Суд: Північний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: енергоносіїв
Дата: 28 вересня 2026 р.
Справа: №910/14462/25
Суддя: Бестаченко О.Л.
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" вересня 2026 р. Справа№ 910/14462/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бестаченко О.Л.
суддів: Скрипки І.М.
Шаратова Ю.А.
секретар судового засідання - Васильченко А.І.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 29.09.2026,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 09.04.2026 (повний текст складено 20.04.2026)
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва
від 29.04.2026 (повний текст складено 30.04.2026)
у справі № 910/14462/25 (суддя - Головіна К.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнік-Тарасівці"
до Акціонерного товариства "Гарантований покупець"
про стягнення 149 313 877,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехнік-Тарасівці" (далі за текстом - ТОВ "Екотехнік-Тарасівці", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі за текстом - ДП "Гарантований покупець", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 180 316 251,64 грн за договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом № 844/01 від 22.10.2019 (далі за текстом - Договір).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором в частині своєчасної та повної сплати вартості виробленої позивачем електроенергії за "зеленим" тарифом у період: жовтень 2021 року, березень-червень 2022 року, серпень-грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року, вересень 2023 року, січень-грудень 2024 року, у зв`язку з чим у ДП "Гарантований покупець" виникла заборгованість.
У позові ТОВ "Екотехнік-Тарасівці" просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 149 313 877,00 грн, інфляційні втрати в сумі 22 914 483,78 грн та 3 % річних у сумі 8 087 890,86 грн, що разом становить 180 316 251,64 грн.
Також у позовній заяві вказано, що попередня (орієнтовна) сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку понесе позивач у справі, становить 62 240, 85 грн.
У підготовчому засіданні представник позивача подав заяву про зміну предмету позову, у якій він, не змінюючи підстав позову, зменшив розмір позовних вимог шляхом відмови від стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 22 914 483,78 грн та 3% річних у сумі 8 087 890,86 грн, відтак, просив стягнути лише основний борг у сумі 149 313 877,00 грн. Така заява була прийнята судом до розгляду.
Короткий зміст рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви їх ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі № 910/14462/25 провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнік-Тарасівці" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 149 313 877,00 грн в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 9 990 054,17 грн - закрито.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнік-Тарасівці" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 139 323 822,83 грн задоволено.
Присуджено до стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнік-Тарасівці" заборгованість у сумі 139 323 822 (сто тридцять дев`ять мільйонів триста двадцять три тисячі вісімсот двадцять дві) грн 83 коп. та судовий збір у сумі 847 840,00 грн (вісімсот сорок сім тисяч вісімсот сорок грн) 00 коп.
Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи умови укладеного між сторонами договору та положення п.10.4 Порядку (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) та п.11.4 Порядку (у редакції, чинній на час спірних правовідносин), строк виконання зобов`язань відповідача зі 100% оплати поставленої позивачем електричної енергії, з огляду на оприлюднення регулятором затвердженої вартості послуги за відповідний період, станом на день розгляду справи по суті є таким, що настав. Доказів на підтвердження оплати заборгованості за спірний період у повному обсязі матеріали справи не містять, а тому позовні вимоги в цій частині є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Зазначає, що правовідносини які виникли за договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом та правовідносини, які виникли за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, незважаючи на їхню пов`язаність, є окремими зобов`язаннями із самостійними предметами та суб`єктами. Ні договір, ні порядок №641 не містять умов та правил, які б визначали стан виконання гарантованим покупцем обов`язків за договором в залежності від виконання ПрАТ "НЕК "Укренерго" обов`язків за договором про надання послуг з забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
При цьому, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку з виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі, в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим" тарифом.
Місцевим господарським судом встановлено, що під час розгляду даної справи відповідач направив на електронну адресу позивача лист № 41/109 від 14.01.2026 "Про погашення заборгованості", в якому повідомив позивача про можливість здійснити врегулювання відповідної взаємної заборгованості шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно з ч. 6 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії". До вказаного листа відповідач долучив проекти відповідних актів про зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог.
Разом з тим, дослідивши вказані докази в судовому засіданні, встановлено, що акти (проекти) про зарахування зустрічних однорідних вимог не містять підписів уповноважених осіб відповідача, що підтверджується витягом з протоколу створення та перевірки удосконаленого електронного підпису від 20.03.2026, а відповідачем був підписаний лише лист з пропозицією про погашення заборгованості.
При цьому представник позивача категорично заперечував погодження такої пропозиції з боку ТОВ "Екотехнік-Тарасівці", що свідчить про відсутність взаємної згоди на зменшення рівня розрахунків відповідача з позивачем та виключає передбачену договором відповідну можливість.
В даному випадку зменшення рівня розрахунків відповідача з позивачем як продавцем за "зеленим" тарифом, пропорційно до неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та відшкодування вартості відхилення може бути здійснено лише за взаємною згодою сторін, а тому суд не знаходить підстав для зменшення суми боргу на існуючу суму заборгованості позивача перед відповідачем за послуги з неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії, оскільки таке право згідно абз.3 підпункту 13 п.1 постанови № 332 відповідачем не реалізовано, а доказів зустрічного зарахування сторонами не надано.
З приводу посилань відповідача на форс-мажорні обставини суд зазначив, що відповідачем не надано суду передбачених законом доказів настання форс-мажорних обставин, зокрема, сертифікату, виданого відповідною торговельною палатою або іншим компетентним органом стосовно причин невиконання Гарантованим покупцем договору купівлі-продажу електричної енергії №844/01 від 22.10.2019, а посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною та є підставою для звільнення його від відповідальності за договором купівлі-продажу електричної енергії, суд до уваги не приймає, адже зі змісту вказаного листа вбачається, що він не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність форс-мажорних обставин (введення військового стану в Україні). Також вказаний лист був виданий ТПП без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між настанням вказаних обставин та неможливістю виконання відповідачем конкретного зобов`язання (оплати поставленої електроенергії в строк). При цьому, зі свого боку, відповідач не надав будь-яких інших доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання ним зобов`язань за вказаним договором.
Отже сама наявність вказаного листа ТПП не є підставою для звільнення ДП "Гарантований покупець" від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання щодо оплати поставленої електроенергії.
Отже, підсумовуючи встановлене вище, за сукупністю наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови Договору в частині здійснення оплати за поставлену електричну енергію, у зв`язку з чим вимоги позивача є правомірними, а позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 29.04.2026 у справі №910/14462/25 заяву ТОВ "Екотехнік-Тарасівці" про розподіл судових витрат задоволено частково.
Ухвалено додаткове рішення, яким присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Гарантований Покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнік-Тарасівці" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 40 000 (сорок тисяч) грн 00 коп. У іншій частині заяви - відмовлено.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції врахував ціну позову, категорію та складність справи, характер спірних правовідносин, обсяг виконаної представником позивача роботи під час підготовки позовної заяви та інших заяв по суті справи, кількість наданих суду пояснень і доказів, часткове закриття провадження у справі у зв`язку з сплатою відповідачем частини заборгованості, наявність аналогічних спорів у господарських судах, які переглядалися в касаційному порядку та відповідної судової практики, в якій вже сформульовані підходи до застосування норм матеріального права, а тому прийшов до висновку про зменшення розміру витрат на правничу допомогу з 62 240, 85 грн до 40 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Гарантований покупець" (далі за текстом - АТ "Гарантований покупець", відповідач, апелянт) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі № 910/14462/25 в частині стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнік-Тарасівці" (далі за текстом - ТОВ "Екотехнік-Тарасівці", позивач) 139 323 822,83 грн основного боргу та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, зокрема положення статей 76-79, 86, 198, 236-238 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України). На переконання скаржника, суд не надав належної оцінки доказам та не навів мотивів відхилення заперечень відповідача щодо реалізації Гарантованим покупцем права на зменшення рівня розрахунків із позивачем та суперечливої поведінки останнього під час розгляду справи, чим порушив вимоги до законності та обґрунтованості судового рішення.
Апелянт стверджує, що місцевий господарський суд неправильно застосував положення спеціального законодавства, яке регулює порядок розрахунків за електричну енергію, придбану за "зеленим" тарифом. Посилаючись на положення Закону України "Про ринок електричної енергії", пунктів 10.4, 12.5 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі за текстом - Порядок № 641), у редакції, чинній до 26.01.2024, а також пункту 11.4 цього Порядку в редакції, чинній з 26.01.2024, відповідач вважає, що обов`язок Гарантованого покупця із забезпечення остаточного розрахунку за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом електричну енергію пов`язаний із виконанням оператором системи передачі зобов`язань з оплати послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Зазначає, що джерелом коштів, за рахунок яких Гарантований покупець здійснює розрахунки з виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом, є, зокрема, кошти, отримані від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі за текстом - ПрАТ "НЕК "Укренерго", ОСП) за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 26.06.2019 № 0414-09051/52/01. За твердженням скаржника, відповідно до довідки ДП "Гарантований покупець" від 31.05.2025 заборгованість ПрАТ "НЕК "Укренерго" перед відповідачем за надану послугу за розрахункові періоди з жовтня 2021 року по березень 2025 року становила 13 325 122 748,74 грн.
