Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №950/2969/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/2969/26

Номер провадження 3/950/1223/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року м.Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р. В.,

розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 3 (м. Лебедин) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, пенсіонерки, жительки АДРЕСА_1 ,

за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Лебединського районного суду Сумської області надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 771988 від 15 вересня 2026 року, складеним інспектором відділення поліції № 3 (м. Лебедин) Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області лейтенантом поліції Розпутнім Дмитром Миколайовичем, 05 червня 2026 року близько 12 год. 40 хв. ОСОБА_1 , керуючи велосипедом «Україна», рухалася площею Соборною в м. Лебедині Сумської області та, будучи неуважною, не вжила заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників дорожнього руху об`їзду перешкоди, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем Renault Logan, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 .

У протоколі зазначено, що такими діями ОСОБА_1 порушила вимоги пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.

До протоколу долучені матеріали кримінального провадження № 12026200590000161 від 05 червня 2026 року, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, зокрема постанова слідчого про закриття кримінального провадження від 27 серпня 2026 року, матеріали проведених слідчих дій, висновки судових експертиз, пояснення учасників дорожньо-транспортної пригоди та інші документи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з таких підстав.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на охоронювані законом суспільні відносини і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за цією статтею необхідно встановити сукупність передбачених законом ознак адміністративного правопорушення, а саме факт порушення учасником дорожнього руху конкретних вимог Правил дорожнього руху, настання передбачених диспозицією статті наслідків у вигляді пошкодження транспортних засобів або іншого майна, причинний зв`язок між порушенням Правил дорожнього руху та зазначеними наслідками, а також вину особи.

Обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є настання саме визначених цією нормою майнових наслідків.

Таким чином, порушення учасником дорожнього руху певного пункту Правил дорожнього руху та навіть спричинення внаслідок такого порушення дорожньо-транспортної пригоди самі по собі не є достатніми для притягнення особи до відповідальності за ст. 124 КУпАП, якщо не встановлено факту пошкодження транспортного засобу, вантажу, дорожньої споруди або іншого майна.

Відповідно до пункту 12.3 Правил дорожнього руху України у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Вказана норма покладає на водія обов`язок належним чином реагувати на небезпеку для руху або перешкоду, яку він об`єктивно спроможний виявити, шляхом зменшення швидкості або здійснення безпечного об`їзду.

З матеріалів справи судом встановлено, що 05 червня 2026 року близько 12 год. 40 хв. на площі Соборній у м. Лебедині відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю велосипедистки ОСОБА_1 , яка керувала велосипедом «Україна», та автомобіля Renault Logan, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 .

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, у зв`язку з чим було розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12026200590000161 від 05 червня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Постановою старшого слідчого слідчого відділення відділення поліції № 3 (м. Лебедин) Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області старшого лейтенанта поліції Пономаренка Сергія Олександровича від 27 серпня 2026 року зазначене кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з встановленням відсутності складу кримінального правопорушення.

Як убачається зі змісту зазначеної постанови, під час досудового розслідування було встановлено, що автомобіль Renault Logan під керуванням ОСОБА_2 рухався в попутному з велосипедисткою напрямку, здійснив її випередження, після чого відбулося зіткнення передньої частини велосипеда із задньою правою частиною автомобіля.

Під час досудового розслідування було проведено слідчі експерименти за участю водія автомобіля та велосипедистки, а також призначено відповідні судові експертизи.

Відповідно до висновку судової інженерно-транспортної експертизи № КСЕ-19/119-26/9775-ІТ від 29 липня 2026 року, проведеної за експертними спеціальностями 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» та 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод», автомобіль Renault Logan, державний номерний знак НОМЕР_1 , його робоча гальмівна система, рульове керування та ходова частина перебували в технічно справному стані.

Таким чином, зазначений висновок підтверджує відсутність установлених експертом технічних несправностей відповідних систем автомобіля, які могли мати значення для механізму виникнення дорожньо-транспортної пригоди.

Водночас предметом цієї експертизи було дослідження технічного стану транспортного засобу, а не встановлення наявності, характеру та обсягу механічних пошкоджень автомобіля або велосипеда внаслідок зіткнення.

Згідно з висновком судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/119-26/9773-ІТ від 13 серпня 2026 року, проведеної за експертною спеціальністю 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження», визначити точне місце зіткнення автомобіля Renault Logan та велосипеда «Україна», а також кут між їх поздовжніми осями не видалося можливим.

Разом із тим експерт зазначив, що первинний контакт транспортних засобів міг відбутися між лівою частиною бігової доріжки шини переднього колеса велосипеда «Україна» та декоративним ковпаком заднього правого колеса автомобіля Renault Logan на відстані близько 359 см від рівня переднього габариту останнього.

