Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №201/15644/25 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа №201/15644/25

Провадження №2/524/5232/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., за участю секретаря Булаєнко С.М., представника позивача – Алєксєєва В.В., відповідача – ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Кременчуці цивільну справу за позовом ТДВ «СГ „ОБЕРІГ“» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування в сумі 17134,50 грн, інфляційних втрат в розмірі 3600,4 грн, пені в розмірі 9485,31 грн, 3% в розмірі 987,23 грн ухвалив таке рішення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 18.02.2023 сталася ДТП за участю автомобіля ГАЗ 3302 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля TESLA Model Y д.н.з. НОМЕР_2 .

Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.

Цивільно-правова відповідальність Відповідача, як водія транспортного засобу ГАЗ 3302 д.н.з. НОМЕР_1 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 210427698.

ТДВ «СГ „ОБЕРІГ“» було здійснено виплату страхового відшкодування власнику транспортного засобу TESLA Model Y д.н.з. НОМЕР_2 в сумі 34269 грн.

Посилаючись на положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також на те, що під час оформлення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, був застосований неправильний коригуючий коефіцієнт, внаслідок чого було занижено страховий платіж, позивач вважав, що в порядку регрусу відповідач має відшкодувати 50% від суми виплаченого страхового відшкодування.

Крім того, вважав, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, а тому має повернути кошти з урахуванням 3% річних, індексу інфляції та пені за період з 11.12.2023 по 11.11.2025.

В судовому засіданні представника позивача підтримав позов та просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Вказав, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу він є вантажним. Однак, при оформленні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності було застосовано неправильний коригуючий коефіцієнт, який підлягав застосуванню для легкових транспортних засобів, категорії В.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач проти задоволення позову заперечував. Вказав, що аналіз змісту приписів п.38-1.1 ст. 38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дає підстави для висновку, що обов`язок винуватця ДТП компенсувати страховику 50 % страхового відшкодування можливий у двох випадках: використання забезпеченого ТЗ, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, або з порушенням умов, передбачених п.13.2 ст.13 цього Закону, яка регулює зменшення страхового платежу на 50 % у відношенні страхувальників, які мають статус учасника війни, особи з інвалідністю II групи, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи I або II категорії, пенсіонера. Вважав, що жодних доказів, щодо наявності передбачених п.38-1.1 ст.38-1 Закону підстав для компенсації 50 % виплаченого страхового відшкодування ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» не було надано. Звертав увагу на те, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль ГАЗ 3302 д.н.з. НОМЕР_1 відноситься до категорії «В», що на думку відповідача, спростовує доводи позивача про заниження коригуючого коефіцієнту.

В судовому засіданні відповідач проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

11 квітня 2023 року Новокодацький районний суд міста Дніпра було прийнято постанову по 205/2157/23, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення судом було встановлено, що 18.02.2023 о 09:15 годин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «ГАЗ 3302», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в районі будинку №32 по вул. Велика Діївська у м. Дніпрі, рухаючись заднім ходом, не переконався у безпеці власного маневру, внаслідок чого допустив наїзд на автомобіль марки «Tesla Model Y», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали технічні пошкодження, чим завдана матеріальна шкода.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ГАЗ 3302, реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована ТДВ «СГ «ОБЕРІГ», що підтверджується копією полісу №210427698 від 05.08.2022.

06.02.2024 ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» сплатило власнику транспортного засобу «Tesla Model Y», реєстраційний номер НОМЕР_2 , кошти в сумі 34269 грн, що підтверджуються копією платіжної інструкції № 5641 від 16.05.2023.

05.12.2023 ОСОБА_1 було отримано досудову вимогу про виплату коштів в порядку регресу, що підтверджується копією досудової вимоги за вих. 41731/1 та письмовими запереченнями(а.с. 28-33).

НОРМИ ПРАВА

За змістом статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України(далі Закон 1961-IV в редакції, чинній на момент ДТП).

Відповідно до ст. 22.1 Закону 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 38-1.1 Закону 1961-IV у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 526, 610, 611, 625 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОЦІНКА СУДУ

В силу презумпції завдавача шкоди відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить інші обов`язкові складові цивільно-правової відповідальності, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправність поведінки, в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

Суд приймає до уваги доведеність протиправної поведінки відповідача та причинного зв`язку між діями відповідача у виді порушення ПДР України та спричинення шкоди потерпілому.

Суд враховує те, що розмір виплати, проведеної позивачем, підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема копіями матеріалів страхової справи.

Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.

Постановою Правління Національного банку України 30.05.2022 № 108 було затверджено Положення про перелік, значення та порядок застосування коригуючих коефіцієнтів під час укладання страховиками договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів(далі Положення № 108 в редакції, чинній на момент укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).

