлять обов`язок особи, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, відшкодувати власнику майна безпідставно набуті кошти в залежність від існування будь-яких договірних відносин. Позивач набув право власності на Будівлю на підставі договору від 19.10.2016, однак з 2016 року щодо нього були наявні судові спори та 19.12.2018, після набрання законної сили рішенням у справі №826/2421/18, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було відновлено відомості про право власності позивача на Будівлю і цим підтверджується обізнаність відповідача про те, що він володіє майном позивача без достатньої правової підстави. Посилання відповідача у додаткових поясненнях на ст.1212 ЦК України є недоречними, оскільки правовою підставою позову є норми ст.1214 ЦК України. Також є безпідставними твердження відповідача про те, що Будівля перебувала у його власності з 28.12.2018 по 16.05.2019.

Разом із відзивом позивачем подане клопотання про долучення до матеріалів апеляційного провадження письмових доказів, які не були подані до суду першої інстанції - два науково-правові висновки у галузі права від 14.02.2020.

У додаткових поясненнях, поданих 02.03.2020, відповідач навів свої заперечення проти доводів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

До додаткових пояснень відповідачем надані додаткові докази: фотокопії акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.07.2016, довідки про повну сплату від 28.07.2016, наказу Мін`юсту №3656/5 від 14.12.2016, постанови Апеляційного суду міста Києва від 20.03.2018 у справі №758-12049/16-ц, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.11.2018, ухвали Господарського суду від 19.06.2017 у справі №910/9308/17, ухвали Господарського суду від 09.06.2017 у справі №910/9308/17, ухвали Господарського суду від 18.09.2019 у справі №910/9308/17, ухвали Подільського районного суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №758/14876/19.

11.03.2020 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №758/14876/19.

19.03.2020 від відповідача надійшло клопотання про долучення письмових доказів щодо наданих позивачем науково-правових висновків у галузі права, а саме: адвокатські запити до ДСА України та відповіді на них.

02.04.2020 від позивача надійшло заперечення щодо задоволення клопотання апелянта про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 задоволено клопотання відповідача та зупинене провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №758/14876/19 за позовом Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" до Арутюнова Рубена Оганесовича та державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційне бюро" Тарасенко І.М. про визнання протиправним та скасування рішення. Північним апеляційним господарським судом було встановлено, що ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 26.07.2022 цивільну справу № 758/14876/19 присуджено передати до Господарського суду міста Києва, в провадженні якого перебуває господарська справа № 910/6040/21 про банкрутство ПАТ "Експериментальний механічний завод".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі №910/6040/21 (758/14876/19) позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" залишено без розгляду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2026 поновлено провадження у справі.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2026, в зв`язку з відставкою судді Північного апеляційного господарського суду Кравчука Г.А., призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/12297/19.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2026, для розгляду справи № 910/12297/19 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Спаських Н.М., Яценко О.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2026 задоволено заяву суддів Північного апеляційного господарського суду СибігиО.М., Спаських Н.М. та Яценко О.В. про самовідвід від розгляду справи №910/12297/19, справу було передано для повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до статті 32 ГПК України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2026 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2026 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Козир Т.П., суддів ПантелієнкаВ.О., Доманської М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2026 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 12.10.2026.

11.10.2026 відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі 910/6040/21 (910/7399/26) за позовом ПАТ "Експериментальний механічний завод" до Арутюнова Р.О. та Державної інноваційної фінансово-кредитної установи про повернення у власність Будівлі, визнання недійсним договору від 19.10.2009, визнання недійсним акту приймання-передачі від 19.10.2009, визнання недійсною довідки про повну оплату від 28.07.2016, визнання недійсним договору поруки від 22.01.2008, визнання недійсною угоди про погашення боргу від 17.10.2008, визнання недійсним акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.07.2016.

Учасники справи неодноразово належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвали суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (відповідач та третя особа) та рекомендованим поштовим відправленням (позивач, повернуто поштою з довідкою "адресат відсутній").

Ураховуючи положення статей 202, 270 ГПК України, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, і участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників позивача і третьої особи.

За клопотанням представника відповідача судове засідання проводилось в режимі відеоконференції.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав клопотання про зупинення провадження у справі, а також підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, та просив її задовольнити.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, а також відповідні клопотання позивача і відповідача про долучення додаткових доказів, які подані ними в процесі апеляційного оскарження, апеляційний господарський суд прийшов до висновку щодо наявності підстав для їх відхилення, оскільки згідно приписів статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, однак сторони не довели наявності такого виняткового випадку.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.10.2009 між ВАТ "Експериментальний механічний завод" , як продавцем, та Арутюновим Рубеном Оганесовичем , як покупцем, був укладений Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, за умовами якого продавець передає, а покупець приймає у власність нежилі будівлі в літері З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, загальною площею - 8588,9 кв.м., що знаходяться в місті Києві по вул. Фрунзе, будинок номер 69.

Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Пестич Л.В. та зареєстрований в реєстрі за номером № 2322.

Рішенням Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 8/873 повернуто вулиці Фрунзе у Подільському, Оболонському та Шевченківському районах міста Києва історичну назву Кирилівська.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 у справі №826/2421/18 було залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2018, яким відмовлено у позові ПАТ "Експериментальний механічний завод" до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Т.А. про визнання протиправним та скасування її рішення про державну реєстрацію прав та ї обтяжень індексний номер №31071341 від 23.08.2016 щодо нерухомого майна, яке знаходиться за адресою м.Київ, вул. Кирилівська, 69.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (далі - Державний реєстр речових прав на нерухоме майно) від 23.05.2019 (номер інформаційної довідки № 167687875) право власності на будівлю зареєстровано 19.12.2018 за Арутюновим Р.О. , підстава виникнення права власності - акт приймання-передачі нерухомого майна до Договору купівлі-продажу нежилих приміщень, виданий 29.07.2016; договір купівлі-продажу, номер 2322, виданий 19.10.2009; акт зарахування зустрічних однорідних вимог, виданий 27.07.2016, довідка про повну сплату, номер 45/01, виданий 28.07.2016.

Листом від 30.07.2019 за вих. №18/07/19 Арутюнов Р.О. повідомив директору ТОВ "Президент Електронікс Україна" про те, що починаючи з 19.012.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було вчинено повторну реєстрацію права власності на комплекс нежитлових будівель, розташованих за адресою м.Київ, вул. Кирилівська, 69, та просив надати належним чином засвідчену копію договору оренди нежитлового приміщення №18-3536405817-ОР від 10.12.2018 та додатків до нього, на підставі якого здійснювало оплату оренди, належним чином засвідчені копії рахунків, платіжних документів, наданих послуг, довідку про розмір орендної плати, сплаченої на користь ПАТ "ЕМЗ".

Вказаний лист отриманий директором ТОВ "Президент Електронікс Україна" 31.07.2019, що підтверджується відміткою про отримання.

У відповідь на лист ТОВ "Президент Електронікс Україна" надало позивачу копію Договору №18-3536405817-К про надання послуг та відшкодування витрат від 10.12.2018, відповідно до якого ПАТ "ЕМЗ" (Сторона 1) зобов`язується у порядку та на умовах, передбачених цим договором, надати ресурси та послуги, необхідні ТОВ "Президент Електронікс Україна" (Сторона 2) для обслуговування власних або орендованих приміщень та ведення господарської діяльності за адресою: м.Київ, вул. Кирилівська, 69 , а Сторона 2 зобов`язується прийняти послуги та сплатити грошові кошти за використані у своїй господарській діяльності послуги.

Також надало позивачу копію Договору оренди нежитлового приміщення №18-35364058017-ОР від 10.12.2018, згідно якого ПАТ "ЕМЗ" (орендодавець) зобов`язався передати ТОВ "Президент Електронікс Україна" (орендар), а орендар зобов`язується прийняти у тимчасове платне користування (оренду) майно, визначене у договорі, за плату та на обумовлений строк для використання його у господарській діяльності орендаря.

За цим договором орендодавець зобов`язується передати орендарю наступне майно: частину нежитлового приміщення загальною площею 82 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Київ, вул. Кирилівська, 69 , корпус літера "А".

Пунктом 6.1 договору оренди визначено, що він набирає чинності з моменту підписання і діє до 28.02.2019.

По акту прийому-передачу майна в оренду від 10.12.2018 (додаток №1 до договору) орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлове приміщення.

Додатком №4 до договору визначено розмір щомісячної орендної плати за користування майном, згідно якого ціна 1 кв.м. орендованої частини нежитлового приміщення становить 166,67 грн без ПДВ. Розмір щомісчяної орендно плати за користування майном - без ПДВ 13666,94 грн, ПДВ - 2733,39 грн., разом з ПДВ - 16400,33 грн.

