Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №539/2787/26 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/2787/26

Провадження № 2/539/2112/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Рудалєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Бас В.Г.,

сторони у судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

До Лубенського міськрайонного суду Полтавської області (далі – суд) звернулося ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (адреса: 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок №4, ЄДРПОУ 41915308) (далі – позивач) із позовною заявою до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – відповідач або відповідачка) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить:

Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (адреса: 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок №4, ЄДРПОУ 41915308) заборгованість за Договором №4321005 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22 січня 2024 року у сумі 66 025,00 грн, з яких:

9 500,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу;

51 775,00 грн – сума заборгованості за процентами;

4 750,00 грн – заборгованість за штрафом.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (первісний кредитор) та відповідачем 22 січня 2024 року було укладено кредитний договір, відповідно до умов яких відповідач отримав у борг кошти.

В подальшому, між первісним кредитором та позивачем було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого позивач отримав за гроші право вимоги до відповідача за кредитним договором.

Унаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за вказаним вище кредитним договором у нього виникла заборгованість перед первісним кредитором. За результатами укладення між первісним кредитором та позивачем договору факторингу право вимоги за заборгованістю відповідача перед первісним кредитором перейшло до позивача.

Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми статей 512, 514, 1082 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) щодо правових наслідків відступлення права вимоги; статей 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) щодо обов`язковості умов укладених договорів; статей 1049, 1050, 1054 ЦК України щодо особливостей укладення та виконання кредитних договорів; статей 526, 625 ЦК України щодо обов`язковості виконання боржником узятих на себе зобов`язань за договором.

Відповідач до суду відзив на позовну заяву не надіслав.

Заяви, клопотання учасників справи

У прохальній частині позову позивач заявив клопотання про здійснення розгляду справи без участі його представника.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 26 червня 2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у цивільній справі та вирішив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначивши судове засідання на 02 вересня 2026 року.

У судове засідання, призначене судом на 02 вересня 2026 року, представник позивача не з`явився, позивач в прохальній частині позовної заяви вказав, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення. Судове засідання відкладалося на 13 жовтня 2026 року.

Ухвалою від 13 жовтня 2026 року (протокольно) суд постановив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку із тим, що відповідач повідомлений належним чином, не з`явився у судове засідання, не надав відзив на позовну заяву, а позивач не заперечує, суд розглядає справу та ухвалює рішення на підставі документів, що в ній містяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

22 січня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (первісний кредитор) та відповідачем було укладено Договір №4321005 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі – кредитний договір), відповідно до умов якого відповідач отримав у борг кошти (а.с.16-26).

Сума кредиту становить 9 500,00 грн (пункт 1.2 кредитного договору). Строк кредитування – 360 днів (пункт 1.3 кредитного договору). Стандартна процентна ставка, денна процентна ставка - 2,50 % в день (пункт 1.4.1 кредитного договору).

Дата надання кредиту – 22 січня 2024 року або 23 січня 2024 року, дата повернення кредиту – 15 січня 2025 року (пункт 2.2 та додаток №1 до кредитного договору).

Орієнтовна загальна вартість кредиту – 95 000,00 грн (пункт 1.6 кредитного договору та додаток № 1 до кредитного договору.

Відповідно до 2.1 кредитного договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок за реквізитами електронного платіжного засобу.

У випадку невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань по поверненню грошових коштів, товариство має право нарахувати штраф у розмірі 25% від суми невиконання/неналежного виконання зобов`язання (пункт 6.4 кредитного договору).

Аналогічного змісту інформація міститься у Паспорті споживчого кредиту (а.с.27-29).

Пунктом 9.7 кредитного договору передбачено, що він укладається шляхом направлення тексту, підписаного товариством електронним підписом. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Вказаний вище кредитний договір та додаток 1 до нього підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Позивач є фінансовою установою, що підтверджується витягом Національного банку України з Державного реєстру фінансових установ (а.с.53).