Отже, цей висновок містить відомості щодо можливого механізму взаємного контакту транспортних засобів, однак сам по собі не встановлює, що внаслідок такого контакту були пошкоджені автомобіль, його декоративний ковпак, колесо, велосипед або інше майно.

Суд звертає увагу, що встановлення місця чи механізму контакту транспортних засобів не є тотожним встановленню факту їх механічного пошкодження.

Згідно з висновком судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/119-26/12100-ІТ від 20 серпня 2026 року, водій автомобіля Renault Logan ОСОБА_2 не мав технічної можливості запобігти виникненню дорожньо-транспортної пригоди.

За висновком експерта, у діях водія автомобіля з технічної точки зору вбачалася невідповідність вимогам пункту 10.1 Правил дорожнього руху, яка не перебувала у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Водночас експертом установлено, що велосипедистка ОСОБА_1 мала технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді шляхом дотримання вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху.

З технічної точки зору експерт убачав у діях велосипедистки невідповідність вимогам зазначеного пункту Правил дорожнього руху, яка перебувала у причинному зв`язку з виникненням пригоди.

Суд бере до уваги наведений висновок експерта, оскільки він має значення для встановлення механізму виникнення дорожньо-транспортної пригоди та оцінки дотримання її учасниками вимог Правил дорожнього руху.

Водночас суд зазначає, що висновок експерта відповідно до ст. 251, 252 КУпАП не має наперед встановленої доказової сили та підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами.

Крім того, зазначений висновок вирішує питання щодо технічної можливості уникнення зіткнення та причинного зв`язку між діями учасників дорожнього руху і виникненням дорожньо-транспортної пригоди, проте не встановлює факту пошкодження транспортних засобів чи іншого майна внаслідок цієї пригоди.

Таким чином, навіть за умови прийняття висновку експерта про невідповідність дій ОСОБА_1 вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху як обґрунтованого, це не звільняє суд від необхідності встановити всі інші обов`язкові ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Окремо судом досліджено постанову слідчого від 27 серпня 2026 року про закриття кримінального провадження.

Із зазначеної постанови вбачається, що під час досудового розслідування основна увага приділялася встановленню механізму дорожньо-транспортної пригоди, причинного зв`язку між діями учасників дорожнього руху та її виникненням, а також характеру й тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих ОСОБА_1 .

При цьому в постанові слідчого наведено результати судово-медичної, транспортно-трасологічної та автотехнічних експертиз, проте не встановлено конкретних механічних пошкоджень автомобіля Renault Logan або велосипеда «Україна», заподіяних унаслідок зіткнення.

Зокрема, не зазначено, які саме деталі, вузли або конструктивні елементи транспортних засобів зазнали деформації, руйнування чи іншого пошкодження.

Не містить таких відомостей і протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 771988 від 15 вересня 2026 року.

У цьому протоколі посадова особа обмежилася викладенням обставин зіткнення велосипеда з автомобілем та посиланням на порушення ОСОБА_1 пункту 12.3 Правил дорожнього руху.

Водночас у протоколі взагалі не конкретизовано, яке саме майно було пошкоджено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Не зазначено, чи отримав механічні пошкодження автомобіль Renault Logan, велосипед «Україна», чи було пошкоджено інше майно, а також у чому саме полягали такі пошкодження.

Суд вважає цю обставину істотною, оскільки диспозиція ст. 124 КУпАП прямо пов`язує адміністративну відповідальність не лише з фактом порушення Правил дорожнього руху, але й з настанням конкретних майнових наслідків.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення повинні зазначатися місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, а також нормативний акт, який передбачає відповідальність за нього.

Опис суті адміністративного правопорушення має містити фактичні обставини, які відповідають усім обов`язковим ознакам діяння, за яке передбачена відповідальність.

У випадку притягнення особи до відповідальності за ст. 124 КУпАП до таких обставин належать відомості про пошкодження конкретного транспортного засобу або іншого майна.

Відсутність зазначених відомостей у протоколі не може бути усунута шляхом припущення про те, що будь-яке зіткнення транспортних засобів обов`язково спричиняє їх пошкодження.

Суд наголошує, що поняття дорожньо-транспортної пригоди та поняття адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не є тотожними.

Факт дорожньо-транспортної пригоди сам по собі не означає, що в діях її учасника обов`язково наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого зазначеною статтею.

Для настання відповідальності необхідно довести, що внаслідок порушення Правил дорожнього руху були пошкоджені транспортні засоби або інше майно.

У матеріалах справи відсутні належні докази, які дозволяли б достовірно встановити факт таких пошкоджень.