Відповідач вважає, що за існуючого механізму розрахунків його обов`язок щодо забезпечення проведення остаточного розрахунку з продавцем за "зеленим" тарифом обумовлений повною оплатою ОСП відповідної послуги. У зв`язку із цим, посилаючись, зокрема, на положення статей 212, 530 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції про настання строку виконання зобов`язання з остаточної оплати придбаної електричної енергії незалежно від здійснення розрахунків між ОСП та Гарантованим покупцем.
Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" (далі за текстом - постанова №332), якими передбачено право Гарантованого покупця зменшити рівень розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення.
Звертає увагу, що відповідне право передбачалося підпунктом 13 пункту 1 постанови № 332 у редакції постанови НКРЕКП від 03.04.2024 № 652, підпунктом 12 пункту 1 цієї постанови в редакції, чинній з 01.07.2024, та підпунктом 11 пункту 1 у редакції, чинній з 01.06.2025. На думку апелянта, зазначені положення встановлюють спеціальний механізм зменшення рівня розрахунків, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин з урахуванням наявної заборгованості продавця за "зеленим" тарифом перед Гарантованим покупцем.
Відповідач стверджує, що станом на 11.12.2025 позивач мав перед ним заборгованість із відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії в загальному розмірі 74 910 953,36 грн, з яких 54 705 392,74 грн припадає на спірні розрахункові періоди, а також заборгованість із відшкодування вартості відхилення в розмірі 2 038 057,89 грн.
Також зазначає, що листом від 14.01.2026 Гарантований покупець звернувся до позивача з пропозицією врегулювання відповідної заборгованості та направив проєкти актів зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, зокрема щодо відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії на суму 73 611 060,98 грн та відшкодування вартості відхилення на суму 1 933 799,90 грн. За твердженням апелянта, вчинення зазначених дій свідчить про належну реалізацію передбаченого постановою № 332 права на зменшення рівня розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом, внаслідок чого сума заборгованості відповідача перед позивачем мала становити 58 012 991,50 грн.
Скаржник не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що зменшення рівня розрахунків можливе виключно за взаємною згодою сторін, та вважає помилковим ототожнення права, передбаченого постановою № 332, із зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідно до статті 601 ЦК України. На його переконання, зазначені правові механізми мають різні підстави та порядок реалізації, а відсутність погоджених обома сторонами актів зарахування не свідчить про неможливість здійснення Гарантованим покупцем передбаченого спеціальним нормативним регулюванням зменшення рівня розрахунків.
На підтвердження наведеного апелянт посилається на постанови Верховного Суду від 13.08.2025 у справі № 910/11212/24 та від 02.09.2025 у справі № 910/9950/24, наголошуючи на необхідності дослідження обставин реалізації Гарантованим покупцем відповідного права, визначення конкретних сум зустрічної заборгованості, розрахункових періодів, за які вона виникла, та оцінки первинних документів, актів звірки й даних бухгалтерського обліку. Вважає, що суд першої інстанції не врахував наведених висновків Верховного Суду та не надав належної оцінки доказам, якими відповідач обґрунтовував свої заперечення проти позову.
Окремо скаржник звертає увагу на положення пунктів 10.6, 10.7 Порядку № 641 у відповідній редакції та пунктів 11.5, 11.6 цього Порядку в подальшій редакції, якими врегульовано питання визначення вартості небалансів електричної енергії та процедуру погодження відповідних актів. На думку відповідача, передбачений зазначеним Порядком механізм врегулювання розбіжностей не допускає ухилення продавця за "зеленим" тарифом від виконання грошових зобов`язань з відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії лише з підстав непогодження ним відповідних актів.
Крім того, апелянт вважає поведінку позивача суперечливою та недобросовісною, оскільки останній, заперечуючи проти зменшення рівня розрахунків, спочатку посилався на невчинення Гарантованим покупцем необхідних дій для реалізації цього права, однак після направлення відповідачем листа та проєктів актів зарахування відмовився від їх погодження. Посилаючись на положення статей 6, 13 ЦК України та доктрину заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium), скаржник стверджує, що така поведінка позивача суперечить принципу добросовісності та не може бути підставою для покладення на відповідача негативних наслідків у вигляді стягнення заборгованості без урахування наявних зустрічних грошових зобов`язань.
Також відповідач не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності належних доказів настання обставин непереборної сили. Посилаючись на збройну агресію Російської Федерації проти України, запровадження воєнного стану, порушення функціонування ринку електричної енергії, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 та правові висновки Верховного Суду, зокрема викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, скаржник вважає, що місцевий господарський суд неправильно оцінив обставини, які, на його думку, впливали на можливість належного виконання договірних зобов`язань.
За наведених обставин апелянт вважає, що неправильне застосування положень Порядку № 641, постанови № 332, неврахування спеціального механізму розрахунків, неналежне дослідження доказів щодо зустрічної заборгованості та відсутність належного мотивування відхилення його заперечень призвели до ухвалення незаконного й необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню в оскаржуваній частині.
Не погоджуючись із додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 29.04.2026 у справі № 910/14462/25, АТ "Гарантований покупець" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з окремою апеляційною скаргою, у якій просить скасувати зазначене додаткове рішення в частині стягнення з відповідача на користь ТОВ "Екотехнік-Тарасівці" 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні заяви про розподіл судових витрат.
На обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що додаткове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права та за неповного з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення питання про розподіл судових витрат. Вважає, що визначений судом першої інстанції розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності, передбаченим статтями 123, 126, 129 ГПК України, а тому наявні підстави для відмови в задоволенні заяви позивача або зменшення розміру таких витрат.
Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не врахував вимог частини восьмої статті 129 та частини першої статті 221 ГПК України щодо порядку і строків подання доказів понесення судових витрат. Зокрема, зазначає, що позивач не надав доказів внесення передбаченого договором про надання правничої допомоги авансу в розмірі 43 568,60 грн, а також не обґрунтував поважних причин неподання до закінчення судових дебатів завдання № 1 до договору про надання правничої допомоги від 26.09.2025 № 1162, яким сторони визначили обсяг та вартість відповідних послуг.
На підтвердження зазначених доводів скаржник посилається на висновки Верховного Суду у справах № 285/5547/21, № 346/2744/21, № 910/9714/22 та № 340/2823/21, вважаючи, що подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу після закінчення судових дебатів потребує належного обґрунтування причин їх неподання раніше. На переконання відповідача, місцевий господарський суд не перевірив дотримання позивачем відповідних процесуальних вимог та безпідставно визнав подані документи достатніми для підтвердження заявлених витрат.
Крім того, відповідач заперечує необхідність відшкодування вартості послуг із підготовки заяви про зміну предмета позову, заяви про закриття провадження в частині позовних вимог та додаткових пояснень. Зазначає, що подання цих процесуальних документів не вимагалося законом, суд не надавав окремого дозволу на подання додаткових пояснень, а їх зміст значною мірою повторював правову позицію позивача, викладену в заявах по суті справи. При цьому, на думку апелянта, такі документи не мали визначального значення для вирішення спору, а суд першої інстанції не надав належної оцінки необхідності відшкодування вартості кожної із зазначених робіт.
Скаржник стверджує, що фактичний обсяг правничої допомоги, необхідної для представництва інтересів позивача в цій справі, зводився переважно до підготовки позовної заяви та відповіді на відзив. Обґрунтовуючи неспівмірність заявлених витрат, відповідач зазначає, що позовна заява складається з 28 сторінок, значну частину яких становлять вступні відомості, арифметичні розрахунки, виклад нормативних положень та цитування судової практики. Аналогічні зауваження апелянт висловлює стосовно відповіді на відзив обсягом 22 сторінки, яка, на його думку, переважно повторює вже сформульовану правову позицію позивача.
Також звертає увагу, що після відмови позивача від вимог про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних предмет спору фактично обмежився стягненням основного боргу, розмір якого визначається на підставі актів купівлі-продажу електричної енергії, актів коригування та платіжних документів. За твердженням відповідача, така категорія спорів не є складною, оскільки існує сформована судова практика у справах за позовами виробників електричної енергії за "зеленим" тарифом до Гарантованого покупця, а відповідна правова позиція не потребує значного додаткового правового дослідження.