Згідно із п. 5 Положення №108 страховик зобов`язаний застосовувати базовий страховий платіж, затверджений у підпункті 3 пункту 1 постанови Правління Національного банку України "Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"; 2) коригуючі коефіцієнти та їх розміри в значеннях, визначених у додатку 1 до цього Положення, з урахуванням вимог пунктів 7 і 10 цього Положення

Відповідно до Додатку 1 до Положення №108 коригуючі коефіцієнти встановлені у таких розмірах: 1. Легковий автомобіль об`ємом двигуна з робочим 2 001-3 000 (включно) кубічних сантиметрів - 1,18; 4. Вантажний автомобіль вантажопідйомністю до 2 тонн (включно) – 2.

Також відповідно до вказаного Додатку 1 до Положення №108 тип транспортного засобу визначається відповідно до відомостей про тип транспортного засобу, зазначений у документі про його реєстрацію. Якщо такого документа немає або в наявному документі зазначено іншу класифікацію типу транспортного засобу, ніж передбачена законодавством України про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зазначаються типи транспортних засобів, визначені заводом-виробником або уповноваженою установою.

Відповідно до наданої суду копії полісу №210427698 від 05.08.2022 під час оформлення договору був застосований коригуючий коефіцієнт 1,18. Тобто, коригуючий коефіцієнт для легкових автомобілів з об`ємом двигуна 2 001-3 000 (включно) кубічних сантиметрів.

Суд відзначає, що в даній справі між сторонами фактично виник спір в частині визначення категорії транспортного засобу та, відповідно, визначення розміру коригуючого коефіцієнту при укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Так, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 транспортний засіб ГАЗ 3302, реєстраційний номер НОМЕР_1 є автомобілем максимальна маса якого становить 3500 кг, маса без навантаження 1670 кг, об`єм двигуна 2464 см3, категорія транспортного засобу: автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія,- восьми.

Тобто, за такими параметрами транспортний засіб ГАЗ 3302 відносить до категорії легкових автомобілів, до якого має застосовуватись коригуючий коефіцієнт(К1) 1,18.

Однак, суд наголошує на тому, що в даній справі автомобіль ГАЗ 3302 реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував відповідач в момент ДТП, є вантажним фургоном рефрижератором, що підтверджується відомостями у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, в розділі S2 «особливі відмітки».

Отже, на переконання суду, автомобіль ГАЗ 3302 реєстраційний номер НОМЕР_1 є вантажним транспортним засобом, до якого мав застосовуватись коригуючий коефіцієнт(К1) – 2.

За наведених обставин, суд вважає, що наявні у справі докази підтверджують використання відповідачем транспортного засобу у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, що в свою чергу, відповідно до ст. 38-1.1 Закону 1961-IV є підставою для відшкодування 50% виплаченої суми страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що: наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом; стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Тобто, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, на винну сторону нараховуються 3 % річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини 2статті 625 ЦК України(ч.41).

Позивачем не доведено наявності між сторонами договірних відносин в частині встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов`язання, як і не обґрунтовано вказану вимогу у позовній заяві.

Суд відзначає, що наслідки у виді сплати пені щодо несвоєчасної виплати страхового відшкодування Закону 1961-IV покладає саме на страховика.

За таких обставин, суд вважає за можливе відмовити у задоволенні вимоги позивача про стягнення пені в сумі 9485,31 грн

Однак, приймаючи до уваги те, що станом на дату розгляду справи відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача в частині стягнення 3% річних та інфляційного збільшення боргу.

Відтак, суд частково задовольняє позов(69.61%)

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору в сумі 1686.23 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності обґрунтованих заперечень сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема через їх неспівмірність та/або за власним розсудом, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою – сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Зокрема, суд може змінити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу як шляхом зменшення загальної суми таких витрат, так і шляхом відмови у відшкодуванні чи зменшення розміру витрат на оплату окремих послуг адвоката.

Такі висновки викладені у постанові Велика Палата Верховного Суду від 20 травня 2026 року по справі № 911/969/24.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, суд приймає до уваги те, що ціна позову в даній справі дорівнює 31207,44 грн, що становить приблизно 9,38 прожиткових мінімумів для працездатних осіб(2026 рік), а отже вказана справа є малозначною. Також, суд враховує сталість судової практики у питаннях стягнень сплачених сум страхового відшкодування.

З цих підстав, враховуючи принцип розумності витрат на правничу допомогу, суд вважає за можливе зменшити їх розмір до 4000 грн.

З огляду на те, що позов задоволено частково, суд вважає за можливе стягнути із відпвідача на користь позивача судові витрати, пов`язані із отриманням правничої допомоги в сумі 2784.40 грн.

Керуючись ст. 10, 12, 81, 258, 259, 263 – 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ТДВ «СГ „ОБЕРІГ“» до ОСОБА_1 про стягнення коштів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 на користь ТДВ «СГ „ОБЕРІГ“», ідентифікаційний код юридичної особи 39433769, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 14 виплачене страхове відшкодування в сумі 17134,50 грн, інфляційні втрати в сумі 3600,4 грн, 3% в сумі 987,23 грн та судові витрати в сумі 4470.63 грн.

В іншій частині вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 19.10.2026

Суддя Діна АНДРІЄЦЬ