Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №420/10221/24 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокум. ОдесаСправа № 420/10221/24

м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Лічмана Л.В.,

Ярош А.І.,

секретар судового засідання – Полінецька В.С.

за участю представників учасників судового процесу:

від ТОВ «АЛІСАН»: не з`явився;

від ГУ Держгеокадастру в Одеській області: Арнаутова А.В., самопредставництво;

від Одеської міської ради: Бейлін К.С., самопредставництво;

від Департаменту архітектури: Буцан С.В., самопредставництво;

від ТОВ «ЛЕМАК»: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІСАН»

на рішення Господарського суду Одеської області

від 18 лютого 2026 року (повний текст складено 19.02.2026)

у справі № 420/10221/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІСАН»

до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1. Одеської міської ради,

2. Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради,

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМАК»

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

суддя суду першої інстанції: Деркач Т.Г.

місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 14.10.2026, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «АЛІСАН» (далі також – позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Головного управління (ГУ) Держгеокадастру в Одеській області (далі також – відповідач, Головне управління) за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Одеської міської ради (далі також – третя особа – 1, Міська рада, ОМР), Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради (нині – Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради) (далі також – третя особа – 2, Департамент) з вимогами про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, яке полягає у не скасуванні державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:02:002:0021, площею 12,7095 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, 21 км Старокиївської дороги (територія промислового вузла «Куліндорово»); зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки під кадастровим номером 5110137600:02:002:0021, площею 12,7095 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, 21 км Старокиївської дороги (територія промислового вузла «Куліндорово»), шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки і скасування записи у поземельній книзі та внесення до Державного земельного кадастру відомості про скасування в поземельній книзі записів щодо державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:02:002:0021.

В процесі розгляду даної справи судом першої інстанції до участі в останньої також було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача – Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “ЛЕМАК” (далі також – третя особа – 3).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:02:002:0021 площею 12,7095 га була проведена внаслідок неналежного проведення інвентаризації земель комунальної власності, під час якої неправильно визначено фактичні межі та площу земельної ділянки, що перебуває у користуванні позивача.

На думку позивача, при проведенні інвентаризації не було належним чином враховано фактичне землекористування ТОВ «АЛІСАН», наявну на земельній ділянці забудову та об`єкти нерухомого майна, що належать позивачу, а також фактичне розташування та погодження меж земельної ділянки. Унаслідок цього до Державного земельного кадастру були внесені відомості про земельну ділянку, межі та площа якої, як стверджує позивач, не відповідають фактичному землекористуванню та фактичним межам земельної ділянки, якою користується ТОВ «АЛІСАН».

Таким чином, позовні вимоги мотивовані необхідністю усунення, на думку позивача, порушень, допущених під час формування та державної реєстрації земельної ділянки, а також приведення відомостей Державного земельного кадастру у відповідність до фактичних меж землекористування та розташування об`єктів нерухомого майна позивача.

07.08.2025 року до Господарського суду Одеської області надійшла заява ТОВ «АЛІСАН» про зміну предмета позову, в якій позивач, посилаючись на необхідність обрання належного та ефективного способу захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів, просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, яка полягає у нездійсненні скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:02:002:0021, площею 12,7095 га, розташованої за адресою: м. Одеса, 21 км Старокиївської дороги (територія промислового вузла «Куліндорово»);

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області скасувати державну реєстрацію зазначеної земельної ділянки шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про її державну реєстрацію, скасування відповідних записів у Поземельній книзі та внесення до Державного земельного кадастру відомостей про скасування таких записів щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:02:002:0021;

- припинити право власності Одеської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 5110137600:02:002:0021, площею 12,7095 га, розташовану за адресою: м. Одеса, 21 км Старокиївської дороги (територія промислового вузла «Куліндорово»).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.10.2025 у справі №420/10221/24 (суддя Деркач Т.Г.) у прийнятті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІСАН" про зміну предмету позову у справі №420/10221/24 за вх.№24726/25 від 07.07.2025 – відмовлено.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.02.2026 у справі №420/10221/24 (суддя Деркач Т.Г.) у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІСАН» відмовлено. Судові витрати зі сплати судового збору покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛІСАН».

