Вирок від 18 жовтня 2026 р. у справі №290/625/26 — Романівський районний суд Житомирської області

Суд: Романівський районний суд Житомирської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Умисне тяжке тілесне ушкодження

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №290/625/26

Суддя: Шакалов А. В.

УКРАЇНА

РОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

Іменем України

290/625/26

1-кп/290/300/26

19.10.26

19 жовтня 2026 рокуселище Романів

Романівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Романів кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.03.2026 за № 12026060620000049, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Привітів Любарського району Житомирської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою освітою, не одруженої, не працюючої, яка має двох малолітніх доньок 2014 та 2016 років народження і неповнолітнього сина 2012 року народження, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

В С Т А Н О В И В:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

31 березня 2026 року близько 13 години 30 хвилин у приміщенні веранди житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , які спільно проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, під час спільного вживання алкогольних напоїв виникла словесна суперечка, у ході якої у ОСОБА_4 раптово виник умисел на заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень.

Реалізуючи цей умисел, ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тримаючи у правій руці кухонний ніж, нанесла ним ОСОБА_6 один удар в ділянку грудної клітки зліва.

Внаслідок цього ОСОБА_6 заподіяно тілесне ушкодження у вигляді колото-різаної рани в проекції 1-го ребра зліва, яка проникає в плевральну порожнину, що призвела до гемопневмотораксу (наявності крові та повітря в плевральній порожнині), яке належить до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння.

2. Позиція обвинуваченої та її показання

Обвинувачена ОСОБА_4 у судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала повністю, у вчиненому щиро розкаялася. Суду показала, що проживала зі ОСОБА_6 однією сім`єю. 31.03.2026 в обідню пору вони удвох у веранді будинку вживали горілку, між ними виникла сварка. Під час сварки вона взяла зі столу кухонний ніж і, тримаючи його у правій руці, нанесла ОСОБА_6 один удар у груди зліва. Після удару потерпілий вибіг на подвір`я та впав, вона телефонувала на лінію «103» для виклику швидкої медичної допомоги. Ніж винесла на подвір`я. Пояснила, що вчинила злочин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, усвідомлює протиправність своїх дій, шкодує про вчинене, попросила вибачення у потерпілого.

3. Показання потерпілого та свідків

Потерпілий ОСОБА_6 у судове засідання не прибув, надіслав до суду заяву з проханням проводити розгляд справи без його участі, у якій зазначив, що обвинувачена попросила в нього вибачення, він її пробачив, жодних претензій матеріального чи морального характеру до неї не має, цивільного позову заявляти не бажає, просив не призначати їй суворого покарання. Заслухавши думку учасників судового провадження, суд відповідно до ч. 1 ст. 325 КПК України визнав за можливе проводити судовий розгляд за відсутності потерпілого.

Свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , зазначені в реєстрі матеріалів досудового розслідування, у судовому засіданні не допитувалися, оскільки прокурор відмовився від їх допиту. Їхні показання, надані слідчому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України судом не враховуються.

4. Досліджені письмові та речові докази, висновки експертів і їх оцінка

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення. За ухвалою суду досліджено всі докази, надані сторонами, з наданням кожному оцінки за ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12026060620000049, відомості до якого внесено 31.03.2026 о 16 год 56 хв за ч. 1 ст. 121 КК України на підставі заяви про вчинення кримінального правопорушення. Документ підтверджує законність початку досудового розслідування; порушень вимог ст. 214 КПК України суд не встановив.

Протокол огляду місця події від 31.03.2026 (14 год 54 хв - 17 год 12 хв) з ілюстративною таблицею, згідно з яким на території домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 , на подвір`ї праворуч від хвіртки, на відстані 40 см від дерев`яного паркану, виявлено кухонний ніж із полімерною рукояткою чорного кольору (довжина леза - 12,5 см, загальна довжина - 23,2 см) зі слідами речовини бурого кольору, з леза та рукоятки якого зроблено змиви; на клумбі подвір`я виявлено чоловічу камуфляжну кепку, чоловічу футболку коричневого кольору з пошкодженням тканини у вигляді розрізу розміром 1,5 ? 0,2 см у верхній лівій передній частині, навколо якого наявні сліди речовини бурого кольору, камуфляжну куртку та рушник; на асфальті подвір`я - доріжку слідів речовини бурого кольору протяжністю 2,30 м; у веранді будинку на плитці підлоги на відстані 40 см від дерев`яного столу - сліди речовини бурого кольору. Ніж, змиви з його леза та рукоятки, кепку, футболку, куртку, а також змиви речовини бурого кольору з асфальту подвір`я та з підлоги веранди вилучено й упаковано.

