Суд: Закарпатський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 22 вересня 2026 р.
Справа: №309/740/25
Суддя: Мацунич М. В.
Справа № 309/740/25
П О С Т А Н О В А
Іменем України
23 вересня 2026 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Кожух О.А., Джуги С.Д.
за участі секретаря судового засідання: Тайстри І.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шкварко Валерія Іванівна, на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 21 липня 2025 року, ухвалене суддею Сідей Я.Я., в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості
встановив:
У лютому 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позов мотивує тим, що 28.10.2023 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №479015-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
ТОВ «БІЗПОЗИКА» 28.10.2023 направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 479015-КС-001 про надання кредиту. 28.10.2023 ОСОБА_1 , прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 479015-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор, на номер телефону НОМЕР_1 , котрий Боржником було введено/відправлено.
Таким чином, 28.10.2023 між ТОВ «БІЗПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №479015-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 29 000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.
ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 29 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 кредитних коштів, що підтверджується довідкою про видачу коштів.
19.12.2023 між ТОВ «БІЗПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору № 479015-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди Сторони домовились внести зміни в п. 2.7. Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 16.07.2024 р.».
Також, 15.02.2024 між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №2 до Договору № 479015-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди Сторони домовились внести зміни в п. 2.7. Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 07.11.2024 р.».
Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 479015-КС-001 позичальника ОСОБА_1 , відповідач на виконання умов договору здійснила часткову оплату за Договором № 479015-КС-001 на загальну суму 59 848,72 грн. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника станом на 08.02.2025 року утворилась заборгованість за договором № 479015-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 84 341, 33 грн., що складається з: - суми прострочених платежів по тілу кредиту - 25 195,40 грн.; - суми прострочених платежів по процентах - 59 145,93 грн.; - суми прострочених платежів за комісією - 0,00 грн.
Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором в розмірі 84 341,33 гривень та судові витрати в розмірі судового збору 2 422,40 грн.
Заочним рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 31 березня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 479015-КС-001 про надання кредиту від 28.10.2023, у розмірі 84.341,33 гривень з яких: 25 195,40 грн. - прострочені платежі по тілу кредиту; 59.145,93 грн. - прострочені платежі по процентах; 0,00 грн. - прострочені платежі за комісією.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.
ОСОБА_1 подала заяву про перегляд заочного рішення, в якій просила скасувати заочне рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ТОВ «Бізнес Позика» відмовити.
Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 28 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено та скасовано заочне рішення Хустського районного суду від 31.03.2025 року і призначено справу до судового розгляду.
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 21 липня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором №479015-КС-001 про надання кредиту від 28.10.2023 у розмірі 84 341,33 гривень з яких: 25 195,40 грн. - прострочені платежі по тілу кредиту; 59 145,93 грн. - прострочені платежі по процентах; 0,00 грн. - прострочені платежі за комісією.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шкварко В.І., подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, ухваленим з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права.
Вказує, що встановлені в договорі відсотки за несвоєчасно виконані зобов`язання за кожен день прострочки є несправедливими у розуміння ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та суперечить встановленим обмеженням ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», а також порушує принцип розумності та добросовісності.
Сума неустойки (штраф, пеня), яка нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Щодо порушень норм процесуального права, то суд першої інстанції не в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, не надав їм належної оцінки та прийшов до неправильних висновків.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Бізнес Позика» зазначає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.
Звертає увагу, що відповідачка не спростовує факт укладання нею кредитного договору й отримання коштів від кредитора. Факт отримання кредитних коштів підтверджується відомостями, отриманими від АТ «Універсал Банк» в ході розгляду справи в суді першої інстанції.
Вказує, що ОСОБА_1 не повернула весь розмір тіла кредиту та тільки здійснювала часткове погашення відсотків за користування коштами. Пролонгація договору збільшила кількість календарних днів протягом яких Боржнику нараховувалися відсотки за користування кредитними коштами на підставі ст.1048 ЦК України, що цілком логічно, збільшувало суму нарахованих відсотків.
Погоджені між сторонами проценти за користування кредитом не суперечать максимально дозволеному ліміту «денної процентної ставки» згідно положень Закону України «Про захист прав споживача» та Закону України «Про споживче кредитування».
