Суд: Харківський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 13 жовтня 2026 р.
Справа: №642/3959/25
Суддя: Гєрцик Р. В.
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа № 642/3959/25 Головуючий суддя І інстанції Грінчук О. П.
Провадження № 33/818/292/26
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 жовтня 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Гєрцика Р.В.
секретаря судового засідання Степного Г.В.
за участю особи, яка притягається
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Маламуж-Корнієнко Т.С. на постанову судді Холодногірського районного суду м.Харкова від 08 жовтня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 –
УСТАНОВИВ:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Згідно постанови судді, 22.06.2025 року об 11 год. 42 хв. за адресою: м. Харків, вул. Чернігівська, 20, водій ОСОБА_1 керувала т.з. Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (виражене тремтіння пальців рук, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ на пропозицію поліцейського ОСОБА_1 відмовилась, чим порушила п. 2.5 ПДР України
Постановою Холодногірського районного суду м.Харкова від 08 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, та стягнуто судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник Маламуж-Корнієнко Т.С. просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що співробітники поліції, діючи всупереч ч.1 ст.8, п.1 ч.1 ст.23 ЗУ «Про національну поліцію», своїми діями здійснили на ОСОБА_1 певний вплив та фактично спровокували останню на вчинення діяння, яке може містити ознаки адміністративного правопорушення, яке вона не вчиняла або могла не вчинити.
Вважає, що у даному випадку поліцейські діяли упереджено, зокрема, інспектор поліції Коробай І. зазначив, що бачив ОСОБА_1 три роки тому у межах даного району та йому відомо, що вона вживає наркотичні речовини. Крім того, на місці події висловлював власну думку, яка не відповідає вимогам чинного законодавства, щодо різниці між оглядом на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я та складенням протоколу на місці, спотворюючи при цьому дійсні обставини та вказуючи «переваги», що у разі відмови від проходження огляду у лікарні не буде вказано, які саме наркотичні речовини вживала особа, щодо якої його буде складено. При цьому, інспектором належним чином не було роз`яснено дійсних наслідків відмови від проходження огляду та що у разі негативного результату проведеного огляду у медичному закладі протокол за ч.1 чт.130 КУпАП складено не буде.
Також, вказує, що ознаки наркотичного сп`яніння, які були виявлені у ОСОБА_1 , зазначені в матеріалах справи формально, та жодним чином не підтверджені, зокрема, і наявним відеозаписом.
Звертає свою увагу, що 12.08.2025 року ОСОБА_1 потрапила до КНП ХОР «ОКПЦ», у виписці з амбулаторної картки якої убачається, що в аналізі крові та сечі останньої будь-яких наркотичних речовин виявлено не було (копія додається).
Мотиви суду
Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи ОСОБА_1 на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, судовим розглядом встановлено, 22.06.2025 року об 11 год. 42 хв. за адресою: м. Харків, вул. Чернігівська, 20, водій ОСОБА_1 керувала т.з. Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (виражене тремтіння пальців рук, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ на пропозицію поліцейського ОСОБА_1 відмовилась.
Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №369373 від 22.06.2025 року.
Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, яким судом надано належної оцінки, а саме:
- оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 22.06.2025 року о 12 год. 00 хв., відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп`яніння: виражене тремтіння пальців рук, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці; огляд у КНП ХОР «ОКНЛ» не проводився за відмовою ОСОБА_1 ;
- рапортом командира взводу 1 роти 2 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Коробая І. від 22.06.2025 року щодо події з зазначенням обставин, місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 .
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Апеляційний суд приймає до уваги, що апелянтом не оскаржується сам факт керування ОСОБА_1 автомобілем та її зупинка співробітниками поліції за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Перевіряючи доводи апелянта про те, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки наркотичного сп`яніння, відображені у спірному протоколі про адміністративне правопорушення, слід зазначити наступне.
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак наркотичного сп`яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , а тому апеляційний суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції та іншим нормативним актам.
Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп`яніння.
Відповідно до п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 4 Розділу І Інструкції, ознаками наркотичного сп`яніння є:
- наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);
- звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;
- сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;
- почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Інспектором поліції в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. (а.с. 1)
Аналогічні ознаки наркотичного сп`яніння, які були виявлені поліцейськими у ОСОБА_1 , відображені і у направленні на огляд та рапорті командира взводу 1 роти 2 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Коробая І. від 22.06.2025 року. (а.с. 4,5)
Посилання в протоколі на ознаки сп`яніння, які стали підставою для пропозиції пройти такий огляд, відповідають роз`ясненням, що містяться в пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, а саме: якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, від якого остання відмовилася.
Ознаки сп`яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп`яніння.
Виявлення ознак, як виходить зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів, входить до його виключних дискреційних повноважень.
В даному випадку працівники поліції, оцінивши поведінку та стан ОСОБА_1 , дійшли до висновку, що вона має ознаки саме наркотичного сп`яніння, про що їй було повідомлено відповідно до відеозапису з бодікамер поліції, а тому в порядку вимог ПДР України запропонували пройти огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння.