Ухвалюючи таке рішення, місцевий господарський суд виходив зі встановлених обставин того, що на момент розгляду справи право комунальної власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за Одеською міською радою. При цьому, судом не встановлено вини Одеської міської ради у нездійсненні державної реєстрації права власності на земельну ділянку протягом одного року з дня її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі, оскільки невчинення відповідних реєстраційних дій було зумовлено об`єктивними обставинами, а саме вилученням органами досудового розслідування технічної документації із землеустрою, необхідної для проведення державної реєстрації права власності, та її поверненням лише 19.02.2024. Відтак, підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки з огляду на нездійснення реєстрації речового права протягом одного року з вини заявника судом не встановлено.

При цьому, суд зазначає, що вимога про припинення права власності Одеської міської ради була заявлена позивачем лише у заяві про зміну предмета позову від 07.08.2025, у прийнятті якої судом відмовлено ухвалою від 02.10.2025. Відтак, зазначена вимога не є предметом розгляду у цій справі, а суд позбавлений можливості вийти за межі заявлених та прийнятих до розгляду позовних вимог.

За наведених обставин, господарський суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним та неефективним, оскільки задоволення заявлених вимог без одночасного припинення зареєстрованого права власності Одеської міської ради суперечитиме положенням частини 13 статті 79-1 Земельного кодексу України та частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» і не матиме наслідком ефективного поновлення порушеного, на думку позивача, права.

З урахуванням викладеного, а також беручи до уваги, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «АЛІСАН» у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛІСАН» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.10.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 18.02.2026 у справі №420/10221/24, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІСАН».

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на наступні обставини:

- суд першої інстанції, під час прийняття оскаржуваного рішення фактично не здійснив належної оцінки доводів та доказів, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛІСАН», зокрема щодо відсутності правових підстав вважати вилучення технічної документації із землеустрою обставиною, яка унеможливила державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

- оскаржуване рішення не містить належної оцінки доводів Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІСАН» щодо відсутності правових підстав для визнання вилучення технічної документації обставиною, що унеможливлювала державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

- суд першої інстанції повністю проігнорував доводи товариства про безпідставність посилання Одеської міської ради на неможливість реєстрації права власності на земельну ділянку через вилучення технічної документації на підставі ухвали суду, оскільки діюче законодавство не передбачає норм, які б вказували, що оригінали технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності необхідні для здійснення реєстрації права власності.

Заперечуючи щодо відмови господарським судом Одеської області ухвалою від 02.10.2025 у справі №420/10221/24 у прийнятті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІСАН» про заміну предмета позову шляхом доповнення позовних вимог скаржник зазначає, що не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання та норми матеріального чи процесуального права.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 11.03.2026, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Лічмана Л.В., Ярош А.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 вирішено питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІСАН» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.02.2026 року у справі №420/10221/24 було відкладене до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Одеської області матеріалів зазначеної справи до суду апеляційної інстанції.

16.03.2026 матеріали справи №420/10221/24 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІСАН» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.02.2026 у справі №420/10221/24, розгляд справи призначено на 03.06.2026 об 11:30 год. Також, вказаною ухвалою відповідачу встановлено 10-денний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у той же строк надати суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань.

03.06.2026 від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, через систему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІСАН» залишити без задоволення, оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області залишити без змін.

Також, відповідач просив на підставі ст. 119 Господарського процесуального кодексу України поновити Головному управлінню пропущений строк для подання відзиву на апеляційну скаргу у справі №420/10221/24 з посиланням на надмірне навантаження працівників Управління та значний обсяг вхідної судової кореспонденції, необхідність витребування інформації щодо спірної земельної ділянки. Також, відповідач вказує, що у зв`язку з частими повітряними тривогами, ракетними ударами по інфраструктурі на території Одеської області, у Головного управління виникла потреба у більш тривалому часі для підготовки та подання цього відзиву.

Щодо заявленого клопотання про поновлення пропущеного строк для подання відзиву на апеляційну скаргу на підставі ст. 119 Господарського процесуального кодексу України апеляційна колегія зазначає наступне.