Огляд проведено до внесення відомостей до ЄРДР у невідкладному випадку в порядку ч. 3 ст. 214 КПК України, із застосуванням фотофіксації, за участю спеціаліста-криміналіста. Протокол відповідає вимогам ст.ст. 104, 105, 237 КПК України, тому є допустимим доказом. Зафіксована обстановка (місце виявлення ножа, локалізація пошкодження на футболці, яка відповідає локалізації рани потерпілого під лівою ключицею, доріжка крові від веранди на подвір`я) повністю узгоджується з показаннями обвинуваченої про місце, знаряддя та механізм заподіяння ушкодження та про пересування потерпілого після удару.

Протокол огляду місця події від 14.04.2026 - приміщення КНП «Романівська лікарня», під час якого вилучено одяг потерпілого: камуфляжні штани та чоловічі черевики коричневого кольору. Доказ є належним і допустимим; підтверджує збереження одягу, в якому потерпілого доставлено до лікувального закладу, і став об`єктом імунологічної експертизи.

Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 31.03.2026, згідно з яким ОСОБА_4 фактично затримана о 15 год 00 хв 31.03.2026 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України; затримання проведено за участю захисника, підозрюваній роз`яснено її права; під час обшуку затриманої вилучено жіночі спортивні штани, кросівки, кофту та куртку блакитного кольору зі слідами речовини бурого кольору на правому рукаві. Протокол складено з дотриманням ст.ст. 104, 208 КПК України і суд визнає його допустимим доказом, однак лише в частині відомостей про вилучення речей, а не як джерело показань затриманої.

Висновок щодо результатів медичного огляду від 31.03.2026, проведеного в КНП «Любарська лікарня» о 18 год 30 хв, згідно з яким у ОСОБА_4 із застосуванням газоаналізатора «Драгер» встановлено вміст алкоголю 2,04 ‰, тобто стан алкогольного сп`яніння. Медичний огляд проведено за згодою обстежуваної. Доказ є належним, допустимим і підтверджує вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, що узгоджується з показаннями обвинуваченої про спільне вживання горілки безпосередньо перед подією. У цьому ж акті зафіксовано наявність у ОСОБА_4 синців лівої та правої скроневих ділянок голови, гематоми внутрішньої поверхні правої молочної залози та синця в ділянці лівого плечового суглоба; оцінку цим даним суд наводить у розділі 5 вироку.

Протокол проведення слідчого експерименту від 02.04.2026 з підозрюваною ОСОБА_4 за участю захисника та понятих, із застосуванням відеозапису, з ілюстративною таблицею. Під час слідчого експерименту ОСОБА_4 на місці події показала розташування учасників у веранді будинку, продемонструвала механізм нанесення потерпілому удару кухонним ножем, місце, де потерпілий лежав після удару, та свої дії з надання йому допомоги. На столі у веранді виявлено та вилучено мобільний телефон «Nokia» (IMEI НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ), у журналі викликів якого зафіксовано два вихідні дзвінки на лінію «103» о 13 год 37 хв (тривалістю 1 хв 22 с) та о 13 год 47 хв (тривалістю 59 с).

Слідчий експеримент проведено з дотриманням ст. 240 КПК України, добровільно, за участю захисника, із відеофіксацією. З урахуванням правового висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеного в постанові від 14.09.2020 у справі № 740/3597/17, протокол слідчого експерименту є самостійним доказом, а не різновидом показань. Суд визнає допустимими і достовірними відомості протоколу про обстановку місця події та механізм удару, які узгоджуються з висновками експертів, а також об`єктивні дані про час дзвінків на лінію «103», що підтверджує час події. Твердження підозрюваної під час слідчого експерименту про те, що перед подією потерпілий завдав їй удару, суд оцінює в розділі 5 вироку.