На підставі вказаного договору ПАТ "ЕМЗ" направляло ТОВ "Президент Електронікс Україна" рахунки на оплату: №1314 від 10.12.2018 (оренда за січень 2019 року) на суму 16400,33 грн (13666,94 грн орендна плата та 2733,39 грн ПДВ), №15 від 25.01.2019 (оренда за лютий 2019 року) на суму 16400,33 грн (13666,94 грн орендна плата та 2733,39 грн ПДВ), №83 від 21.02.2019 (оренда за березень 2019 року) на суму 16400,33 грн (13666,94 грн орендна плата та 2733,39 грн ПДВ), №137 від 21.03.2019 (оренда за квітень 2019 року) на суму 16400,33 грн (13666,94 грн орендна плата та 2733,39 грн ПДВ), №196 від 19.04.2019 (оренда за травень 2019 року) на суму 16400,33 грн (13666,94 грн орендна плата та 2733,39 грн ПДВ), а також відповідні акти надання послуг №19000022 від 31.01.2019 на суму 16400,33 грн, №19000338 від 31.03.2019 на суму 16400,33 грн, №19000391 від 31.04.2019 на суму 16400,33 грн, №19000518 від 31.05.2019 на суму 16400,33 грн.

ТОВ "Президент Електронікс Україна" на підставі вказаних рахунків та актів сплачувало на користь ТОВ "ЕМЗ" щомісячну орендну плату в розмірі 16400,33 грн, у тому числі 2733,39 грн ПДВ, що підтверджується платіжними дорученням №52 від 6.02.2019, №53 від 06.02.2019, №87 від 25.02.2019, №124 від 25.03.2019, та №190 від 02.05.2019, в загальній сумі 68334,70 грн без ПДВ, 13666,95 грн ПДВ, а разом 82001,65 грн.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та, з посиланням на норми статті 1214 Цивільного кодексу України, просив стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 82001,65 грн, отримані як дохід від володіння, користування та розпорядження майном, що належить на праві власності позивачу

На спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач у свою чергу, стверджував, що з 28.12.2018 по 16.05.2019 Будівля перебувала у власності відповідача, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформовану 08.07.2019, номер інформаційної довідки № 172960093).

Відповідач також долучив до матеріалів даної справи постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019 у справі № 640/5124/19, якою скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.5019, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов позовом Арутюнова Рубена Оганесовича залишено без розгляду.

З матеріалів справи також вбачається, що 23.08.2016 року державний реєстратор Скульська Тетяна Анатоліївна внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності позивача на Будівлю (номер запису про право власності: 16050555, індексний номер рішення: 31071341.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2018 у справі №826/2421/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" до приватного нотаріуса Скульської Тетяни Анатоліївни про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Тетяни Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31071341 від 23.08.2016 року щодо нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 69, та про скасування запису, внесеного до Реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі зазначеного рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Тетяни Анатоліївни, в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2018 у справі № 826/2421/18 залишено без змін.

19.12.2018 року державний реєстратор Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" Подоляка Іван Павлович повторно вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності позивача на Будівлю (номер запису про право власності: 29550024).

Постановою Верховного Суду від 23.10.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2018 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 у справі № 826/2421/18 залишені без змін.

Відповідно до наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.05.2019 (номер інформаційної довідки №167687875), від 21.10.2019 (номер інформаційної довідки №185426724), від 11.11.2019 (номер інформаційної довідки № 188196578), від 20.11.2019 (номер інформаційної довідки №189428418) підтверджується, що починаючи з 19.12.2018 та станом на час розгляду справи судом першої інстанції об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 806528980000, Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 8016.1, Опис: будівля дільниці товарів широкого вжитку, гараж (літера "З") площею 1611,50 кв.м., адміністративний корпус (літера "А") площею 2549,60 кв.м., склад матеріалів і лісу (літера "М") площею 563,90 кв.м., склад електромеханічного відділення (літера "І") площею 332,00 кв.м., будівля відділення для зарядки електротранспорту (літера "И") площею 33,30 кв.м., склад "модуль" (літера "П") площею 79,60 кв.м., контрольно-пропускний пункт (літера "Й") площею 48,00 кв.м., будівля компресорної (літера "О") площею 131,10 кв.м., склад будівельних матеріалів (літера "Л") площею 390,20 кв.м., трансформаторний кіоск (літера "Е") площею 164,70 кв.м., трансформаторна підстанція (літери "У", "Ф") площею 30,60 кв.м., будівля цеху номер 8 (літера "Т") площею 1038,60 кв.м., будівля складу матеріалів цеху номер 8 (літера "К") площею 1043,00 кв.м. (літ. "Н" склад готової продукції площею 572,80 кв.м. знесений відповідно до довідки від 18.11.2015 року №15047 (И-2015) виданої Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності). Адреса: м. Київ, вулиця Кирилівська, будинок 69"), належить на праві приватної власності Арутюнову Рубену Оганесовичу (номер запису про право власності: 29550024).

В якості підстави виникнення такого права власності вказано: "акт приймання-передачі нерухомого майна, до Договору купівлі-продажу нежилих приміщень, серія та номер: б/н, виданий 29.07.2016, видавник: ПАТ "Експерементальний механічний завод"/ Арутюнов Рубен Огенесович; договір купівлі-продажу, серія та номер: 2322, виданий 19.10.2009, видавник: Пестич Л.В. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; Акт зарахування зустрічних однорідних вимог, серія та номер: б/н, виданий 27.07.2016, видавник: ПАТ "Експерементальний механічний завод"/ Арутюнов Рубен Огенесович ; Довідка про повну сплату, серія та номер: 45/01, виданий 28.07.2016, видавник: ПАТ "Експерементальний механічний завод"". Вказана інформація є актуальною станом на час розгляду справи.

В матеріалах справи також наявне рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі №910/18467/16, яким було відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" та Арутюнова Рубена Оганесовича про визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежилих будівель від 19.10.2009.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 у справі № 910/18467/16 змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі № 910/18467/16в редакції даної постанови, в решті рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі № 910/18467/16 залишено без змін.

Отже, Договір купівлі-продажу нежилих будівель від 19.10.2009, який визначено підставою для реєстрації права власності позивача на Будівлю є дійсним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вони є обґрунтованими і доведеними, оскільки за результатами використання належного позивачу нерухомого майна відповідач отримав дохід у загальному 82001,65 грн.

Однак, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволенні позову у повному обсязі, з огляду на наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення та примусове виконання обов`язку в натурі.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

За приписами статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Матеріалами справи підтверджується, що Арутюнов Р.О. набув право власності на нежитлові будівлі в літері З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, загальною площею - 8588,9 кв.м., що знаходяться в місті Києві по вул. Фрунзе (наразі - Кирилівська), будинок номер 69 на підставі укладеного із ВАТ (ПАТ) "ЕМЗ" Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 19.10.2009.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять доказів визнання вказаного договору недійсним або його розірвання у встановленому порядку, судом також не встановлено правових підстав вважати вказані договори нікчемними.

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що Договір купівлі-продажу нежилих будівель від 19.10.2009, який визначено підставою для реєстрації права власності позивача на Будівлю є дійсним.

Щодо доводів відповідача про те, що у період з 28.12.2018 по 16.05.2019 Будівля перебувала у власності відповідача, з посиланням на скасування у Державному реєстрі прав запису про право власності позивача, то вказані доводи визнаються апеляційним господарським судом безпідставними.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій. Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Наведеною нормою законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії, та які мають пріоритет над записами, що містяться у Державному реєстрі.

Правові висновки щодо значення відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та необхідність застосування частини 2 статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" при вирішенні питань, пов`язаних із правом власності на майно, викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 917/553/17, від 03.04.2018 у справі №922/1645/18.

Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідачем не надано суду документів, на підставі яких згідно вимог ст. 328 ЦК України набувається право власності та на підставі яких згідно ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" проводиться державна реєстрація права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Водночас, позивачем надано суду відповідні докази, зокрема, Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 19.10.2009, а наявна в матеріалах справи Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна підтверджує, що позивач з 19.12.2018 був власником Будівлі та станом на час розгляду справи продовжує бути її власником.

Таким чином, судом першої інстанції вірно визнано встановленими обставини, які є предметом доказування у даній справі, а саме: обставини перебування Будівлі, в тому числі корпусу літера "А", за адресою м. Київ, вулиця Кирилівська, будинок 69, в період з 19.12.2018 та станом на час розгляду справи у власності позивача; обставини володіння, користування та розпорядження відповідачем майном, яке на праві власності належить позивачу; обставини обізнаності відповідача (міг дізнатися та дізнався не пізніше 19.12.2018) про те, що він володіє Будівлею без достатньої правової підстави, з огляду на більшу вірогідність доказів, наданих позивачем.