Як зазначалось вище, судом апеляційної інстанції відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, що відображено в ухвалі Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2026.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали від 06.04.2026 про відкриття апеляційного провадження у справі №420/10221/24 встановлено, що відповідач має право подати відзив на апеляційну скаргу та докази надсилання відзиву учасникам справи у строк, якій дорівнює 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Позивачу зазначена ухвала доставлена в електронному вигляді в його Електронний кабінет 06.04.2026 о 19:22 год, про що свідчить наявна у матеріалах справи Довідка Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 про доставку електронного листа

За змістом ч. 1, 4, 6, 7 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

При цьому, відповідно до абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, зазначена ухвала вважається врученою позивачу 07.04.2026, та відповідно з 08.04.2026 розпочався перебіг, встановленого судом, 10-тиденного строку для подання, відзиву на апеляційну скаргу.

Доказів неможливості користування Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області своїм особистим електронним кабінетом у підсистемі «Електронний Суд» матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищезазначене, 17.04.2026 (включно) строк на подання відзиву на апеляційну скаргу сплив.

Проте, відповідний відзив на апеляційну скаргу був поданий відповідачем до Південно-західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» 03.06.2026, тобто зі значним пропуском 10-ти денного строку (майже 2 місяці).

Між тим, частиною 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Водночас, за ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Таким чином, законодавець розмежовує поняття строків на «встановлені законом» та «встановлені судом» та відрізняє види звернення з відповідними клопотаннями та терміном їх подання.

Строк на подання відзиву встановлюється судом, отже, його поновлення чинним процесуальним законом не передбачено, а положеннями ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено саме продовження такого строку з врахуванням терміну подання відповідного клопотання до закінчення визначеного судом строку.

Таким чином, відповідач мав можливість у строк, встановлений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 (у даному випадку до 17.04.2026 включно) подати відзив на апеляційну скаргу або подати до апеляційного суду заяву про продовження судом процесуального строку у відповідності до ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, однак таких звернень до суду апеляційної інстанції від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у встановленому порядку не надходило.

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, оскільки відповідач подав відзив з пропуском встановленого судом апеляційної інстанції процесуального строку, суд не розглядає заперечення, висловлені відповідачем у справі, на підставі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України.

Таку позицію підтримує Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.08.2019 у справі №757/43793/18-ц (провадження №14-311цс19), Верховний Суд у постановах: від 19.11.2025 у справі № 914/2659/23, від 29.04.2026 у справі № 293/1073/24, від 08.04.2026 у справі № 911/202/25 тощо.

Окремо судова колегія звертає увагу на те, що жодного доказу на підтвердження наведених відповідачем обставин пропуску строку останнім до суду не надано.

Отже, відзив Головного управління залишається апеляційним судом без розгляду, однак, приєднується до матеріалів справи (враховуючи наявність роздрукованого судом апеляційної інстанції у паперовому вигляді примірника відзиву, який був поданий до суду в електронній формі через "Електронний кабінет" користувача ЕСІТС).

Разом з тим, 16.04.2026 Одеська міська рада також подала суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити без задоволення апеляційну скаргу ТОВ «АЛІСАН» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.02.2026 у справі №420/10221/24, оскаржуване рішення залишити без змін; ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.10.2025 залишити без змін.

У розрізі зазначеного судова колегія звертає увагу на те, що відзив має право подавати виключно сторона справи (відповідач або позивач на позовну заяву або апеляційну скаргу). Третя особа без самостійних вимог є допоміжним учасником процесу, тому її процесуальним засобом висловлення позиції є пояснення (щодо: позову, відзиву, апеляційної скарги тощо). Саме у поясненнях третя особа викладає свої аргументи, міркування та заперечення або підтримку стосовно позову, апеляційної скарги чи відзиву.

У господарському процесі відповідні правила визначені у ст. 168 Господарського процесуального кодексу України.

Так, згідно зі ст. 168 Господарського процесуального кодексу України у поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, викладає свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову. Пояснення третьої особи підписуються третьою особою або її представником. До пояснень третьої особи застосовуються правила, встановлені частинами третьою - сьомою, десятою статті 165 цього Кодексу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції розглядає наданий Одеською міською радою відзив на апеляційну скаргу як пояснення на останню.

