Вирок від 18 жовтня 2026 р. у справі №751/9114/26 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/9114/26

Провадження №1-кп/751/410/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

у складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12026270340001337 від 12 червня 2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Світанок Корецького району Рівненської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, військовослужбовця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою:

АДРЕСА_2 , такого, що на підставі ст. 89 КК України судимості не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2026 року приблизно о 03 годині 00 хвилин військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , знаходячись в приміщенні будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , на ґрунті неприязних відносин, що виникли напередодні, у зв`язку із заподіянням йому під час конфлікту військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, тримаючи в правій руці кухонний ніж, завдав ОСОБА_6 не менше чотирьох ударів лезом ножа в область поперекової ділянки зліва, обличчя справа, міжлопаткової ділянки зліва та верхньої третини лівого плеча, заподіявши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаного поранення лівої поперекової ділянки по задній паховій лінії, що проникає в черевну порожнину, з ушкодженням паранефральної клітковини лівої нирки, з наскрізним ушкодженням кореня брижі ободової кишки в ділянці її лівого (селизінкового) згину, ускладненого заочеревинною гематомою по ходу ранового каналу, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, а також різаної рани в підочній ділянці справа, непроникаючого колото-різаного поранення міжлопаткової ділянки зліва та колото-різаного поранення зовнішньої поверхні лівого плеча у верхній третині з ушкодженням дельтоподібного м`яза, які як усі в сукупності, так і кожне окремо, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні (21 день).

Потерпілий ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду кримінального провадження, у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про проведення судового розгляду без його участі (а.с. 65).

Представник потерпілого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 зазначила, що позиція у кримінальному провадженні з потерпілим погоджена. Зазначила, що потерпілий у кримінальному провадженні цивільний позов заявляти не буде. Щодо міри покарання потерпілий не заперечує проти призначення ОСОБА_6 покарання з випробуванням без позбавлення його волі.

За таких обставин, суд прийняв рішення про проведення судового розгляду за відсутності потерпілого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, визнав повністю та беззаперечно підтвердив обставини кримінального провадження, зокрема надав показання про те, що він проходить військову службу в Збройних Силах України з листопада

2024 року у військовій частині НОМЕР_1 . Він є зварювальником і займався ремонтом військової техніки. У подальшому його перевели до м. Чернігова для проходження військово-лікарської комісії. Спочатку він жив на орендованій квартирі по АДРЕСА_4 , але потім, у зв`язку з браком коштів на оренду житла, його поселили на території заводу по АДРЕСА_3 . У вказаному приміщенні з ним проживали його побратими з військової частини НОМЕР_1 , а саме два ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Останній проживав не постійно, оскільки мав ще орендоване житло. Зазначив, що раніше під час вживання алкогольних напоїв ОСОБА_11 вже чіплявся до нього. 12 червня

2026 року приблизно о 18 годині він повернувся зі служби, ОСОБА_12 ще не було, йому дзвонили і просили щоб він взяв слабоалкогольні напої «Гараж». Повернувся ОСОБА_11 приблизно о 20 годині. Після чого, приблизно о 22 годині вони сіли вечеряти, а саме він, ОСОБА_11 і ОСОБА_9 . ОСОБА_11 і ОСОБА_9 сиділи за столом, а він поруч на ліжку. Він за весь вечір випив одну пляшку 0,5 л слабоалкогольного напою «Гараж», тому був тверезий. Йому зателефонувала жінка і він вийшов поговорити. ОСОБА_11 і ОСОБА_9 почали до нього чіплятися і примушували завершити розмову, на що він відмовив. Після цього, ОСОБА_13 і ОСОБА_9 почали його бити кулаками, а також душили за шию. На ньому була барсетка, в якій він носив невеликий кухонний ніж. Він дістав з барсетки ніж та, утримуючи його в правій руці, завдав біля 2-3 ударів ОСОБА_14 , який був лівору від нього. Зазначив, що удари були не цілеспрямовані. На запитання прокурора, указав на те, що ударів могло бути і 4, а також зазначив, що між першим його побиттям та продовженням конфлікту був невеликий проміжок часу. Крім того, він також потрапив ножем у ногу ОСОБА_9 . Після цього, ОСОБА_11 і ОСОБА_9 пішли до кімнати. Побачивши ушкодження ноги у ОСОБА_9 , він викликав швидку медичну допомогу і поліцію. Тілесні ушкодження у ОСОБА_12 він побачив, коли той пішов до ванної кімнати та пластирем заліпив поріз. Зазначив, що ОСОБА_11 свідомість не втрачав та пересувався самостійно. З місця події він не тікав, надавав допомогу потерпілим особам та про всі обставини розповів працівникам поліції. Крім того, в ході досудового розслідування також сприяв слідству та під час слідчого експерименту детально продемонстрував всі обставини заподіяння тілесних ушкоджень ножем.

