Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №368/766/26 — Кагарлицький районний суд Київської області

Суд: Кагарлицький районний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них

Дата: 15 жовтня 2026 р.

Справа: №368/766/26

Суддя: Шевченко І. І.

Справа № 368/766/26

2/368/1016/26

Рішення

Іменем України

"16" жовтня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

при секретарі Назаренко А.І.

з участю позивача ОСОБА_1

та представника позивача адвоката Клапчука Ф.П.,

розглянувши під час підготовчого засідання в м. Кагарлик в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_2 про встановлення юридичних фактів, визнання права власності на майно, -

в с т а н о в и в:

позивач та його представник просять суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт прийняття ОСОБА_3 спадщини свого чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт прийняття ОСОБА_5 спадщини своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт прийняття ОСОБА_1 спадщини свого батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після свого батька ОСОБА_5 , який номер ІНФОРМАЦІЯ_3 , обґрунтовуючи позов наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .

За життя ОСОБА_4 належав на праві власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на його майно, у тому числі на вказаний вище житловий будинок.

Спадкова справа після ОСОБА_4 не відкривалася.

Спадщину ОСОБА_4 прийняла його дружина ОСОБА_3 шляхом спільного проживання зі спадкодавцем та фактичного вступу в управління спадковим майном.

Отже, після смерті після смерті ОСОБА_4 житловий будинок перейшов до його дружини ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 .

Спадкова справа після ОСОБА_3 не відкривалася.

Спадщину ОСОБА_3 прийняв її син - ОСОБА_5 шляхом спільного проживання зі спадкодавцем та фактичного вступу в управління спадковим майном.

Отже, смерті після смерті ОСОБА_3 житловий будинок перейшов до її сина ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 . До спадщини ОСОБА_5 увійшов вказаний вище житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_5 та спадкоємцем його майна.

Позивач також вступив в управління спадковим майном, а тому є таким, прийняв спадщину свого батька ОСОБА_5 .

Отже, після смерті ОСОБА_5 житловий будинок перейшов до його сина ОСОБА_1 , тобто позивача.

29.04.2026 року позивач звернувся до державного нотаріуса Кагарлицької державної нотаріальної контори Грачової Л.І. з питанням про оформлення спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 .

Листом від 29.04.2026 року №155/01-16 державний нотаріус Кагарлицької державної нотаріальної контори Грачова Л.І. роз`яснила позивачу, що з наданих документів вбачається, що разом із спадкодавцями - ОСОБА_4 , спадкоємцем якого була дружина - ОСОБА_3 , яка спадщину не прийняла, спадкоємцем якої був її син ОСОБА_5 , який спадщину не прийняв, так як відповідно до ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року, який втратив чинність 01.01.2004 року), не вступив в управління або володіння спадковим майном та не подав заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини та не були разом зареєстровані.

Отже, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно, оскільки відсутні докази реєстрації місця проживання спадкоємців ( ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та позивача ОСОБА_1 ) за однією адресою.

Таким, для вирішення питання про спадкування позивачем житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у позивача виникла необхідність встановити за рішенням суду юридичні факти, а саме факти прийняття спадщини:

позивачем ОСОБА_1 після свого батька - ОСОБА_5 ;

ОСОБА_5 після своєї матері - ОСОБА_3 ,

а ОСОБА_3 - після свого чоловіка ОСОБА_4 . Згідно з довідкою виконавчого комітету Кагарлицької міської ради від 29.04.2026 року №123, інформація щодо місця реєстрації померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та осіб, які були зареєстровані разом з померлим до дня його смерті згідно з даними реєстру територіальної громади відсутні.

Згідно з довідкою виконавчого комітету Кагарлицької міської ради від 29.04.2026 року №124, ОСОБА_5 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . На час смерті був зареєстрований за вищезазначеною адресою разом із: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з довідкою виконавчого комітету Кагарлицької міської ради від 29.04.2026 року №122, інформація щодо місця реєстрації померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 та осіб, які були зареєстровані разом з померлою до дня її смерті згідно з даними Реєстру територіальної громади відсутні.

На підставі вищевказаних довідок, нотаріус дійшла висновку про відсутність доказів прийняття спадщини спадкоємцями.

Частиною 1 статті 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення

Водночас, нормою частини 2 цієї статті ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Норми статей 293 та 294 ЦПК України, визначають зміст окремого провадження та встановлюють порядок розгляду справ даної категорії.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного процесуального кодексу України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подасться до суду за місцем її проживання.