У поясненнях Одеської міської ради зазначено:

В апеляційній скарзі скаржник намагається запевнити суд, що Одеська міська рада нібито з власної вини не зареєструвала речове право на земельну ділянку з кадастровим номером 5110137600:02:002:0021 площею 12,7095 га – протягом року з дня здійснення державної реєстрації вищезазначеної земельної ділянки. Виключно з цих причин позивач вважає, що Головне управління Держгеокадастру в Одеській області зобов`язане скасувати державну реєстрацію вищевказаної земельної ділянки шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про її реєстрацію та скасування запису у поземельній книзі, а також внесення до державного земельного кадастру відомостей про скасування в поземельній книзі записів щодо державної реєстрації земельної ділянки. В свою чергу, за твердженням Одеської міської ради таке твердження є помилковим, оскільки в діях Одеської міської ради відсутня будь яка вина щодо не проведення протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речового права на неї, відповідно до п.3 ч.10 ст.24 Закону України «Про державний земельний кадастр».

З огляду на те, що відомості про земельну ділянку комунальної власності за адресою: м. Одеса, 21 км Старокиївської дороги (територія промислового вузла «Куліндорово») внесено до Державного земельного кадастру 15.12.2021, а вже 12.04.2022 технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації відповідної земельної ділянки було вилучено з Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, і було повернуто лише 19.02.2024, а в діях Одеської міської ради відсутня будь яка вина щодо непроведення протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі речового права на неї.

Також представник Одеської міської ради зазначив, що Господарський суд Одеської області в ухвалі суду від 02.10.2025 у даній справі дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ «АЛІСАН» про зміну предмету позову.

27.04.2026 від Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради, через систему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, який суд апеляційної інстанції також вважає поясненнями щодо апеляційної скарги, з огляду на вищенаведені норми господарського процесуального законодавства.

Відповідно до вказаного відзиву третя особа – 2 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «АЛІСАН» та зазначає, що факт про право власності на земельну ділянку, не зареєстроване в Державному земельному кадастрі за територіальною громадою міста Одеси, не дає підстав стверджувати про відсутність у неї права комунальної власності на спірну земельну ділянку, оскільки таке право виникає безпосередньо на підставі закону, а державна реєстрація має виключно підтверджувальний, а не правовстановлюючий характер. Крім того, положення с.13 ст79 Земельного кодексу України та ч.10 ст.24 Закону України «Про державний земельний кадастр» прямо встановлюють, що скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням усіх зареєстрованих речових прав на таку ділянку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 у справі №420/10221/24 задоволено клопотання ТОВ "АЛІСАН" про відкладення розгляду апеляційної скарги; продовжено її розгляд на розумний строк та відкладено судове засідання на 08.07.2026 року о 11:00 год.

Між тим, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Ярош А.І. з 06.07.2026 по 04.08.2026, зазначене судове засідання у справі №420/10221/24 не відбулося, про що складено відповідну довідку судового засідання.

Крім того, з 03.08.2026 по 11.09.2026 (включно) головуючий суддя Савицький Я.Ф. перебував у запланованій щорічній відпустці.

У зв`язку з тим, ухвалою суду від 14.09.2026 учасників справи №420/10221/24 повідомлено про те, що її розгляд відбудеться 14.10.2026 року о 12:30 год.

У судове засідання з`явились представники ГУ Держгеокадастру, Одеської міської ради та Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин ОМР, які виклали свої позиції у справі та зазначили про заперечення проти задоволення вимог апеляційної скарги позивача, у зв`язку з чим просили залишити оскаржуване рішення без змін.

Представник апелянта – ТОВ «АЛІСАН» та представник ТОВ «ЛЕМАК» у судове засідання 14.10.2026 не з`явились; про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи та те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання; з огляду на те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства; участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін; явка учасників судового процесу ухвалами суду не визнана обов`язковою; матеріалів справи достатньо для її розгляду та прийняття рішення; зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції за відсутністю представників позивача та третьої особи-3.

