Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №497/2317/26 — Болградський районний суд Одеської області

Суд: Болградський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 12 жовтня 2026 р.

Справа: №497/2317/26

Суддя: Раца В. А.

13.10.2026

Справа № 497/2317/26

Провадження № 2/497/1908/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – Раца В.А.,

секретаря – Божевої І.Д.,

без участі сторін,

розглянувши у порядку загального позовного провадження, у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Болграді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Болградської міської ради Одеської області про визнання права власності, –

ВСТАНОВИВ:

20.08.2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Цоєва В.В, яка здійснює свої повноваження на підставі ордера серії ВН №1759776 від 18.08.2026 року (а.с.45), звернулася до суду з цим позовом та просить постановити судове рішення, яким визнати за позивачем право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і дворовими спорудами, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як за спадкоємцем за законом ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Представник посилається на те, що його батько побудував будинок на відведений для цієї мети земельній ділянці. З 1991 року вони вже проживали в даному будинку всією сім`єю, а 11 лютого 1992 року було виготовлено технічний паспорт на будинок, але при житті батько не до оформив будинок на своє ім`я та не зареєстрував за собою право власності на цей будинок. Після його смерті позивач, який доводиться померлому сином, прийняв спадщину у встановленому законом порядку шляхом постійного проживання і реєстрації зі спадкодавцем, але нотаріус відмовив в оформленні спадщини на житловий будинок з тих причин, що померлий не оформив всі необхідні документи, які б свідчили про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Саме відмова нотаріуса стала приводом для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 27.08.2026 року було відкрите загальне позовне провадження, призначене підготовче судове засідання та витребувано у приватного нотаріуса Ажинтарева В.В. копію спадкової справи після смерті ОСОБА_1 .

Матеріали спадкової справи надійшли 06.10.2026 року.

Сторони та їх представники в підготовче судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник позивача ОСОБА_3 у позовній заяві клопотала про розгляд справи у відсутності позивача (а.с.3).

Представник відповідача Болградської міської ради Одеської області Арнаутов М.І., який здійснює свої повноваження на підставі довіреності, надав 06.10.2026 року шляхом формування документу в системі «Електронний суд» заяву про розгляд справи за відсутності представника міської ради, не заперечував проти задоволення позовних вимог (а.с.50).

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Болградської міської ради №149 від 19 липня 1989 року ОСОБА_1 , який проживав за адресою: АДРЕСА_2 , 03 серпня 1989 року було відведено в натурі земельну ділянку для індивідуального будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 , площею 569,90 кв.м. (а.с.12).

На цій земельній ділянці ОСОБА_1 побудував житловий будинок, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок індивідуального жилитлового фонду, виготовленим 11 лютого 1992 року Комунальним підприємством «Болградське бюро технічної інвентаризації» на замовлення батька позивача ОСОБА_1 (а.с.15-18), а також технічним паспортом, виготовленим 28 січня 2026 року Комунальним підприємством «Болградське бюро технічної інвентаризації», вже на замовлення позивача, в якому вказана наступна експлікація приміщень: загальна площа 113,60 кв.м., з якої 75,80 кв.м. – житлова площа, 37,80 кв.м. – допоміжна.

Відомостей, що ОСОБА_1 під час побудови будинку перебував у шлюбі та його дружина претендувала на свою частку у сумісній власності суду надано не було, тому суд вважає, що ОСОБА_1 належала ціла частка будинку.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй Постанові від 15.01.2021 року по справі №1540/3952/18 прийшов до наступних висновків: Індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі №623/214/17.

Вперше на законодавчому рівні встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення».

А до 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

Відповідно до пункту 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 5 серпня 1992 року, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в Державних будівельних нормах А.3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз`яснюється, що по об`єктах, які збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається Бюро технічної інвентаризації.

Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 5 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх до експлуатації відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 5 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючих документів.

У серпні 2012 року до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 404 внесені зміни до пункту 3.2 розділу 3 Інструкції та в абзаці 82 зазначено, що прибудови до індивідуальних (садибних) житлових будинків та господарські (присадибні) будівлі та споруди, які побудовані до 5 серпня 1992 року, до самочинного будівництва не належать.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного суду України від 04.04.2018 року у справі № 369/5518/15-ц (провадження № 61-4693 св 18), від 05.09.2019 у справі № 520/8590/15-ц (провадження № 61-32598 св 18), від 01.07.2019 у справі № 206/6298/16-ц (провадження № 61-31398 св 18).

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Статтею 5 ЦК України, передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд бере до уваги і позицію представника відповідача, який згідно поданої заяви позовні вимоги визнав у повному обсязі, що згідно положень ч.4 ст.206 ЦК України є підставою для ухвалення рішення про задоволення позову.

Так, згідно з ч.1 ст. 27 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV), правовстановлюючими документами, які підтверджують право власності, є: зокрема: 6) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дублікат.

Відповідно до положень ч.3 ст. 3 Закону №1952-IV права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відповідно до довідки за вих.№23, виданої 03.02.2026 року Комунальним підприємством «Болградське бюро технічної інвентаризації», право власності на житловий будинок під АДРЕСА_1 , станом на 31 грудня 2012 року не зареєстровано (а.с.111), довідка надана на запит нотаріуса під час оформлення спадкових прав позивача та міститься в матеріалах спадкової справи наданих на запит суду.

Надалі, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 28.06.2022 року, яке видане Болградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), на підставі а/з №467, ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.22).

Після його смерті відкрилася спадщина на все належне померлому майно, в тому числі на вищезазначений будинок.

Спадкоємцем за законом першої черги відповідно до вимог ст.1261 ЦК України, після смерті ОСОБА_1 є його син ОСОБА_4 , який прийняв спадщину фактом постійного проживання з померлим за однією адресою, що відповідає вимогам ст. 1268 ЦК України та підтверджується наступними доказами:

- свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , яке видане 05 січня 1988 року Болградським райвідділом ЗАГС Одеської області, на підставі актового запису №4 від 05.01.1988 року, відповідно до якого його батьком вказаний ОСОБА_1 (а.с.9);

- довідкою про склад сім`ї №724, яка видана 04.08.2026 року завідувачем сектору з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб ОСОБА_5 , відповідно до якої на момент смерті ОСОБА_1 з ним були зареєстровані та до складу його сім`ї (зареєстрованими за однією адресою) входили, в тому числі син ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_6 (а.с.23);

- матеріалами спадкової справи №95/2022 щодо майна ОСОБА_1 , яка заведена 03.08.2022 року приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Ажинтаревим В.В. (а.с.52-115), відповідно до яких спадкоємець ОСОБА_1 звернувся 03 серпня 2022 року до нотаріуса з заявою за №188, в якій підтвердив факт прийняття спадщини, також повідомив про наявність ще одного спадкоємця за законом першої черги – ОСОБА_6 (а.с.54), але вона у встановлені законом строки відмовилася від прийняття спадщини на користь позивача, що підтверджується її заявою за реєстраційним номером 191 поданою 04.08.2022 приватному нотаріусу Болградського районного нотаріального округу Одеської області Ажинтареву В.В. (а.с.61).

Тобто після смерті ОСОБА_1 спадщину прийняв тільки син померлого, позивач по справі, ОСОБА_1 , на ім`я якого були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на інше майно, доказів отримання свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок матеріали спадкової справи не містять (а.с.106, 108).

Постановою приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Одеської області Ажинтарева В.В. вих. №49/02-31 від 09.03.2026 року, позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок після смерті батька, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу, який підтверджував би належність житлового будинку спадкодавцю (а.с.24).

Відповідно до ч.1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтями 1218 та 1219 ЦК України визначено що входить до складу спадщини, а саме входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, та які права та обов`язки особи не входять до складу спадщини, а саме, те що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 1261 ЦК України У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як вбачається з вимог ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. А відповідно до вимог ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1270, ч.3 ст. 1272 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Також у ч.1 ст. 1273 визначено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Досліджені матеріали справи, відповідають встановленим нормам законодавства, тому суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 82 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 328,392,1222,1261,1269,1270 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 82, 200, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Болградської міської ради Одеської області про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому по АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца

Оригінал: reyestr.court.gov.ua