Суд: Роздільнянський районний суд Одеської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №511/861/26
Суддя: Гринчак С. І.
Роздільнянський районний суд Одеської області
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 511/861/26
Номер провадження: 1-кп/511/189/26
19 жовтня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді – ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора – ОСОБА_3 ,
обвинуваченого – ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області матеріали кримінального провадження № 12026162390000110 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.02.2026 року за обвинувачення :
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Кузьменкове, Роздільнянського району Одеської області, українця, громадянина України, неодруженого, із середньо-спеціальною освітою, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, який на час вчинення кримінального правопорушення проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді гранатометника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти у військовому звані «солдат», раніше не судимого згідно ст.89 КК України,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кримінального Кодексу України,
ВСТАНОВИВ:
Обвинувачений ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, який на час вчинення кримінального правопорушення проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , у військовому звані «солдат», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127- 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 – 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, воєнного стану, вчинив злочин за наступних обставин.
11.02.2026 приблизно о 19:00 год., за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, с. Кузьменкове по вул. Центральна, біля продуктового магазину, зустрівся ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , під час спілкуванн між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 виник словесний конфлікт по причині, що між ними тривалий час неприязні відносини. В ході сварки, громадянин ОСОБА_4 висловлювався нецензурною лайкою, шарпав та надавав претензії з приводу того, що громадянин ОСОБА_5 звернувся до поліції із письмовою заявою відносно нього. В цей момент, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків у ОСОБА_4 виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .. Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел спрямований на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом ОСОБА_4 схопився за верхній одяг ОСОБА_5 двома руками та вдарив головою в область обличчя останньому, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-лицьової, що представлена вдаленим переломом передньої стінки правої лобної пазухи з гемосінусом (кроволиливами в одноймену пазуху та передні комірки решітчастої кістки справа), синець ділянки лоба праворуч, які не є небезпечними для життя, спричинили тривалий розлад здоров`я строком більше як 21 день і за вказаною ознакою відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КК України визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив фактичні обставини справи і суду пояснив, що 11.02.2026 приблизно о 19:00 год., він перебував за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, с. Кузьменкове по вул. Центральна, біля продуктового магазину, де зустрів знайомого ОСОБА_5 з яким тривалий час перебував в неприязних відносинах. Між ними виникла словесна сварка, в ході якої він почав ображати ОСОБА_5 нецензурною лайкою, потім двома руками схопив ОСОБА_5 за одяг та вдарив головою в область обличчя останньому.
Також обвинувачений зазначив, що в повній мірі відшкодував потерпілому гроші на лікування та вони примирилися.
Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не прибув, 22 червня 2026 року на адресу суду надав заяву, в якій просив суд розглянути кримінальне провадження без його участі, до обвинуваченого ОСОБА_4 жодних претензій матеріального або морального характеру не має, оскільки обвинувачений вибачився перед ним та повністю відшкодував завдану матеріальну шкоду на лікування (а.с.43)
Таким чином показання обвинуваченого ОСОБА_4 повністю відповідають фактичним обставинам справи, які він не оспорює.
Враховуючи дані обставини, за погодженням всіх інших учасників процесу, суд визнав не доцільним дослідження доказів та тих обставин справи, які ніким не оспорюються та роз`яснивши положення ст.349 ч.3 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів справи, що характеризують особу обвинуваченого, оскільки істинність, добровільність та правдивість його позиції у суду сумнівів не викликає.