Крім цього, відповідачка не надала суду контррозрахунку заборгованості, який може показати хибність розрахунків здійснених позивачем.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, доводи відзиву на скаргу, колегія суддів вважає, що така підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Та ч. 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Так з приписів ст. 76, ч.ч. 1, 2 ст. 77, ст.ст. 78, 79 і 80, ч.ч. 1, 4 ст. 81 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Протягом судового розгляду апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 заповнила анкету клієнта ТОВ «Бізнес позика», у якій вказала свої персональні дані, і дані документів, що посвідчують особу, суму бажаного кредиту у розмірі 29 000,00 грн., дату отримання кредиту - 28.10.2023, номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів НОМЕР_2 .
28.10.2023 між позивачем та відповідачем укладено договір №479015-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), з пропозицією укласти договір (офертою) та прийняттям (акцептою) пропозиції (оферти) щодо укладення договору шляхом обміну електронним повідомленням, через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця. Вищезазначений договір №479015-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 28.10.2023 укладений у електронній формі та підписаний відповідачем аналогом електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора.
Відповідно до п. 1 договору кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 29 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика». Строк, на який надано кредит 24 тижні. Процентна ставка: в день 2%, фіксована. Комісія за надання кредиту становить 4 350,00 грн. Загальний розмір наданого кредиту: 29 000,00 грн. Термін дії договору: до 13.04.2024. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 75 360,00 грн. Орієнтована реальна річна процентна ставка 9 140,13 процентів.
Сторони в п. 3 договору кредиту погодили «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.
ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 29 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 , що підтверджується підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів.
Згідно з інформацією, наданою АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», на ім`я ОСОБА_1 , банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 . З наданої банком виписки по особовим рахункам ОСОБА_1 вбачається, що 28.10.2023 на її рахунок було зараховано переказ у сумі 29 000,00 грн.
У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку зі сплати коштів в обумовлений договором строк у рахунок погашення боргу за кредитним договором та сплати інших платежів, станом на 08.02.2025 за нею рахується заборгованість на загальну суму 84 341,33 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 25 195,4 грн.; заборгованості за відсотками - 59.145,93 грн.; заборгованості за комісією - 0,00 грн.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не заперечується сторонами той факт, що 28.10.2023 між ТзОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №479015-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), за умовами якого Позичальник отримав у кредит кошти в розмірі 29 000,00 грн. терміном до 13.04.2024 р. Додатковою угодою №1 від 19.12.2023 р. внесено зміни в п.1 Договору, який викладено в новій редакції, а саме: "Термін дії Договору: до 16.07.2024р.". Та Додатковою угодою №2 від 15.02.2024 р. внесено зміни в п.1 Договору, який викладено в новій редакції, а саме: "Термін дії Договору: до 07.11.2024р.".
За період кредитування ОСОБА_1 частково сплатила на користь ТзОВ «Бізнес Позика» грошові кошти на загальну суму 59 848,72 гривень, що вбачається з Розрахунку заборгованості за Договором №479015-КС-001.
Відтак, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, Позичальник вчинив "Конклюдентні дії" щодо визнання договору та як наслідок, виникнення права у Кредитодавця на заявлення вимоги за Договором про надання кредиту.
Зазначене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 в пункті 76 де зазначено, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
Також в постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року у справі № 127/23910/14-ц зазначено, що часткова сплата позичальником або з його згоди іншою особою основного боргу та або санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
Як вбачається з пунктів 2.1., 2.3., 2.4., 2.5. і 2.7. Договору №479015-КС-001 від 28.10.2023 року, Кредитодавець надав Позичальнику грошові кошти в розмірі 29 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту в порядку та на умовах визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів.
Строк на який надається цей кредит, становить 24 тижні.
Стандартна процентна ставка за Кредитом в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за Кредитом в день - 1,14918207, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору.
Комісія за надання Кредиту - 4 350,00 грн.
Строк дії Договору до 13.04.2024 року.
Пунктом 3.2. Договору №479015-КС-001 від 28.10.2023 року передбачено, що протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за Кредитом нараховується за ставкою вказаною у п. 2.4. Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору і розраховується в порядку описаному нижче.
Згідно п. 3.2.1. Договору №479015-КС-001 від 28.10.2023 року, у разі якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого Сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку № 1 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов`язання Позичальника по сплаті Процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до Зниженої процентної ставки, що вказана в п. 2.4. Договору.
У п. 3.2.2. Договору №479015-КС-001 від 28.10.2023 року зазначено, що Сторони домовились про те, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку № 1 до Договору (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Заниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. Договору. При цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку № 1 до Договору, та до закінчення строку дії Договору.
