Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №911/174/22 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2026 р. Справа№ 911/174/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Доманської М.Л.

Пантелієнка В.О.

розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи питання про судові витрати за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенс Технолоджи"

на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2026

у справі №911/174/22 (суддя А.Ф. Черногуз)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенс Технолоджи"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аримком-Україна",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Акм-груп"

про припинення порушення прав інтелектуальної власності

УСТАНОВИВ:

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2026 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенс Технолоджи" залишено без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Київської області від 27 травня 2026 року - без змін.

У той же час, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач 1 вказав, що у зв`язку із поданням позивачем апеляційної скарги відповідач 1 поніс витрати на правничу допомогу (подання відзиву та участь в судовому засіданні) в розмірі 18 750,00 грн, які просить стягнути з позивача.

Однак, при прийнятті постанови судом не було вирішено питання про вказані судові витрати.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, у тому числі, судом не вирішено питання про судові витрати

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Оскільки при ухваленні постанови, прийнятої за результатами розгляду апеляційної скарги, не було вирішено питання про судові витрат, апеляційний господарський суд вважає за необхідне з власної ініціативи ухвалити додаткове судове рішення без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши питання про судові витрати, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У процесі апеляційного розгляду справи відповідачем 1 був поданий відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому він, у тому числі, вказав, що у зв`язку із поданням позивачем апеляційної скарги відповідач 1 поніс витрати на правничу допомогу (подання відзиву та участь в судовому засіданні) в розмірі 18 750,00 грн, які просить стягнути з позивача.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, а саме, у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 4 ст. 129 ГПК України).

Оскільки постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2026 року апеляційну скаргу ТОВ "Фенс Технолоджи" залишено без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Київської області від 27 травня 2026 року - без змін, то понесені відповідачем 1 судові витрати підлягають покладенню на позивача.

Відповідачем 1 разом з відзивом на апеляційну скаргу, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, були надані: ордер серії АА №1756741, виданий АО "Компетенс" адвокату Суткович М.А. на надання правничої допомоги ТОВ "Аримком-Україна"; рахунок-фактуру від 11.09.2026 на суму 18750 грн; платіжну інструкцію №7198 від 11.09.2026 про сплату 18750,00 грн.

Однак, при прийнятті постанови, за результатами розгляду апеляційної скарги, судом не було вирішено питання про вказані судові витрати.

За вимогами частин 5, 8 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з положеннями статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Так, згідно зі статтею 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договору про надання послуг.

Відповідно до статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність";

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім того, на такий договір поширюється дія загальних норм та принципів договірного права, включаючи, але не обмежуючись визначені главою 52 ЦК України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Указані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Указане передбачено як положеннями цивільного права, так і нормами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Як вбачається з матеріалів справи, 27 березня 2026 року "Аримком-Україна" уклало Договір про надання правничої допомоги №20260327/1 з адвокатським об`єднанням "Компетенс".

Відповідно до Додатку №2 до вказаного Договору Клієнт доручає Об`єднанню надання правничої допомоги у справі №911/174/22 за позовом ТОВ "Фенс Технолоджи" до ТОВ "Аримком-Україна", ТОВ "Акм-Груп" про припинення порушення прав інтелектуальної власності та зобов`язання вчинити дії.

Сторони погодили, що за виконання цього Доручення Клієнт здійснює оплату за наступним тарифом: 3 072 грн/год, що є еквівалентом 70 дол. США за курсом НБУ, встановленим на день укладання цього Доручення. Сторони узгодили, що розмір оплати у гривнях, зазначений у цьому додатку, змінюється пропорційно зміненню курсу долара США по відношенню до гривні України відповідно до курсу НБУ на дату здійснення оплати або виставлення рахунку.

Згідно детального опису виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом на етапі апеляційного провадження відносно додаткового рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2026 року у справі № 911/174/22 надано наступні послуги:

- складання та подання відзиву на апеляційну скаргу - 4 год. - 12 500,00 грн.;

- участь у судовому засіданні - 2 год. - 6 250,00 грн.

Загальний обсяг понесених та оплачених відповідачем 1 витрат на правничу допомогу АО «Компетенс», в межах цього апеляційного провадження, становить 18 750,00 грн. (6 год.)

Згідно платіжної інструкції №7198 від 11.09.2026 відповідач 1 сплатив на користь АО "Компетенс" 18750 грн за юридичної послуги згідно додатку №2 до договору та рахунку-фактури від 11.09.2026.

Відзив був поданий адвокатом Суткович М.А., яка діяла на підставі ордеру серії АА №1756741, виданого АО "Компетенс" 15.09.2026, а у судовому засіданні 12.10.2026 приймав участь адвокат Холод В.С., який діяв на підставі ордеру серії АЕ №1548378, виданого АО "Компетенс" 12.10.2026.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Позивачу відзив на апеляційну скаргу був направлений 15.09.2026, що підтверджується доданою до нього квитанцією про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС, однак він не скористався правом подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Однак, Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 11.02.2021 у справі №920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що заявлений відповідачем 1 розмір витрат є необґрунтованим та неспівмірним реальним витратам, тому, враховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі (оскарження додаткового рішення), обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатами документів, їх значення для спору (один відзив обсягом 6 сторінок), тривалість та кількість судових засідань, в яких брав участь адвокат (одне засідання тривалістю 20 хв), апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що розумною та співмірною є компенсація витрат позивача в сумі 8000,00 грн, яка підлягає стягненню з позивача на користь відповідача 1.

В іншій же частині заявлені відповідачем 1 витрати на професійну правничу допомогу у цій справі не відповідають критеріям їх реальності та розумності, а тому не розподіляються судом.

Керуючись ст.ст. 126, 127, 129, 221, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенс технолоджи" (61052, Харківська обл., місто Харків, вулиця Мала Гончарівська, будинок 17, код 32174206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аримком-Україна" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Ж/М Червоний камінь, будинок 5, квартира 166, код 38530182) - 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

3. Справу повернути до Господарського суду Київської області.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді М.Л. Доманська

В.О. Пантелієнко