У судовому засіданні 14.10.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників учасників справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Судом встановлено, що згідно з Актом приймання-передачі № 1 від 09.09.2020 ТОВ «КРІСТАЛ М ГРУП» передало до статутного капіталу ТОВ «АЛІСАН» майновий комплекс, що складається з будівель і споруд загальною площею 20 829,8 кв. м, розташованих за адресою: м. Одеса, 21 км Старокиївської дороги, буд. 41-А (територія промислового вузла «Куліндорово»).

Рішенням Одеської міської ради від 18.09.2019 № 5115-VII «Про проведення інвентаризації земель комунальної власності за адресою: м. Одеса, 21 км Старокиївської дороги (територія промислового вузла «Куліндорово»)» було прийнято рішення про проведення відповідної інвентаризації земель.

20.09.2021 на офіційному вебсайті Одеської міської ради було оприлюднено оголошення про проведення з 13.09.2021 інвентаризації земель комунальної власності на території промислового вузла «Куліндорово». У вказаному оголошенні землевласникам, землекористувачам та власникам об`єктів нерухомого майна запропоновано надати документи на земельні ділянки та об`єкти нерухомого майна, а також документи щодо сплати земельного податку або орендної плати для збору вихідних матеріалів, необхідних для проведення інвентаризації.

На виконання зазначеного рішення Одеської міської ради ТОВ «Земельне кадастрове бюро» розробило технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності, у тому числі щодо земельних ділянок площею 12,7095 га та 24,3219 га, розташованих за адресою: м. Одеса, 21 км Старокиївської дороги (територія промислового вузла «Куліндорово»).

15.12.2021 земельну ділянку площею 12,7095 га було зареєстровано у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номера 5110137600:02:002:0021.

Водночас, відповідно до Акта встановлення спірних меж земельних ділянок від 15.08.2023, складеного за участю ТОВ «АЛІСАН» та ТОВ «Амбра груп», під час звірки промірів та меж земельних ділянок встановлено, що визначені у Державному земельному кадастрі межі не відповідають фактичним межам та розмірам земельних ділянок, якими користуються відповідні особи. Також у зазначеному акті вказано на відсутність погодження меж Одеською міською радою з ТОВ «АЛІСАН» та ТОВ «Амбра груп», внаслідок чого площі земельних ділянок, які передбачалося надати в користування останнім, не відповідали фактичному землекористуванню.

Разом із тим судом установлено, що за ТОВ «АЛІСАН», ТОВ «Амбра груп» та ТОВ «ЛЕМАК» речові права на спірну земельну ділянку або її частини не зареєстровані.

З матеріалів справи також вбачається, що на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 12.04.2022 у справі № 947/7830/22 органами досудового розслідування було вилучено, зокрема, технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності за адресою: м. Одеса, 21 км Старокиївської дороги (територія промислового вузла «Куліндорово»). Вказані матеріали були повернуті Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради лише 19.02.2024.

13.02.2024 ТОВ «АЛІСАН» звернулося до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із заявою про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:02:002:0021, посилаючись, зокрема, на те, що право власності Одеської міської ради на зазначену земельну ділянку на той час зареєстровано не було.

При цьому, з листа Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 26.03.2024 № 01-19/460 убачається, що державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку не була проведена у встановлений строк у зв`язку з вилученням технічної документації із землеустрою в межах кримінального провадження та її поверненням лише 19.02.2024. Після повернення документації Департаментом було вжито заходів для завершення процедури оформлення права комунальної власності на земельну ділянку.

Рішенням Одеської міської ради від 24.04.2024 № 2064-VIII затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності, у тому числі документацію щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:02:002:0021.

01.05.2024 за Одеською міською радою зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5110137600:02:002:0021 площею 12,7095 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2930678451101.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ «ЛЕМАК» на підставі договору купівлі-продажу від 28.02.2025 набуло у ТОВ «Амбра груп» право власності на цілісний майновий комплекс виробничого призначення загальною площею 15 632,2 кв. м, розташований за адресою: м. Одеса, 21 км Старокиївської дороги, буд. 55/1 (територія промислового вузла «Куліндорово»).