Пунктом 3.2.3. Договору №479015-КС-001 від 28.10.2023 року визначено, Сторони на момент укладення Договору встановили наступний графік платежів, припускаючи, що Позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься Знижена процентна ставка. Встановлений цим пунктом графік платежів передбачає сплату Позичальником платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту.
Проте, 19.12.2023 між ТОВ «БІЗПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору № 479015-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди Сторони домовились викласти п. 2.4. Договору в новій редакції, а саме: з 19.12.2023 року до 13.02.2024 року (включно) діє пільгова ставка 0,8618866% в день, якщо Позичальник протягом вказаного періоду здійснює платежі по графіку платежів вчасно або з максимальною затримкою до трьох днів. У разі, якщо строк прострочення чергового платежу у вказаний вище період становитиме більше трьох днів, то з четвертого дня прострочення платежу і до 13.02.2024 року (включно) процентна ставка становитиме 1,14918207% у день, а з 14.02.2024 року ставка 1,14918207% у день, фіксована. Внесено зміни в п. 2.7. Договору та викладено «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 16.07.2024 р.».
А також, 15.02.2024 між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №2 до Договору № 479015-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди Сторони домовились внести зміни в п. 2.7. Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 07.11.2024 р.».
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «;Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
Неспростовною обставиною є той факт, що ОСОБА_1 не здійснювала погашення Кредиту у відповідності до графіку платежів, який передбачено у пункті 3.2.3. Договору №479015-КС-001 від 28.10.2023 року. У зв`язку із чим допустила прострочення погашення тіла кредиту, відсотків за користування кредитом і комісії за надання кредиту, що призвело до нарахування щоденно стандартних фіксованих процентів.
Згідно Додаткової угоди №2 від 15.02.2024 р. до Договору № 479015-КС-001 від 28.10.2023 року, сторонами збільшено дату повернення Кредиту до 07 листопада 2024 року. Та саме до зазначеної дати Кредитодавець мав право нараховувати проценти Позичальнику за користування Кредитом.
Однак, 22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (далі Закон № 3498-ІХ), який набрав чинності 24.12.2023, яким зокрема внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
При цьому, згідно п. 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Згідно пунктів 3, 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» банкам та іншим надавачам фінансових послуг протягом визначеного періоду належало привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього закону.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24.12.2023 денна ставка мала бути не більше 2,5% в день, з 22.04.2024 - не більше 1,5% в день, а з 20.08.2024 - не більше 1% в день.
Враховуючи зазначене, колегія суддів звертає увагу на те, що по 19 серпня 2024 року ТзОВ «Бізнес Позика» мало право нараховувати щодення проценти у розмірі 1,5%. А починаючи з 20 серпня 2024 року нарахування щоденних процентів не могло перевищувати 1%.
Як вбачається з Розрахунку заборгованості за Кредитом станом на 20.08.2024 р. заборгованість по тілу кредиту складала 27 695,40 гривень і така сума зберігалась по 26.09.2024 р. Бо вже з 27.09.2024 р. заборгованість по тілу кредиту складала 25 195,40 гривень і така сума зберігалась по 07.11.2024 р.
Починаючи з 20.08.24р. і по 07.11.24р. ТзОВ «Бізнес Позика» продовжувало нараховувати ОСОБА_1 проценти за користування кредитом, виходячи із ставки 1,14918207% у день.
Водночас, колегія суддів посилається на те, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure.
Та позаяк така процентна ставка перевищувала максимальний рівень 1% визначений ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» то за цей період нараховані ТзОВ «Бізнес Позика» проценти належить привести у відповідність до вимог зазначеної правової норми.
Відтак, у період з 20.08. по 26.09.24р. було 38 календарних днів. А заборгованість у цей період за тілом кредиту складала 27 695,40 гривень. Тож, 27 695,40 х 1% = 276,95 грн. х 38 к.д. = 10 524,10 гривні. Однак, 14.09.24р. ОСОБА_1 сплатила відсотки у сумі 2 500,00 грн. за користування кредитом. А звідси від суми 10 524,10 - 2 500,00 = 8 024,10 гривні.
Відтак, у період з 27.09. по 07.11.24р. було 42 календарні дні. А заборгованість у цей період за тілом кредиту складала 25 195,40 гривень бо 26.09.24р. ОСОБА_1 сплатила тіло кредиту у сумі 2 500,00 грн. Тож, 25 195,40 х 1% = 251,95 грн. х 42 к.д. = 10 581,90 гривні. Та 01.10.24р. і 09.10.24р. ОСОБА_1 сплатила відсотки у сумі 500,00 і 2 517,00 грн. за користування кредитом. А звідси від суми 10 581,90 - 3 017,00 = 7 564,90 гривні.
За період з 28.10.23р. по 19.08.24р. загальна сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом за вирахуванням тих сум, які були зараховані в погашення відсотків становить у розмірі 40 157,99 гривень.
А всього, сума заборгованості на яку має право ТзОВ «Бізнес Позика» становить 55 746,99 (40 157,99+8 024,10+7 564,90) гривні.
Суд першої інстанції зазначеного не врахував та безпідставно стягнув з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Бізнес Позика» відсотки за користування кредитом у розмірі 59 145,93 грн., тоді як стягненню підлягала сума лише у розмірі 55 746,99 гривень.
Зазначене є правовою для колегії суддів по здійсненню зміни стягнутих відсотків із суми 59 145,93 грн. на суму 55 746,99 гривень.
Щодо посилань на приписи статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів»
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що встановлений сторонами Договору розмір відсотків за несвоєчасно виконані зобов`язання за кожен день прострочення є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», та суперечить встановленим обмеженням статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», а також порушує принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України та становить більше ніж п`ятнадцять відсотків простроченого платежу.
З таким твердженням ОСОБА_1 колегія суддів не погоджується з огляду на таке.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).
У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка має назву «Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача», передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (частина перша цієї статті).
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Перелік несправедливих умов в договорах із споживачами не є вичерпним (абзац 1 частини четвертої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
З урахуванням змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміну договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит.
Тобто, суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень.
Оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.
Із позовом про визнання недійними умов кредитного договору №479015-КС-001 від 28.10.2023 року, які Позичальник вважає несправедливими, ОСОБА_1 не зверталась, відтак суд першої інстанції не міг самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.
На час укладення між сторонами Кредитного договору №479015-КС-001 від 28.10.2023 року стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції станом на 02.07.2023 рік не передбачала обмеження річної процентної ставки, яка при обчисленні такої мала базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Оскільки кредитні кошти видавались не на великий термін, тому сторони й погоджували між собою процентну ставку з врахуванням поденного нарахування таких відсотків.
Та лише Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» за № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023 року статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» було доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Та доповнено Закон України «Про споживче кредитування» пунктом 17 розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення", який передбачив, що максимальний розмір денної процентної ставки з дня набрання чинності цим Законом не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.
Оскільки встановлена у Кредитному договорі №479015-КС-001 від 28.10.2023 року стандартна фіксована процентна ставка на початку 2%, а згодом 1,14918207% у день до 20.08.2024 року вкладалась у максимальні розміри денної процентної ставки, передбачені пунктом 17 розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" то підстав вважати, що такі є несправедливими, немає.
Стосовно посилання ОСОБА_1 на положення статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» то таке є помилковим, оскільки підстави позову не містять вимог про відшкодування Позичальником завданих Кредитодавцю збитків у зв`язку з порушенням свого зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, шляхом стягнення з такого неустойки (штраф, пеня).
Інших доводів, які б впливали на обґрунтованість судового рішення апеляційна скарга не містить.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошував на тім, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відтак, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Таким чином, дослідивши усі надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру нарахованих процентів за користування кредитними коштами.
Відповідно до змісту ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення частково у супереч вище наведених норм матеріального права, то доводи апеляційної скарги за цієї обставини є частково прийнятними і підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову - судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати за сплату судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 324,78 (2 422,40 х 4,03% /відсоток задоволених вимог/) гривня, підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Бізнес Позика» у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог.
За подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 4 542,00 грн. Та враховуючи, що вимоги апеляційної скарги задоволено на 4,03%, тому на її користь підлягає стягненню з ТзОВ «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 183,05 (4 542,00 х 4,03%) гривні.
Враховуючи наведене та керуючись приписами статей 141, 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України апеляційний суд
у х в а л и в:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шкварко Валерія Іванівна, задовольнити частково.
Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 21 липня 2025 року, змінити, виклавши абзац перший резолютивної частини судового рішення в наступній редакції: Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задовольнити частково;
в абзаці другому резолютивної частини судового рішення зменшити розмір суми 59 145,93 гривень на суму 55 746,99 гривень.
в абзаці третьому резолютивної частини судового рішення зменшити розмір суми 2 422,40 гривні на суму 2 324,78 гривні.
У решті, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ: 41084239 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 судові витрати у розмірі 183,05 гривні судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови суду складено 05 жовтня 2026 року.
Головуючий :
Судді :
Оригінал: reyestr.court.gov.ua