Протокол проведення слідчого експерименту від 18.05.2026 з потерпілим ОСОБА_6 за участю понятих, із застосуванням статиста та безперервної відеозйомки, під час якого потерпілий на статисті продемонстрував, що ОСОБА_4 , тримаючи ніж у правій руці, нанесла йому один удар у грудну клітку в ділянку серця, після чого він побіг до виходу з домогосподарства і впав. Протокол відповідає вимогам ст.ст. 104, 240 КПК України. Оскільки потерпілий у судовому засіданні не допитувався, суд з урахуванням ч. 4 ст. 95 КПК України використовує цей протокол лише в частині відтвореного механізму й локалізації удару та подальшого пересування потерпілого, які узгоджуються з даними огляду місця події (сліди крові на подвір`ї) і з висновком експерта № 108, і не розцінює розповідь потерпілого під час слідчого експерименту як його показання. Зазначений у протоколі приблизний час події (близько 13 год 50 хв) не узгоджується з даними журналу викликів мобільного телефону обвинуваченої, з якого перший дзвінок на лінію «103» здійснено о 13 год 37 хв, тому суд вважає встановленим час, зазначений в обвинуваченні, - близько 13 год 30 хв.

Протоколи тимчасового доступу до речей і документів, проведені на підставі ухвал слідчого судді Любарського районного суду Житомирської області у справі № 282/376/26, якими вилучено: 06.05.2026 - копію карти виїзду швидкої медичної допомоги (форма № 110/о) та диск DVD-R з аудіозаписом повідомлення про виклик у КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»; 08.05.2026 - медичну карту стаціонарного хворого № 1017 на ім`я ОСОБА_6 у КНП «Романівська лікарня»; 19.05.2026 - медичну карту стаціонарного хворого № 15373 на ім`я ОСОБА_6 у КНП «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського». Тимчасовий доступ до документів, що містять охоронювану законом таємницю, здійснено на підставі судових рішень у межах строку їх дії, тому отримані документи є допустимими доказами.

Згідно з медичною документацією ОСОБА_6 доставлено до КНП «Романівська лікарня» 31.03.2026 о 14 год 40 хв у важкому стані з нестабільною гемодинамікою (АТ 95/60 мм рт. ст.), із запахом алкоголю з рота; встановлено колото-різану рану розміром 2 ? 1 см у підключичній ділянці зліва в проекції 1-го ребра по середньоключичній лінії, рентгенологічно - напружений лівобічний гемопневмоторакс зі зміщенням серединних структур; того ж дня о 15:00-15:30 проведено дренування лівої плевральної порожнини, під час ревізії встановлено, що рановий канал проникає в плевральну порожнину. Надалі потерпілий з 16.04.2026 по 24.04.2026 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні торакальної хірургії обласної лікарні, де 17.04.2026 йому проведено ендоскопічну декортикацію лівої легені з видаленням згорнутого гемотораксу; встановлено постгеморагічну анемію середнього ступеня. Ці відомості є об`єктивними, походять від незалежних медичних установ та підтверджують характер ушкодження і реальну небезпеку для життя потерпілого.

Висновок експерта № 95 від 31.03.2026 (судово-медична експертиза), згідно з яким у ОСОБА_6 виявлено колото-різану рану в проекції 1-го ребра ліворуч, яка проникає в плевральну порожнину і призвела до гемопневмотораксу; ушкодження могло утворитися від дії колюче-ріжучого предмета (не виключено - вістря ножа), не менш ніж від одного удару в проекцію грудної клітки ліворуч, у строк і за обставин, зазначених у постанові та медичній документації, і належить до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння.

Висновок експерта № 108 від 20.04.2026 (додаткова судово-медична експертиза), яким підтверджено висновки експертизи № 95 та додатково встановлено, що виявлене ушкодження характерне для дії кухонного ножа (рівні краї рани, проникаючий характер, формування ранового каналу); що для утворення такого проникаючого поранення грудної клітки необхідна активна цілеспрямована дія, а не випадковий або мінімальний контакт, а розвиток гемопневмотораксу значного об`єму (близько 800 мл), зміщення середостіння і тяжкий загальний стан свідчать про суттєву глибину проникнення і достатню інтенсивність травмувального впливу; після поранення потерпілий міг протягом короткого часу виконувати обмежені активні дії (пересуватися, говорити, кликати на допомогу).

Висновок експерта № 177 від 03.06.2026 (додаткова судово-медична експертиза), проведеної з урахуванням медичної документації подальшого стаціонарного лікування потерпілого у КНП «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського», яким підтверджено характер, локалізацію, механізм утворення та ступінь тяжкості тілесного ушкодження, встановлені попередніми експертизами.

Експертизи проведено судово-медичним експертом державної спеціалізованої установи, який має необхідну кваліфікацію і був попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, на підставі постанов слідчого, винесених у межах повноважень, з дослідженням оригіналів медичної документації. Висновки є науково обґрунтованими, узгоджуються між собою, з медичною документацією та з показаннями обвинуваченої та даними протоколів слідчих експериментів щодо кількості ударів, знаряддя і локалізації. Тяжкість ушкодження визначено відповідно до п. 2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6. Підстав сумніватися у правильності цих висновків суд не вбачає і визнає їх належними, допустимими та достовірними доказами.

Висновки судово-медичних (імунологічних) експертиз: № 375 від 24.04.2026 і № 374 від 24.04.2026, згідно з якими кров потерпілого ОСОБА_6 і кров обвинуваченої ОСОБА_4 належать до однієї групи - 0бв за системою АВО; № 382 від 30.04.2026 (змив з леза ножа), № 381 від 30.04.2026 (футболка потерпілого), № 380 від 30.04.2026 (кепка потерпілого), № 385 від 06.05.2026 (камуфляжна куртка потерпілого), № 378 від 30.04.2026 (камуфляжні штани та черевики потерпілого), № 377 та № 379 від 30.04.2026 (змиви з асфальту подвір`я та з підлоги веранди), якими на досліджених об`єктах виявлено кров людини, в якій встановлено антиген Н, що свідчить про її належність до групи 0бв, тож її походження від потерпілого ОСОБА_6 не виключається; № 383 від 04.05.2026 (кофта та куртка обвинуваченої), якою на її одязі також виявлено кров людини групи 0бв; № 376 від 29.04.2026 (спортивні штани та кросівки обвинуваченої), згідно з яким у вирізках із штанів спортивних та змивах із кросівок слідів крові не виявлено.; № 384 від 30.04.2026, згідно з яким у змиві з рук ОСОБА_4 слідів крові не виявлено. Висновком судово-медичної (цитологічної) експертизи № 105/ц від 28.04.2026 у піднігтьовому вмісті рук ОСОБА_4 виявлено клітини багатошарового плоского епітелію, групові антигени в яких не виявлені.

Оцінюючи ці висновки, суд враховує, що через збіг групової належності крові потерпілого й обвинуваченої вони не дозволяють індивідуально ідентифікувати джерело походження крові. Водночас наявність крові людини групи 0бв на лезі ножа, на одязі потерпілого в ділянці пошкодження, на доріжці від веранди до подвір`я, а також на одязі обвинуваченої, яка, за її поясненнями, перебувала поруч із потерпілим після удару, узгоджується з іншими доказами і не суперечить встановленим судом обставинам. Відсутність крові у змиві з рук обвинуваченої, відібраному через декілька годин після події, та неінформативний результат цитологічного дослідження не спростовують встановлених обставин. Висновки є належними і допустимими доказами, отриманими у встановленому законом порядку.

Висновок судово-психіатричного експерта № 221 від 04.06.2026, згідно з яким ОСОБА_4 під час вчинення інкримінованого діяння виявляла ознаки розладу особистості та поведінки внаслідок вживання алкоголю (F10.71 за МКХ-10), перебувала у стані простого алкогольного сп`яніння, не перебувала у стані тимчасового розладу психічної діяльності (патологічного сп`яніння, патологічного афекту), могла усвідомлювати свої дії та керувати ними; в застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребує. Висновок підтверджує, що обвинувачена є осудною і підлягає кримінальній відповідальності; він узгоджується з поведінкою обвинуваченої під час досудового розслідування і в судовому засіданні, тому суд визнає його достовірним.

Постанови про визнання речовими доказами і долучення їх до провадження, ухвали слідчого судді Любарського районного суду Житомирської області від 02.04.2026 та від 07.04.2026 про арешт майна, постанови про отримання зразків для експертизи та протоколи їх отримання. Ці процесуальні документи підтверджують законність вилучення, зберігання та направлення речових доказів на експертні дослідження; порушень ланцюга їх зберігання (зміни упаковки, пошкодження пломб), які б ставили під сумнів допустимість похідних доказів, суд не встановив.

5. Оцінка сукупності доказів і кваліфікація дій обвинуваченої

Оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що вони у своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення. Показання обвинуваченої, яка визнала вину, не є єдиним доказом її винуватості: вони підтверджуються незалежними від неї джерелами - протоколом огляду місця події, медичною документацією та висновками експертів, які взаємно узгоджуються щодо часу, місця, знаряддя, кількості та локалізації удару і наслідків.

Перевіряючи версію про заподіяння ушкодження під час захисту від посягання потерпілого, яку сторона захисту висувала на досудовому розслідуванні, суд враховує, що під час слідчого експерименту 02.04.2026 ОСОБА_4 вказувала, що перед подією потерпілий завдав їй удару, а у висновку щодо результатів медичного огляду від 31.03.2026 у неї зафіксовано синці обох скроневих ділянок голови, гематому правої молочної залози та синець у ділянці лівого плечового суглоба.

Разом з тим у судовому засіданні обвинувачена вину визнала повністю, версії про необхідну оборону не підтримувала, а сторона захисту такої позиції не висловлювала. Судово-медична експертиза щодо обвинуваченої не проводилася, тому час, механізм і обставини утворення виявлених у неї ушкоджень не встановлено, і самі по собі вони не свідчать, що в момент удару ножем потерпілий вчиняв суспільно небезпечне посягання, для відвернення якого було необхідним застосування ножа. Обвинувачена завдала удару кухонним ножем із довжиною леза 12,5 см у ділянку грудної клітки зліва, де розташовані життєво важливі органи, з силою, достатньою для проникнення в плевральну порожнину (висновок експерта № 108), що свідчить про умисне заподіяння тілесного ушкодження, а не про захист. Підстав для висновку про вчинення нею дій у стані необхідної оборони чи для кваліфікації її дій за ст. 124 КК України суд не вбачає. Водночас зафіксовані в обвинуваченої ушкодження свідчать про взаємний характер конфлікту, що суд враховує при призначенні покарання.

Тяжкість заподіяного тілесного ушкодження - небезпечного для життя в момент заподіяння - встановлена висновками судово-медичних експертиз і підтверджена медичною документацією (напружений гемопневмоторакс, нестабільна гемодинаміка, два оперативні втручання). Причинний зв`язок між діями обвинуваченої та наслідками є прямим.

За таких обставин суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

6. Призначення покарання

Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого, особи винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання.

ОСОБА_4 вчинила умисний злочин проти здоров`я особи, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким. Санкція ч. 1 ст. 121 КК України передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Обставиною, що пом`якшує покарання, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України суд визнає щире каяття обвинуваченої. Суд виходить з того, що щире каяття характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого, яке полягає в осуді своєї поведінки, визнанні вини та готовності нести відповідальність. У цьому провадженні воно виявилося не лише у формальному визнанні вини, а й у критичній оцінці власних дій, принесенні вибачень потерпілому, який їх прийняв, та в її поведінці безпосередньо після події - двох дзвінках на лінію екстреної медичної допомоги «103» о 13 год 37 хв та 13 год 47 хв, зафіксованих у журналі викликів її мобільного телефону.

Обставинами, що обтяжують покарання, відповідно до п. 6-1 та п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винна перебуває у сімейних або близьких відносинах, та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Стан сп`яніння обвинуваченої об`єктивно підтверджено висновком медичного огляду (2,04 ‰) і висновком судово-психіатричного експерта; саме цей стан, з огляду на встановлені обставини, сприяв виникненню конфлікту та вчиненню злочину.

Враховуючи дані про особу обвинуваченої, суд бере до уваги, що вона раніше не судима, за місцем реєстрації заяв і скарг на неї не надходило, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має двох малолітніх дітей. Разом з тим суд враховує, що вона не працює, зловживає алкоголем, що підтверджено висновком судово-психіатричного експерта.

Суд також враховує позицію потерпілого, який пробачив обвинувачену, претензій до неї не має та просив не призначати їй суворого покарання. Хоча думка потерпілого не є обов`язковою для суду, вона має значення для оцінки того, чи були усунені негативні наслідки злочину у відносинах між сторонами, і чи існує потреба в ізоляції обвинуваченої від суспільства для захисту прав потерпілого.

З урахуванням наведеного, а також позиції прокурора, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 121 КК України, - 5 років.

Вирішуючи питання про можливість звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням, суд виходить з того, що ст. 75 КК України допускає таке звільнення у разі призначення покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, якщо суд, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Оцінюючи сукупність обставин, суд зважає на те, що злочин вчинено за раптово виниклого умислу в ході побутового конфлікту між особами, які спільно вживали алкоголь, і цей конфлікт мав взаємний характер, про що свідчать зафіксовані в обвинуваченої тілесні ушкодження; обвинувачена вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаялася, після події телефонувала на лінію «103», потерпілий її пробачив і не наполягає на суворому покаранні; обвинувачена має двох малолітніх дітей. Під час досудового розслідування вона перебувала під вартою та під цілодобовим домашнім арештом і порушень покладених на неї процесуальних обов`язків не допускала. Водночас суд не залишає поза увагою наявність двох обставин, що обтяжують покарання, та тяжкість вчиненого злочину.

Зважаючи на зазначене в сукупності, суд погоджується з позицією прокурора та дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства, в умовах контролю за її поведінкою з боку уповноваженого органу з питань пробації. З огляду на наявність обставин, що обтяжують покарання, та особу обвинуваченої суд вважає, що ефективний контроль за її поведінкою забезпечить іспитовий строк тривалістю 3 роки з покладенням обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

7. Застосування обмежувального заходу - направлення для проходження програми для кривдників

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнім насильством є, зокрема, діяння фізичного насильства, що вчиняються між особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою. Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а тяжке тілесне ушкодження заподіяно потерпілому ударом ножа під час сімейного конфлікту в їхньому спільному житлі. Отже, вчинений обвинуваченою злочин є кримінальним правопорушенням, пов`язаним з домашнім насильством, незважаючи на те, що його кваліфіковано за ч. 1 ст. 121 КК України.

Згідно з ч. 1 ст. 91-1 КК України у разі вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, суд одночасно зі звільненням від відбування покарання може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, у тому числі направлення для проходження програми для кривдників (п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України). Обмежувальні заходи застосовуються до особи, яка на момент вчинення кримінального правопорушення досягла вісімнадцятирічного віку, на строк від одного до трьох місяців (ч.ч. 2, 3 ст. 91-1 КК України).

Вирішуючи питання про застосування обмежувального заходу, суд враховує, що злочин вчинено із застосуванням ножа в ході конфлікту, який виник під час спільного вживання алкоголю. За висновком судово-психіатричного експерта № 221 у ОСОБА_4 наявні ознаки розладу особистості та поведінки внаслідок вживання алкоголю зі зниженням вольової регуляції поведінки та недостатньою критикою до неї, а зафіксовані в неї тілесні ушкодження свідчать, що конфлікт між нею та потерпілим супроводжувався взаємним насильством. Ці обставини свідчать про ризик повторення домашнього насильства.

Водночас потерпілий пробачив обвинувачену і не має до неї претензій, тому застосування обмежувальних заходів, пов`язаних із забороною перебувати в місці спільного проживання, наближатися до потерпілого чи контактувати з ним, суд вважає непропорційним. Натомість направлення обвинуваченої для проходження програми для кривдників спрямоване на зміну її насильницької поведінки, формування відповідального ставлення до своїх дій і навичок розв`язання конфліктів без насильства, а отже, відповідає меті виправлення засудженої та запобігання повторенню домашнього насильства і доповнює контроль за її поведінкою протягом іспитового строку.

З огляду на тяжкість вчиненого злочину, застосування ножа та зв`язок поведінки обвинуваченої зі зловживанням алкоголем суд вважає за необхідне застосувати цей захід на максимальний строк, передбачений ч. 3 ст. 91-1 КК України, - 3 місяці.