Також суд враховує, що у справі № 916/4226/23 за позовом Одеської міської ради до ТОВ «АЛІСАН» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 3 475 753,42 грн провадження зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №420/10221/24.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що спірна земельна ділянка була сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі 15.12.2021, а право комунальної власності на неї за Одеською міською радою зареєстровано 01.05.2024. При цьому питання відповідності сформованої земельної ділянки фактичним межам землекористування, а також правові підстави її формування є предметом спору у цій справі та підлягають оцінці судом з урахуванням усіх наявних у матеріалах справи доказів.

Таким чином, підставою для звернення ТОВ «АЛІСАН» до суду стало те, що, на думку позивача, під час проведення інвентаризації земель комунальної власності та формування земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:02:002:0021 не було належним чином враховано фактичне землекористування позивача, розташування належних йому на праві власності будівель і споруд, а також фактичні межі земельної ділянки. Позивач вважає, що внаслідок цього до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельну ділянку, межі та площа якої не відповідають фактичному користуванню земельною ділянкою та розташуванню на ній об`єктів нерухомого майна.

У зв`язку з цим, ТОВ «АЛІСАН», посилаючись на відсутність зареєстрованого права власності Одеської міської ради на спірну земельну ділянку на момент звернення, звернулося до суду з вимогою про скасування її державної реєстрації шляхом виключення відповідних відомостей з Державного земельного кадастру та скасування записів у поземельній книзі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником будівель і споруд загальною площею 20 829,8 кв. м, розташованих за адресою: м. Одеса, 21 км Старокиївської дороги, буд. 41-А, на території промислового вузла «Куліндорово». Зазначені об`єкти нерухомого майна розташовані на земельній ділянці площею 12,7095 га.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що чинне земельне та цивільне законодавство України виходить із принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній об`єкта нерухомого майна (superficies solo cedit), відповідно до якого право на земельну ділянку, на якій розташовані будівля чи споруда, має слідувати юридичній долі такого нерухомого майна.

Особа, яка на законних підставах набула право власності на будинок, будівлю чи споруду, має відповідний цивільний інтерес щодо оформлення права на земельну ділянку, необхідну для розміщення та обслуговування такого нерухомого майна. Отже, власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване, та на належне оформлення відповідного речового права на землю.

Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 921/158/18.

При цьому, поняття «легітимних очікувань» (legitimate expectations) у правозастосовній практиці охоплює розумні, обґрунтовані та небезпідставні очікування особи щодо реалізації належного їй права.

Таким чином, колегія суддів виходить із того, що позивач, як власник розташованих на спірній земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, має охоронюваний законом цивільний інтерес щодо оформлення речового права на земельну ділянку в межах площі, необхідної для розміщення та обслуговування належних йому будівель і споруд.

Отже, доводи про відсутність у позивача порушеного права як підставу для відмови в задоволенні позову не можуть бути визнані обґрунтованими.

Разом із тим, наявність у позивача відповідного права чи охоронюваного законом інтересу сама по собі не є достатньою підставою для задоволення позову. Суд має встановити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту характеру порушення права та чи є він належним і ефективним.

Щодо правових підстав скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо такі порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а також відшкодування завданих збитків.

Згідно з частиною другою статті 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

За приписами частин першої, четвертої статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру та надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державний кадастровий реєстратор, зокрема, здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства, здійснює державну реєстрацію земельних ділянок або надає відмову в її проведенні, присвоює земельним ділянкам кадастрові номери, надає відомості з Державного земельного кадастру, а також здійснює інші повноваження, визначені законом.

Відповідно до абзацу дванадцятого частини першої статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер земельної ділянки є індивідуальною, що не повторюється на всій території України, послідовністю цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації та зберігається за нею протягом усього часу існування.

Частиною першою статті 16 цього Закону визначено, що кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі, а згідно з частиною шостою цієї статті його скасування допускається лише у разі скасування державної реєстрації відповідної земельної ділянки. При цьому зміна власника чи користувача земельної ділянки, а також зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку.

