Вирок від 14 жовтня 2026 р. у справі №697/2701/26 — Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/2701/26

Провадження № 1-кп/697/279/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026 м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, обвинувальний акт та додані до нього матеріали щодо вчинення кримінального проступку у кримінальному провадженні №1 2026 25 534 0000135 від 03.09.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Паляниченці, Фастівського району, Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою-спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», до категорії осіб які мають інвалідність, ветеранів війни та учасників бойових дій не відноситься, немаючого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, в силу статті 89 КК України раніше не судимого,-

у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 126 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проходячи військову службу у військовому званні «солдат», перебуваючи на посаді старшого стрільця-оператора 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони вказаної військової частини, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння щодо настання суспільно небезпечних наслідків, з метою умисного завдання ударів, які завдали фізичного болю та не спричинили тілесних ушкоджень нанесення тілесних ушкоджень, у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 та ст. ст. 1, 2, 3, 4, 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 31.08.2026, близько 17 год. 00 хв., більш точного часу не встановлено, перебуваючи на території домоволодіння АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння щодо настання суспільно небезпечних наслідків, з метою завдання побоїв, наніс два удари кулаком лівої руки в область обличчя потерпілого ОСОБА_4 , та тим самим, внаслідок своїх протиправних дій завдав останньому фізичного болю і не спричинив при цьому тілесних ушкоджень.

Він же, ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проходячи військову службу у військовому званні «солдат», 31.08.2026, близько 17 години 00 хвилин, перебуваючи біля території домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_3 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його наслідки та бажаючи їх настання, маючи намір спрямований на протиправне порушення гарантованого права, передбаченого ст. 30 Конституції України щодо недоторканності житла чи іншого володіння особи, ст. 12 Загальної декларації прав людини та ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на недоторканість житла, без добровільного дозволу власника чи вмотивованого рішення суду, діючи без законних на те підстав, розуміючи, що домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_3 йому не належить та дозволу власника на вхід до вищевказаного домоволодіння він не мав, шляхом вільного доступу проник на прибудинкову земельну ділянку, яка згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 545 від 26.03.2024 за законом належить потерпілому ОСОБА_4 .

Своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальні проступки, передбачені за:

-ч. 1 ст. 162 КК України, тобто незаконне проникнення до іншого володіння особи;

-ч. 1 ст. 126 КК України, тобто умисне завдання побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Формулювання статті (частин статті) КК, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Частина 1 статті 162 КК України – незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян.

Частина 1 статті 126 КК України – умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Частиною 2 ст. 12 КК України встановлено, що кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Отже, враховуючи, що санкцією ч. 1 ст. 162 КК України передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, санкцією ч. 1 ст.126 КК України передбачене основне покарання у виді штрафу виді штрафу в розмірі до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до одного року, то кримінальні правопорушення за ч. 1 ст. 162 та ч. 1 ст. 126 КК є кримінальними проступками.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

В обвинувальному акті прокурором в порядку ч. 1 ст. 302 КПК України зазначене клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акта додана письмова заява обвинуваченого ОСОБА_3 , яка складена в присутності захисника ОСОБА_5 , в якій обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість та письмова заява потерпілого ОСОБА_4 , якими вони погодилися із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлені з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та надали згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 382 КПК України, суд у п`ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку, а в разі затримання особи у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу, невідкладно вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок. А відповідно до другого речення ч. 2 ст. 382 КПК, у вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Враховуючи, що учасники судового провадження не оспорюють встановлені під час дізнання обставини і згодні з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні (без проведення судового розгляду за відсутності учасників судового провадження), про що свідчать відповідне письмове клопотання та заява, суд, вивчивши обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 та додані до нього матеріали, які містять належні, допустимі, достовірні та достатні докази, оцінені судом відповідно до ст.94 КПК України, дійшов висновку про відсутність необхідності призначати розгляд у судовому засіданні обвинувального акта, викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, та про наявність підстав для ухвалення вироку відносно ОСОБА_3 у спрощеному провадженні (без проведення судового розгляду за відсутності учасників судового провадження).

Оцінені судом додані до обвинувального акта матеріали також дають підстави для висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , про винуватість останнього в його вчиненні, про наявність фактичних підстав для визнання нею винуватості та про відповідність встановлених органом досудового розслідування обставин наявним матеріалам досудового розслідування та формулюванню обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 162 КК України, тобто незаконно проник до домоволодіння ОСОБА_4 та кримінальний проступок за ч. 1 ст. 126 КК України, тобто умисно завдав побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 ..

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття.

До обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, особу обвинуваченого, тяжкість скоєних кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до кримінальних проступків; особу обвинуваченого, який в силу статті 89 КК України раніше не судимий, є військовослужбовцем, неодружений, не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, до категорії осіб які мають інвалідність, ветеранів війни та учасників бойових дій не відноситься, за місцем фактичного проживання характеризується позитивно, відповідно до службової характеристики ОСОБА_3 характеризується негативно, відповідно до довідки КНП «Канівська багатопрофільна лікарня» №1093/01-03 від 09.09.2026 ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, відповідно до довідки КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» №_3683/01-05/1-н від 07.09.2026, ОСОБА_3 за медичною допомогою не звертався.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

Згідно з приписами ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання виправлення засудженого.

Враховуючи викладене вище, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які є умисними, закінченими кримінальними проступками, обставини вчинення кримінальних проступків, характер та ступінь тяжкості фактичних наслідків правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що йому необхідно призначити покарання за ч. 1 ст. 162 КК України та ч. 1 ст. 126 КК України у виді штрафу.

Остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України.

Суд вважає, що саме ця міра покарання з урахуванням обставин даного кримінального провадження буде достатньою для його виправлення та перевиховання і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та надасть можливість останньому довести розуміння своїх протиправних дій та своє виправлення. Крім того, призначене покарання ОСОБА_3 відповідає принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не застосовувалися і обранню не підлягають.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Витрати на залучення експертів та речові докази в кримінальному провадженні відсутні.

З цих підстав та керуючись статтями 368, 370-371, 373-376, 381,382 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 126 КК України та призначити йому покарання:

-за ч. 1 ст. 162 КК України у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 (одна тисяча сімсот) грн.;

-за ч. 1 ст. 126 КК України у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) грн..

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 (одна тисяча сімсот) грн..

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.

На підставі ч. 1 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. ст. 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Головуючий ОСОБА_1