Вирок від 18 жовтня 2026 р. у справі №641/8532/25 — Слобідський районний суд міста Харкова

Слобідський районний суд міста Харкова

Номер провадження 1-кп/641/37/2026Справа № 641/8532/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Слобідський районний суд м. Харкова в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника -адвоката ОСОБА_4 ,

представника потерпілої - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025220000000837 від 01.07.2025 року, відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, пенсіонера, не працюючого, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення- злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

встановив:

30.06.2025 року близько 14:00 годин, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи належним йому на праві свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , технічно справним автомобілем «ВАЗ-210934-20», р.н. НОМЕР_2 , рухався по пр. Аерокосмічному зі сторони вул. Антонова у напрямку пр. Л. Ландау в м. Харкові. Під час руху, неподалік перехрестя пр. Аерокосмічного та пр. Л. Ландау в м. Харкові, ОСОБА_6 проявив неуважність, діючи необережно, порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з яким: п. 12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечно для інших учасників руху об`їзду перешкоди» при наближенні до велосипедиста ОСОБА_7 , який рухався попереду в попутному напрямку, своєчасно не застосував заходів для зниження швидкості, а також безпечного об`їзду, що призвело до наїзду автомобіля «ВАЗ-210934-20», р.н. НОМЕР_3 на велосипед «Wilier» під керуванням ОСОБА_7 .

Внаслідок дорожньо-транспортної події, згідно з висновком судово- медичної експертизи велосипедисту ОСОБА_7 спричинені тілесні ушкодження, що призвели до настання смерті. Тілесні ушкодження мають прижиттєвий характер й могли бути утворені незадовго до настання смерті за механізмом удару струсу, удару тертя від травматичної дії тупих твердих предметів, якими могли бути деталі автомобіля та дорожнє покриття при дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 30.06.2025, які за своїм комплексом мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя.

Причиною смерті ОСОБА_7 стала тупа сукупна травма тіла, яка ускладнилась набряком набуханням головного мозку. Порушення п. 12.3 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_6 , згідно з висновком комплексної судової транспортно- трасологічної, автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису перебувають в причинному зв`язку з подією та її наслідками і виразилися в тому, що ОСОБА_6 , 30.06.2025 близько 14:00, керуючи належним йому на праві свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , технічно справним автомобілем «ВАЗ-210934-20», р.н. НОМЕР_3 , рухаючись по пр. Аерокосмічному у напрямку пр. Л. Ландау в м. Харкові, діючи необережно, при наближенні до велосипеда «Wilier» під керуванням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що рухався попереду в попутному напрямку, своєчасно не застосував заходів для зниження швидкості, а також безпечного об`їзду, що призвело до наїзду автомобіля «ВАЗ-210934-20», р.н. НОМЕР_4 на велосипед «Wilier» під керуванням ОСОБА_7 та отриманням ним тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до його смерті на місці події.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні-злочині визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, що наведені вище, зазначивши, що все відбувалося саме так, як викладено в обвинувальному акті. Цивільний позов визнав у повному обсязі.

Потерпіла ОСОБА_8 у судове засідання не з`явилась, надала суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності, у зв`язку зі станом здоров`я.

Представник потерпілої у судовому засіданні підтримала цивільний позов в повному обсязі, просила не призначати ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі та подала до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Показання обвинуваченого ОСОБА_6 є послідовними, логічними, об`єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення, пояснюють мотив скоєного, підстав для самообмови судом не встановлено, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи та судом встановлено, що вони вірно розуміють ці обставини, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, вислухавши думку учасників судового процесу та роз`яснивши їм правові наслідки застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Враховуючи, що ОСОБА_6 у судовому засіданні визнав свою вину у повному обсязі, не оспорювала обставини вчинення ним кримінального правопорушення-злочину, суд, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники зміст цих обставин. Чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суд застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).

З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_6 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження і дії ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Обираючи міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного, позиції сторони обвинувачення висловлену під час судових дебатів, позицію потерпілої те, що потерпіла претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого не має, просить призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого.

Так, ОСОБА_6 , раніше не судимий, пенсіонер, у лікаря нарколога та у лікаря психіатра на обліку не перебуває.

Відповідно до досудової доповіді, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства. У разі застосування до ОСОБА_6 покарання без позбавлення волі, орган пробації вважає доцільним покласти на нього, окрім обов`язків, ще і додаткові обов`язки, відповідно ч.3 ст. 76 КК України.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне часткове відшкодування завданого збитку потерпілій.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

З врахуванням всіх наведених обставин і даних щодо особи винного, їх сукупності, виходячи з загальних засад призначення покарання, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України основне покарання у виді позбавлення волі , а також на підставі ч.2 ст.59 КК України -додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами та на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбуття призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України, оскільки дійшов висновку про можливість його виправлення без відбування покарання.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

В рамках вказаного кримінального провадження запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Розглядаючи цивільний позов, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Як передбачено ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до положень ч. 5 зазначеної норми цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частин 1-4 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, передбачені ст. 1167 ЦК України, полягають у її відшкодуванні особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Розмір відшкодування моральної немайнової шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичної особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Враховуючи наведене, з урахуванням принципів розумності та справедливості, конкретних обставин справи, визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд враховує обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнала цивільний позивач, характер немайнових втрат, зокрема, тяжкість вимушених змін у її житті після смерті сина, час та зусилля, необхідні для можливості відновлення попереднього стану, на думку суду розмір моральної шкоди буде достатнім та необхідним для відшкодування спричиненої шкоди та відновлення душевного стану.

Суд приходить до висновку про наявність правових підстав до задоволення цивільного позову, оскільки цивільний позов повністю визнається обвинуваченим ОСОБА_6 , був добровільно частково сплачений останнім у розмірі 36 000 грн., у зв`язку з чим, сума розміру позовних вимог представником потерпілої була зменшена з 200 000 грн. до 164 000 грн., тому з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 підлягає стягненню моральна шкода у сумі 164 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 124 КПК України, судові витрати, пов`язані з проведенням судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/121-25/19413-ІТ від 26.08.2025 року у розмірі 3565, 60 грн.,судової транспортно-трасологічної, автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео,звукозапису №КСЕ-19/121-25/22991 від 26.09.2025 року у розмірі 13 371,00 грн., судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/121-25/21019-ІТ від 30.09.2025 року у розмірі 10 696,80 грн., а всього на загальну суму 27 633 грн.40 коп., згідно довідок експертної установи, підлягають стягненню з ОСОБА_6 на користь держави

Питання щодо арешту на майно, накладеного в рамках даного кримінального провадження, вирішується судом в порядку, передбаченому ст.174 КПК України.

Підстави для застосування спеціальної конфіскації, передбаченої ст. ст. 96-1, 96-2 КК України - відсутні.

Питання про речові докази вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374, 615 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_6 , визнати винним у пред`явленому обвинуваченні у скоєнні кримінального правопорушення -злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді П`ЯТИ років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк ТРИ роки.

На підставі ч.1 ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком ТРИ роки.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1, п.2 ч.2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов ОСОБА_8 , задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду у розмірі 164 000 (сто шістдесят чотири тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані з проведенням експертиз в сумі 27 633 (двадцять сім тисяч шістсот тридцять три) грн.40 коп.

Арешт накладений ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 04.07.2025 року на тимчасово вилучене майно, а саме на автомобіль ВАЗ-210934-20, р.н. НОМЕР_4 -скасувати

Речові докази:

-CD-R диск з фрагментом відеозапису під назвою «2025-06-30_13-59-12-front»-зберігати в матеріалах кримінального провадження.

-автомобіль ВАЗ-210934-20, р.н. НОМЕР_4 , який знаходиться на зберіганні за адресою: вул. Г. Сковороди, 107, м. Харків - повернути власнику ОСОБА_6 .

-велосипед «Wilier», який знаходиться на зберіганні за адресою: вул. Г. Сковороди, 107, м. Харків - повернути власнику ОСОБА_8 .

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Слобідський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя - ОСОБА_1