Визнавши свою вину, ОСОБА_4 указав на те, що розкаюється у вчиненому і просить пробачення у потерпілого ОСОБА_6 , в майбутньому стане на шлях виправлення і більше не буде вчиняти протиправних дій. Просив не позбавляти його волі та надати можливість продовжити службу в лавах Збройних Сил України.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють обставини кримінального провадження і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності позиції останнього, за згодою всіх учасників процесу, суд провів судовий розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням процесуальних документів щодо руху кримінального провадження, доказів на підтвердження процесуальних витрат і речових доказів, а також матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у кримінальному провадженні. Судом роз`яснено учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При цьому розгляд кримінального провадження проводився щодо обвинуваченого ОСОБА_4 в межах пред`явленого йому обвинувачення. За встановлених обставин, оцінюючи зібрані докази, суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Таким чином, умисні дії ОСОБА_15 , які виразились в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні небезпечному для життя в момент заподіяння, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 121 КК України.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Європейський Суд з прав людини також неодноразово зазначав у своїх рішеннях про те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_15 , суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, конкретні обставини його вчинення, дані про особу ОСОБА_4 , який на підставі ст. 89 КК України судимості не має (а.с. 108-111), одружений

(а.с. 102), є військовослужбовцем і за місцем служби характеризується посередньо (а.с. 113-121), на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 112).

Суд також враховує думку потерпілого ОСОБА_16 щодо міри покарання, яку в судовому засіданні повідомила його представник - адвокат ОСОБА_7 .

Встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного призначення покарання, тому суду необхідно всебічно досліджувати матеріали провадження щодо наявності таких обставин і у вироку наводити мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Так, щире каяття засвідчує критичну оцінку винним вчиненого ним злочину, співчуття до потерпілих, прагнення зменшити негативні наслідки його протиправної поведінки. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

У судовому засіданні ОСОБА_4 повністю визнав свою провину і розкаявся у вчиненому, надавши критичну оцінку своїй поведінці, а також вказав, що вибачився перед потерпілим, що в свою чергу свідчить про бажання виправити наслідки вчиненого.

Під активним сприянням розкриттю злочину необхідно вважати надання добровільної допомоги органам досудового розслідування будь-яким чином, зокрема таким, як повідомлення правоохоронним органам невідомих їм обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття співучасників, надання допомоги в їх затриманні, добровільна видача знарядь та засобів вчинення злочину, майна здобутого злочинним шляхом або ж допомога у розшуку цього майна.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні вказав про те, що після прибуття на місце події працівників поліції, він детально розповів про вчинене ним кримінальне правопорушення, у тому числі детально продемонстрував всі обставини події ході проведення слідчого експерименту. Крім того, саме він повідомив про подію на лінію «102»

(а.с. 122).

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

За таких обставин, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахувавши ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд вбачає підстави для призначення покарання ОСОБА_4 в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила кримінальне правопорушення, залежно від особливостей цього кримінального правопорушення і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Частиною першої ст. 75 КК України передбачено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При вирішенні питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням суду потрібно належним чином дослідити і оцінити всі обставини, які мають значення для справи. Суд має обґрунтувати можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.

Таким чином, враховуючи всі зазначені вище обставини кримінального провадження в сукупності з тим, що ОСОБА_4 визнав повністю свою вину та розкаявся у вчиненому, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, який на підставі ст. 89 КК України судимості не має, має постійне місце проживання, одружений, що в свою чергу свідчить про міцні соціальні зв`язки, є військовослужбовцем, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки вважає, що виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень можливо без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою протягом іспитового строку з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Застосування судом інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням у даному конкретному випадку, на переконання суду, перебуває у справедливому співвідношенні з тяжкістю та обставинами вчиненого кримінального правопорушення і даними про особу винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_4 , скасувати. Суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому іншого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 377 КПК України обвинуваченого ОСОБА_4 слід звільнити з-під варти в залі судового засідання.

Зарахування строку попереднього ув`язнення обвинуваченого

ОСОБА_4 до моменту його звільнення з-під варти в залі суду слід вирішити відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи та судової молекулярно-генетичної експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави (а.с. 93, 96).

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України (а.с. 97).

На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 65-67, 75, 121 КК України, статтями 2, 94, 100, 302, 368-371, 373-374, 376, 381-382, 394-395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю

3 роки.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 Кримінального-виконавчого кодексу України іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

На підстави ч. 4 ст. 76 КК України нагляд за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є військовослужбовцем, здійснювати командиром військової частини, в якій він проходить військову службу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_4 , скасувати.

Обвинуваченого ОСОБА_4 звільнити з-під варти в залі суду.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк покарання ОСОБА_4 зарахувати попереднє ув`язнення з моменту фактичного затримання

12 червня 2026 року по 19 жовтня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи (висновок експерта від 25 червня 2026 року № СЕ-19/125-26/7649-КТ) в сумі 9 627 гривень 20 копійок та судової молекулярно-генетичної експертизи (висновок експерта від 25 червня 2026 року № СЕ-19/125-26/8283-БД) в сумі 11 435 гривень 79 копійок, а всього в сумі 21 062 гривні 99 копійок.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: предмет, зовні схожий на шило, предмет, зовні схожий на ніж, зі слідами РБК на чохлі та лезі, футболки зі слідами РБК, куртку, штани та кросівки зі слідами РБК знищити; натільну сумку, гаманець, металеву ємність та мобільний телефон повернути власнику.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1