Згідно з п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» наведений у ст. 273 ЦПК перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення, наприклад, факти визнання батьківства щодо дітей, які народилися до 1 жовтня 1968 року; батьківства; реєстрації батьківства; факти прийняття спадщини, встановлення місця відкриття спадщини та фактів володіння будівлею на праві приватної власності.

За змістом цього ж пункту, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; позивач не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при вирішенні вимог про встановлення факту прийнятої спадщини і місця її відкриття суд має виходити з положень статей 526 і 549 ЦК, згідно з якими місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місце знаходження майна або його основної частини. Діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ позивача в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подача ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.

Згідно з пунктами 4, 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, до спірних правовідносин слід застосувати положення ЦК УРСР.

Так, відповідно до статті 525 ЦК УРСР, який був чинним па момент виникнення спірних правовідносин, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Нормою статті 527 ЦК УРСР передбачено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Спадкоємцями за законом є особи, які входять у першу та другу черги спадкоємців за законом (статті 529, 530 ЦК УРСР), утриманці (стаття 531 ЦК УРСР), усиновлені, та усиновителі (стаття 532 ЦК УРСР).

Згідно з приписами частини 1 статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (стаття 548 ЦК УРСР).

Відповідно до частин першої та другої статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Отже, перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частині 1 статті 315 ЩІК України, не є вичерпним.

Водночас, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. До таких фактів належить, зокрема, факт прийняття спадщини.

Необхідно зазначити, що ОСОБА_3 прийняла спадщину свого чоловіка ОСОБА_4 , який номер ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном. Після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину прийняв її син - ОСОБА_5 , який хоч і не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте проживав разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 та фактично вступив у володіння спадковим майном.

Водночас, позивач аналогічним чином прийняв спадщину свого батька - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Проте, через відсутність інформації про зареєстроване місце проживання вказаних вище осіб, позивач не може в установленому законом порядку оформити у спадщину спадкове майно, яким є житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, наявні усі підстави для задоволення даної заяви та встановлення фактів прийняття спадщини. В будь-який інший спосіб позивач не може оформити у спадщину будинок свого батька, на який ніхто більше, окрім позивача, не претендує.

Як зазначалося вище, за життя ОСОБА_4 належав на праві власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане підтверджується архівною довідкою КП КОР «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» від 23.04.2026 року №Кг0426006, згідно з якою право власності ОСОБА_4 на житловий будинок було зареєстроване згідно зі свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок від 30.12.1959 року, виданого па підставі рішення виконавчого комітету Кагарлицької селищної ради від 28.12.1959 року. Записано в реєстрову книгу №1, реєстровий номер 1630. Разом з тим, в архівній справі копія свідоцтва про право власності відсутня.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав, на нерухоме майно, номер інформаційної довідки: 474001458 від 23.04.2026 року, відомості про державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 у реєстрі відсутні.

Отже, оскільки державна реєстрація права власності на житловий будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не проводилася, а право власності ОСОБА_4 підтверджується лише архівною довідкою, то правовстановлюючі документи на спадкове майно у позивача відсутні. Відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, а також державної реєстрації права власності на це майно за спадкодавцем, унеможливлюють спадкування позивачем вказаного майна в позасудовому порядку.

Таким чином, у позивача виникла необхідність визнати за ним право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після свого батька ОСОБА_5 .

Як зазначалося вище, позивач є спадкоємцем за законом після свого батька відповідно до частини статті 529 ЦК УРСР, яка була чинною станом на день відкриття спадщини ОСОБА_5 .

Згідно ст. 1268 ч. 5 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.124 Конституції України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа мас право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно положень пункту 23 постанови Пленуму Верховного суду № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, в установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як передбачено п.4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право па спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, враховуючи наведені вище правові норми, наявні усі підстави для визнання за позивачем права власності права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після свого батька ОСОБА_5 .

Представник відповідача в особі Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області на підготовче засідання не з`явився, подавши до суду заяву, в якій просить розгляд справи слухати у відсутність представника міської ради. Не заперечують проти задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_2 на підготовче засідання не з`явився, подавши до суду нотаріально завірену заяву, в якій визнає позовні вимоги в повному обсязі та не заперечує проти задоволення заяви позивача.