Крім повного визнання вини обвинуваченим, його причетність до кримінального правопорушення по справі підтверджується дослідженими судом письмовими доказами:
висновком експерта № 14 від 12.02.2026року, згідно якого: У ОСОБА_5 були виявлені наступні ушкодження: закрита черепно- лицьова травма, що представлена вдавленим переломом передньої стінки правої лобної пазухи з гемосінусом (крововиливами в однойменну пазуху та передні комірки решітчастої кістки справа), синець ділянки лоба праворуч. Дані ушкодження спричинені, можливо у вказаний вище час - 11 лютого 2026 року, в результаті удару тупим предметом у ділянку лоба справа (проекція наявних ушкоджень). Не виключається утворення даної травми від удару головою у зазначену ділянку лоба. Локалізація і характер наявних ушкоджень виключає можливість їх утворення внаслідок падіння підекспертного з висоти «власного зросту» на тверду поверхню. Виявлені у ОСОБА_5 ушкодження не відносяться до небезпечних для життя; спричиняють тривалий розлад здоров`я /строком більш як 21 день/ і за вказаною кваліфікаційною ознакою відповідають категорії тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості (відповідно до п.2.2.2., п.4.6. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», 1995 р.). (а.к.п. 136-137);
документами з військової частини, що надані прокурором на підтвердження того, що ОСОБА_4 на час вчинення кримінального правопорушення був військовослужбовцем (а.к.п. 77-135).
Дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особливості конкретних кримінальних правопорушень й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом…
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відноситься до нетяжкого злочину, особу обвинуваченого та враховує ті обставини, що ОСОБА_4 раніше не судимий в силу ст.89 КК України, (а.к.п.69-70) характеризується задовільно за місцем проживання (а.к.п.74), на обліку у лікаря психіатра та у лікаря нарколога не перебуває (а.к.п.73)
Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття та щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , не встановлено.
Згідно наданої суду досудової доповіді відносно ОСОБА_4 Роздільнянського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області, вбачається, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. для окремих осіб). На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливо за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. (а.к.п. 52-57).
Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ "Про пробацію" під час вирішення питання про застосування до особи пробації суд бере до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення та соціально-психологічну характеристику особи обвинуваченого або засудженого, яку готує персонал органу пробації або адміністрація установи виконання покарань.
Згідно з п.2 ч.1 ст.2 ЗУ "Про пробацію", досудова доповідь - письмова інформація для суду, що характеризує обвинуваченого.
За приписами ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 75 КК України суд, звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, повинен ураховувати тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дотримуючись загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України.
Вирішуючи питання про застосування ст. 75 КК України, суд повинен належним чином досліджувати та оцінювати всі обставини, які мають значення для справи й застосовувати вказаний кримінальний закон лише в тому разі, коли для цього є умови та підстави, про що в судовому рішенні мають бути викладені докладні мотиви.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суду необхідно виходити з класифікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення, зокрема форми вини, мотиву і мети, способу, стадії вчинення, кількості епізодів злочинної діяльності, ролі кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характеру і ступеню тяжкості наслідків, що настали тощо.
Суд вважає, що згідно з вимогами діючого кримінального процесуального законодавства, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у мотивованих висновках суду при ухваленні вироку.
При цьому, щире каяття - це певний психічний стан особи винуватого, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї винуватості, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної злочином шкоди, тобто визнання винуватості є складовою частиною щирого каяття особи. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставин вчиненого злочину, що значно ускладнює розкриття злочину, визнає свою вину лише частково для того щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, досудової доповіді з інформацією про соціально психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_4 враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи обставини, які пом`якшують покарання, якими відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, враховуючи позицію потерпілого, який не має до ОСОБА_4 претензій матеріального характеру, на підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі з можливим звільненням його від відбування покарання, надавши іспитовий строк на підставі ст.75 КК України.
Також суд вважає необхідним по даній справі з метою організації органами виконання покарань належного контролю за поведінкою обвинуваченого покласти на нього обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
При цьому суд вважає що вказана думка суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 01.02.2018 року у справі № 634/609/15-к, яка є обов`язковою для застосування, у відповідності до якої судова дискреція (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість, зокрема, призначення покарання з випробуванням.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Речові докази відсутні.
Керуючись ст. 349, 368, 369, 371,373,374 КПК України, суд,
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України і призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня отримання копії вироку учасниками судового провадження.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua