Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №303/4355/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 303/4355/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 вересня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кожух О.А., Джуги С.Д.

за участю секретаря судового засідання: Тайстри І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бедринець Мирослава Юріївна на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 вересня 2025 року, ухвалене головуючим суддею Куцкір Ю.Ю., в справі за позовом ОСОБА_1 до Великолучківської сільської ради Мукачівського району про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

встановив:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Великолучківської сільської ради Мукачівського району про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позов мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба заявника ОСОБА_2 . За час свого життя вона 12.06.2024 склала заповіт, відповідно до якого все майно, яке на день її смерті буде їй належати за законом та на яке вона матиме право заповіла ОСОБА_1 .

Після смерті баби відкрилася спадщина. Разом з покійною бабою проживав її син ОСОБА_3 , який подав заяву до нотаріуса про відмову у прийнятті спадщини за померлою мамою від 09.10.2024.

Оскільки існував заповіт, то заявник мав намір прийняти спадщину і хотів з`явитися до нотаріуса для оформлення спадщини, однак у зв`язку із хворобою заявник не зміг цього зробити, що підтверджується довідкою сімейного лікаря про його перебування на амбулаторному лікуванні за період з 10.02.2025 по 25.02.2025.

Після лікування заявник також не зміг з`явитися до нотаріуса тому, що потребував відновлення після хвороби та не мав коштів для звернення до суду, оскільки потратив їх на ліки, що призвело до того, що після хвороби повинен був працювати, щоб отримати кошти для оплати судового збору та витрат на адвоката для звернення до суду, а тому і пропустив строк для прийняття спадщини.

Звернувшись до державного нотаріуса з метою оформлення спадщини після смерті баби заявнику було відмовлено саме через те, що він пропустив строк для прийняття спадщини, а тому виникла потреба звернення з даного приводу до суду.

Пропущений строк є незначним і складає близько трьох місяців, а враховуючи те, що заявник перебував на лікуванні та незнання ним порядку прийняття спадщини, відсутності відповідної освіти та коштів для оформлення документів, заявник пропустив строк для подання заяви на прийняття спадщини.

Таким чином, заявник вважав, що такий строк може бути поновлений, вказані обставини можуть бути визнані судом поважними, оскільки інших спадкоємців не має та ніхто із заявою на прийняття спадщини не звертався.

З урахуванням вищезазначеного ОСОБА_1 просив визначити йому додатковий строк тривалістю в два місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті баби ОСОБА_2 .

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 вересня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд вказав, що причини пропуску строку для прийняття спадщини вказані позивачем, зокрема незнання його порядку прийняття спадщини, відсутності відповідної освіти та коштів для оформлення документів не є поважними причинами, оскільки вони не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Позивач подав до суду доказ про його знаходження на амбулаторному лікуванні, однак не зазначив та не довів ті обставини, які б були об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій. Тобто, якщо позивач мав можливість з`явитися на прийом до лікаря, то представник позивача не зазначив причину, яка не дозволяла або не давала можливості позивачу з`явитися до нотаріальної контори для подання заяви про прийняття спадщини або подати її засобами поштового зв`язку.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бедринець М.В., подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позов.

На переконання апелянка, рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та безпідставним, а також таким, що порушує його право на оформлення спадкового майна.

Позивач не є спадкоємцем першої черги за законом та до 2025 року не знав про існування заповіту, а матеріали спадкової справи протилежного не доводять. Позивачу про існування заповіту стало відомо в лютому 2025 року. Крім того ОСОБА_1 не був обізнаний, що батько відмовився від отримання спадщини за померлою матір`ю. Коли ОСОБА_1 дізнався про існування заповіту він знаходився на амбулаторному лікуванні з 10.02.2025 по 25.02.2025, що підтверджено довідкою наявною у матеріалах справи.

Крім того, ОСОБА_1 після того як дізнався про існування заповіту не був обізнаний що в даному випадку теж наявний строк звернення для прийняття спадщини, а був впевнений, що не має необхідності у зверненні з заявою про прийняття спадщини за заповітом за померлою. Пропущений строк є незначним і складає близько трьох місяців, а враховуючи те, що він перебував на лікуванні та незнання ним про наявність заповіту та порядку прийняття спадщини, відсутності відповідної освіти та коштів для оформлення документів, пропустив строк для подання заяви на прийняття спадщини з поважних причин.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 від 14.01.2016 року, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Сусково Мукачівського району Закарпатської області (а.с.5).

Із Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 14.08.2024 вбачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

12.06.2024 ОСОБА_2 склала заповіт, відповідно до якого, на випадок своєї смерті призначила спадкоємцем всього свого рухомого та нерухомого майна, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі всього, що буде їй належати на день смерті і на що вона матиме право – ОСОБА_1 (а.с.7).

Із Витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №430/13-20 слідує, що станом на 12.06.2024, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.8).

09.10.2024 ОСОБА_3 подав до Другої Мукачівської державної нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини на належну йому частку спадкового майна після смерті своєї матері ОСОБА_2 (а.с.9).

Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, станом на 27.06.2006, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 належить право приватної власності у розмірі по 1/3 частці буд. АДРЕСА_1 (а.с.11-13).

Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 08.02.2006 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.15).

Постановою Другої Мукачівської державної нотаріальної контори №246/02-31 від 25.06.2025 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину по заповіту на все майно, яке належить ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_1 було пропущено строк для подання до нотаріальної контори заяви на прийняття спадщини за заповітом в встановлений законом строк після смерті ОСОБА_2 (а.с.30).

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 30 травня 2008 року №7«Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже, останній день шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини припав на 12.02.2026.

Позивач не подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, у визначений законом строк оскільки знаходився на амбулаторному лікуванні з 10.02.2025 по 25.02.2025, що підтверджується довідкою амбулаторії загальної практики сімейної медицини м. Свалява від 25.03.2025.

З відповідною заявою до нотаріуса він звернувся лише 24 червня 2025 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23 касаційний суд виснував, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність суд не повинен ототожнювати з його (спадкоємця) незнанням про його право на спадкування загалом, оскільки в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.

Коли ж особа усвідомлює чи повинна усвідомлювати, що вона є учасником процесу спадкування, зокрема на підставі своєї спорідненості зі спадкодавцем як спадкоємець першої черги спадкування або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, і не вчиняє активних дій, спрямованих на прийняття спадщини (засвідчення своєї згоди на вступ у всі правовідносини спадкодавця) виходячи з обставин, які не пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини, то її необізнаність про наявність заповіту не може розглядатися як підстава для визначення їй додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.

За обставинами справи, ОСОБА_1 не відноситься до спадкоємців першої черги, бо таким являється його батько ОСОБА_3 , 1965 р.н., який 09.10.24р. подав нотаріусу заяву про відмову від спадщини за законом.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 було відомо про ту обставину, що ОСОБА_3 відмовився від прийняття спадщини за законом, а тому він має право на подання заяви про прийняття спадщини за заповітом. У цей період ОСОБА_1 та ОСОБА_3 разом не проживала і не були пов`язані спільним побутом.

Аналіз встановлених обставин справи і наданих доказів свідчить про те, що стан здоров`я позивача є тією непереборною обставиною, що виникла незалежно від його волі, пов`язана з істотними труднощами для вчинення дій щодо прийняття спадщини, а також те, що до нього перейшло право прийняття спадщини за заповітом бо ОСОБА_3 відмовився від прийняття спадщини за законом.

Також слід зазначити, що ОСОБА_4 пропустив тільки чотири місяці, що на думку суду є незначним строком.

Відповідно до правової позиції Верховного суду, що викладена у справі №681/203/17-ц від 17.10.2018 лише незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та подачею позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини може бути підставою для задоволення таких вимог.

Однак, суд першої інстанції вказаного не врахував та дійшов до передчасних висновків про відсутність у позивача поважних причин пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

Відтак, наведене у відповідності до змісту ч. 4 ст. 376 ЦПУ України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а тому, апеляційну скаргу слід задовольнити.

Враховуючи наведене та керуючись приписами статей 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бедринець Мирослава Юріївна, задовольнити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 вересня року скасувати та ухвалити в справі судове рішення про задоволення позову.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 додатковий строк тривалістю у два місяці з дня набрання даним судовим рішення законної сили для подання ним до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_7 після смерті бабусі ОСОБА_2 .

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 жовтня 2026 року.

Головуючий:

Судді: