Вирок від 15 жовтня 2026 р. у справі №521/1064/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

521/1064/26

1-кп/521/1310/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ВСТУПНА ЧАСТИНА:

Дата і місце постановлення вироку:

16 жовтня 2026 року, м. Одеса.

Назва та склад суду, секретар судового засідання:

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2

Найменування (номер) кримінального провадження:

Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12025162470001532 від 03.11.2025 року.

Прізвище, ім`я та по батькові обвинуваченого, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан та інші відомості про особу обвинуваченого, що мають значення для справи:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Одеси, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за мобілізацією, стрільця помічника гранатометника 2 механізованого відділення - бойової машини 3 механізованого взводу 2 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , з середньою освітою, не одружений.

Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа:

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 190 КК України.

Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

Прокурор - ОСОБА_4 , обвинувачений - ОСОБА_3

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення:

ОСОБА_3 , будучи раніше засудженим вироком Приморського районного суду м. Одеси від 25.02.2025 року за ч.4 ст. 186 КК України та за вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 17.03.2025 року за ч.4 ст. 185 КК України, 29.09.2025 року, приблизно о 10 годині 00 хвилин, перебуваючи в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 11, використовуючи мобільний телефон «Redmi Note 9 Pro», SIM НОМЕР_4, ІМЕІ-1: НОМЕР_2 , ІМЕІ-2: НОМЕР_3 , діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, шляхом обману, з використанням інтернет-ресурсів та створеного «штучного» оголошення на сайті «Facebook» про продаж дров, з вказаним контактом оператора мобільного зв`язку «Київстар» НОМЕР_4 , знайшов потерпілу ОСОБА_5 , яку можливо ввести в оману, пропонуючи продати неіснуючий товар та в подальшому, у листуванні у месенджері «Viber» надав заздалегідь неправдиві відомості щодо продажу дров, які фактично не мав у власності і розпорядженні, та повідомив, що для оформлення замовлення необхідно здійснити оплату за товар в сумі 4000 гривень на банківську картку АТ «Банк Альянс» № НОМЕР_5 , яка відкрита на особу ОСОБА_6 , після чого, водій здійснить доставку замовлення за місцем мешкання ОСОБА_5 , на що вона погодилася. Після чого, ОСОБА_5 , за допомогою мобільного за стосунку «Приват24», установленого в мобільному телефоні, з банківської карти № НОМЕР_5 , яка емітована на її ім`я, 29.09.2025 року, об 11 годині 22 хвилини, перерахувала грошові кошти у сумі 3000 гривень, та 29.09.2025 року, об 11 годині 27 хвилин, перерахувала грошові кошти у сумі 1000 гривень, на вказану ОСОБА_3 банківську карту АТ «Банк Альянс» № НОМЕР_5 . Після отримання грошових коштів, ОСОБА_3 на зв`язок не виходив, домовленість стосовно продажу дров не виконав, спричинивши ОСОБА_5 матеріальну шкоду у сумі 4000 гривень.

Крім того, 03.10.2025 року, приблизно о 10 годині 00 хвилин, перебуваючи в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 11, використовуючи мобільний телефон «Redmi Note 9 Pro», SIM НОМЕР_4 , ІМЕІ-1: НОМЕР_2 , ІМЕІ-2: НОМЕР_3 , діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, шляхом обману, з використанням інтернет-ресурсів та створеного «штучного» оголошення на сайті «Facebook» про продаж дров, з вказаним контактом оператора мобільного зв`язку «Київстар» НОМЕР_4 , знайшов потерпілу ОСОБА_7 , яку можливо ввести в оману, пропонуючи продати неіснуючий товар та в подальшому, у листуванні у месенджері «Viber» надав заздалегідь неправдиві відомості щодо продажу дров, які фактично не мав у власності і розпорядженні, та повідомив, що для оформлення замовлення необхідно здійснити оплату за товар в сумі 8500 гривень на банківську картку АТ «ПУМБ» № НОМЕР_6 , яка відкрита на особу ОСОБА_6 , після чого, водій здійснить доставку замовлення за місцем мешкання ОСОБА_7 , на що вона погодилася. Після чого, ОСОБА_7 , за допомогою платіжного терміналу «City 24», 03.10.2025 року, о 14 годині 15 хвилини, перерахувала грошові кошти у сумі 4250 гривень та 04.10.2025 року, о 09 годині 14 хвилин, перерахувала грошові кошти у сумі 4250 гривень, на вказану ОСОБА_3 банківську карту АТ «ПУМБ» № НОМЕР_6 . Після отримання грошових коштів, ОСОБА_3 на зв`язок не виходив, домовленість стосовно продажу дров не виконав, спричинивши ОСОБА_7 матеріальну шкоду у сумі 8500 гривень.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений:

Частина 2 ст. 190 КК України - незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів:

Суд з`ясував обставини та перевіряв їх іншими доказами, шляхом дослідження допиту осіб, документів, наданих сторонами, відповідно до яких:

- допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 провину у скоєнні кримінального правопорушення визнав та відмовився від надання показів. Цивільні позови визнав. Щиро розкаявся;

- в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» отримано доступ та вилучено мобільний телефон «Redmi Note 9 Pro», SIM НОМЕР_4 , ІМЕІ-1: НОМЕР_2 , ІМЕІ-2: НОМЕР_3 , який визнано речовим доказом (протокол тимчасового доступу до речей і документів від 24.11.2025 року; опис речей і документів, які були вилучені від 24.11.2025 року; постанова про визнання та долучення речових доказів до матеріалів кримінального провадження від 26.11.2025 року; квитанція №008659);

- обвинувачений раніше судимий (вимога від 21.11.2025 року, вирок Приморського районного суду м. Одеси від 25.02.2025 року, вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 17.03.2025 року); на обліку в КНП «ООМЦПЗ» не перебуває (запит, довідка); в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» характеризується негативно (характеристика).

Інших доказів сторони не надавали. Клопотань щодо визнання доказів недопустимими не заявляли.

При цьому суд керується рішенням ВС (справа №521/11693/16-к провадження №51-380 км 17), в якому у мотивувальній частині вироку зазначено Висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме «Відповідно до ч 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак дана норма не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадження та визначені ст. 91 КПК України. Тобто законодавець зобов`язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК України лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин».

Вказаний висновок був зроблений в зв`язку з тим, що на думку ВС місцевий суд при формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, допустив невиправдане спрощення, усупереч ст. 374 КПК України не зазначив чіткого місця вчинення злочину (м. Одеса), а також спосіб проникнення до житла та перелік викраденого майна, тобто, не зазначив обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та які, незважаючи на розгляд кримінального провадження у порядку ч.3 ст. 349 КПК України, мають бути встановлені в рішенні суду.

В даному випадку у формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним суд на підставі наданих сторонами доказів встановив всі відомості відповідно до вимог ст. 374 КПК України та в такому випадку ані законодавець, ані позиція ВС, ані загальні засади кримінального провадження не зобов`язує суд вимагати від прокурора надання додаткових доказів на підтвердження правової позиції.

Принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.15 ч.1 ст. 7 та ст. 22 КПК України) та диспозитивності (п.19 ч.1 ст. 7 та ст. 26 КПК України), а також ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини забороняє вимагати від сторін подання доказів на підтвердження правової позиції та вимагає від суду прийняття рішення на підставі наданих доказів. Під час розгляду кримінального провадження - це рішення у разі визнання особи виправданою або визнання особи винуватою.

Суд, дослідивши обставини кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що вони є достатніми для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_3 у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання:

Відповідно до ст. 66 КК України, суд встановлює обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому, а саме щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України, суд встановлює обставину, яка обтяжує покарання обвинуваченому, а саме рецидив злочинів.

Мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання:

Призначаючи покарання суд керується вимогами ч.2 ст. 65 КК, якою встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення (постанова Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі N 298/95/16-к провадження N 51-2501км18).

Крім того, суд керується загальними засадами кримінального провадження: змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.15 ч.1 ст. 7 та ст. 22 КПК України) та диспозитивність (п.19 ч.1 ст. 7 та ст. 26 КПК України).

При визначенні виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення - згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії не тяжкого злочину; особу винного, а саме те, що він раніше судимий; його вік - 37 років та соціальне положення - не одружений; характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, які встановлені в ході судового розгляду справи та викладені вище, а також наявність обставини, що пом`якшує покарання та наявність обставини, що обтяжує покарання та вважає можливим призначити ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст. 190 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців.

До покарання, призначеного за ч.2 ст. 190 КК України, суд вважає за необхідне, на підставі ст. 71 КК України приєднати частково, невідбуте покарання, призначене ОСОБА_3 за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 25.02.2025 року за ч.4 ст. 186 КК України у вигляді 4 років 4 місяців 25 днів позбавлення волі та за вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 17.03.2025 року за ч.4 ст. 185 КК України у вигляді 3 років 2 місяців 4 днів позбавлення волі та остаточно призначити йому покарання за сукупністю вироків у вигляді 5 років позбавлення волі.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 25.02.2025 року за ч.4 ст. 186 КК України ОСОБА_3 було призначено покарання 7 років 1 місяця позбавлення волі, з яких він відбув 1 рік 8 місяців 26 днів та залишилося відбувати 5 років 3 місяці 4 дні. При цьому, за вказаним вироком ОСОБА_3 було зараховано попереднє ув`язнення з 17.10.2022 року по 24.08.2023 року, тобто він також відбув 10 місяців 9 днів. Таким чином, загальний строк, який відбув ОСОБА_3 за вказаним вироком складає 2 роки 7 місяців 5 днів та йому залишилося відбувати 4 роки 4 місяці 25 днів.

Також, за вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 17.03.2025 року за ч.4 ст. 185 КК України ОСОБА_3 було призначено покарання 5 років позбавлення волі, з яких він відбув 1 рік 9 місяців 26 днів та залишилося відбувати 3 роки 2 місяці 4 дні.

Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду:

Суд вважає за необхідне цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди задовольнити у сумі 4000 гривень, так як він визнаний обвинуваченим.

Також, суд вважає за необхідне цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди задовольнити у сумі 8500 гривень, так як він визнаний обвинуваченим.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд:

У зв`язку з тим, що обвинувачений наразі відбуває покарання за іншим вироком, який набрав законної сили та відсутності клопотань, суд вважає за необхідне запобіжний захід не обирати.

Суд вважає за необхідне відповідно до ст. 100 КПК України речовий доказ, а саме мобільний телефон «Redmi Note 9 Pro», SIM НОМЕР_4, ІМЕІ-1: НОМЕР_2 , ІМЕІ-2: НОМЕР_3 піддати спеціальній конфіскації, так як він використовувався для скоєння кримінального правопорушення (ст. 96-1, ст. 96-2 КК України).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 349 367, 368, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, суд -

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА:

Прізвище, ім`я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його винуватим у пред`явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України.

Покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом:

Призначити за ч.2 ст. 190 КК України покарання у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_3 покарання приєднати частково, невідбуте покарання, призначене ОСОБА_3 за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 25.02.2025 року за ч.4 ст. 186 КК України у вигляді 4 років 4 місяців 25 днів позбавлення волі та за вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 17.03.2025 року за ч.4 ст. 185 КК України у вигляді 3 років 2 місяців 4 днів позбавлення волі та остаточно призначити йому покарання за сукупністю вироків у вигляді 5 років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання:

Строк відбування покарання рахувати з моменту оголошення вироку, а саме з 16.10.2026 року.

Рішення про цивільний позов:

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду у сумі 4000 гривень.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду у сумі 8500 гривень.

Рішення щодо речових доказів і документів та спеціальної конфіскації:

Речові докази - мобільний телефон «Redmi Note 9 Pro», SIM НОМЕР_4, ІМЕІ-1: НОМЕР_2 , ІМЕІ-2: НОМЕР_3 - піддати спеціальній конфіскації.

Рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження:

Запобіжний захід не обирати.

Строк і порядок набрання вироком законної сили та його оскарження:

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його отримання.

Порядок отримання копій вироку та інші відомості:

Копію вироку вручити обвинуваченому, прокурору, направити потерпілим.

Суддя: ОСОБА_1