22 січня 2024 року відповідачу на його рахунок надіслано суму кредиту – 9 500,00 грн, що підтверджується листом від 28 серпня 2024 року №3216-2808 ТОВ «УПР» (а.с.30).

Аналогічного змісту інформація отримана від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання ухвали суду (а.с.83).

Відповідно до Розрахунку первісного кредитора станом на 26 серпня 2024 року заборгованість відповідача перед первісним кредитором становила 66 025,00 грн, з яких: 9 500,00 грн – тіло кредиту, 51775,00 грн – відсотки за його користування, 4 750,00 грн – штрафні санкції (а.с.31-35).

26 серпня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (первісний кредитор) та позивачем укладено Договір факторингу №26/08/24 (далі - договір факторингу), відповідно до пункту 2.1 якого первісний кредитор відступив позивачу право вимоги до боржників за договорами позики (а.с.44-50).

Відповідно до пункту 3 договору факторингу перелік боржників, суми грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах боржників.

26 серпня 2024 року відповідно до вимог пункту 3 договору факторингу складено, серед іншого, Реєстр боржників (а.с.58), відповідно до витягу з якого позивачу відступлено право вимоги за заборгованістю відповідача за кредитним договором, сума заборгованості за основною сумою боргу становить 9 500,00 грн, сума заборгованості за відсотками – 51 775,00 грн, штраф – 4 750,00 грн, загальна сума заборгованості становить 66 025,000 грн.

Отже, суд встановив, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов`язані із невиконанням останнім зобов`язань за укладеним ним кредитним договором відповідно до умов договору факторингу.

Вказані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України «Про споживче кредитування» (далі – Закон про споживче кредитування), Законом України «Про електронну комерцію» станом на дату виникнення спірних правовідносин.

Не погоджуючись з відповідачем, який не сплачував заборгованість за кредитним договором, керуючись положеннями договору факторингу, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.

Норми права, які застосував суд

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя статті 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Частиною п`ятою статті 8 Закону про споживче кредитування визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про споживче кредитування визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

протягом перших 120 днів - 2,5 %;

протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Дія цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після дня набрання чинності цим Законом, крім пункту 6 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит, та пункту 7 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, які відповідають викладеним у зазначеному пункті критеріям, пункту 7-1 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит та договори, передбачені пунктами 1 і 5 частини другої статті 3 цього Закону, які відповідають встановленим у зазначеному пункті критеріям, а також пунктів 8-16 цього розділу, дія яких поширюється на всі договори про споживчий кредит та всі договори, передбачені частиною другою статті 3 цього Закону, предметом забезпечення за якими є або, станом на 24 лютого 2022 року, було майно, яке відповідає ознакам, визначеним пунктом 8 цього розділу (пункт 2 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про споживче кредитування).

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України визначено, що період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оцінка суду

Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина третя статті 263 ЦПК України).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, звертає увагу суду на те, що відповідач не виконує умови укладеного між ним та первісними кредитором кредитного договору в електронному вигляді, право вимоги за яким передано позивачу. Оскільки відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором, який укладений в електронному вигляді, в наслідок цього виникла заборгованість, її слід стягнути у судовому порядку.

Відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, в жодних документах по цій справі свою позицію щодо виникнення у нього заборгованості за кредитним договором не висловив.

Суд, оцінюючи докази, що містяться в матеріалах справи, чинне законодавство України із вказаного спірного питання, дійшов наступних висновків.

Відповідно до змісту статей 526, 527, 530, 627, 628 ЦК України договір є обов`язковим до виконання на умовах, які ним визначені, а прийняті на себе контрагентами зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору.

Як було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, відповідно до вимог кредитного договору відповідач отримав кредитні кошти та був зобов`язаний їх повертати на умовах та у строк, передбачені вказаним вище договором. При цьому, в матеріалах справи, документів, які б підтверджували виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, немає.

В силу вимог статей 629 та 1054 ЦК України, Закону про споживче кредитування позичальник зобов`язаний виконувати кредитний договір відповідно до його умов та вимог закону.

Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення Відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням статті 617 ЦК України.

При цьому, суд звертає увагу, що як було зазначено вище, стаття 205 ЦК України надає право укладати договір, серед іншого, у письмовій (електронній) формі. Крім того, Закон України «Про електронну комерцію» визначає, що договір, підписаний у порядку, визначеному цим Законом, якому передував обмін електронними повідомленнями, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач уклав кредитні договори шляхом підписання своїм електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Юридична особа (первинний кредитор), яка укладала кредитні договори з відповідачем, є фінансовою установою та має відповідне свідоцтво.

Таким чином, аналізуючи норми Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію», а також матеріали справи, зокрема умови договору позики, суд дійшов висновку, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт Кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитні договори між первісним кредитором та відповідачем не були б укладені, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у Постанові від 07 жовтня 2020 року у справі 127/33824/19.

Судом встановлено, що відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення кредитних договорів. Без відповідних дій з боку відповідача укладення кредитного договору було б неможливе.

Проаналізувавши зміст договору факторингу, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за кредитним договором відповідно до вимог статей 512, 514 та 516 ЦК України була правомірно передана позивачу. У зв`язку з тим, що відповідач не виконав у строк взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, позивач має підстави вимагати від відповідача їх виконання відповідно до умов договору факторингу, позовні вимоги є обґрунтованими.

При цьому, що стосується задоволення розміру позовних вимог в частині відсотків за користування кредитними коштами, суд зазначає таке.

Як було зазначено вище, відповідно до вимог пунктів 2 та 17 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про споживче кредитування до договорів споживчого кредитування, які були укладені після набрання чинності змін Закону про споживче кредитування законодавчо передбачене обмеження щоденної процентної ставки:

протягом перших 120 днів – не більше 2,5 % (тобто з 24 грудня 2023 року до 21 квітня 2024 року включно);

протягом наступних 120 днів – не більше 1,5 % (тобто з 22 квітня 2024 року до 19 серпня 2024 року включно).

Крім того, відповідно до норм частини п`ятої статті 8 Закону про споживче кредитування з 20 серпня 2024 року денна процентна ставка не може перевищувати 1%.

Незважаючи на те, що позивач та відповідач підписали кредитний договір, денна відсоткова ставка за яким – 2,50 %, вона (відсоткова ставка) не відповідає вказаним вище вимогам Закону про споживче кредитування, а тому суд, керуючись Законом про споживче кредитування, проводить власний розрахунок заборгованості (саме суми заборгованості за відсотками за кредитом) за користування кредитом, а саме:

Як було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, відповідно до умов кредитного договору відповідачу 22 січня 2024 року надано кредит у сумі 9 500,00 грн на строк 360 днів із денною відсотковою ставкою – 2,50%. Дата повернення останньої суми кредиту – 15 січня 2025 року.

Ураховуючи вказані вище вимоги пункту 17 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про споживче кредитування, денна процентна ставка за кредитом має становити:

З 22 січня 2024 року до 21 квітня 2024 року включно денна процентна ставка може бути такою, яка зазначена у кредитному договорі – 2,50%, а тому сума відсотків за це період становить:

9 500,00 грн (сума кредиту) * 2,5% (денна відсоткова ставка, передбачена кредитним договором) /100% * 90 днів (період, у якому така відсоткова ставка діяла) = 21 375,00 грн (сума відсотків за ставкою 2,50% за 90 днів кредитування).

З 22 квітня 2024 року до 19 серпня 2024 включно – 120 днів - денна процентна ставка може бути не більше 1,5 % (передбачено пунктом 17 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про споживче кредитування), а тому розмір процентів, який слід стягнути із відповідача за указаний період, становить:

9 500,00 грн (сума кредиту) * 1,5% (максимально дозволена Законом про споживче кредитування денна процентна ставка) /100%*120 днів (строк кредитування за ставкою 1,5%) = 17 100,00 грн (сума відсотків за кредитом за ставкою 1,5% за 120 днів кредитування);

З 20 серпня 2024 року до 15 січня 2025 року включно (закінчення строку кредитного договору) 150 днів – денна процентна ставка може бути не більше 1% (відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону про споживче кредитування), а тому сума процентів, які слід стягнути із відповідача за указаний період, становить:

9 500,00 грн (сума кредиту)*1,0% (денна процентна ставка)/100% * 150 днів (строк кредитування за ставкою 1,0%) = 14 250,00 грн (сума відсотків за кредитом за ставкою 1,0% за 150 днів кредитування).