За змістом частини четвертої статті 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Так, частиною четвертою статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, ЦПК України допускає ухвалення рішення в підготовчому судовому засіданні і в правовідносинах, що виникли між сторонами відповідач позов визнав, таке визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тобто в даному випадку наявні законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому судовому засіданні.

Вимогами ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1 та п. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .

За життя ОСОБА_4 належав на праві власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на його майно, у тому числі на вказаний вище житловий будинок.

Спадкова справа після ОСОБА_4 не відкривалася.

Спадщину ОСОБА_4 прийняла його дружина ОСОБА_3 шляхом спільного проживання зі спадкодавцем та фактичного вступу в управління спадковим майном.

Отже, після смерті після смерчі ОСОБА_4 житловий будинок перейшов до його дружини ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 .

Спадкова справа після ОСОБА_3 не відкривалася.

Спадщину ОСОБА_3 прийняв її син - ОСОБА_5 шляхом спільного проживання зі спадкодавцем та фактичного вступу в управління спадковим майном.

Отже, смерті після смерті ОСОБА_3 житловий будинок перейшов до її сина ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 . До спадщини ОСОБА_5 увійшов вказаний вище житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_5 та спадкоємцем його майна.

Позивач також вступив в управління спадковим майном, а тому є таким, прийняв спадщину свого батька ОСОБА_5 .

Отже, після смерті ОСОБА_5 житловий будинок перейшов до його сина ОСОБА_1 , тобто позивача.

29.04.2026 року позивач звернувся до державного нотаріуса Кагарлицької державної нотаріальної контори Грачової Л.І. з питанням про оформлення спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 .

Листом від 29.04.2026 року №155/01-16 державний нотаріус Кагарлицької державної нотаріальної контори Грачова Л.І. роз`яснила позивачу, що з наданих документів вбачається, що разом із спадкодавцями - ОСОБА_4 , спадкоємцем якого була дружина - ОСОБА_3 , яка спадщину не прийняла, спадкоємцем якої був її син ОСОБА_5 , який спадщину не прийняв, так як відповідно до ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року, який втратив чинність 01.01.2004 року), не вступив в управління або володіння спадковим майном та не подав заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини та не були разом зареєстровані.

Згідно з довідкою виконавчого комітету Кагарлицької міської ради від 29.04.2026 року №123, інформація щодо місця реєстрації померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та осіб, які були зареєстровані разом з померлим до дня його смерті згідно з даними реєстру територіальної громади відсутні.

Згідно з довідкою виконавчого комітету Кагарлицької міської ради від 29.04.2026 року №124, ОСОБА_5 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . На час смерті був зареєстрований за вищезазначеною адресою разом із: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з довідкою виконавчого комітету Кагарлицької міської ради від 29.04.2026 року №122, інформація щодо місця реєстрації померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 та осіб, які були зареєстровані разом з померлою до дня її смерті згідно з даними Реєстру територіальної громади відсутні.

На підставі вищевказаних довідок, нотаріус дійшла висновку про відсутність доказів прийняття спадщини спадкоємцями.

Отже судом встановлено, що ОСОБА_3 прийняла спадщину свого чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.

Після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину прийняв її син - ОСОБА_5 , який хоч і не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте проживав разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 та фактично вступив у володіння спадковим майном.

Водночас, позивач аналогічним чином прийняв спадщину свого батька - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до абз.3 п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, у разі відмови нотаріуса в оформленні прав на спадщину особа може звертатися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, право на спадщину є самостійним майновим правом, яке виникає на підставі факту її прийняття та підлягає захисту в передбачений законом спосіб, і через відмову нотаріуса у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину, не може бути захищене в інший спосіб.

У зв`язку із чим, враховуючи, що позивач прийняв спадщину в установленому законом порядку, але отримати свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкування на житловий будинок з господарськими будівлями та споруди в нотаріальній конторі не може, його право підлягає захисту, а позовні вимоги задоволенню.

Даний спір підлягає розгляду в судовому порядку, оскільки іншим шляхом його вирішити не можливо, а набуття позивачем права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та споруди не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

На підставі викладеного та керуючись ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст. ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_2 про встановлення юридичних фактів, визнання права власності на майно - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт прийняття ОСОБА_3 спадщини свого чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт прийняття ОСОБА_5 спадщини своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт прийняття ОСОБА_1 спадщини свого батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після свого батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 19.10.2026 р.

Суддя І.І. Шевченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua