Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №521/4747/26 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред’явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами

Дата: 15 вересня 2026 р.

Справа: №521/4747/26

Суддя: Кравець Ю. І.

Номер провадження: 33/813/1722/26

Номер справи місцевого суду: 521/4747/26

Головуючий у першій інстанції Нікітіна К. О.

Доповідач Кравець Ю. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Кравця Ю.І, при секретарі судового засідання – Гасановій Л.Я.кизи розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Скляренко Ю.С. в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 22.06.2026 року, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП

установив

Судом 1-ої інстанції встановлені наступні обставини: 25 березня 2026 року о 12 год 39 хв ОСОБА_1 , рухаючись по Дорозі Н-11, 261км, керував транспортним засобом «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , будучи обмеженим у праві керування транспортними засобами відповідно до постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 14 листопада 2024 року, винесеної державним виконавцем Київського відділу ДВС у м. Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), чим порушив ч. 10 ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух».

З цих підстав щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 623791 від 25.03.2026 року за ч. 3 ст. 126 КУпАП.

Зазначеною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 місяці, а також стягнуто судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, адвокат Скляренко Ю.С. діюча в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій зазначає, що не погоджується з постановою суду першої інстанції та просить скасувати постанову у зв`язку з відсутністю в події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що про винесення постанови виконавця Михалюку В.В. відомо не було, в матеріалах справи відсутні докази щодо обізнаності правопорушника щодо наявності даної постанови та відповідно встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами на час скоєння правопорушення матеріали справи не містять.

Також апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки ОСОБА_1 не був присутній при розгляді справи, а копію постанови суду отримав лише 30.07.2026 року, оскільки є військовослужбовцем та проходить військову службу в зоні бойових дій.

Судовий розгляд в апеляційному суді проведено за відсутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його представника – адвоката Скляренко Ю.С. які будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення розгляду не подавали. При цьому, адвокат Скляренко Ю.С. надіслала заяву в якій просила здійснити розгляд апеляційної скарги без її участі.

Суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі можливі та необхідні умови для реалізації права учасників на доступ до правосуддя.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

У своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.

Що стосується доводів про поновлення строку на апеляційне оскарження, судом встановлено наступне.

Згідно положень ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, або якщо відмовлено у його поновленні.

Як вбачається з матеріалів судової справи, ОСОБА_1 не був присутній в суді першої інстанції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а з текстом постанови від 22.06.2026 року ознайомився 30.07.2026 року.

Окрім того, частина 1 ст. 285 КУпАП передбачає, що копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні відомості про направлення ОСОБА_1 копії постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Враховуючи наведені обставини, з метою забезпечення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, права на доступ до правосуддя, суд вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.

Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність оскарженої постанови, апеляційним судом встановлено таке.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, та накладаючи на нього відповідне адміністративне стягнення, місцевий суд виходив з того, що вина останнього підтверджується зібраними по справі доказами, посилаючись на:

- протокол про адміністративне правопорушення від 25.03.2026 серії ЕПР1 № 623791;

- диск з відеозаписом події;

- постанову державного виконавця від 14.11.2024 серії ВП № 70910107про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

- довідку, згідно з якою ОСОБА_1 видавалося посвідчення водія;

- копію листа Київського ВДВ ПМУ МЮ М. Одеса від 12.06.2026 року № 84779, в якому зазначено, що номенклатури справ Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) строк зберігання реєстрів згуртованих поштових відправлення складає один рік, у зв`язку з зазначеним станом на 12.06.2026 неможливо надати підтвердження направлення боржнику ОСОБА_1 копії постанови № 70910107 від 14.11.2024 про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Разом з тим, судом не в повній мірі враховані пояснення ОСОБА_1 надані ним на місці зупинки 25.03.2026, що підтверджено відеозаписом події в яких він, серед іншого, пояснював, що після зупинки транспортного засобу під його керуванням та перевірки документів по базі, йому стало відомо від них про наявність встановленого відносно нього обмеження у праві керуванні транспортними засобами, про яке раніше він не знав.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи документи, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, з огляду на таке.

Так, частиною 3 ст.126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Насамперед слід зазначити, що за положеннями КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. При цьому, склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі.

Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, тобто, склад даного адміністративного правопорушення буде повним у разі, коли особа, знаючи, що її обмежили у праві керування, знехтувавши цим обмеження, свідомо керує транспортним засобом.

Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину в справі.

За приписами ст.251 КУпАП тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, тобто у даному конкретному випадку, на поліцейського.

Відповідно ч.10 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Порядок виконання судових рішень врегульовано нормами Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з ч. 9 ст.71 цього Закону, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить, зокрема, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі, копія якої надсилається сторонам для відома не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення, та направляється до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною п`ятою статті 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази направлення рекомендованим поштовим відправленням ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження (ВП №70910107) та постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 14.11.2024.

Представником ОСОБА_1 адвокатом Скляренко Ю.С. було витребувано з Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України належним чином завірені матеріали виконавчого провадження, на підставі яких ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було обмежено у праві керування транспортними засобами та докази належного повідомлення ОСОБА_1 про встановлення такого обмеження, а також докази отримання ОСОБА_1 постанови про встановлення обмеження від 14.11.2024 року ВП №70910107.

З відповіді Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 12.06.2026 року (а.с. 32), вбачається, що надати докази отримання ОСОБА_1 постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами в межах виконавчого провадження №70910107, що винесена 14.11.2024 року в рамках даного провадження неможливо, оскільки строк зберігання реєстрів згуртованих поштових відправлень складає один рік.

Отже, жодних відомостей про обізнаність ОСОБА_1 щодо наявності вказаних постанов державного виконавця та відповідно встановлення тимчасового обмеженням його у праві керування транспортними засобами на час скоєння правопорушення, матеріали справи не містять. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що у своїх поясненнях від 25.03.2026 ОСОБА_1 зазначив про те, що не був обізнаний про наявність стосовно нього постанови щодо встановлення тимчасового обмеження у праві керуванні транспортними засобами, але вказаним поясненням місцевий суд не надав оцінки.

Таким чином, незважаючи на наявність в матеріалах справи про адміністративне правопорушення постанови державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами, для доведення в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, необхідні докази не тільки факту керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено таке обмеження, а й того факту, що особа, вчинила це умисно, тобто усвідомлювала протиправний характер своїх дій, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків, оскільки суб`єктивна сторона вказаного вище правопорушення характеризується виключно умисною формою вини.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 , керуючи 25.03.2026 транспортним засобом, усвідомлював протиправний характер своїх дій, зокрема, знав про встановлене стосовно нього тимчасове обмеження у праві керування та, ігноруючи його, передбачав шкідливі наслідки та бажав або свідомо допускав їх настання.

За встановлених обставин, апеляційний суд вважає, що належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, матеріали справи не містять, так як не доведено наявності в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У рішенні від 22.12.2010 №23-рп/2010 Конституційний Суд України виснував, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

У ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а.

Відтак, виходячи з встановлених під час апеляційного розгляду обставин судом першої інстанції не було дотримано обов`язку всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, що призвело до помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

При встановлених обставинах, інші доводи апеляційної скарги не мають правового значення.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне закрити провадження за вказаним матеріалом, у зв`язку із недоведеністю вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, та за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. У зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова місцевого суду – скасуванню.

Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд,

постановив

Клопотання адвоката Скляренко Ю.С. про поновлення строку на апеляційне оскарження – задовольнити.

Апеляційну скаргу адвоката Скляренко Ю.С. – задовольнити.

Постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 22.06.2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.126 КУпАП – скасувати.

Провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду Ю.І. Кравець

Оригінал: reyestr.court.gov.ua