Так, згідно з частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України, який був чинний на час спірних правовідносин відповідача і третьої особи, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, тобто обов`язок зі сплати орендної плати закон покладає на орендаря, а право на отримання орендної плати закон надає орендодавцю.

Статтею 761 ЦК України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Таким чином, з огляду на вказані вище приписи, саме позивач, як власник, та відповідно, особа наділена правами орендодавця, має право на отримання орендної плати за користування її майном третьою особою.

Однак, матеріалами справи підтверджується, що відповідач уклав із третьою особою Договір оренди нежитлового приміщення №18-35364058017-ОР від 10.12.2018 та отримував оренду плату у період з січня по травень 2019 року.

Статтею 764 ЦК України встановлено, якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Твердження відповідача про те, що дія договору оренди припинилася з 28.02.2019, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки наявні в матеріалах справи акти надання послуг, підписані уповноваженими особами та скріплені печатками відповідача та третьої особи, свідчать про поновлення строку дії Договору та підтверджують надання відповідачем третій особі послуг оренди нежитлового приміщення (загальною площею 82 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 69, корпус літера "А") у спірний період.

Частиною 1 статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з повернення безпідставно набутого (збереженого) майна випливає із загальної для права заборони безпідставного збагачення: той, хто збагатився за рахунок іншого, без належної на те правової підстави зобов`язаний повернути предмет власного збагачення.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних.

Кондикційні зобов`язання виникають тоді, коли дії особи або події призводять до неправового результату у виді юридично безпідставного майнового блага, що перейшло до набувача та сприяло його безпідставному збагаченню.

Безпідставне збагачення може полягати як у так званому "фактичному" збагаченні, коли набувач, не отримуючи права на річ, фактично володіє і користується нею, так і в "юридичному" збагаченні, коли набувач отримує суб`єктивне право на предмет збагачення.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося без правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (див. постанову Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).

Водночас якщо безпідставним було саме набуття (збереження) відповідного майна, безпідставним є також отримання доходів і плодів від нього (див. пункт 58 постанови Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 910/4239/22).

Однак, вимога про повернення потерпілому майна, набутого безпідставно згідно зі статями 1212, 1213 ЦК України є основною в кондиційному зобов`язанні, але не вичерпує його змісту, адже поряд з нею існує право потерпілого на відшкодування доходів, отриманих іншою особою від такого майна.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що правовою підставою позову позивачем визначено положення статті 1214 ЦК України.

Так, відповідно до частини 1 статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Натомість особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

У постанові Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №182/5130/16-ц зазначено, що за змістом цієї норми поверненню підлягають доходи, що отримані саме особою, яка володіє майном безпідставно.

У пунктах 56-57 постанови Верховного Суду від 25.01.2024 у справі №910/3943/21(910/9185/19) (предмет позову - відшкодування доходів, одержаних відповідачем від безпідставного користування майном, належним позивачу як власнику), викладено такі висновки щодо права потерпілої особи на відшкодування зобов`язаною особою всіх доходів, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави на підставі положень статті 1214 ЦК України:

"56. За змістом абзацу першого частини першої 1214 ЦК України таке право може бути реалізоване за сукупності таких складових:

1) доходи повертаються саме особою, яка володіє або володіла, майном безпідставно;

2) повертаються доходи, які ця особа одержала або могла одержати від такого майна;

3) повертаються доходи отримані з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Розмір доходів, які підлягають стягненню вираховується виходячи з доведеності розміру звичайних доходів, які особа здобула за весь час володіння.

Слід також враховувати, що конструкція абзацу 1 частини першої статті 1214 ЦК України передбачає встановлення часу (строку) неправомірного використання майна, адже встановлює правило, що повертаються доходи отримані з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Отже, за загальним правилом умовою виникнення додаткового кондиційного обов`язку з повернення доходів від безпідставно набутого майна є лише недобросовісна поведінка набувача, адже за період, коли останній був упевнений у підставності свого збагачення і не повинен був знати про протилежне, відшкодування кондикційних доходів цією нормою не передбачається.

57. Отримання або можливість отримання набувачем відомостей про неправомірність володіння чужим майном є моментом, з якого на зазначену особу покладаються додаткові обов`язки, зокрема, виникає обов`язок повернути фактично отримані від спірного майна доходи, або доходи, які могли бути отримані за нормальних умов".

Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 922/3314/21.

У свою чергу варто звернути увагу на те, що доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. При цьому, отримання прибутку і збереження власних коштів за своєю правовою природою є різними поняттями.

Тобто, у статті 1214 ЦК України йдеться про доходи, які безпідставний набувач реально одержав (отримав прибуток з речі), розрахунок яких підтверджується відповідними доказами про їх одержання, а також про доходи які безпідставний набувач міг одержати за звичайних обставин. При розрахунку таких доходів слід виходити із звичайних цін та/або розміру плати, що склалася на ринку аналогічних (максимально подібних) речей у відповідному регіоні.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки у виді доходів від безпідставно набутого майна відшкодовуються тільки розмір доходів, які були реально отримані та/або могли бути отримані саме особою, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави за звичайних обставин (мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер).

Отже, вимоги про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені підрахунками і доказами реальної можливості отримання саме відповідачем відповідних доходів, а не базуватися на гіпотетичній можливості отримання позивачем доходів за користування його майном.

Визначаючи розмір доходів від безпідставно набутого майна, необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони та визначає своїм завданням відшкодування позивачу дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану позивача за рахунок безпідставного набувача має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та доходів, які безпідставний набувач реально одержав та/або міг одержати.

Таким чином, у спірних правовідносинах позивач має прямий обов`язок довести: факт зберігання відповідачем майна без достатньої правової підстави у відповідний період; реальну можливість отримання відповідачем відповідних доходів від безпідставно набутого майна; розмір доходу який підлягає відшкодуванню на його користь.

Посилання відповідача на те, що позивач відповідно до положень ст. 512, 514, 516 ЦК України повинен був письмово повідомити третю особу (орендаря) про заміну сторони у зобов`язанні починаючи з 19.12.2018, тоді як відсутність такого повідомлення свідчить про безпідставність позовних вимог, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки предметом спору у даній справі є відшкодування доходу, отриманого відповідачем від володіння, користування та розпорядження майном, що належить на праві власності позивачу, а спірні правовідносини регулюються приписами статті 1214 ЦК України.

Наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями підтверджується, що у період з січня по травень 2019 року третя особа за користування належним позивачу приміщенням сплатила відповідачу грошові кошти в загальній сумі 82001,65 грн, у тому числі 68334,70 грн орендної плати та 13666,95 грн податку на додану вартість, при цьому відповідач був обізнаним (міг дізнатися та дізнався не пізніше 19.12.2018) про те, що він володіє Будівлею без достатньої правової підстави.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг). При цьому, хоча ПДВ й включається до ціни товару/послуг, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Таким чином, доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджується факт одержання відповідачем доходу від здачі в оренду належного позивачу майна в загальній сумі 68334,70 грн, оскільки податок на додану вартість в сумі 13666,95грн є не доходом відповідача, а є його безумовним зобов`язанням перед бюджетом, тобто, є обов`язковим платежем до бюджету, та був перерахований відповідачем до державного бюджету України, що не було враховано судом першої інстанції.

Згідно статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 68334,70 грн отриманих відповідачем як дохід від передачі в оренду майна, що належить позивачу на праві власності, у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Посилання відповідача на те, що даний спір підлягав розгляду в порядку цивільного, а не господарського судочинства, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки, враховуючи суб`єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних правовідносин, даний спір підлягає розгляду саме в порядку господарського судочинства.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 25 листопада 2019 року прийняте із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому відповідно до положень частини 1 статті 277 ГПК України підлягає зміні у частині розміру стягуваної суми. Отже, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

Відповідно ч. 14 ст.129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 9 ст.129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір у справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати, пов`язані із розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанції, покладаються на відповідача у повному розмірі.

Керуючись ст. ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" задовольнити частково.

2. Змінити рішення Господарського суду міста Києва від 25 листопада 2019 року, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

"1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 69; ідентифікаційний код 00110734) на користь Фізичної особи-підприємця Арутюнова Рубена Оганесовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошові кошти у сумі 68334,70 грн (шістдесят вісім тисяч триста тридцять чотири гривень 70 коп.), отримані як дохід від володіння, користування та розпорядження майном, що належить на праві власності позивачу, судовий збір у сумі 1921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.), судові витрати у сумі 52,00 грн (п`ятдесят дві гривні 00 коп.).

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ."

4. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19.10.2026.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді В.О. Пантелієнко

М.Л. Доманська