Крім того, скаржник зазначає, що адвокат позивача Савченко О.В., за наведеними в апеляційній скарзі відомостями, здійснювала представництво інтересів учасників у понад 30 аналогічних справах, що, на переконання відповідача, свідчить про наявність напрацьованої правової позиції та зменшує обсяг необхідних часових й інтелектуальних витрат для підготовки процесуальних документів у цій справі. Наголошує, що співмірність витрат на професійну правничу допомогу не може визначатися виключно з урахуванням ціни позову без оцінки складності спору, характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи.
Апелянт вважає, що співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу в цій справі є 1 000,00 грн. На підтвердження завищеності заявленого до відшкодування розміру витрат також посилається на оприлюднену Державною службою статистики України інформацію про середньомісячну заробітну плату за видом економічної діяльності "професійна, наукова та технічна діяльність", яка за І квартал 2025 року становила 30 868,00 грн. На думку відповідача, заявлений позивачем розмір витрат відповідає середній заробітній платі за два місяці, тоді як присуджена судом сума перевищує середньомісячний показник, що додатково свідчить про її неспівмірність із фактичним обсягом виконаних адвокатом робіт.
З огляду на наведене скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно визнав документально підтвердженим та обґрунтованим розмір витрат на професійну правничу допомогу, не врахував їх необхідності та співмірності зі складністю справи, а також не надав належної оцінки запереченням відповідача. У зв`язку із цим апелянт вважає наявними визначені статтею 277 ГПК України підстави для скасування додаткового рішення в оскаржуваній частині з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2026 апеляційну скаргу АТ "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі № 910/14462/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Бестаченко О.Л., суддів: Скрипки І.М., Шаратова Ю.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 відмовлено АТ "Гарантований покупець" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу АТ "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі № 910/14462/25 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме для подання до Північного апеляційного господарського суду доказів сплати судового збору у розмірі 1 271 760,00 грн.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2026 апеляційну скаргу АТ "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2026 у справі № 910/14462/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Бестаченко О.Л., суддів: Скрипки І.М., Шаратова Ю.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги АТ "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2026 у справі № 910/14462/25 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.
29.05.2026 до апеляційної інстанції через "Електронний суд" від представника АТ "Гарантований покупець" - Подобєда Олександра Владиславовича надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжну інструкцію № 588 від 25.05.2026 на підтвердження сплати судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі № 910/14462/25, призначено її до розгляду на 04.08.2026.
18.06.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/14462/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2026 у справі 910/14462/25, об`єднано апеляційні скарги АТ "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2026 у справі № 910/14462/25 в одне апеляційне провадження, призначено їх до розгляду на 04.08.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2026 задоволено заяву ТОВ "Екотехнік-Тарасівці" про участь у судовому засіданні, призначеному на 04.08.2026 об 11:00 у справі № 910/14462/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У прохальній частині апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі №910/14462/25 скаржником заявлено клопотання про залучення до участі у справі АТ "Гарантований покупець" в якості відповідача, як правонаступника ДП "Гарантований покупець".
В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.02.2024 № 74-р "Питання перетворення Державного підприємства "Гарантований покупець" в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі" було вирішено, зокрема, реорганізувати Державне підприємство "Гарантований покупець" (код згідно з ЄДРПОУ 43068454) шляхом перетворення в Акціонерне товариство "Гарантований покупець", 100 відсотків акцій у статутному капіталі якого належать державі та не підлягають приватизації або відчуженню в інший спосіб.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2025 № 1633 "Про утворення акціонерного товариства "Гарантований покупець"" утворено акціонерне товариство "Гарантований покупець", 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства "Гарантований покупець" (код згідно з ЄДРПОУ 43068454).
Ухвалами Північного апеляційного господарського суду, які занесені до протоколу судового засідання від 04.08.2026, без винесення окремих процесуальних документів, задоволено клопотання відповідача про заміну сторони її правонаступником, залучено до участі у справі № 910/14462/25 Акціонерне товариство "Гарантований покупець" в якості відповідача, як правонаступника Державного підприємства "Гарантований покупець"; задоволено усне клопотання представника АТ "Гарантований покупець" про відкладення розгляду справи, відкладено розгляд апеляційних скарг до 29.09.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2026 задоволено заяву ТОВ "Екотехнік-Тарасівці" про участь представника у судовому засіданні, що призначене на 29.09.2026 об 11:00 у справі № 910/14462/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Розгляд заяв про зупинення провадження у справі та результат їх вирішення
04.08.2026 через підсистему "Електронний суд" від АТ "Гарантований покупець" надійшли заяви про зупинення провадження у справі № 910/14462/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/2917/25 та об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/11540/25.
Обґрунтовуючи необхідність зупинення провадження до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/2917/25, відповідач зазначає, що предметом касаційного перегляду у вказаній справі є питання правових наслідків визнання протиправним та нечинним пункту 9.3 глави 9 Порядку № 641 у редакції постанови НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, зокрема щодо можливості застосування відповідного нормативного регулювання до правовідносин, які виникли у період з лютого до серпня 2022 року.
Скаржник звертає увагу, що постановою Верховного Суду від 20.05.2026 у справі №380/4648/25 сформульовано висновок про те, що наслідки визнання зазначених положень протиправними та нечинними не поширюються на правовідносини, які виникли у період їх чинності. Водночас ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.06.2026 справу № 910/2917/25 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на необхідність відступу від наведеного висновку, а ухвалою від 08.07.2026 Велика Палата Верховного Суду прийняла зазначену справу до розгляду.
На переконання відповідача, висновок Великої Палати Верховного Суду матиме значення для вирішення цієї справи, оскільки позивач заперечує розмір нарахованої йому частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії, зокрема за період з лютого до серпня 2022 року, посилаючись на визнання протиправною та нечинною формули, за якою здійснювалися відповідні розрахунки. З огляду на те, що наявність і розмір зазначеної заборгованості покладено відповідачем в основу доводів про реалізацію передбаченого постановою НКРЕКП № 332 права на зменшення рівня розрахунків із позивачем, скаржник вважає за необхідне зупинити провадження до формування Великою Палатою Верховного Суду відповідного правового висновку.
Обґрунтовуючи іншу заяву про зупинення провадження у справі, відповідач зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 22.07.2026 справу № 910/11540/25 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. При цьому підставами касаційного оскарження у вказаній справі є, зокрема, необхідність відступу від висновків Верховного Суду щодо реалізації Гарантованим покупцем права на зменшення рівня розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом відповідно до постанови НКРЕКП № 332, а також відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування абзацу другого пункту 11.4 глави 11 Порядку № 641 у редакції постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178.
За твердженням скаржника, вирішення зазначених правових питань безпосередньо впливає на правильність визначення розміру заборгованості Гарантованого покупця перед позивачем, оскільки стосується порядку здійснення остаточного розрахунку за придбану електричну енергію, врахування коштів, отриманих від оператора системи передачі, та можливості зменшення рівня розрахунків на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення.
Також відповідач посилається на необхідність забезпечення єдності судової практики та принципу правової визначеності, вважаючи, що зупинення провадження у справі з передбачених процесуальним законом підстав не призведе до необґрунтованого затягування її розгляду.
17.09.2026 через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "Екотехнік-Тарасівці" надійшли заперечення проти задоволення зазначених заяв, у яких позивач зазначає, що результати касаційного перегляду справ № 910/2917/25 та № 910/11540/25 не є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду цієї справи, оскільки наявні матеріали дозволяють установити обставини, які мають значення для вирішення спору, та надати належну правову оцінку доводам сторін з урахуванням чинного законодавства і сформованої судової практики.
Зокрема, позивач звертає увагу, що правове питання, з метою вирішення якого справу № 910/11540/25 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, стосується порядку обчислення строку остаточного розрахунку за придбану електричну енергію та не впливає на наявність і розмір основного боргу, який є предметом спору в цій справі. Стосовно справи № 910/2917/25 позивач зазначає, що питання застосування відповідної формули розрахунку частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії не усуває необхідності встановлення фактичних обставин виникнення зустрічних зобов`язань, визначення їх розміру та дослідження доказів реалізації відповідачем права на зменшення рівня розрахунків.
Розглянувши подані відповідачем клопотання, дослідивши наведені на їх обґрунтування доводи та заперечення позивача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі з огляду на таке.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Частиною четвертою статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зі змісту наведених положень процесуального закону вбачається, що зупинення провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України є правом суду, реалізація якого залежить від оцінки конкретних обставин справи, змісту спірних правовідносин, правових питань, переданих на вирішення відповідного складу Верховного Суду, та їх значення для розгляду справи, провадження у якій пропонується зупинити.