Зокрема, не надано належним чином зафіксованого опису механічних пошкоджень автомобіля чи велосипеда, відповідного акта огляду транспортних засобів із зазначенням пошкоджень, фотоматеріалів, які дозволяли б їх ідентифікувати, або інших об`єктивних даних, які безпосередньо підтверджують настання передбачених ст. 124 КУпАП майнових наслідків.

При цьому суд ураховує, що закон не встановлює обов`язку підтвердження таких пошкоджень виключно певним видом доказу. Однак незалежно від виду доказового джерела факт пошкодження майна має бути доведений належними та допустимими доказами.

Суд також оцінює наявні у матеріалах справи пояснення учасників дорожньо-транспортної пригоди.

Із пояснень водія автомобіля ОСОБА_2 , викладених у матеріалах досудового розслідування, вбачається, що він рухався площею Соборною у м. Лебедині, здійснив випередження велосипедистки та через нетривалий час відчув удар у задній частині автомобіля.

Наведені відомості мають значення для встановлення факту контакту транспортних засобів та механізму виникнення пригоди.

Однак самі по собі відомості про відчуття удару в автомобіль не підтверджують факту заподіяння йому механічних пошкоджень, їх характеру та локалізації.

Пояснення ОСОБА_1 , отримані під час досудового розслідування, також стосуються насамперед обставин руху транспортних засобів, виникнення небезпечної дорожньої ситуації та зіткнення.

Зазначені пояснення підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами, проте за відсутності належної фіксації конкретних механічних пошкоджень транспортних засобів вони не усувають недоведеності відповідних наслідків.

Окреме значення суд надає висновку судово-медичної експертизи № 182 від 10 липня 2026 року.

Відповідно до зазначеного висновку ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого крайового перелому латерального виростка лівої великогомілкової кістки без зміщення, які за ступенем тяжкості кваліфіковано як тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Отже, наявними матеріалами підтверджується факт отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень унаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Проте зазначена обставина не є тотожною настанню наслідків, передбачених диспозицією ст. 124 КУпАП.

Законодавець визначив як обов`язкову ознаку зазначеного адміністративного правопорушення саме пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Тілесні ушкодження, заподіяні людині, не належать до зазначених наслідків і не можуть розглядатися як пошкодження іншого майна в розумінні ст. 124 КУпАП.

Суд звертає увагу, що відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху, яке спричинило заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості, за наявності інших передбачених законом умов установлено кримінальним законом.

Водночас кримінальне провадження за ознаками ч. 1 ст. 286 КК України було закрито постановою слідчого від 27 серпня 2026 року.

Сам факт закриття кримінального провадження не означає автоматичної наявності в діях будь-якого з учасників дорожньо-транспортної пригоди складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Питання про наявність складу адміністративного правопорушення повинно вирішуватися самостійно на підставі фактичних обставин справи та з урахуванням усіх обов`язкових ознак відповідного складу.

За таких обставин суд не може ототожнювати заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості з пошкодженням транспортних засобів або іншого майна.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що встановлення факту механічного контакту велосипеда з автомобілем не створює безумовної презумпції пошкодження будь-якого з цих транспортних засобів.

Зіткнення може супроводжуватися різними наслідками, і для кваліфікації дій особи за ст. 124 КУпАП необхідно встановити саме ті наслідки, які прямо передбачені цією нормою.

У цій справі експертами встановлено можливий механізм контакту переднього колеса велосипеда із задньою правою частиною автомобіля, проте не встановлено, що такий контакт спричинив пошкодження зазначених транспортних засобів.

Відсутність доказів механічних пошкоджень не може компенсуватися висновком автотехнічної експертизи щодо невідповідності дій велосипедистки вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху.

Вказані обставини мають самостійне юридичне значення та повинні бути доведені кожна окремо.

Таким чином, хоча висновком судової інженерно-транспортної експертизи встановлено технічну невідповідність дій ОСОБА_1 вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху та причинний зв`язок такої невідповідності з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, цього недостатньо для встановлення всіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Для притягнення до відповідальності за зазначеною нормою необхідно також довести факт пошкодження транспортних засобів або іншого майна та причинний зв`язок між порушенням Правил дорожнього руху і саме такими наслідками.

У матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження зазначених обставин.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Оцінюючи докази за зазначеними правилами, суд виходить із того, що протокол про адміністративне правопорушення є одним із передбачених законом джерел доказів, проте не має наперед установленої доказової сили.

Обставини, зазначені в протоколі, повинні підтверджуватися належними та допустимими доказами, які в сукупності дозволяють установити всі необхідні ознаки адміністративного правопорушення.