За змістом абзацу четвертого частини третьої статті 24 цього Закону державна реєстрація земельних ділянок здійснюється, зокрема, за заявою органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності.

Частиною десятою статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено вичерпний перелік підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки, зокрема у разі її поділу чи об`єднання, а також якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Аналогічні положення містяться у пункті 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.

Отже, системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що скасування державної реєстрації земельної ділянки з підстави, передбаченої пунктом 3 частини десятої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», можливе лише за сукупності таких умов: сплив одного року з дня державної реєстрації земельної ділянки; відсутність протягом цього строку зареєстрованого речового права на неї; наявність вини заявника у нездійсненні такої реєстрації.

При цьому, саме по собі нездійснення державної реєстрації речового права протягом одного року не є безумовною підставою для скасування державної реєстрації земельної ділянки. Обов`язковому встановленню підлягає причинний зв`язок між поведінкою заявника та нездійсненням державної реєстрації речового права.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 06.10.2022 року у справі № 260/2081/21, у якій зазначено, що вина заявника як кваліфікуюча ознака для скасування державної реєстрації земельної ділянки може полягати як у формі дії, так і бездіяльності особи.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 826/4542/18 та від 01 червня 2022 року у справі № 640/25083/19.

Крім того, у постанові від 14.12.2023 року у справі № 520/9830/21 Верховний Суд звернув увагу на те, що Закон України «Про Державний земельний кадастр» та Порядок №1051 не містять визначення поняття «вина», однак у загальнотеоретичному розумінні вина характеризується як психічне ставлення особи до протиправної дії чи бездіяльності та їх наслідків у формі умислу або необережності.

Таким чином, для скасування державної реєстрації земельної ділянки з відповідної підстави державний кадастровий реєстратор має встановити не лише факт спливу одного року та відсутність зареєстрованого речового права, а й з`ясувати причини такої нереєстрації та наявність вини заявника.

Щодо наявності вини Одеської міської ради.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, земельну ділянку площею 12,7095 га 15 грудня 2021 року зареєстровано у Державному земельному кадастрі та їй присвоєно кадастровий номер 5110137600:02:002:0021.

Разом із тим 12.05.2022 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 12.04.2022 року у справі №947/7830/22 (провадження №1-кс/947/3268/22) було вилучено, зокрема, технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності, у тому числі документацію щодо спірної земельної ділянки.

Згідно з матеріалами справи вилучена документація була повернута Головним управлінням Національної поліції в Одеській області до Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради лише 19.02.2024 року.

При цьому, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5110137600:02:002:0021 було зареєстровано за Одеською міською радою 01.05.2024 року.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нездійснення державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку протягом одного року з дня її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі було зумовлено об`єктивними обставинами, які не залежали від волі Одеської міської ради.

Зокрема, вилучення необхідної технічної документації у межах кримінального провадження та її тривале неповернення об`єктивно перешкоджали вчиненню відповідних реєстраційних дій.

За таких обставин, відсутні достатні підстави вважати, що саме винна поведінка заявника спричинила нереєстрацію речового права на земельну ділянку протягом установленого законом строку.

Більше того, право власності Одеської міської ради на спірну земельну ділянку було зареєстровано 01.05.2024 року, тобто до моменту вирішення цього спору судом.

Отже, передбачена законом умова щодо наявності вини заявника, необхідна для скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі пункту 3 частини десятої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», у цій справі не встановлена.

Щодо вимог апелянта про скасування ухвали суду першої інстанції від 02.10.2025 про зміну предмету позову у справі № 420/10221/24.

У відповідності до положень ст. 55, ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Тобто, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційне та касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції.

Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках.

Порядок та строки апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції регулюється розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Апеляційна колегія вказує, що ухвала суду про зміну предмету позову не входить до цього переліку.

Оскарження ухвал суду, які не передбачені ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, окремо від рішення суду не допускається (ч. 2 ст. 255 цього Кодексу).

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що не має значення, були ці ухвали протокольними чи викладені у вигляді окремого рішення суду (ухвали).

