Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №588/301/26 — Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/301/26

Провадження № 2/588/288/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі головуючого судді Огієнка О.О., за участю: секретаря судового засідання Гаврилович Я.Д., представника позивача Залавського О.В., представника відповідачки ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, оспорювання батьківства шляхом виключення запису чоловіка як батька дитини з актового запису про народження,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача адвокат Залавський О.В. у лютому 2026 року звернувся до суду в інтересах ОСОБА_3 з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 24.10.2015 позивач уклав шлюб з відповідачкою та рішенням суду від 14.03.2025 шлюб між ними був розірваний.

До спливу 9 місяців з часу реєстрації шлюбу у сторін, ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився син ОСОБА_5 . Запис про батька дитини зроблений відповідно до ст. 122СК України, тобто батьком дитини записаний ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася друга дитина – донька ОСОБА_6 .

Позивач бажає оспорити своє батьківство та виключити запис про нього як батька дітей, оскілки відповідачка після розірвання шлюбу повідомила батькам позивача та позивачу про те, що останній не є батьком дітей. Також відповідачка унеможливила спілкування батьків позивача з дітьми. Виходячи з того, що син народився через 24 дні після офіційного укладення шлюбу, тобто на момент можливого зачаття дитини відповідачка можливо мала відносини з іншим чоловіком, у позивача виникли сумніви стосовно того, чи є він насправді батьком дитини.

Також представник позивача зазначив, що сторони за час шлюбу придбали за спільні кошти майно:

- 21.02.2017 по договору купівлі-продажу, оформленого на ім`я позивача як покупця, придбано (під дачу) садибу – жилий будинок загальною площею 36,8 кв. м., житловою площею 12,7 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 5925010100:00:033:0490, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 16.03.2020 по договорам купівлі-продажу №172, №173 та №174, оформленим на відповідачку, як покупця, придбано садибу - жилий будинок загальною площею 66,4 кв.м., житловою площею 39,3 кв.м. з господарськими будівлями і спорудами, земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 5925010100:00:033:0200, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), земельну ділянку площею 0,1154 га, кадастровий номер 5925010100:00:033:0201, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилаючись на зазначені обставини представник позивача просить суд:

1) провести поділ спільного майна подружжя у такому порядку:

- визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину: жилого будинку загальною площею 36,8 кв.м., житловою площею 12,7 кв. м., з господарськими будівлями і спорудами; земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 5925010100:00:033:0490, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину: жилого будинку загальною площею 66,4 кв.м., житловою площею 39,3 кв. м., з господарськими будівлями і спорудами; земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 5925010100:00:033:0200, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельної ділянки площею 0,1154 га, кадастровий номер 5925010100:00:033:0201, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину: жилого будинку загальною площею 36,8 кв.м., житловою площею 12,7 кв. м., з господарськими будівлями і спорудами; земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 5925010100:00:033:0490, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину: жилого будинку загальною площею 66,4 кв.м., житловою площею 39,3 кв. м., з господарськими будівлями і спорудами; земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 5925010100:00:033:0200, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельної ділянки площею 0,1154 га, кадастровий номер 5925010100:00:033:0201, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) виключити запис про ОСОБА_3 як батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису про народження дитини, зробленого під № 227 відділом ДРАЦС Тростянецького РУЮ у Сумській області 24.11.2015;

3) виключити запис про ОСОБА_3 як батька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з актового запису про народження дитини, зробленого під № 46 Тростянецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Сумській області 16.05.2018;

3) стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 03.03.2026 було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання, а також за клопотанням представника позивача витребувано докази у відповідачки.

01.04.2026 представник відповідачки на виконання ухвали суду подав витребувані докази.

Також представник відповідачки 01.04.2026 подав проект мирової угоди, що пропонується для укладення позивачу.

21.04.2026 представник позивача подав клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи.

Ухвалою суду від 20.04.2026 було задоволено клопотання представника позивача про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи та на час проведення експертизи провадження у справі було зупинено.

Після надходження до суду висновку судової молекулярно-генетичної експертизи, ухвалою суду від 03.08.2026 провадження у справі було поновлено.

Ухвалою суду від 20.08.2026 було задоволено клопотання представника позивача та залишено без розгляду позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 в частині вимог про виключення запису про ОСОБА_3 , як батька ОСОБА_6 з актового запису про народження.

Також ухвалою суду від 20.08.2026 було закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги обґрунтувавши обставинами викладеними у позовній заяві. Також представник позивача зазначив, що його довіритель служить, а відповідачка переїхала на захід України. До шлюбу сторони мали інтимні стосунки, тому позивач вважав себе батьком ОСОБА_7 . Докази понесених судових витрат будуть подані після ухвалення рішення.

Представник відповідачки у судовому засіданні не заперечив проти заявлених позовних вимог та зазначив, що спірне нерухоме майно є спільним майном подружжя та підлягає поділу між ними. Відповідачка визнає, що позивач не є батьком ОСОБА_7 . Докази понесених судових витрат будуть подані після ухвалення рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що між сторонами мають місце сімейні та цивільні правовідносини, пов`язані із спорами про батьківство та про право власності, позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом установлено, що позивач та відповідачка уклали шлюб, який було зареєстровано 24.10.2015 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Тростянецького районного управління юстиції у Сумській області, про що складено актовий запис № 194 (а.с. 13).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Тростянець Сумської області народився ОСОБА_5 , батьком якого у свідоцтві про народження записаний ОСОБА_3 , а матір`ю записана ОСОБА_8 (а.с. 12).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Тростянець Сумської області народилася ОСОБА_6 , батьком якої у свідоцтві про народження записаний ОСОБА_3 , а матір`ю записана ОСОБА_8 (а.с. 12).

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 14.03.2025 шлюб між позивачем та відповідачкою був розірваний (а.с. 10).

27.12.2025 ОСОБА_8 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 та змінила прізвище « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 » (а.с. 35).

Судовим наказом Тростянецького районного суду Сумської області від 12.02.2026 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 було стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, на кожну дитину, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття (а.с. 28).

За час шлюбу сторін, 21.02.2017 на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_3 було придбано садибу, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якої входить: житловий будинок загальною площею 36,8 кв.м., житловою площею 12,7 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами; земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 5925010100:00:033:0490, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с. 15-18, 21-26).

Також за час шлюбу сторін, 16.03.2020, на підставі договорів купівлі-продажу, ОСОБА_8 було придбано садибу, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якої входить: житловий будинок загальною площею 66,4 кв.м., житловою площею 39,3 кв. м., з господарськими будівлями і спорудами; земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 5925010100:00:033:0200, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельна ділянка площею 0,1154 га, кадастровий номер 5925010100:00:033:0201, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства (а.с. 19-20, 64-78).

Вирішуючи заявлену позивачем вимогу про оспорювання батьківства суд враховує таке.

Стороною відповідачки у судовому засіданні було підтверджено, що ОСОБА_3 не є біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Сімейного кодексу України (далі – СК України) походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно зі ст. 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Відповідно до п. 2.13 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за № 55/18793, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, у якому зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Згідно з п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 за № 3 оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК), - шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності визнаної відповідачкою обставини про відсутність кровного споріднення між позивачем та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої він записаний, а також суд не має обґрунтованого сумніву щодо добровільності визнання цієї обставини відповідачкою.

Відтак позовна вимога позивача про виключення запису про нього як батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з актового запису про народження дитини підлягає задоволенню.

Вирішуючи заявлену позивачем вимогу про поділ спільного майна подружжя суд враховує таке.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п. 1-3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 65 СК України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Як роз`яснено у пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України).

Враховуючи установлені судом обставини про те, що сторонами за час шлюбу були придбані дві садиби, що розташовані по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_1 , тому дане нерухомого майна є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За приписами частини першої статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Згідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до положень ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

У постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 691/1240/18, провадження № 61-4680св23, зазначено, що згідно з усталеною судовою практикою щодо застосування частини п`ятої статті 71, статті 365 ЦК України суд визнає ідеальні частки подружжя в майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності, якщо один із подружжя не вчинив передбачених частиною п`ятою статті 71 СК України дій. Верховний Суд звертає увагу, що визнання права на половину частини спірного майна (визнання права на ідеальну частку у майні без його виділу в натурі) є поділом майна подружжя у розумінні частини першої статті 71 СК України, а тому суд може визнати право на частку у спільному майні подружжя за вказаних вище умов.

Отже, зважаючи на те, що спірні садиби набуті сторонами за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, частки у праві спільної сумісної власності є рівними, сторони не досягли згоди щодо поділу цього майна, тому суд вважає, за необхідне визнати за позивачем та відповідачкою, в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності за кожним на 1/2 частину спірних садиб.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачка при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 4529,95 грн (а.с. 1).

Враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені повністю, тому з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню кошти на відшкодування витрат на оплату судового збору в розмірі 4529,95 грн.

Оскільки сторонами не подано доказів на підтвердження витрат понесених на професійну правничу допомогу, тому суд не вирішує питання про розподіл таких витрат.

Керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, оспорювання батьківства шляхом виключення запису чоловіка як батька дитини з актового запису про народження-задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину: житлового будинку загальною площею 36,8 кв.м., житловою площею 12,7 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами; земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 5925010100:00:033:0490, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину: житлового будинку загальною площею 66,4 кв.м., житловою площею 39,3 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами; земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 5925010100:00:033:0200, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельної ділянки площею 0,1154 га, кадастровий номер 5925010100:00:033:0201, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину: житлового будинку загальною площею 36,8 кв.м., житловою площею 12,7 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами; земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 5925010100:00:033:0490, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину: житлового будинку загальною площею 66,4 кв.м., житловою площею 39,3 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами; земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 5925010100:00:033:0200, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельної ділянки площею 0,1154 га, кадастровий номер 5925010100:00:033:0201, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Виключити запис про ОСОБА_3 , як батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису про народження дитини, складеного 24.11.2015 під № 227 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тростянецького районного управління юстиції у Сумській області.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 кошти на відшкодування судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 4529 (чотири тисячі п`ятсот двадцять дев`ять) грн 95 коп.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

позивач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідачка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя О. О. Огієнко