У даному випадку зміст протоколу та доданих до нього матеріалів дозволяє встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, обставини її виникнення та наявність висновку експерта про невідповідність дій велосипедистки вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху.

Разом із тим зазначені докази не дозволяють установити обов`язкові майнові наслідки правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

При цьому суд не може самостійно припускати наявність механічних пошкоджень транспортних засобів лише з огляду на те, що між ними відбувся контакт.

Такий висновок ґрунтувався б не на доказах, а на припущенні.

Відповідно до засад презумпції невинуватості, закріплених у ст. 62 Конституції України, та гарантій справедливого судового розгляду, передбачених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, винуватість особи не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності її вини повинні тлумачитися на її користь.

У практиці Європейського суду з прав людини послідовно наголошується на необхідності дотримання гарантій справедливого судового розгляду у справах про адміністративні правопорушення, які за своєю правовою природою та характером передбачених санкцій охоплюються кримінальним аспектом ст. 6 Конвенції.

Зокрема, у рішенні від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08) Європейський суд з прав людини звернув увагу на необхідність забезпечення об`єктивної безсторонності суду та недопустимість фактичного виконання судом функцій сторони обвинувачення під час розгляду справ про адміністративні правопорушення.

У рішенні від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти Росії» (заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини наголосив на значенні належного формулювання фактичних обставин обвинувачення та забезпечення особі можливості захищатися від конкретного обвинувачення.

Зазначені правові підходи мають значення для цієї справи, оскільки суд не вправі самостійно доповнювати фактичні обставини адміністративного обвинувачення відомостями про пошкодження майна, які відсутні у протоколі та не підтверджені наявними доказами.

Обов`язок належного оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та забезпечення доказової бази покладається на уповноважених посадових осіб, які здійснюють провадження на відповідній стадії.

Суд не повинен усувати істотні недоліки доказування шляхом припущень або самостійного формування фактичної основи обвинувачення.

У цій справі відсутність належних доказів заподіяння майнових наслідків не є формальним недоліком оформлення адміністративних матеріалів, а стосується доведеності однієї з обов`язкових ознак складу правопорушення.

Тому така обставина має істотне значення для вирішення питання про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Суд також враховує положення ст. 38 КУпАП щодо строків накладення адміністративного стягнення.

Зокрема, цією статтею передбачено, що у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

Оскільки кримінальне провадження було закрито 27 серпня 2026 року, передбачений зазначеною нормою тримісячний строк на час розгляду справи не закінчився.

Однак сама по собі наявність процесуального строку, протягом якого може бути накладено адміністративне стягнення, не звільняє суд від обов`язку перевірити доведеність складу адміністративного правопорушення.

Застосування адміністративного стягнення можливе лише за умови встановлення всіх передбачених законом ознак відповідного правопорушення.

У даному випадку наведені умови не виконані.

Оцінюючи всі матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що органом поліції доведено факт виникнення дорожньо-транспортної пригоди за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також надано висновок експерта щодо технічної невідповідності дій велосипедистки вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху.

Водночас не доведено, що внаслідок зазначеної пригоди було пошкоджено автомобіль Renault Logan, велосипед «Україна» або інше майно.

У протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості про такі пошкодження, а додані матеріали кримінального провадження не містять належних і достатніх доказів їх заподіяння.

Суд ураховує, що тілесні ушкодження, отримані ОСОБА_1 унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, підтверджені відповідним висновком судово-медичної експертизи, проте не належать до наслідків, передбачених диспозицією ст. 124 КУпАП.

Отже, за наявними матеріалами встановлено не всі необхідні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відсутність належних і достатніх доказів настання передбачених цією нормою майнових наслідків виключає можливість висновку про доведеність складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Суд наголошує, що для закриття провадження за таких обставин не є необхідним позитивне встановлення факту повної відсутності будь-яких механічних пошкоджень. Визначальним є те, що факт їх заподіяння не доведено належними та достатніми доказами, а всі сумніви щодо доведеності обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до відповідальності.

За таких обставин притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП суперечило б вимогам законності, обґрунтованості та презумпції невинуватості.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За змістом ст. 284 КУпАП за наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу, суд виносить постанову про закриття справи.

Враховуючи викладене, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 не доведено наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Оскільки провадження у справі підлягає закриттю без накладення адміністративного стягнення, підстав для стягнення судового збору з ОСОБА_1 відповідно до ст. 40-1 КУпАП немає.

Керуючись статтями 7, 9, 38, 124, 245, 247, 251, 252, 256, 280, 283, 284, 285, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях доведеного складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення особою, щодо якої її винесено, потерпілим, їх законними представниками, захисником, представником потерпілого, а також прокурором у випадках, передбачених законом.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Роман БАКЛАНОВ