Доводи захисника про упереджене ставленні інспекторів патрульної поліції та спонукання ОСОБА_1 до вчинення адміністративного правопорушення, апеляційний суд визнає неспроможними за таких підстав.
Згідно відеозапису події, що мала місце 22.06.2025 року, убачається, що ОСОБА_1 була зупинена співробітниками поліції за керування нею автомобілем з порушенням вимог ПДРУ, а саме – відсутність лівого дзеркала заднього виду та керування авто з непристебнутим паском безпеки, у зв`язку із чим щодо неї було складено постанову серії ЕНА №504139 від 22.06.2025 року за ч.5 ст.121 КУпАП за порушення п.2.3в ПДР України. Під час спілкування із співробітниками поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, про що їй було повідомлено та запропоновано пройти відповідний огляд у медичному закладі. ОСОБА_1 . При цьому, інспектор поліції роз`яснив водію, що статтею 130 КУпАП заборонено керування ТЗ у стані алкогольного та наркотичного сп`яніння, а також під дією лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції. Якщо особа погоджується на проходження огляду (алкогольного чи наркотичного), результат якого виявляється позитивним, то у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається кількісний показник алкоголю (проміле) та конкретний вид речовин, які виявляються при проходженні огляду на стан наркотичного сп`яніння у лікарні. Але це виключно у разі, якщо результати огляду позитивні. Водночас, у разі, якщо особа відмовляється від проходження огляду у встановленому законом порядку, то складається такий же протокол за ст.130 КУпАП, але за відмову від огляду, який надалі передається до суду для розгляду справи по суті. Після тривалого спілкування, ОСОБА_1 категорично відмовилась від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у наркоцентрі. Через деякий час, здійснивши телефонний дзвінок, ОСОБА_1 висловила бажання проїхати до лікарні, однак, їй було повідомлено поліцією, що протокол вже складається.
Зважаючи на викладене, з урахуванням даних відеозапису, ОСОБА_1 відмовилась від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння за встановленою законом процедурою.
Разом із цим, посилання адвоката на те, що інспектор поліції за обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, висловлював власну думку, яка не відповідає вимогам чинного законодавства, щодо різниці між оглядом на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я та складенням протоколу на місці, не знайшли свого обгрунтованого підтвердження зібраними матеріалами. Зокрема, згідно даних з бодікамер поліції, поліцейський, який пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, у процесі спілкування з водієм доступним для пересічного громадянина способом роз`яснив особливості процедури такого огляду, а також наслідки відмови від його проходження, жодним чином не спотворюючи його значення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, для настання адміністративної відповідальності не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які встановлені ст.17 КУпАП.
Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.
Однак, як було встановлено дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, стороною захисту не оскаржувалися. Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.
Доводи захисника про те, згідно виписки з амбулаторної картки ОСОБА_1 від 13.08.2025 року убачається, що в аналізі крові та сечі останньої будь-яких наркотичних речовин виявлено не було, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки спірний протокол про адміністративне правопорушення щодо останньої було складено саме за порушення нею вимог п.2.5 ПДР України, який зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти, зокрема, медичний огляд для встановлення стану сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому, порядок проведення огляду водіїв з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції регламентується, зокрема, Постановою КМУ «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» №1103 від 17 грудня 2008 року та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС і МОЗ № 1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Відповідно до п.12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 Розділу І цієї інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.
Так, п.9 розділу ІІ вказаної Інструкції визначено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше, ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Пунктом 1 розділу ІІІ Інструкції визначено, що Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв, затверджується Міністерством охорони здоров`я України, Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, начальниками структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
З наведеного слідує, що доставка особи для проходження огляду здійснюється поліцейським, а не самостійно особою, огляд проводиться медичним закладом, який входить до Переліку закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв. При цьому, КНП ХОР «ОКПЦ», де були проведенні дослідження крові та сечі ОСОБА_1 , до вказаного Переліку не входить.
Таким чином, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладені обставини, на момент зупинки та висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду у медичному закладі, у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що доказів які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді та закриття справи з підстав, передбачених п.1 ст.247 КУпАП, як на тому наполягає апелянт, апеляційний суд не вбачає.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 реалізувала своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодилася нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія НОМЕР_2 , тобто, нею було складено іспит на знання вимог ПДР України. За таких обставин, апеляційний суд вбачає, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу працівника поліції є свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП
Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що її дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників.
Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид та розмір адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для її виправлення, а також запобігання вчиненню нею аналогічних правопорушень, та відповідає вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України, наявність в її діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та її винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу захисника Маламуж-Корнієнко Т.С. залишити без задоволення.
Постанову судді Холодногірського районного суду м.Харкова від 08 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Гєрцик
Оригінал: reyestr.court.gov.ua