Вищезазначена норма ч. 3 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України означає, що доводи щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при винесенні ухвали включаються в текст апеляційної скарги, а сама ухвала не зазначається в апеляційній скарзі окремо (як оскаржуване рішення), щодо неї скаржник не формулює окремих вимог (зокрема, не просить її скасувати), за її оскарження не сплачується судовий збір, а строк на її оскарження збігається зі строком на оскарження рішення суду першої інстанції (постанови Верховного Суду від 10.07.2023 у справі №910/13020/22, від 14.06.2024 у справі №204/9551/18).

У даному випадку апелянт, погоджуючись з тим, що ухвала про зміну предмету позову не підлягає окремому оскарженню, проте, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить саме скасувати, крім оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ще і ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.10.2025.

Тобто, апелянт виділив оскаржувану ухвалу як окреме рішення суду, яку просить скасувати поряд із рішенням суду по суті спору.

Однак, як зазначалось вище, у будь-якому випадку ухвала про зміну предмету позову не може оскаржуватися окремо від рішення суду.

Таким чином, апеляційна колегія виходить з того, що суд має розглянути доводи ТОВ «АЛІСАН» щодо незаконності ухвали, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції, саме як один з доводів апеляційної скарги на рішення, ухваленого по суті спору.

Відповідно, апеляційні вимоги щодо скасування ухвали суду першої інстанції від 02.10.2026 у справі № 420/10221/24 задоволенню не підлягають.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Звертаючись до суду, позивач просив зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:02:002:0021 площею 12,7095 га шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про її реєстрацію, скасування відповідних записів у Поземельній книзі та внесення до Державного земельного кадастру відомостей про скасування таких записів.

У подальшому, 07.08.2025 року, позивач подав заяву про зміну предмета позову, в якій просив, зокрема, визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо нескасування державної реєстрації спірної земельної ділянки, а також припинити право власності Одеської міської ради на цю земельну ділянку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.10.2025 року у прийнятті заяви про зміну предмета позову відмовлено з огляду на те, що вимога про припинення права власності Одеської міської ради на спірну земельну ділянку не була предметом первісного позову, ґрунтувалася на інших фактичних та юридичних підставах і була заявлена до особи, яка первісно не була визначена відповідачем у справі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за встановлених у цій справі обставин обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним.

Так, частиною 13 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Аналогічне правове регулювання міститься у частині 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відповідно до якої ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо відповідної земельної ділянки, за наявності таких прав та обтяжень.

Отже, законодавець прямо пов`язує можливість скасування державної реєстрації земельної ділянки із припиненням зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень.

Як встановлено у справі, станом на час її розгляду право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5110137600:02:002:0021 зареєстровано за Одеською міською радою.

Водночас, вимога про припинення такого речового права в межах первісно заявленого предмета позову відсутня.

За таких обставин, задоволення вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки без одночасного вирішення питання щодо припинення зареєстрованого на неї права власності Одеської міської ради суперечило б положенням частини тринадцятої статті 79-1 Земельного кодексу України та частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Відтак, обраний позивачем спосіб захисту не забезпечує реального та ефективного відновлення його прав та охоронюваного законом інтересу, оскільки навіть у разі задоволення заявлених позовних вимог право власності Одеської міської ради на спірну земельну ділянку залишалося б зареєстрованим, що унеможливлювало б досягнення позивачем мети, задля якої він звернувся до суду.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, незалежно від інших установлених судом обставин.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що позивач має право та охоронюваний законом інтерес щодо оформлення речового права на земельну ділянку, необхідну для обслуговування належних йому об`єктів нерухомого майна. Водночас, передбачені законом підстави для скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки відсутні, оскільки не встановлено вини заявника у нездійсненні протягом одного року державної реєстрації речового права на земельну ділянку.

Крім того, на момент розгляду справи право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за Одеською міською радою, тоді як питання про припинення такого речового права в межах первісно заявлених позовних вимог не вирішується. За таких обставин, заявлений позивачем спосіб захисту є неналежним та неефективним, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи вищезазначене, підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 18.02.2026 року відсутні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІСАН» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 18.02.2026 у справі №420/10221/24 - без змін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений та підписаний 19.10.2026.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Лічман Л.В.

Суддя Ярош А.І.