Отже, перебування на розгляді палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду іншої справи, правовідносини в якій мають певні спільні ознаки зі спірними правовідносинами, не зумовлює безумовного зупинення провадження. Вирішуючи відповідне процесуальне питання, суд повинен оцінити, чи є очікування результатів такого перегляду виправданим з огляду на обставини конкретного спору та чи існують достатні підстави для відкладення його вирішення до формування нового правового висновку.
При цьому колегія суддів враховує, що предметом розгляду у справі № 910/14462/25 є вимога ТОВ "Екотехнік-Тарасівці" про стягнення з АТ "Гарантований покупець" заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом від 22.10.2019 № 844/01. Вирішенню підлягають питання наявності та розміру основного боргу за поставлену електричну енергію, настання строку виконання відповідного грошового зобов`язання, а також обґрунтованості заперечень відповідача щодо зменшення рівня розрахунків із позивачем на суму зустрічних грошових зобов`язань.
Оцінюючи доводи заяви про зупинення провадження до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/2917/25, колегія суддів зазначає, що предметом спору у вказаній справі є вимога виробника електричної енергії про зобов`язання Гарантованого покупця здійснити перерахунок розміру частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за період з лютого до серпня 2022 року.
Натомість у цій справі позивачем заявлено вимоги про стягнення вартості поставленої електричної енергії, а питання наявності та розміру заборгованості позивача з відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії виникає у зв`язку із запереченнями відповідача проти позову та його посиланнями на право зменшення рівня розрахунків відповідно до постанови НКРЕКП № 332. Таким чином, хоча правове питання, яке перебуває на вирішенні Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/2917/25, може мати значення для визначення розміру зобов`язань виробника з відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за відповідний період, його вирішення не охоплює всіх обставин, які підлягають установленню у справі № 910/14462/25. Зокрема, незалежно від результату перегляду справи № 910/2917/25 суду апеляційної інстанції необхідно перевірити наявність відповідних зустрічних грошових зобов`язань, їх розмір, періоди виникнення, належність доказів на їх підтвердження, а також обставини реалізації відповідачем права на зменшення рівня розрахунків із позивачем.
Колегія суддів також бере до уваги, що правовідносини сторін охоплюють не лише період з лютого до серпня 2022 року, правові наслідки застосування нормативного регулювання в якому становлять предмет перегляду Великою Палатою Верховного Суду, а й інші розрахункові періоди, зокрема 2021, 2023 та 2024 роки.
За таких обставин колегія суддів не вбачає достатніх підстав вважати, що результати перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/2917/25 є необхідною передумовою для надання оцінки доказам і доводам сторін та вирішення спору про стягнення основного боргу в цій справі.
Щодо заяви про зупинення провадження до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/11540/25 колегія суддів зазначає, що підставою передачі зазначеної справи на розгляд об`єднаної палати є необхідність вирішення питання щодо порядку обчислення встановленого пунктом 11.4 глави 11 Порядку № 641 п`ятиденного строку для здійснення Гарантованим покупцем остаточного розрахунку за придбану електричну енергію. Зокрема, предметом правового аналізу є визначення початку перебігу цього строку - з дня оприлюднення відповідного рішення Регулятора чи з наступного дня після такого оприлюднення, з урахуванням положень статті 253 ЦК України.
Водночас у справі № 910/14462/25 на час її розгляду судом апеляційної інстанції строки здійснення остаточних розрахунків за всі спірні розрахункові періоди настали незалежно від того, який із наведених підходів до обчислення п`ятиденного строку буде застосовано. При цьому позивач після зміни предмета позову підтримував вимоги виключно про стягнення основного боргу, тоді як вимоги про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних предметом розгляду не є.
Отже, можливе уточнення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду порядку визначення початку перебігу строку остаточного розрахунку, яке може впливати на визначення початку прострочення виконання грошового зобов`язання, за обставин цієї справи не впливає на вирішення питання щодо наявності обов`язку відповідача сплатити основний борг за придбану електричну енергію.
Посилання скаржника на необхідність урахування майбутніх висновків об`єднаної палати щодо застосування постанови НКРЕКП № 332 та абзацу другого пункту 11.4 глави 11 Порядку № 641 також не зумовлюють необхідності зупинення провадження у справі.
Колегія суддів враховує, що хоча відповідні доводи наведені в касаційній скарзі у справі № 910/11540/25, передача цієї справи на розгляд об`єднаної палати мотивована насамперед необхідністю вирішення питання щодо порядку обчислення строку остаточного розрахунку. Водночас щодо застосування положень постанови НКРЕКП № 332 та порядку здійснення розрахунків за придбану електричну енергію Верховним Судом уже сформульовано правові висновки, які підлягають урахуванню судом апеляційної інстанції при вирішенні спору.
Колегія суддів також відхиляє посилання відповідача на ухвали господарських судів про зупинення проваджень в інших справах за участю Гарантованого покупця, оскільки вирішення питання про застосування пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України залежить від конкретних обставин відповідної справи, предмета та підстав позову, змісту правових питань, переданих на розгляд Верховного Суду, та їх значення для вирішення спору.
Зупинення провадження у справі до завершення касаційного перегляду інших судових рішень має узгоджуватися також із завданням господарського судочинства щодо своєчасного вирішення спорів. За відсутності обставин, які обґрунтовують необхідність очікування результатів відповідного касаційного перегляду, зупинення апеляційного провадження призвело б до відкладення вирішення спору на невизначений строк без достатніх процесуальних підстав.
З огляду на викладене, ухвалою Північного апеляційного господарського суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 04.08.2026, без винесення окремого процесуального документу, відмовлено в задоволенні заяв АТ "Гарантований покупець" про зупинення провадження у справі.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
29.06.2026 через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "Екотехнік-Тарасівці" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційні скарги АТ "Гарантований покупець" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2026 у справі № 910/14462/25 залишити без змін.
Позивач вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального і процесуального права, а доводи апеляційних скарг є безпідставними та необґрунтованими.
Заперечуючи проти доводів відповідача щодо ненастання строку виконання грошового зобов`язання у зв`язку з непроведенням ПрАТ "НЕК "Укренерго" повних розрахунків із Гарантованим покупцем, позивач зазначає, що пункт 11.4 Порядку № 641 у редакції, чинній з 26.01.2024, не містить положень, які пов`язують настання строку остаточного розрахунку з продавцем за "зеленим" тарифом із надходженням коштів від оператора системи передачі. На його думку, передбачене зазначеним пунктом урахування коштів, отриманих від ОСП, при визначенні суми остаточного місячного платежу не змінює встановленого строку виконання відповідного грошового зобов`язання та не звільняє відповідача від обов`язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії.
Посилаючись на положення статей 525, 526, 617 ЦК України та правові висновки Верховного Суду, зокрема викладені у постановах від 19.08.2021 у справі № 910/11889/20, від 01.09.2021 у справі № 910/13034/20, від 13.08.2025 у справі № 910/11212/24 та від 02.09.2025 у справі № 910/9950/24, позивач стверджує, що невиконання контрагентом боржника своїх зобов`язань, відсутність необхідних коштів або бюджетного фінансування не є підставами для звільнення Гарантованого покупця від виконання власних договірних зобов`язань. Зазначає, що відповідач не довів існування передбачених законом чи договором підстав для відкладення строку остаточного розрахунку за придбану електричну енергію.
Стосовно посилань відповідача на обставини непереборної сили позивач зазначає, що останнім не доведено причинно-наслідкового зв`язку між запровадженням воєнного стану та неможливістю виконання конкретних грошових зобов`язань за договором. Звертає увагу, що відповідач не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання відповідних зобов`язань, та не надав передбаченого умовами договору сертифіката торгово-промислової палати. При цьому лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на переконання позивача, не підтверджує неможливості виконання відповідачем зобов`язань за договором, оскільки не містить відомостей про вплив відповідних обставин на конкретні правовідносини сторін.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги щодо наявності підстав для зменшення рівня розрахунків, позивач зазначає, що передбачене постановою НКРЕКП № 332 право Гарантованого покупця не є автоматичною підставою для зменшення або припинення грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу електричної енергії. На його переконання, реалізація такого права потребує вчинення відповідачем відповідних юридично значущих дій та підтвердження їх належними доказами, зокрема щодо наявності зустрічних грошових вимог, настання строку їх виконання, конкретних сум і розрахункових періодів, а також відображення відповідних операцій у взаємних розрахунках сторін.
На підтвердження зазначеної позиції позивач посилається, зокрема, на постанови Верховного Суду від 24.09.2025 у справі № 910/5971/24, від 23.09.2025 у справі №910/7880/24 та від 19.11.2025 у справі № 910/9692/24, які, на його думку, підтверджують необхідність активної реалізації Гарантованим покупцем права на зменшення рівня розрахунків та відсутність підстав для автоматичного зменшення суми основного боргу лише внаслідок існування зустрічної заборгованості виробника електричної енергії.