8. Інші питання, що вирішуються вироком

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Процесуальні витрати відсутні: судові експертизи проведені державними спеціалізованими установами МОЗ України.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України арешт, накладений на майно ухвалами слідчого судді Любарського районного суду Житомирської області від 02.04.2026 та від 07.04.2026 у справі № 282/376/26, підлягає скасуванню.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України: ніж як знаряддя кримінального правопорушення, змиви та залишки експертних досліджень, які не мають цінності, - знищити; одяг і взуття потерпілого - повернути потерпілому; одяг, взуття і мобільний телефон обвинуваченої - повернути їй; копії медичних карт стаціонарного хворого, копію карти виїзду швидкої медичної допомоги та диск DVD-R - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирішуючи питання про зарахування у строк покарання строку попереднього ув`язнення та домашнього арешту, суд виходить з того, що ОСОБА_4 фактично затримана 31.03.2026 о 15 год 00 хв, що зафіксовано протоколом затримання; ухвалою слідчого судді Любарського районного суду Житомирської області від 02.04.2026 до неї застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалою Житомирського апеляційного суду від 28.04.2026 змінено на цілодобовий домашній арешт; ухвалою слідчого судді від 28.05.2026 строк дії цілодобового домашнього арешту продовжено до 01.07.2026.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день. Згідно з ч. 7 ст. 72 КК України, якою цю статтю доповнено Законом України № 3342-IX, що набрав чинності 28.03.2024, строк цілодобового домашнього арешту зараховується у строк покарання у співвідношенні три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі. Один і той самий день не може бути зарахований двічі за різними правилами, а за збігу правил застосовується більш сприятливе для засудженої (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 750/645/24), тому день 28.04.2026 суд зараховує як день тримання під вартою.

Звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням не виключає такого зарахування, оскільки вона засуджується до покарання у виді позбавлення волі. Визначений у вироку строк попереднього ув`язнення та домашнього арешту підлягатиме врахуванню в разі направлення засудженої для відбування призначеного покарання на підставі ч. 2 ст. 78 КК України або призначення їй покарання за сукупністю вироків відповідно до ст. 71 КК України. На іспитовий строк таке зарахування не впливає.

Оскільки ОСОБА_4 звільняється від відбування покарання з випробуванням, підстав для подальшого застосування до неї запобіжного заходу немає.

Керуючись ст.ст. 72, 75, 76, 91-1 КК України, ст.ст. 100, 174, 325, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 31.03.2026 по 28.04.2026 включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На підставі ч. 7 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання строк цілодобового домашнього арешту з 29.04.2026 по 01.07.2026 включно з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

На підставі п. 5 ч. 1, ч. 3 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід - направити її для проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці.

Контроль за виконанням обмежувального заходу покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженої.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що умисне непроходження програми для кривдників тягне кримінальну відповідальність за ст. 390-1 КК України.

Арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді Любарського районного суду Житомирської області від 02.04.2026 та від 07.04.2026 у справі № 282/376/26, скасувати.

Речові докази, які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції № 1 Житомирського РУП № 1 ГУНП в Житомирській області:

1) ніж зі слідами речовини бурого кольору, змив з рукоятки ножа, змив з леза ножа, змив речовини бурого кольору з асфальту подвір`я, змив речовини бурого кольору з підлоги веранди, зрізи нігтьових пластин і залишки об`єктів експертних досліджень - знищити;

2) чоловічу камуфляжну кепку, чоловічу футболку коричневого кольору, камуфляжну куртку зелено-коричневого кольору, камуфляжні штани та чоловічі черевики коричневого кольору - повернути потерпілому ОСОБА_6 ;

3) жіночі спортивні штани чорного кольору, жіночі кросівки білого кольору з кольоровими вставками, жіночу кофту червоного кольору, жіночу куртку блакитного кольору, мобільний телефон «Nokia» (IMEI НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) - повернути ОСОБА_4 ;

4) медичну карти стаціонарного хворого № 1017 на ім`я ОСОБА_6 повернути КНП «Романівська лікарня», медичної карти стаціонарного хворого № 15373 на ім`я ОСОБА_6 повернути КНП «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського».

Копію вироку після набрання ним законної сили направити до уповноваженого органу з питань пробації за місцем проживання засудженої для виконання.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Романівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СуддяОСОБА_13

Оригінал: reyestr.court.gov.ua