Таким чином, загальна сума заборгованості за відсотками за кредитним договором за власним розрахунком суду складає: 21 375,00 грн + 17 100,00 грн + 14 250,00 грн = 52 725,00 грн. З урахуванням тіла кредиту у сумі 9 500,00 грн загальна сума заборгованості складає 62 225,00 грн.

З урахуванням того, що позивач просить стягнути, серед іншого, відсотки за кредитом на суму 51 775,00 грн, що є меншою, ніж розрахована судом, суд задовольняє суму відсотків, заявлену позивачем – 51 775,00 грн.

Що стосується стягнення заборгованості за штрафами суд зазначає таке

Враховуючи, що згідно з вимогами Цивільного кодексу України в умовах воєнного стану прострочена позичальником неустойка (зокрема, штрафні санкції) списується кредитодавцем, вимоги в частині стягнення із відповідача штрафних санкцій за кредитним договором у сумі 4 750,00 грн не підлягають задоволенню.

За вказаного вище правового врегулювання, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи та доказам, що це підтверджують, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги слід задовольнити частково.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 2 662,40 грн, що підтверджується Платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №3979 від 13 травня 2026 року (а.с.1).

У зв`язку з тим, що позовні вимоги суд задовольняє частково, судовий збір стягується із відповідача на користь позивача пропорційно сумі задоволених вимог, а саме: 2 470,97 грн.

Щодо витрат, пов`язаних з розглядом справи суд зазначає таке.

Позивач, серед іншого, заявив вимогу щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн. На підтвердження понесених витрат було надано до матеріалів справи Договір №02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02 серпня 2024 року (а.с.59-60) (далі – Договір). Зі змісту витягу з Реєстру №1 до Договору (далі – Акт) (а.с.64) вбачається, що послуги адвоката складають 10 000,00 грн.

Проаналізувавши Договір та Акт, суд дійшов висновку про те, що витрати на правничу допомогу слід зменшити з огляду на таке.

Відповідно до частин третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Як вбачається із змісту Договору та Акту, послуги адвоката у вказаній справі становлять 10 000,00 грн.

Верховний Суд вже неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що робота, зазначена у Акті, має не обґрунтовано завищену вартість, з огляду на складність справи (стягнення заборгованості здійснюється за одним кредитним договором) та фактично виконаній адвокатом роботі (наданих послуг), часові, витраченому на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг) (зміст позовних вимог та доданих до позовної заяви документів є стандартизованим, із процесуальних документів – клопотання про витребування доказів та підтримання позовних вимог, представник не брав участі у судових засіданнях), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн не відповідають критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи, сталою правовою позицією і безумовно є завищеними, тому вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення із відповідача в користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 000,00 грн. Під час визначення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з вимог частини третьої статті 141 ЦПК України.

Ураховуючи вищевикладене, керуючись статтями 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 205, 512, 514, 516, 516, 527, 530, 627, 628, 617, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (адреса: 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок №4, ЄДРПОУ 41915308) заборгованість за Договором №4321005 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22 січня 2024 року у сумі 66 025,00 грн, з яких:

9 500,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу;

51 775,00 грн – сума заборгованості за процентами.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (адреса: 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок №4, ЄДРПОУ 41915308):

судовий збір у сумі 2 470 (дві тисячі чотириста сімдесят) гривень 97 копійок;

витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», адреса: 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок №4, ЄДРПОУ 41915308.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Лубенського міськрайонного суду

Полтавської області Л.В.Рудалєва