Позивач звертає увагу, що направлені відповідачем разом із листом від 14.01.2026 проєкти актів зарахування зустрічних однорідних вимог не були підписані позивачем, а відповідач не довів їх належного підписання зі свого боку. Зазначає, що наданий відповідачем протокол створення та перевірки електронного підпису підтверджує підписання лише листа, а не відповідних актів зарахування. У зв`язку із цим позивач вважає, що відповідачем не доведено вчинення правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог або іншої юридично значущої дії, наслідком якої стало б припинення чи зменшення його грошового зобов`язання.
Крім того, позивач зазначає, що сам факт направлення листа з пропозицією врегулювання взаємної заборгованості та проєктів актів зарахування не свідчить про завершення відповідного механізму врегулювання розрахунків. На його переконання, відповідач не довів здійснення одностороннього зарахування відповідно до статті 601 ЦК України, не підтвердив відображення зменшення заборгованості в бухгалтерському обліку та актах звірки взаємних розрахунків і не визначив належним чином конкретні зобов`язання, суми та періоди, щодо яких таке зменшення відбулося.
Також позивач не погоджується з доводами скаржника щодо застосування доктрини заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium), зазначаючи, що не вчиняв дій, які могли б свідчити про погодження зменшення заборгованості відповідача, не підписував актів зарахування зустрічних однорідних вимог та не підтверджував припинення грошового зобов`язання відповідача в будь-якій частині. При цьому наявність між сторонами спору щодо вартості врегулювання небалансу електричної енергії та процедури погодження відповідних актів не свідчить про припинення зобов`язання Гарантованого покупця з оплати придбаної електричної енергії.
Окремо позивач заперечує можливість кваліфікації передбаченого постановою НКРЕКП № 332 права на зменшення рівня розрахунків як оперативно-господарської санкції, зазначаючи, що умовами договору від 22.10.2019 № 844/01 застосування такої санкції не передбачено. Вважає, що за наявності самостійних вимог до позивача щодо відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії відповідач не був позбавлений можливості пред`явити відповідний зустрічний або окремий позов, однак таким правом не скористався.
Таким чином, позивач вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення суми основного боргу, оскільки відповідач не довів належної реалізації права, передбаченого постановою НКРЕКП № 332, не підтвердив факту зарахування зустрічних однорідних вимог, відображення відповідного зменшення у взаємних розрахунках сторін та припинення грошового зобов`язання з оплати придбаної електричної енергії у відповідній частині.
Стосовно апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2026 позивач зазначає, що понесені ним витрати на професійну правничу допомогу підтверджені належними документами, відповідають фактичному обсягу виконаних адвокатом робіт, часу, витраченому на надання відповідних послуг, та значенню справи для позивача. Звертає увагу, що підготовка позову потребувала аналізу значного обсягу документів, визначення правової позиції, здійснення розрахунків позовних вимог, підготовки відповіді на відзив та участі у судових засіданнях.
Крім того, позивач зазначає, що присуджені судом першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн становлять близько 0,03 % від суми задоволених позовних вимог у розмірі 139 323 822,83 грн, що, на його думку, підтверджує співмірність таких витрат із ціною позову та значенням справи. Також наголошує, що справа розглядалася за правилами загального позовного провадження, надані адвокатом послуги були необхідними для захисту прав та інтересів позивача, а їх вартість відповідає середньоринковим тарифам на правничу допомогу в місті Києві.
Позивач стверджує, що відповідач не довів неспівмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу та не надав належних доказів того, що вартість послуг адвоката перевищує середньоринкові тарифи. При цьому суд першої інстанції врахував заперечення відповідача та частково задовольнив заяву про розподіл судових витрат, зменшивши заявлену до стягнення суму з 62 240,85 грн до 40 000,00 грн, що, на думку позивача, підтверджує обґрунтованість та пропорційність визначеного судом розміру відшкодування.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 29.09.2026 з`явились представники позивача та відповідача.
Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційних скарг АТ "Гарантований покупець", просив залишити їх без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2026 у справі № 910/14462/25 залишити без змін.
Представник відповідача підтримав, доводи викладені в апеляційних скаргах, просив їх задовольнити, а оскаржувані рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2026 у справі № 910/14462/25 скасувати.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, та перевірені апеляційним господарським судом
22.10.2019 між ДП "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та ТОВ "Екотехнік-Тарасівці" (виробник за "зеленим тарифом") був укладений договір № 844/01, до якого сторони в подальшому внесли зміни додатковими угодами № 335/01/20 від 28.02.2020, № 336/01/20 від 28.02.2020, № 1186/01/21 від 16.03.2021, № 3291/07/23 від 25.08.2023, № 5714/07/24 від 04.09.2024, № 7872/07/24 від 30.12.2024 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору (тут і далі - в редакції додаткової угоди № 335/01/20 від 28.02.2020) за цим договором продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
Відповідно до п. 2.2 договору купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства продавця за "зеленим" тарифом у балансуючій групі гарантованого покупця.
Згідно з п. 2.3, 2.4 договору продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.
Відповідно до п. 2.5 договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами (п. 3.1 договору).
Згідно з п. 3.3 договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Відповідно до п. 4.1 договору продавець за "зеленим" тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору.
Згідно з п. 7.4 договору якщо продавець за "зеленим" тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та Регулятором уже встановлено йому "зелений" тариф і продавець за "зеленим" тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030).
Пунктом 4.5 договору сторони погодили, що гарантований покупець зобов`язаний: купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію; нараховувати плату за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за "зеленим" тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку.
Актами купівлі-продажу електричної енергії підтверджується, що на виконання своїх зобов`язань за договором позивач здійснив поставку відповідачу електричної енергії, виробленої за "зеленим" тарифом, на загальну суму 893 889 063,95 грн, а саме: у жовтні 2021 на суму 28 823 656,40 грн, у березні 2022 на суму 12 689 111,89 грн, у квітні 2022 на суму 22 831 695,96 грн, у травні 2022 на суму 29 419 465,15 грн, у червні 2022 на суму 20 385 244,56 грн, у серпні 2022 на суму 32 114 525,32 грн та 209 994,99 грн (за актом коригування), у вересні 2022 на суму 22 773 382,88 грн та 148 913,81 грн (за актом коригування), у жовтні 2022 на суму 27 434 290,06 грн, у листопаді 2022 на суму 5 533 152,96 грн, у грудні 2022 на суму 7 646 815,06 грн, у лютому 2023 на суму 19 484 501,32 грн, у березні 2023 на суму 20 977 783,63 грн, у квітні 2023 на суму 22 053 303,94 грн, у травні 2023 на суму 47 076 258,66 грн, у червні 2023 на суму 47 629 875,50 грн, у липні 2023 на суму 53 540 984,64 грн, у вересні 2023 на суму 45 196 461,28 грн, у січні 2024 на суму 9 387 857,32 грн, у січні 2024 на суму 3 480 521,51 грн, у лютому 2024 на суму 19 715 913,29 грн, у березні 2024 на суму 29 130 466,51 грн, у квітні 2024 на суму 40 498 223,52 грн, у травні 2024 на суму 58 282 148,21 грн, у червні 2024 на суму 56 838 979,02 грн, у липні 2024 на суму 56 336 318,98 грн, у серпні 2024 на суму 55 326 441,16 грн, у вересні 2024 на суму 38 711 173,50 грн, у жовтні 2024 на суму 31 150 828,87 грн, у листопаді 2024 на суму 20 567 148,66 грн, у грудні 2024 на суму 8 493 625,39 грн.
Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 09.09.2022 № 1117 - у січні-травні, липні, жовтні 2021 та у лютому-червні 2022 (день оприлюднення на офіційному веб-сайті регулятора: 12.09.2022); від 14.03.2023 № 473 - у серпні 2022 (оприлюднена 15.03.2023); від 15.05.2024 № 946 - у вересні-листопаді 2022 (оприлюднена 16.05.2024); від 08.05.2024 № 896 - у грудні 2022, березні-червні 2023 (оприлюднена 10.05.2024); від 30.04.2024 № 858 - у лютому та липні-вересні 2023 (оприлюднена 01.05.2024); від 08.04.2025 № 529 - у січні 2024, травні та червні 2024 (оприлюднена 10.04.2025); від 18.12.2024 № 2146 - у лютому та березні 2024 (оприлюднена 20.12.2024); від 11.02.2025 № 193 - у квітні та серпні 2024 (оприлюднена 13.02.2025); від 21.01.2025 № 76 - у липні 2024 (оприлюднена 23.01.2025); від 30.12.2024 № 2418 - у вересні 2024 (оприлюднена 30.12.2024); від 18.02.2025 № 247 - у жовтні та листопаді 2024 (оприлюднена 19.02.2025); від 08.04.2025 № 529 - у грудні 2024 (оприлюднена 26.02.2025) було затверджено розміри вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець".
З урахуванням наведеного відповідач зобов`язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за електричну енергію, а саме: у жовтні 2021-червні 2022 - до 15.09.2022 (включно); у серпні 2022 - до 20.03.2023 (включно); у вересні-листопаді 2022 - до 23.05.2024; у грудні 2022, березні-червні 2023 - до 17.05.2024; у лютому та липні-вересні 2023 року - до 08.05.2024; у січні 2024, травні та червні 2024 - до 17.04.2025; у лютому та березні 2024 - до 27.12.2024; у квітні та серпні 2024 - до 20.02.2025; у липні 2024 - до 30.01.2025; у вересні 2024 - до 06.01.2025; у жовтні та листопаді 2024 - до 26.02.2025; у грудні 2024 - до 05.03.2025.
Доказів належної оплати за договором суду не надано.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови, та оцінка аргументів учасників справи
Згідно з частинами першою та другою статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Предметом апеляційного перегляду є рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі № 910/14462/25 в частині стягнення з АТ "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Екотехнік-Тарасівці" 139 323 822,83 грн основного боргу за договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом від 22.10.2019 № 844/01, а також додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2026 про стягнення 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Частина рішення суду першої інстанції про закриття провадження щодо стягнення 9 990 054,17 грн у зв`язку зі сплатою відповідачем відповідної суми не оскаржується, а вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних після прийняття судом заяви позивача про зміну предмета позову не становили предмета розгляду по суті.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
За частинами першою - третьою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин першої та другої статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), чинного на час виникнення спірних договірних зобов`язань, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі статтею 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Спірні правовідносини регулюються також Законом України "Про ринок електричної енергії" та Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок № 641), у редакціях, чинних у відповідні періоди.
Відповідно до частини другої статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" у редакції, чинній на час виникнення відповідних договірних зобов`язань, гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. За частиною третьою цієї статті купівля-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем.
Частиною п`ятою статті 65 цього Закону, у редакції, застосовній до відповідних розрахункових періодів, визначено обов`язок гарантованого покупця здійснювати оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом, на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Водночас пунктом 8 частини шостої статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" у редакції, чинній на час направлення відповідачем листа від 14.01.2026, передбачено, що гарантований покупець та виробник за "зеленим" тарифом при виникненні взаємної однорідної заборгованості мають право проводити зарахування зустрічних однорідних вимог між собою за взаємною згодою сторін, у тому числі мають право здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог щодо заборгованості за відпущену електричну енергію за "зеленим" тарифом та заборгованості виробників за "зеленим" тарифом з оплати частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця.
Як установлено судом першої інстанції, 22.10.2019 між ДП "Гарантований покупець" та ТОВ "Екотехнік-Тарасівці" укладено договір № 844/01 про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом, до якого сторони в подальшому внесли зміни відповідними додатковими угодами.
За пунктом 1.1 договору продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку № 641.
Згідно з пунктом 2.2 договору купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства продавця за "зеленим" тарифом у балансуючій групі гарантованого покупця. Пунктами 2.3-2.5 договору визначено порядок купівлі електричної енергії та встановлення її вартості відповідно до тарифів, затверджених Регулятором, а пунктом 3.3 передбачено, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом, та формування відповідних актів здійснюються згідно з положеннями Порядку № 641.
За пунктом 4.1 договору продавець має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції, а пунктом 4.5 передбачено обов`язок гарантованого покупця здійснювати своєчасні розрахунки в повному обсязі за придбану електричну енергію.
Водночас пунктом 3.2 договору визначено можливість проведення зарахування зустрічних однорідних вимог щодо заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом та договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця за взаємною згодою сторін.
Із матеріалів справи вбачається, що на виконання договору позивач поставив відповідачу електричну енергію, вироблену за "зеленим" тарифом, на загальну суму 893 889 063,95 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії та актами коригування, підписаними сторонами. Зазначена сума складається з вартості електричної енергії, поставленої у жовтні 2021 року, березні-червні та серпні 2022 року, в розмірі 146 473 694,27 грн; у вересні-грудні 2022 року, лютому-липні та вересні 2023 року - 319 495 723,74 грн; у січні-грудні 2024 року - 427 919 645,94 грн. При цьому загальна вартість електричної енергії за вересень 2022 року з урахуванням акта купівлі-продажу від 30.09.2022 на суму 22 773 382,88 грн та акта коригування від 30.04.2024 на суму 148 913,81 грн становить 22 922 296,69 грн.
За наданими позивачем банківськими виписками відповідач здійснив часткову оплату придбаної електричної енергії, а заявлений позивачем основний борг згідно з помісячними розрахунками становив 149 313 877,00 грн. У зв`язку зі сплатою відповідачем під час розгляду справи 9 990 054,17 грн суд першої інстанції закрив провадження у відповідній частині та стягнув решту заборгованості в розмірі 139 323 822,83 грн. При цьому факт укладення договору, поставки та прийняття електричної енергії за підписаними сторонами актами, а також здійснення часткової оплати відповідачем не заперечується, тоді як основні доводи апеляційної скарги стосуються настання строків остаточного розрахунку та наявності підстав для зменшення належної до стягнення заборгованості.
Визначаючи строк виконання відповідних грошових зобов`язань, колегія суддів виходить із редакцій Порядку № 641, чинних на час виникнення обов`язку здійснити остаточний розрахунок. При цьому застосовна редакція Порядку № 641 визначається з урахуванням часу настання передбачених ним обставин, з якими пов`язано проведення остаточного розрахунку, а не виключно розрахункового місяця, у якому вироблена електрична енергія.
Відповідно до пункту 10.4 глави 10 Порядку № 641 у редакції, чинній до 26.01.2024, після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.
За пунктом 11.4 глави 11 Порядку № 641 у редакції постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178 гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці. При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за "зеленим" тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Аналіз наведених положень свідчить, що строки остаточного розрахунку пов`язуються з оприлюдненням відповідного рішення Регулятора, тоді як кошти, отримані гарантованим покупцем від оператора системи передачі, враховуються при визначенні суми остаточного місячного платежу. Водночас пункт 11.4 Порядку № 641 не містить положення, за яким строк виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця перед продавцем за "зеленим" тарифом настає виключно після отримання в повному обсязі коштів від оператора системи передачі, а тому доводи відповідача про існування відповідної відкладальної обставини не узгоджуються зі змістом зазначеного нормативного регулювання.
Колегія суддів також ураховує, що зобов`язання Гарантованого покупця перед виробником електричної енергії та зобов`язання оператора системи передачі перед Гарантованим покупцем виникають із різних договорів і мають самостійний характер. Отже, неналежне виконання ПрАТ "НЕК "Укренерго" власних грошових зобов`язань перед відповідачем не змінює встановленого договором та Порядком № 641 обов`язку останнього здійснити повну оплату електричної енергії, придбаної у позивача.
Аналогічний підхід щодо визначення строків остаточного розрахунку за придбану електричну енергію за "зеленим" тарифом застосовано об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.06.2024 у справі №910/4439/23. У зазначеній постанові об`єднана палата, надаючи оцінку положенням наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та від 15.06.2022 № 206 "Про розрахунки з виробниками за "зеленим" тарифом", погодилася з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23 та від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22, відповідно до яких зазначені накази не обмежують права виробника на отримання повної вартості проданої електричної енергії та не змінюють строків виникнення і виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо остаточного розрахунку.
У постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 об`єднана палата також виходила з того, що визначення строку виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати вартості поставленої електричної енергії здійснюється згідно з умовами двостороннього договору та Порядком № 641 незалежно від запровадження особливого порядку розподілу коштів у період дії воєнного стану. Наведені висновки є застосовними до спірних правовідносин у частині визначення правової природи обов`язку відповідача щодо здійснення остаточного розрахунку, з урахуванням відповідних редакцій Порядку № 641.
Як установлено судом першої інстанції, рішення НКРЕКП щодо затвердження вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за відповідні розрахункові періоди були оприлюднені протягом 2022-2025 років. На час звернення позивача до суду строки остаточного розрахунку за всіма спірними періодами настали, а придбана відповідачем електрична енергія в повному обсязі оплачена не була.
Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Наведена норма регулює підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а не припинення обов`язку оплатити отриманий товар. Тому відсутність у відповідача коштів, необхідних для здійснення розрахунків із позивачем, незалежно від причин їх ненадходження від контрагентів, не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов`язання.
Не змінюють зазначеного висновку й доводи апелянта щодо настання обставин непереборної сили у зв`язку із запровадженням воєнного стану. Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 наголосив на необхідності встановлення причинно-наслідкового зв`язку між обставинами непереборної сили та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.
Натомість відповідач не надав доказів, які підтверджували б, що запровадження воєнного стану об`єктивно унеможливило виконання ним грошового зобов`язання з оплати електричної енергії за договором від 22.10.2019 № 844/01. Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 має загальний характер та не містить відомостей про вплив відповідних обставин на виконання конкретного зобов`язання між сторонами цієї справи, у зв`язку з чим не може бути достатнім доказом наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за його порушення.
Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність зменшення заборгованості на суму зустрічних вимог позивача з відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення колегія суддів виходить із такого.
Постановою НКРЕКП від 03.04.2024 № 652 "Про внесення зміни до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332" абзац третій підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" викладено в такій редакції: "Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення". Надалі відповідне положення постанови НКРЕКП № 332 змінювало нумерацію та містилося в підпункті 12, а з 01.06.2025 - у підпункті 11 пункту 1.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що Гарантованому покупцю надано право зменшити рівень розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на визначену суму його неоплачених зобов`язань із відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення. Разом із тим зазначене положення не передбачає автоматичного припинення грошового зобов`язання Гарантованого покупця з оплати придбаної електричної енергії внаслідок виникнення у виробника зустрічної заборгованості, а реалізація відповідного права потребує вчинення дій, спрямованих на настання визначених правових наслідків.
Аналогічний правовий підхід викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2025 у справі № 910/5971/24. Зокрема, у пункті 6.7.1 зазначеної постанови Верховний Суд, аналізуючи підпункт 13 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332 у редакції постанови від 03.04.2024 № 652, виходив із того, що законодавець наділив Гарантованого покупця саме правом на зменшення рівня розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом, для реалізації якого Гарантований покупець мав вчинити певні дії.
Колегія суддів ураховує наведені висновки та виходить із необхідності розмежування обставин виникнення у виробника за "зеленим" тарифом зустрічних грошових зобов`язань перед Гарантованим покупцем, наявності непогашеної заборгованості за ними та фактичної реалізації права на зменшення рівня розрахунків за придбану електричну енергію. Наявність зустрічних грошових вимог та припинення або зменшення зобов`язання відповідача перед позивачем є різними юридичними обставинами, які потребують окремого встановлення.
Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач посилається на наявність у позивача заборгованості з відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії в розмірі 74 910 953,36 грн та вартості відхилення в розмірі 2 038 057,89 грн. На підтвердження відповідних доводів відповідачем подано акти приймання-передачі послуг з відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення за 2021-2025 роки, акти коригування до них, протоколи створення та перевірки електронних підписів, докази направлення відповідних документів позивачу та оборотно-сальдові відомості за рахунками бухгалтерського обліку.
Зокрема, згідно з оборотно-сальдовою відомістю за рахунком 36181 "Розрахунки з вітчизняними покупцями (вартість відхилення)" за період із січня 2021 року по жовтень 2025 року станом на 11.12.2025 відображено кінцеве сальдо в розмірі 2 038 057,89 грн. Водночас за оборотно-сальдовою відомістю за рахунком 3618 "Розрахунки з вітчизняними покупцями (частка відшкодування врегулювання небалансу)" за аналогічний період станом на 11.12.2025 відображено кінцеве дебетове сальдо в розмірі 74 910 953,36 грн та кредитове сальдо в розмірі 580,55 грн.
Наведені бухгалтерські регістри підтверджують відображення відповідачем відповідних сум у власному бухгалтерському обліку, однак не замінюють первинних документів та підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами щодо виникнення, розміру та виконання відповідних зобов`язань. При цьому акти приймання-передачі послуг з відшкодування вартості відхилення, наявні в матеріалах справи, підписані уповноваженими представниками обох сторін. Водночас виникнення відповідного зобов`язання та його відображення в бухгалтерському обліку не свідчать про автоматичне зменшення заборгованості відповідача з оплати придбаної електричної енергії.
Крім того, між сторонами існують розбіжності щодо оформлення окремих актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та актів коригування. Так, у додаткових поясненнях від 30.01.2026 позивач зазначив про відсутність доказів підписання ним актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за лютий-вересень 2022 року, окремих актів коригування за 2021 рік, а також низки актів коригування за 2022 рік, складених у 2023-2025 роках. Зокрема, позивач навів конкретні документи щодо коригування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за липень, серпень та вересень 2022 року, стосовно яких заперечував належне оформлення й погодження відповідних нарахувань. Наведені заперечення свідчать про наявність між сторонами розбіжностей стосовно підстав та розміру окремих грошових зобов`язань, пов`язаних із відшкодуванням вартості врегулювання небалансу електричної енергії.
Відповідно до частин першої та другої статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Водночас наведені положення підлягають застосуванню з урахуванням спеціального регулювання, передбаченого частиною шостою статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", та умов пункту 3.2 договору від 22.10.2019 № 844/01. Зазначені норми та умови договору передбачають проведення зарахування зустрічних однорідних вимог між Гарантованим покупцем і виробником за "зеленим" тарифом за взаємною згодою сторін.
Як установлено судом першої інстанції, під час розгляду справи відповідач направив позивачу лист від 14.01.2026 № 41/109 "Про погашення заборгованості", яким запропонував врегулювати взаємну заборгованість шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог відповідно до частини шостої статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії". До зазначеного листа відповідач долучив проєкти актів зарахування зустрічних однорідних грошових вимог за послугою з відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії на суму 73 611 060,98 грн та за послугою з відшкодування вартості відхилення на суму 1 933 799,90 грн.
Дослідивши зазначені документи, місцевий господарський суд встановив, що проєкти актів зарахування передбачали їх двостороннє підписання, однак не були підписані уповноваженими особами відповідача та не погоджені позивачем. Наявний у матеріалах справи протокол створення та перевірки електронного підпису підтверджує підписання відповідачем листа від 14.01.2026, але не засвідчує накладення відповідного підпису на проєкти актів зарахування.
Крім того, позивач у додаткових поясненнях від 30.01.2026 прямо заперечив погодження запропонованого відповідачем зарахування, зазначивши про відсутність підписаних сторонами документів, якими було б оформлено відповідне припинення зобов`язань. Таким чином, зміст листа від 14.01.2026 № 41/109 та доданих до нього проєктів актів свідчить про звернення відповідача з пропозицією врегулювати взаємну заборгованість шляхом проведення зарахування, однак не підтверджує досягнення сторонами згоди на його здійснення.
За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав вважати, що направленням листа від 14.01.2026 та проєктів актів відповідач реалізував механізм припинення зустрічних однорідних вимог за взаємною згодою сторін відповідно частини шостої статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" та пункту 3.2 договору. Відсутність погоджених сторонами актів зарахування за встановленого змісту відповідного листування свідчить про незавершеність запропонованого відповідачем способу врегулювання взаємних розрахунків.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач, крім направлення листа від 14.01.2026 № 41/109 та непідписаних проєктів актів зарахування, вчинив інші дії, які підтверджували б фактичне здійснення передбаченого постановою НКРЕКП № 332 зменшення рівня розрахунків за визначеними сумами та періодами. Зокрема, відсутні докази повідомлення позивача про вже проведене одностороннє зменшення заборгованості, а також документи, які засвідчували б відображення відповідної операції у взаємних розрахунках сторін. Зокрема, відповідачем не надано актів звірки, бухгалтерських регістрів за відповідний період чи інших документів, які засвідчували б відображення здійсненого зменшення у взаємних розрахунках сторін за конкретними зобов`язаннями, сумами та розрахунковими періодами.
При цьому наявність підписаних сторонами актів приймання-передачі послуг з відшкодування вартості відхилення та інших первинних документів, пов`язаних із відшкодуванням частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії, підтверджує обставини виникнення відповідних зобов`язань, але не замінює доказів реалізації права на зменшення рівня розрахунків. Відтак сам факт існування зустрічної заборгованості позивача не може розглядатися як обставина, що автоматично припиняє відповідну частину грошового зобов`язання відповідача за договором купівлі-продажу електричної енергії.
Отже, за наявності первинних документів щодо виникнення окремих зустрічних грошових зобов`язань позивача та їх відображення в бухгалтерському обліку відповідача останнім не доведено фактичної реалізації права на зменшення рівня розрахунків відповідно до постанови НКРЕКП № 332 у спосіб, який спричинив би зменшення належного до стягнення основного боргу. Такий висновок узгоджується з підходом Верховного Суду, викладеним у постановах від 24.09.2025 у справі № 910/5971/24 та від 19.11.2025 у справі № 910/9692/24.
Доводи апеляційної скарги щодо застосування доктрини заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) також не змінюють наведеного висновку. Зазначена доктрина ґрунтується на принципі добросовісності та спрямована на недопущення поведінки особи, яка суперечить її попереднім діям або заявам, якщо інша сторона обґрунтовано покладалася на відповідну поведінку.
Водночас наявні у справі докази не підтверджують, що позивач погодив запропоноване відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог або вчинив дії, які могли б створити у відповідача обґрунтоване очікування щодо такого погодження. Натомість у додаткових поясненнях від 30.01.2026 позивач прямо заперечив проти запропонованого відповідачем способу врегулювання розрахунків та навів відповідні доводи щодо його правових підстав і належності оформлення окремих документів. Непогодження позивачем запропонованих проєктів актів зарахування та наявність між сторонами розбіжностей щодо окремих зустрічних вимог не свідчать про недобросовісність його поведінки. При цьому зазначені обставини не звільняють відповідача від необхідності довести фактичне припинення або зменшення власного грошового зобов`язання, а тому відповідні доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню.
Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
За частинами першою та другою статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частинами першою - третьою статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши наявні у справі докази в сукупності, колегія суддів доходить висновку, що позивач підтвердив факт поставки відповідачу електричної енергії за "зеленим" тарифом, її вартість та наявність непогашеної заборгованості в розмірі 139 323 822,83 грн. Водночас відповідач не довів обставин, з якими пов`язує припинення або зменшення цього грошового зобов`язання, зокрема фактичної реалізації права на зменшення рівня розрахунків відповідно до постанови НКРЕКП № 332 чи проведення зарахування зустрічних однорідних вимог у передбаченому законодавством та договором порядку.
Перевіряючи законність та обґрунтованість додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2026, колегія суддів виходить із такого.
За частинами першою - шостою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин четвертої, п`ятої та восьмої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною першою статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Аналіз наведених положень свідчить, що компенсації підлягають витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, за умови підтвердження їх обсягу та вартості належними доказами, дотримання процесуального порядку подання таких доказів і відповідності заявленої суми критеріям розумності та співмірності. При цьому витрати на професійну правничу допомогу можуть підлягати розподілу незалежно від того, чи сплачені вони стороною на час вирішення відповідного питання, якщо обов`язок їх сплати випливає з умов договору про надання правничої допомоги.
Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження домовленості щодо надання правничої допомоги позивачем ще разом із позовною заявою подано завдання № 1 до договору про надання правової допомоги від 26.09.2025 № 1622, у якому визначено обсяг та вартість відповідних послуг у сумі 62 240,85 грн. Отже, відповідний документ, який містив погоджені сторонами умови щодо обсягу та вартості правничої допомоги, наявний у матеріалах справи з моменту звернення позивача до суду, а не був уперше поданий після ухвалення рішення по суті спору.
Крім того, до закінчення судових дебатів представник позивача зробив заяву про подання доказів витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по суті спору. У межах встановленого частиною восьмою статті 129 ГПК України строку позивач подав акт приймання-передачі наданих послуг від 09.04.2026 № 1 на суму 62 240,85 грн, а також інші документи, необхідні для підтвердження фактичного обсягу наданої адвокатом правничої допомоги.
Таким чином, позивач не пропустив процесуального строку подання доказів витрат на професійну правничу допомогу, оскільки завдання № 1 було подано разом із позовною заявою, заяву про подання додаткових доказів зроблено до закінчення судових дебатів, а акт приймання-передачі наданих послуг подано в установлений законом строк після ухвалення рішення. За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо несвоєчасного подання доказів судових витрат та відсутності підстав для їх розподілу після ухвалення рішення по суті спору не знайшли підтвердження.
При цьому на підтвердження заявлених витрат позивачем надано договір про надання правової допомоги від 26.09.2025 № 1622, завдання № 1 до нього, акт приймання-передачі наданих послуг від 09.04.2026 № 1 на суму 62 240,85 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер адвоката Савченко О.В. Зазначені документи в сукупності підтверджують виникнення між позивачем та адвокатом відповідних договірних правовідносин, погодження вартості правничої допомоги та надання послуг, пов`язаних із розглядом цієї справи.
Посилання апелянта на відсутність доказів фактичної сплати авансу в сумі 43 568,60 грн також не є достатньою підставою для відмови у відшкодуванні витрат. Частина друга статті 126 ГПК України прямо передбачає можливість компенсації вартості правничої допомоги, яка підлягає сплаті відповідно до умов договору, а тому визначальним для розподілу відповідних витрат є підтвердження обсягу наданих послуг та обов`язку сторони оплатити їх, а не виключно факт перерахування коштів адвокату.
Відповідач подав заперечення проти заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та просив відмовити в їх відшкодуванні або зменшити заявлену суму до 1 000,00 грн. Зі змісту оскаржуваного додаткового рішення вбачається, що суд першої інстанції врахував характер спірних правовідносин, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг, підготовку позовної заяви, відповіді на відзив та додаткових пояснень, участь представника позивача у чотирьох судових засіданнях, наявність сформованої судової практики в аналогічних спорах, а також часткове закриття провадження у зв`язку зі сплатою відповідачем частини заборгованості. За результатами оцінки зазначених обставин місцевий господарський суд зменшив заявлену до відшкодування суму витрат із 62 240,85 грн до 40 000,00 грн.
Апелянт, заперечуючи проти зазначеного висновку, посилається на відсутність значної складності справи, наявність аналогічних спорів і сформованої судової практики, повторюваність доводів та використання представником позивача значного обсягу нормативних положень і судових рішень у підготовлених процесуальних документах. Водночас наведені обставини враховані судом першої інстанції при визначенні розміру компенсації, що підтверджується частковим задоволенням відповідної заяви.
Наявність сформованої судової практики в аналогічних спорах не виключає необхідності підготовки правової позиції з урахуванням конкретних обставин справи, дослідження первинних документів, проведення розрахунків та надання оцінки запереченням іншої сторони. При цьому спір стосувався значного обсягу розрахункових періодів, актів купівлі-продажу електричної енергії та коригувань, а також застосування спеціального нормативного регулювання ринку електричної енергії, що потребувало відповідної правової роботи.
Необхідність підготовки заяви про зміну предмета позову та заяви про закриття провадження в частині вимог була зумовлена процесуальними обставинами розгляду справи, зокрема уточненням позовних вимог і погашенням відповідачем частини заборгованості. Отже, відповідні процесуальні дії були пов`язані із захистом прав та інтересів позивача під час розгляду справи, а їх вартість підлягає оцінці з урахуванням фактичного обсягу виконаної адвокатом роботи та її необхідності.
Колегія суддів також ураховує висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у пункті 6.32 постанови від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, відповідно до якого підготовка заяви про стягнення або розподіл судових витрат не належить до послуг, вартість яких підлягає відшкодуванню за рахунок іншої сторони, оскільки така заява за своєю сутністю є заявою про подання доказів понесених витрат.
Разом із тим із наявних у матеріалах справи документів убачається, що до присуджених судом першої інстанції 40 000,00 грн витрати на підготовку заяви про розподіл судових витрат не включені, а тому наведений правовий висновок Верховного Суду не свідчить про наявність підстав для зміни чи скасування оскаржуваного додаткового рішення.
З урахуванням установлених судом першої інстанції обставин, своєчасно поданих позивачем доказів, фактичного обсягу виконаної адвокатом роботи, характеру спору, поданих відповідачем заперечень і здійсненого місцевим господарським судом зменшення заявленої суми витрат колегія суддів не вбачає підстав для висновку про неправильне застосування критеріїв розумності та співмірності витрат на професійну правничу допомогу. При цьому доводи апеляційної скарги не містять належного обґрунтування, яке б спростовувало висновок суду першої інстанції про можливість відшкодування витрат у розмірі 40 000,00 грн або підтверджувало необхідність їх зменшення до 1 000,00 грн.
За таких обставин суд першої інстанції правильно застосував положення статей 126, 129, 221 ГПК України та обґрунтовано визначив розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню відповідачем, у сумі 40 000,00 грн. Доводи апеляційної скарги не спростовують зазначеного висновку та не свідчать про наявність підстав для скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2026.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2026 у справі № 910/14462/25 ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги АТ "Гарантований покупець" задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат
Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі № 910/14462/25 покладаються на АТ "Гарантований покупець".
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі № 910/14462/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі № 910/14462/25 залишити без змін.
3. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2026 у справі № 910/14462/25 залишити без задоволення.
4. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2026 у справі № 910/14462/25 залишити без змін.
5. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
6. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 16.10.2026.
Головуючий суддя О.Л. Бестаченко
Судді І.М. Скрипка
Ю.А. Шаратов
Оригінал: reyestr.court.gov.ua